розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Буковина" на рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 11 грудня 2020 року у складі судді Унгуряна С. В. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 лютого 2021 року у складі колегії суддів Височанської Н. К., Владичана А. І., Перепелюк І. Б.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сварог-Буковина" (далі - ТОВ "Сварог-Буковина") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковинський аграрний союз" (далі - ТОВ "Буковинський аграрний союз") про визнання недійсними додаткової угоди про припинення договору оренди землі та договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), скасування записів про державну реєстрацію прав.

Позов мотивувало тим, що ТОВ "Сварог-Буковина" на підставі договору оренди землі від 19 вересня 2015 року є орендарем земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 1,9666 га, кадастровий номер 7324089001:06:001:0350, що розташована на території Сербичанської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області та належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18 вересня 2015 року. Цей договір зареєстрований державним реєстратором за номером 13346155.

Із державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що в період дії цього договору ОСОБА_1 та ТОВ "Буковинський аграрний союз" 03 лютого 2020 року уклали договір про встановлення права користування спірною земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), який зареєстровано державним реєстратором за номером 35551560.

При цьому, запис про право користування земельною ділянкою ТОВ "Сварог-Буковина" в реєстрі відсутній, оскільки скасований на підставі додаткової угоди про припинення договору оренди землі від 22 січня 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Сварог Буковина", в особі його колишнього директора.

Вважає, що це порушує його майнові права, як орендаря та землекористувача вказаної земельної ділянки, а договір емфітевзису між ОСОБА_1 та ТОВ "Буковинський аграрний союз" підлягає визнанню недійсним.

Позивач зазначає, що відповідно до пунктів 9.2.23, 9.14 статуту ТОВ "Сварог-Буковина" директор товариства не уповноважений на укладення правочинів щодо розірвання, зміни, припинення договорів оренди землі без попередньої письмової згоди загальних зборів учасників товариства.

Рішення про припинення спірного договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 7324089001:06:001:0350 загальними зборами учасників ТОВ "Сварог-Буковина" не приймалося.

Зважаючи на те, що загальними зборами товариства не надавалась згода на дострокове розірвання договору оренди землі, посилаючись на норми статей 203, 241 ЦК України, позивач вважав, що такі дії вчинені колишнім директором товариства з перевищенням його повноважень.

Отже додаткова угода про припинення договору оренди землі від 22 січня 2020 року між ОСОБА_1 та позивачем (в особі його колишнього директора) підлягає визнанню недійсною з моменту укладення, як така, що не створила правових наслідків для сторін.

Зазначає, що з огляду на частину третю статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", за якою ухвалення судом рішення про визнання недійсними документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав), підлягає скасуванню і рішення про реєстрацію та запис про припинення права оренди земельної ділянки вчинений державним реєстратором Новодністровської міської ради Дзюбенко Х. П. 05 лютого 2020 року (індексний номер рішення 51159234).

На думку позивача договір оренди землі від 19 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та позивачем розірвано безпідставно, сторонами договору емфітевзису недодержані вимоги частини першої статті 203 ЦК України, а саме: зміст правочину суперечить ЦК України (435-15) , Закону України "Про оренду землі" (161-14) і порушує майнове (речове) право ТОВ "Сварог-Буковина", як землекористувача спірної земельної ділянки. А тому, договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) підлягає визнанню недійсним зі скасуванням запису про право в державному реєстрі прав.

Просило суд:

визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду від 22 січня 2020 року про припинення договору оренди землі між ОСОБА_1 та ТОВ "Сварог-Буковина", якою припинено дію договору оренди землі загальною площею 1,9666 га з кадастровим номером 7324089001:06:001:0350 від 19 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Сварог-Буковина", зареєстрованого в ДРРП 01 лютого 2016 року, номер запису 13346155;

скасувати запис про припинення права (в державному реєстрі прав) від 05 лютого 2020 року, здійснений державним реєстратором Новодністровської міської ради Чернівецької області на підставі додаткової угоди від 22 січня 2020 року про припинення договору оренди землі, укладеної між ОСОБА_1 та ТОВ "Сварог-Буковина", яким припинено право ТОВ "Сварог-Буковина" оренди землі загальною площею 1,9666 га з кадастровим номером 7324089001:06:001:0350;

визнати недійсним з моменту укладення договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 03 лютого 2020 року, укладений між ТОВ "Буковинський аграрний союз" та ОСОБА_1, яким встановлено право ТОВ "Буковинський аграрний союз" користування земельною ділянкою загальною площею 1,9666 га з кадастровим номером 7324089001:06:001:0350;

скасувати запис про право (в державному реєстрі прав) № 35511560 від 05 лютого 2020 року, здійснений державним реєстратором Новодністровської міської ради Чернівецької області на підставі договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 03 лютого 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Буковинський аграрний союз" щодо земельної ділянки площею 1,9666 га з кадастровим номером 7324089001:06:001:0350;

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням від 11 грудня 2020 року Сокирянський районний суд Чернівецької області в задоволенні позову відмовив.

Рішення суду мотивував тим, що як ОСОБА_1, так і ТОВ "Буковинський аграрний союз" виконали свої обов`язки за договором, у спосіб, встановлений договором, розпорядилися спірним майном, що не може свідчити про залучення третьої особи до участі в укладенні договору формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору з метою протиправного позбавлення юридичної особи права власності на майно. Отже, будь-яких правових підстав для визнання недійсною додаткової угоди про припинення договору оренди землі від 22 січня 2020 року, укладеної між ОСОБА_1 та ТОВ "Сварог-Буковина" відповідно не має. Решта позовних вимог є похідними, тому в їх задоволенні також відмовлено.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

На рішення суду першої інстанції, ТОВ "Сварог-Буковина" подало апеляційну скаргу.

Постановою від 16 лютого 2022 року Чернівецький апеляційний суд апеляційну скаргу ТОВ "Сварог-Буковина" залишив без задоволення, рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 11 грудня 2020 року - без змін.

Апеляційний суд мотивував постанову обґрунтованістю висновку суду першої інстанції про відсутність правових підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України, для визнання оспорюваного правочину недійсним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березня 2021 року до Верховного Суду, ТОВ "Сварог-Буковина", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою від 29 квітня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження ТОВ "Сварог-Буковина" зазначає неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування частини третьої статті 92, статей 203, 215, 241 України у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 668/13907/13-ц, постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 906/100/17 року, від 12 червня 2018 року у справі № 927/976/17, від 15 січня 2020 року у справі № 924/491/17, від 14 березня 2018 року у справі № 924/491/17.

Касаційну скаргу мотивувало тим, що суди попередніх інстанцій помилково не взяли до уваги, що директор одноособово, без скликання та надання дозволу загальними зборами учасників товариства, уклав з ОСОБА_1 додаткову угоду про припинення існуючих правовідносин між ТОВ "Сварог-Буковина" та ОСОБА_1, що свідчить про суттєве перевищення ним як статутних повноважень, що діяли на час укладення додаткової угоди, так і норм частини третьої статті 92 ЦК України.

Вважає, що ОСОБА_1 була обізнана про обмеження повноважень керівника ТОВ "Сварог Буковина", а тому проявила обачність і засвідчила це своїм підписом.

У відзиві, який надійшов до Верховного Суду у травні 2021 року, ТОВ "Буковинський аграрний союз" просить рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

У відзиві, який надійшов до Верховного Суду у червні 2021 року, адвокат Максименко Я. О., який діє в інтересах ОСОБА_1, просить рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, загальною площею 1,9666 га, кадастровий номер 7324089001:06:001:0350, що розташована на території Сербичанської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого державним нотаріусом Сокирянської державної нотаріальної контори Чернівецької області Гапчуком В. В. 18 вересня 2015 року, зареєстрованого в реєстрі за № 523.

19 вересня 2015 року ОСОБА_1 та ТОВ "Сварог-Буковина", в особі директора Грифлюка С. В., що діяв на підставі статуту, уклали договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 передала в оренду земельну ділянку, загальною площею 1,9666 га, у тому числі ріллі 1,9666 га, з кадастровим номером 7324089001:06:001:0350, що розташована на території Сербичанської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області строком на 10 років.

Пунктом 9 вказаного договору сторони узгодили, що орендодавець має право на припинення договору оренди землі за згодою сторін.

При цьому сторони погодили, що домовленості про припинення договору відбуваються після збору урожаю та закінчення польових робіт на земельній ділянці орендодавця.

Витрати пов`язані з припиненням цього договору несе орендодавець, якщо інше не передбачено в додатковій угоді про припинення договору.

Припинення договору за взаємною згодою сторін відбувається лише на підставі підписання додаткової угоди між сторонами.

19 вересня 2015 року земельна ділянка, загальною площею 1,9666 га, розташована на території Сербичанської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області, з цільовим призначенням ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить ОСОБА_1 передана в користування ТОВ "Сварог-Буковина" на підставі акта приймання-передачі об`єкта оренди, підписаного сторонами. 01 лютого 2016 року договір оренди земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі за № 13346155.

20 січня 2020 року орендодавець ОСОБА_1 звернулася з письмовою заявою до директора ТОВ "Сварог-Буковина" Грифлюка С. В. про розірвання договору оренди належної їй земельної ділянки.

22 січня 2020 року ОСОБА_1 та ТОВ "Сварог-Буковина" в особі директора Грифлюка С. В., що діяв на підставі статуту, уклали додаткову угоду про припинення договору оренди землі від 19 вересня 2015 року, зареєстрованого 01 лютого 2016 року за № 13346155, за взаємною згодою сторін з моменту державної реєстрації цієї угоди.

Сторони узгодили, що повернення об`єкта оренди здійснюється на підставі акта прийому-передачі у строк до 23 січня 2020 року.

Сторони підтвердили, що на момент припинення дії договору між ними немає неврегульованих спорів з приводу його виконання, а також будь-яких невиконаних сторонами зобов`язань.

22 січня 2020 року ОСОБА_1 та ТОВ "Сварог-Буковина" в особі директора Грифлюка С. В., який діяв на підставі статуту, склали та підписали акт приймання-передачі об`єкта оренди за договором оренди землі від 19 вересня 2015 року, згідно з яким орендар на виконання угоди про припинення договору оренди землі повернув, а орендодавець ОСОБА_1 прийняла земельну ділянку відповідно до пункту 2 угоди про припинення договору оренди від 22 січня 2020 року.

03 лютого 2020 року ОСОБА_1 та ТОВ "Буковинський аграрний союз", в особі директора Нігалатія В. М., що діяв на підставі статуту, уклали договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), за умовами якого ОСОБА_1 передала, а емфітевт прийняв в довгострокове користування земельну ділянку загальною площею 1,9666 га, з кадастровим номером 7324089001:06:001:0350, що розташована на території Сербичанської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області, належної ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого державним нотаріусом Сокирянської державної нотаріальної контори Чернівецької області Гапчуком В. В. 18 вересня 2015 року, зареєстрованого в реєстрі за № 523.

Того ж дня сторони зазначеного вище договору емфітевзису склали та підписали акт приймання-передачі земельної ділянки, письмову згоду власника землі на проведення поліпшення земельної ділянки та угоду про відшкодування емфітевту витрат на поліпшення земельної ділянки.

05 лютого 2020 року державним реєстратором Новодністровської міської ради Чернівецької області Дзюбенко Х. П. проведено реєстрацію додаткової угоди про припинення договору оренди землі від 22 січня 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Сварог-Буковина".

Того ж дня державним реєстратором Новодністровської міської ради Чернівецької області Дзюбенко Х. П. проведено державну реєстрацію договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладеного 03 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Буковинський аграрний союз".

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Межі розгляду справи судом

Підставою касаційного оскарження ТОВ "Сварог-Буковина" зазначає неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування частини третьої статті 92, статей 203, 215, 241 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 668/13907/13-ц, постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 906/100/17 року, від 12 червня 2018 року у справі № 927/976/17, від 15 січня 2020 року у справі № 924/491/17, від 14 березня 2018 року у справі № 924/491/17.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У постанові від 27 червня 2018 року у справі № 668/13907/13 Велика Палата Верховного Суду дійшла такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:

"Згідно з частиною першою статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до частини третьої статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі й укладають з юридичними особами договори різних видів, частина третя статті 92 ЦК України передбачає, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Частина третя статті 92 ЦК України містить виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа".

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Плати від 22 жовтня 2019 року у справі № 911/2129/17 (провадження № 12-45гс19).

Відповідно до частин другої, третьої та четвертої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення вказаних у статті 203 ЦК України вимог є підставою недійсності правочину (частина перша статті 215 ЦК України).

На час укладення між ОСОБА_1 та ТОВ "Сварог-Буковина" додаткової угоди про припинення дії договору оренди землі, діяльність ТОВ "Сварог-Буковина" регламентувалася статутом, затвердженим загальними зборами учасників товариства від 25 квітня 2019 року (далі - Статут).

Відповідно до пунктів 9.11, 9.12 статуту ТОВ "Сварог-Буковина", затвердженого рішенням загальних зборів учасників (протокол від 25 квітня 2019 року № 25/04-2019/СБ), у товаристві рішенням загальних зборів учасників може створюватися виконавчий орган: колегіальний дирекція, на чолі з генеральним директором, або одноособовий орган директор. Генеральний директор або директор вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції загальних зборів учасників.

Пункти 9.2.23, 9.14 статуту ТОВ "Сварог-Буковина" передбачають, що до компетенції загальних зборів учасників товариства, зокрема відноситься надання дозволу на укладення директором або генеральним директором товариства та іншими членами дирекції, договорів оренди землі (земельних часток (паїв)), а також договорів (правочинів), заяв, згод і т. п. щодо їх зміни, припинення чи розірвання. Генеральний директор або директор товариства має право укладати угоди, контракти, договори, інші правочини які стосуються діяльності товариства, що не перевищують суму, яка визначена цим статутом (підпункт 9.2.23 пункту 9.2 даного статуту) та договорами, укладання яких потребують дозволу загальних зборів учасників товариства у відповідності до вимог цього статуту.

Суд апеляційної інстанції встановив, що 22 січня 2020 року директор Грифлюк С .В., діючи від імені ТОВ "Сварог-Буковина", уклав з ОСОБА_1 додаткову угоду про припинення дії договору оренди землі від 19 вересня 2015 року без попередньої письмової згоди зборів учасників товариства.

Таким чином, Грифлюк С. В. вчинив спірний правочин з перевищенням наданих йому повноважень.

Разом з тим, ОСОБА_1 як добросовісний орендодавець на момент укладення з ТОВ "Сварог-Буковина" угоди про припинення договору оренди земельної ділянки не знала та не могла передбачити той факт, що у директора ТОВ "Сварог-Буковина" відсутні повноваження на вчинення цього правочину.

Отже, відмовляючи у позові ТОВ "Сварог-Буковина", місцевий суд, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України, для визнання оспорюваного правочину недійсним.

Підставою касаційного оскарження ТОВ "Сварог-Буковина" зазначає неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування частини третьої статті 92, статей 203, 215, 241 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 668/13907/13-ц, постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 906/100/17 року, від 12 червня 2018 року у справі № 927/976/17, від 15 січня 2020 року у справі № 924/491/17, від 14 березня 2018 року у справі № 924/491/17.

Судами попередніх інстанції не встановлено ознак недобросовісності з боку орендодавця під час розірвання договору оренди землі із позивачем.

Отже не підтвердилися доводи касаційної скарги про застосування апеляційним судом норми права усупереч висновкам щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 668/13907/13-ц, постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 906/100/17 року, від 12 червня 2018 року у справі № 927/976/17, від 15 січня 2020 року у справі № 924/491/17, від 14 березня 2018 року у справі № 924/491/17.

Саме по собі посилання на неоднакове застосування положень ЦК України (435-15) у різних справах хоч і у подібних правовідносинах, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для цієї справи та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій помилково не взяли до уваги, що директор одноособово, без скликання та надання дозволу загальними зборами учасників товариства, уклав з ОСОБА_1 додаткову угоду, яка припинила існуючі правовідносини між ТОВ "Сварог-Буковина" та ОСОБА_1, що свідчить про суттєве перевищення ним як статутних повноважень, що діяли на час укладення додаткової угоди, так і норм частини третьої статті 92 ЦК України є обґрунтованими, разом з тим не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про відсутність підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України, для визнання оспорюваного правочину недійсним.

Доводи ТОВ "Сварог-Буковина" про те, що ОСОБА_1 на час укладення додаткової угоди була обізнана про обмеження повноважень керівника ТОВ "Сварог Буковина", а тому проявила обачність і засвідчила це своїм підписом, не знайшли свого підтвердження.

Інші доводи касаційної скарги висновку суду апеляційної інстанції не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновку судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.