Позов мотивований тим, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 є співвласниками будинку АДРЕСА_1 . У травні 2019 року на замовлення позивачів розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та подана ними на затвердження до Хустської міської ради. Після цього стало відомо, що частина земельної ділянки, яку позивачі використовують під город, передана у приватну власність ОСОБА_3 на підставі рішення IX сесії VII скликання Хустської міської ради № 1336 від 22 лютого 2019 року, право власності зареєстровано 06 березня 2019 року. Позивачі зазначають, що дворогосподарства за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 межують, огорожа між ними встановлена ще у 90-х роках. Дворогосподарство відповідача фактично відмежоване від дворогосподарства позивачів капітальною нежитловою спорудою та некапітальною спорудою, за якими влаштована металева огорожа. Між цими спорудами та будинком позивачів і розташована спірна земельна ділянка, яка використовується позивачами під город. Власником дворогосподарства по АДРЕСА_2 є ОСОБА_3, яка успадкувала його після своєї матері - ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оформлення спадкових прав відбувалося через суд, оскільки на час смерті ОСОБА_4 право власності на домоволодіння було зареєстроване за колгоспним двором згідно свідоцтва про право власності від 16 листопада 1979 року. ОСОБА_4 була власницею земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд загальною площею 0,0730 га. Саме така площа земельної ділянки мала оформлятись відповідачем в порядку спадкування після смерті матері, але нею оформлено земельну ділянку площею 0,0831 га, що на 0,0110 га більше. Згідно відповіді Хустської міської ради дана документація розроблена на підставі заяви власника житлового будинку та акту комісії виконавчого комітету Хустської міської ради від 17 січня 2017 року. Однак, дозволу Хустської міської ради про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою не було. Окрім того, в порушення вимог статті 55 Закону України "Про землеустрій" у технічній документації відповідача відсутній документ, який посвідчує право власності на цю земельну ділянку.

Позивачі просили:

визнати протиправним та скасувати рішення IXсесії VII скликання Хустської міської ради № 1336 від 22 лютого 2019 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу безкоштовно у власність ОСОБА_3 земельної ділянки загальною площею 0,0831 га в АДРЕСА_2 для обслуговування жилого будинку та господарських будівель;

скасувати реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0831 га, розташовану за адресою: в АДРЕСА_2, кадастровий номер 2110800000:01:07:007:0090, здійснену на підставі рішення IX сесії VII скликання Хустської міської ради № 1336 від 22 лютого 2019 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 25 листопада 2020 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено.

Скасовано рішення IX сесії VII скликання Хустської міської ради № 1336 від 22 лютого 2019 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу безкоштовно у власність ОСОБА_3 земельної ділянки загальною площею 0,0831 га в АДРЕСА_2, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки).

Скасовано реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0831 га, розташовану за адресою: в АДРЕСА_2, кадастровий номер 2110800000:01:07:007:0090, здійснену на підставі рішення IX сесії VII скликання Хустської міської ради № 1336 від 22 лютого 2019 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зробив висновок, що державний акт на право приватної власності на землю VІ-ЗК № 014411, який підтверджує право власності спадкодавця ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0, 073 га, розташовану в АДРЕСА_2, є чинним, відповідач ОСОБА_3 після смерті матері користується частиною земельної ділянки, відносно якої у сторін наявний конфлікт, тому рішення IXсесії VII скликання Хустської міської ради № 1336 від 22 лютого 2019 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу безкоштовно у власність ОСОБА_3 земельної ділянки загальною площею 0, 0831 га в АДРЕСА_2, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) є незаконним та підлягає скасуванню. У зв`язку із задоволенням зазначених вимог суд дійшов висновку про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,0831 га, що розташована в АДРЕСА_2, кадастровий №2110800000:01:07:007:0090, яка здійснена на підставі рішення IX сесії VII скликання Хустської міської ради № 1336 від 22.02.2019.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 23 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якої діє адвокат Плешинець М. В., задоволено.

Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 25 листопада 2020 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 про скасування рішення міської ради щодо затвердження технічної документації із землеустрою та скасування реєстрації права власності на земельну ділянку, відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позову про скасування рішення IX сесії VII скликання Хустської міської ради № 1336 від 22 лютого 2019 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу безкоштовно у власність ОСОБА_3 земельної ділянки загальною площею 0,0831 га в АДРЕСА_2, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), суд апеляційної інстанції послався на частину першу статті 4 ЦПК України, частину першу статті 15 ЦК України та виходив з наступного:

земельна ділянка площею 0,0730 га, зазначена у державному акті на право приватної власності на землю серії IV-ЗК №014411 від 02 серпня 2002 року, до спадкоємця ОСОБА_3 не переходила, оскільки у спадкодавця ОСОБА_4 не виникло право власності на земельну ділянку площею 0,0730 га по АДРЕСА_2 відповідно до рішення Хустського районного суду від 15 жовтня 2002 року, яким скасовані як незаконні рішення №133 виконавчого комітету Хустської міської ради від 27 березня 2002 року про передачу в приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0730 га по АДРЕСА_2 та рішення ІІІ сесії ІІ скликання Хустської міської ради від 27 червня 2002 року за № 51 про надання дозволу на видачу Державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_4 ;

ОСОБА_3 як власник зареєстрованої земельної ділянки площею 0,0831 га в АДРЕСА_2 правомірно нею володіє, користується і розпоряджається;

позивачі неправомірно претендують на частину земельної ділянки відповідача, оскільки ніколи у їх користуванні не перебувала земельна ділянка площею 0,0604 га.

Суд апеляційної інстанції також дійшов висновку про відмову у задоволенні позову про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0831 га, яка розташована в АДРЕСА_2, за кадастровим номером 2110800000:01:07:007:0090, оскільки вказана вимога є похідною від первинної вимоги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 подали касаційну скаргу, у якій просять скасувати повністю постанову Закарпатського апеляційного суду від 23 червня 2021 року і залишити в силі рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 25 листопада 2020 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Суд апеляційної інстанції, незважаючи на встановлену Хустським районним судом Закарпатської області явну неправомірність оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування та порушення вимог матеріального права під час реєстрації права власності на спірну земельну ділянку, частиною якої користуються позивачі, не надав правової оцінки встановленим судом першої інстанції неправомірним діям відповідачів та безпідставно відмовив у позові. Суд залишив поза увагою, що незаконними діями відповідача було порушено правовий інтерес позивачів (правомірні очікування) на отримання земельної ділянки у власність. Суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11 липня 2018 року у справі № 263/11779/16-ц, від 01 березня 2018 року у справі № 910/2280/17, від 09 червня 2020 року у справі № 347/2273/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 160/4211/19, від 20 березня 2018 року у справі № 910/1016/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 914/1521/17 та у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16.

Позиція інших учасників справи

У листопаді 2021 року Хустська міська рада подала відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити в силі постанову Закарпатського апеляційного суду від 23 червня 2021 року.

Відзив мотивований тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надали ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції доказів, які б беззаперечно свідчили про правові підстави заявленого ними позову щодо володіння чи користування спірною земельною ділянкою у АДРЕСА_2 . Позивачі не довели належними та допустимими доказами, що відповідачі порушили їх права та охоронювані законом інтереси внаслідок прийняття Хустською міською радою оскаржуваного рішення та оформлення права власності на спірну земельну ділянку. Наведені у касаційній скарзі посилання на наявність у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 охоронюваного законом інтересу, спростовуються відсутністю підтверджених належними доказами їх прав (власності або користування) щодо спірної земельної ділянки.

У листопаді 2021 року ОСОБА_3 подала відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити в силі постанову Закарпатського апеляційного суду від 23 червня 2021 року.

Відзив мотивований тим, що касаційна скарга позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не містить будь-яких доводів чи фактів, які спростовували б судове рішення апеляційної інстанції по суті, а зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди із висновком суду щодо їх оцінки. Позивачі не надали жодного належного, допустимого і достовірного доказу щодо своїх прав (власності або користування) на спірну земельну ділянку, порушення цих прав з боку відповідачів. Позивачі, зазначивши в скарзі про не врахування апеляційним судом висновків Верховного Суду у конкретних справах, чітко не зазначили щодо якої норми права апеляційний суд не врахував висновку та у чому полягає помилкове застосування апеляційним судом цієї норми права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 309/3148/19, витребувано справу з суду першої інстанції.

У листопаді 2021 року матеріали цивільної справи № 309/3148/19надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2021 року продовжено ОСОБА_3 строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 24 грудня 2021 року.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК Українипідстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 263/11779/16-ц, від 01 березня 2018 року у справі № 910/2280/17, від 09 червня 2020 року у справі № 347/2273/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 160/4211/19, від 20 березня 2018 року у справі № 910/1016/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 914/1521/17 та у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16).

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 є власниками будинку АДРЕСА_1 .

Суміжним землекористувачем та власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 є відповідач ОСОБА_3, яка проживає там після смерті матері ОСОБА_4 . Остання була власником земельної ділянки площею 0,073 га, переданої на підставі рішення 3-ї сесії 2-го скликання Хустської міської Ради народних депутатів від 27 березня 2002 року та від 19 червня 2002 року за № 51 та №133, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю VІ - ЗК №014411, який виданий Хустською міською Радою народних депутатів, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №5217.

У травні 2019 року на замовлення ОСОБА_1, ОСОБА_2 розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель і споруд на земельній ділянці, яка розташована в АДРЕСА_1 .

Після подання ОСОБА_1, ОСОБА_2 зазначеної технічної документації без погодження меж із суміжним землекористувачем ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 на затвердження, Хустською міською радою надана відповідь про неможливість її затвердження, оскільки ОСОБА_4 померла, а в кадастровому плані невірно вказаний суміжний землекористувач.

В акті перевірки, який складений комісією виконавчого комітету Хустської міської ради від 30 січня 2017 року, зазначено, що при виїзді 26 вересня 2016 року за адресою: АДРЕСА_2 було з`ясовано, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виник конфлікт у 2000 році щодо частини земельної ділянки, а саме відрізку від господарської споруди ОСОБА_4 та господарської споруди ОСОБА_5 . Комісією встановлено, що рішенням № 106 сесії Хустської міської ради від 21 листопада 2002 року, ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0730 га. Відповідно до даного рішення виготовлено державний акт на право приватної власності на землю за реєстровим № 5217 від 02 серпня 2002 року. На викопіюванні з генерального плану від 29 травня 1993 року за дворогосподарством по АДРЕСА_2 зазначено земельну ділянку площею 0,0833 га.

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 09 грудня 2003 року у справі за позовом ОСОБА_2 скасовано рішення VI сесії II скликання № 106 від 21 листопада 2002 року Хустської міської ради; відмовлено ОСОБА_2 у визнанні права власності на землю відповідно до рішення № 524 виконавчого комітету Хустської міської ради від 29 листопада 2000 року і зобов`язанні видачі державного акту відповідно до нього; частково скасовано рішення виконавчого комітету Хустської міської ради № 524 від 29 листопада 2000 року у частині передачі ОСОБА_2 у приватну власність 0,0570 га, зазначено - передати у приватну власність ОСОБА_2 0, 0479 га.

Рішенням VI сесії VII скликання № 572 від 20 квітня 2017 року затверджено акт комісії від 30 січня 2017 року та надано дозвіл ОСОБА_4 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,0831 га в АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) без підпису із суміжним землекористувачем ОСОБА_5 .

Відповідно до рішення ІХ сесії VII скликання Хустської міської ради № 1336 від 22 лютого 2019 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку площею 0,0831 га, кадастровий №2110800000:01:007:0090 в АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) та передано її у власність ОСОБА_3 .

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 06 березня 2019 року право власності на земельну ділянку площею 0,0831 га, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі рішення IX сесії VII скликання Хустської міської ради № 1336 від 22 лютого 2019 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_3 .

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Згідно з частиною четвертою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб`єктів владних повноважень (зокрема, органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері земельних відносин) можуть бути підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ) сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або в користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно пункту 5 частини п`ятої статті 186 ЗК України технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджується: у разі передачі на підставі такої документації земельної ділянки у власність та користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування - рішенням таких органів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Встановивши відсутність порушення прав позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні їх позову.

Доводи касаційної скарги про залишення судом апеляційної інстанції поза увагою того, що незаконними діями відповідача було порушено правовий інтерес позивачів (правомірні очікування) на отримання земельної ділянки у власність, безпідставні, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції - порушення прав позивачів щодо можливості отримання земельної ділянки у власність не було предметом розгляду в суді першої інстанції.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, які зроблені з дотриманням вимог закону та зводяться до переоцінки доказів у справі, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без урахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 263/11779/16-ц, від 01 березня 2018 року у справі № 910/2280/17, від 09 червня 2020 року у справі № 347/2273/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 160/4211/19, від 20 березня 2018 року у справі № 910/1016/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 914/1521/17 та у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.