розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду (місто Київ, проспект Повітрофлотський, 28) справу за заявою ОСОБА_4 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Захисники правопорядку" від 10 березня 2009 року у третейській справі № 7-32/09 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, правонаступником якого є ОСОБА_3, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ансуз-Дніпро", про визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_2, правонаступником якого є ОСОБА_3, до ОСОБА_1, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ансуз-Дніпро", про визнання права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_4, підписаною представником ОСОБА_6, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року у складі судді Городничої В. С.,

Короткий зміст вимог заяви

У серпні 2021 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Захисники правопорядку" від 10 березня 2009 року у третейській справі № 7-32/09 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ансуз-Дніпро" (далі - ТОВ "Ансуз-Дніпро"),про визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - ТОВ "Ансуз-Дніпро", про визнання права власності.

Заява мотивована тим, що вказаним рішенням третейського суду, ухваленим за результатами вирішення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності, за ОСОБА_2 визнано право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, про існування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Захисники правопорядку" від 10 березня 2009 року у третейській справі № 7-32/09 заявник не знав, участі у третейському розгляді справи не брав, жодних документів до третейського суду не подавав, рішення третейського суду не отримував.

Стверджуючи, що зазначений будинок побудований за його кошти, ОСОБА_4 вважав, що рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Захисники правопорядку" від 10 березня 2009 року у третейській справі

№ 7-32/09 вирішено питання про його права на вказане нерухоме майно,

у зв`язку з чим воно підлягає скасуванню на підставі пункту 5 частини другої статті 458 ЦПК України.

Крім того, заявник наголошував, що третейський суд не мав компетенції розглядати спір щодо визнання права власності на нерухоме майно, оскільки такий спір повинен розглядатися виключно державними судами.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року провадження у справі за заявою ОСОБА_4 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Захисники правопорядку" від 10 березня

2009 року у третейській справі №7-32/09 за позовом ОСОБА_1 до

ОСОБА_2, правонаступником якого є ОСОБА_3, третя особа -

ТОВ "Ансуз-Дніпро",про визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_2, правонаступником якого є ОСОБА_3, до ОСОБА_1, третя особа - ТОВ "Ансуз-Дніпро",про визнання права власності, закрито.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що на час ухвалення рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Захисники правопорядку" від 10 березня 2009 року у третейській справі № 7-32/09, третейський суд мав компетенцію розглядати спори, зокрема, про визнання права власності на нерухоме майно, оскільки лише з 31 березня 2009 року із підвідомчості третейських судів виключено можливість розгляду справ у спорах щодо нерухомого майна.

ОСОБА_4 не довів допустимими доказами своє право на спірний будинок,

у зв`язку з чим немає підстав вважати, що вказаним рішенням третейського суду вирішено питання про його права, зокрема, щодо спірного будинку.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги

У квітні 2022 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_4 надійшла апеляційна скарга, у якій представник, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції - Дніпровського апеляційного суду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

суд першої інстанції не звернув уваги на те, що справи щодо права власності підлягають розгляду виключно судами загальної юрисдикції;

нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_1, копіями пояснень сусідів та підрядників будівництва підтверджується той факт, що спірний будинок побудований за кошти заявника і є його власністю. Таким чином, ухвалюючи рішення, третейський суд протиправно позбавив ОСОБА_4 права на будинок;

третейський суд прийняв рішення щодо прав особи, яка не брала участі

у справі, що є підставою для скасування цього рішення на підставі пункту

5 частини другої статті 458 ЦПК України;

суд першої інстанції порушив норми процесуального права, не з`ясував обставини, що мають значення для справи, оскільки оригінал третейського рішення, виконавчого документа не витребував і у судовому засіданні не досліджував;

закривши провадження у справі, суд порушив право ОСОБА_4 на доступ до правосуддя, гарантоване нормами Конституції України (254к/96-ВР) та Загальної декларації прав людини.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

У червні 2022 року від представника ТОВ"Ансуз-Дніпро" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року - без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що:

рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Захисники правопорядку" від 10 березня 2009 року у третейській справі № 7-32/09 визнано за ОСОБА_2 право власності на нерухоме майно, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначене нерухоме майно було безоплатно відчужено ОСОБА_2

на користь доньки ОСОБА_3 у спосіб укладення договору дарування.

09 жовтня 2018 року ОСОБА_3 внесла вказане нерухоме майно до статутного капіталу ТОВ "Ансуз-Дніпро" як вклад учасника Товариства.Таким чином, на сьогодні єдиним законним власником спірного нерухомого майна

є ТОВ "Ансуз-Дніпро";

доводи ОСОБА_4 про те, що справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону,

є необґрунтованими. Відповідні зміни до статті 6 Закону України "Про третейські суди" внесено Законом України від 05 березня 2009 року № 1076-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів" (1076-17) , який набрав чинності з 31 березня 2009 року. Тобто, станом на час ухвалення третейського рішення (10 березня 2009 року) справа щодо права власностібула підвідомча третейському суду;

право на звернення до суду із заявою про скасування рішення третейського суду мають особи, які не брали участі в справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їх права та обов`язки. Водночас оскаржуване рішення не має жодного відношення до ОСОБА_4 та належного йому майна;

посилання ОСОБА_4 на те, що спірний будинок за адресою:

АДРЕСА_1 побудований за його ініціативи для проживання разом з родиною та за власні кошти, не підтверджені належними і допустимими доказами.

Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2022 року апеляційну скаргу

ОСОБА_4 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 квітня

2022 року залишено без руху та надано йому строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2022 року відкрито апеляційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із Дніпровського апеляційного суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2022 року закінчено підготовчі дії за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року; призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 30 червня 2022 року о 11:00 годині за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 28 з повідомленням учасників справи.

Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2022 року задоволено клопотання представників ОСОБА_1 і ТОВ "Ансуз-Дніпро" про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду

з використанням власних технічних засобів.

Короткий зміст пояснень учасників справи

У судовому засіданні представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити з викладених у ній підстав.

Представник ТОВ "Ансуз-Дніпро" - Сустав Н. В. у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги, просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

У судове засідання представники ОСОБА_1 та ОСОБА_2, правонаступником якого є ОСОБА_3, не з`явились. Зважаючи на вимоги статей 130, 131, частини другої статті 372 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Позиція Верховного Суду

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження,

з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Захисники правопорядку" від 10 березня 2009 року у третейській справі № 7-32/09 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ТОВ "Ансуз-Дніпро", про визнання права власності та за зустрічним позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - ТОВ "Ансуз-Дніпро", про визнання права власності, визнано за ОСОБА_2 право власності на нерухоме майно,

а саме: літ. А-7, А1-2, під літ А1-2 (поз. 1-1? 1-46) - житловий будинок загальною площею 1487,1 кв. м, житловою площею 245,1 кв. м, в тому числі балкони, споруди: колодязь, огорожа, цоколь, басейн, що розташоване за адресою:

АДРЕСА_2 - без акту введення

в експлуатацію. Крім того, вирішено зареєструвати за ОСОБА_2

в Комунальному підприємстві "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради право власності на нерухоме майно, а саме: літ. А-7, А1-2, під літ А1-2 (поз. 1-1? 1-46) - житловий будинок загальною площею 1487,1 кв. м, житловою площею 245,1 кв. м, в тому числі балкони, споруди: колодязь, огорожа, цоколь, басейн, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 - без акту введення в експлуатацію.

Звертаючись до суду із заявою про скасування зазначеного рішення третейського суду, ОСОБА_4, який не брав участі у справі, але вважає, що цим рішенням вирішено питання про його права та обов`язки, вказував: по-перше, що зазначена справа, яка стосувалась спору про визнання права власності на нерухоме майно, не підвідомча третейському суду; по-друге, цим рішенням вирішено питання про його права щодо спірного нерухомого майна.

Закриваючи провадження у справі, Дніпровський апеляційний суд як суд першої інстанції, посилаючись на пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України, виходив з того, що третейський суд на час ухвалення зазначеного рішення

(10 березня 2009 року) мав компетенцію розглядати спори, зокрема, про визнання права власності на нерухоме майно. Крім того, суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_4 не довів допустимими доказами своє право на спірний будинок, у зв`язку з чим немає підстав вважати, що вказаним рішенням третейського суду вирішено питання про його права, зокрема, щодо спірного будинку.

Колегія суддів не може погодитись із висновком суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 23 ЦПК України справи, зокрема, щодо оскарження рішень третейських судів розглядаються апеляційними судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом (за місцезнаходженням арбітражу).

У частині другій статті 24, частині другій статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 454 ЦПК України сторони, треті особи,

а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

Згідно з пунктами 1, 5 частини другої статті 458 ЦПК України рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо: справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

За змістом пункту 4 частини другої статті 460 ЦПК України в ухвалі суду, постановленої за результатами розгляду такої заяви має бути зазначена, зокрема вказівка про скасування рішення третейського суду повністю або частково чи про відмову в задоволенні вимог заявника повністю або частково.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про третейські суди" (в редакції, чинній до прийняття Закону України від 05 березня 2009 року № 1076-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів" (1076-17) , який набрав чинності з 31 березня

2009 року) третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: 1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів; 2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб; 3) справ, пов`язаних з державною таємницею; 4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів); 5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом; 6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація, казенне підприємство; 7) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України; 8) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України.

Розгляд справ у спорах щодо нерухомого майна виключено із компетенції третейських судів Законом України від 05 березня 2009 року №1076-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів" (1076-17) , який набрав чинності з 31 березня 2009 року, шляхом доповнення статті 6 Закону України "Про третейські суди" пунктом 7 такого змісту: "справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки".

Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність у третейського суду компетенції розглядати справу щодо спору про нерухоме майно, зокрема щодо спірного житлового будинку, є правильним.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_4 не довів належними і допустимими доказами своє право щодо спірного житлового будинку, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що оскарженим рішенням третейського суду вирішено питання про його права та обов`язки.

Наявні в матеріалах справи ксерокопії заяв, які подані заявником (а. с. 14 - 17), суд першої інстанції правильно розцінив як недопустимі докази. За своїм змістом і формою зазначені ксерокопії заяв не є ані письмовими доказами,

ні показаннями свідків. Ці заяви не є документами в розумінні статті 90 ЦПК України, і не можуть кваліфікуватись як показання свідків, виходячи

із вимог статей 90 - 94 ЦПК України.

Водночас якщо суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_4 не довів наявність підстав для скасування оскарженого ним рішення третейського суду, то він повинен був відмовити у задоволенні його заяви відповідно до норми пункту 4 частини другої статті 460 ЦПК України. Натомість Дніпровський апеляційний суд як суд першої інстанції, неправильно застосувавши положення пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, яка регулює апеляційний перегляд судових рішень, помилково закрив провадження у справі.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі,

і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

У зв`язку з порушенням Дніпровським апеляційним судом як судом першої інстанції норм процесуального права та постановленням помилкової ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржувану ухвалу про закриття провадження у справі скасувати, а справу направити для продовження її розгляду до Дніпровського апеляційного суду.