Постанова

Іменем України

30 червня 2022 року

м. Київ

справа № 444/4040/18

провадження № 61-462св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Куликівська селищна рада Жовківського району Львівської області, ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 28 жовтня 2019 року в складі судді Ясиновського Р. Б. та постанову Львівського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В., Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог позовної заяви

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Куликівської селищної ради Жовківського району Львівської області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, вона стала власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, який є суміжним із будинковолодінням ОСОБА_2, однак не оформила у встановленому законом порядку права власності на земельну ділянку за цією адресою, на якій розташований успадкований нею будинок.

Вважала, що при переході права власності на будинок вона має право на земельну ділянку, якою користувався її батько.

Зазначала, що рішенням Куликівської селищної ради від 09 жовтня 2014 року № 44 затверджено технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передано безоплатно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1500 га в АДРЕСА_2 .

Разом з тим у законному користуванні її батька ОСОБА_4 станом на 25 травня 1955 року було 0,1200 га, так як надлишок площі земельної ділянки у його користуванні, який підлягав вилученню, становив 320 кв. м (0,0320 га).

Крім того, оспорюване рішення ради прийняте з порушенням вимог частини сьомої статті 118 ЗК України, оскільки рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Куликівською селищною радою не приймалось і межі земельної ділянки ОСОБА_2 із нею (позивачкою), як із суміжним землекористувачем, не погоджувались.

Межа земельної ділянки відповідачки визначена з порушенням ДБН, оскільки проходить по стіні належної їй (позивачці) будівлі сараю, а самочинно збудована відповідачкою літня кухня розташована на відстані менше одного метра від вказаної господарської будівлі позивачки.

У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 просила:

- визнати незаконним та скасувати рішення Куликівської селищної ради Жовківського району Львівської області від 09 жовтня 2014 року № 44 "Про затвердження технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_2";

- скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 25 жовтня 2014 року індексний номер: 28606660, видане ОСОБА_2 про право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,15 га, кадастровий номер 4622755600:02:006:0024;

- скасувати запис № 7464403 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер: 28606721 про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на цю земельну ділянку;

- усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою на АДРЕСА_1, які чиняться ОСОБА_2, шляхом знесення за власні кошти самовільно збудованої господарської будівлі на її ( ОСОБА_2 ) земельній ділянці.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 28 жовтня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмова у задоволенні позову мотивована тим, що:

- земельна ділянка передана Куликівською селищною радою у власність ОСОБА_2 з дотриманням вимог земельного законодавства, а тому вимога ОСОБА_1 щодо визнання незаконним та скасування рішення Куликівської селищної ради від 09 жовтня 2014 року № 44 "Про затвердження технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в АДРЕСА_2" та скасування свідоцтва про право власності на зазначену земельну ділянку не підлягає задоволенню, а передача у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,15 га не позбавляє ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою, на якій розташовано успадкований нею житловий будинок;

- щодо вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, які, як вказує позивачка, чинить відповідачка ОСОБА_2, то судом встановлено, що господарські будівлі на земельній ділянці як ОСОБА_2, так і ОСОБА_1 зведено попередніми власниками майже на межі, бетонну огорожу зведено ОСОБА_1 по старій межі між ділянками, які є в користуванні сторін, а господарська будівля ОСОБА_2 зведена повністю на частині ділянки, яка належить їй;

- знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування і право звернення з вимогою або перебудову самочинно зведеного об`єкта нерухомості мають органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Судом не встановлено, що ОСОБА_2 чинить перешкоди в користуванні земельною ділянкою ОСОБА_1, яка перебуває в її користуванні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року апеляційну скаргу апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 28 жовтня 2019 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що:

- ОСОБА_1 не надала жодного доказу на підтвердження тієї обставини, що спірна земельна ділянка площею 0,1500 га (1 500,00 кв. м) була надана ОСОБА_2 за рахунок земельної ділянки, якою користувався батько позивачки та сама позивачка після смерті батька;

- відсутні правові підстави для висновку про те, що оспорюваним рішенням Куликівської селищної ради від 09 жовтня 2014 року № 44 порушені права ОСОБА_1, як суміжного землекористувача, а тому в цій частині спору доводи позивачки є безпідставними;

- правильним є також висновок суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимоги про знесення самочинно збудованої відповідачкою ОСОБА_2 господарської будівлі, оскільки насамперед така вимога пов`язувалась із оспорюванням права відповідачки на земельну ділянку площею 320 кв. м, на якій і розташована спірна господарська будівля;

- як і ОСОБА_2, так і ОСОБА_1 мають на своїх земельних ділянках господарські будівлі, які розміщені впритул до межі, що розділяє їхні земельні ділянки, однак на первинному схематичному плані забудови кварталу АДРЕСА_3 такі будівлі відсутні, у тому числі й будівля сараю та/або добудова до сараю, на яку посилається позивачка в обґрунтування своїх вимог щодо необхідності знесення господарської будівлі відповідачки, тому доводи позивачки в цій частині є також безпідставними.

Аргументи учасників

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У січні 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_5 надійшла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі та її уточненій редакції ОСОБА_5 зазначає, що:

- відповідачка не надала жодних доказів на підтвердження того, що її батьку ОСОБА_4, спадкоємцем якого є остання, було передано додаткову площу понад 1 059,10 кв. м, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_2 ;

- суди не врахували, що між будинком АДРЕСА_4 не було спільної межі, їх розділяла межа міського земельного фонду;

- Куликівська селищна рада Жовківського району Львівської області своїм рішенням від 09 жовтня 2014 року № 44 могла передати ОСОБА_2 у порядку встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у приватну власність для будівництва і обслуговування будинку, господарських будівель і споруд земельну ділянку площею 1 200,00 кв. м, яка була сформована у 1955 році і яка відповідно до рішення Куликівської селищної Ради депутатів трудящих від 25 квітня 1955 року № 4 була зареєстрована за будинковолодінням на АДРЕСА_2 . Земельна ділянка площею 1 500,00 кв. м на час прийняття Куликівською селищною радою Жовківського району Львівської області рішення від 09 жовтня 2014 року № 44 сформована не була, тому не могла бути передана ОСОБА_2 у приватну власність для будівництва і обслуговування будинку;

- самовільне будівництво об`єкта під літерою "Г" на вилученій в 1955 році та включеній до земельного фонду земельній ділянці було здійснено власниками будинку АДРЕСА_2 у 80-ті роки, що підтверджується інвентаризаційною справою на будинковолодіння. Самовільну прибудову до вже існуючої літньоїкухні ОСОБА_2 без дотримання будівельних та санітарних норм здійснила після прийняття оскаржуваного рішенняКуликівської селищної ради про передачу їй земельної ділянки у власність. Відстань між господарською будівлею, яка належить позивачці на праві власності, та здійсненою відповідачкою самовільною прибудовою становить 0,26 см;

- суди належним чином не оцінили текстові та графічні матеріали по кварталу забудови 25 смт Куликів, зокрема експлікації, які були витребувані судом першої інстанції від ОКП ЛОР "Бюро технічної інвентаризації і експертної оцінки";

- суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги, що порушення свого права позивачка аргументувала не захопленням її земельної ділянки, а зведенням відповідачкою самочинної прибудови в безпосередньої близькості до її господарської будівлі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 509/4156/15-а, від 09 грудня 2020 року у справі № 361/1495/16-а, від 05 червня 2018 року у справі № 720/1716/15-ц, від 08 серпня 2019 року у справі № 820/3656/17, від 09 грудня 2020 року у справі № 361/1495/16-а; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частин першої та другої статті 118 ЗК України при передачі у приватну власність особи земельної ділянки, несформованої, як нової земельної ділянки в порядку статті 79-1 ЗК України одним масивом для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель, споруд, частиною якої особа користується особа без будь-яких правових підстав і яка була вилучена в 1955 році, відповідно до діючого на той час законодавства.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого в АДРЕСА_1, який вона успадкувала після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24 березня 2016 року, виданого державним нотаріусом Жовківської державної нотаріальної контори Львівської області Галань О. Я. та зареєстрованого в реєстрі за № 318.

Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, на якій розташований вказаний житловий будинок, не оформлено.

Площа земельної ділянки, яка перебувала у фактичному користуванні батька позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3, становила 959,6 кв. м (т. 1, а. с. 112, 115, 156).

ОСОБА_2 є власником суміжного з позивачкою житлового будинку та господарських будівель, які розташовані в АДРЕСА_2, який вона успадкувала після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Жовківською державною нотаріальною конторою 26 листопада 2007 року (т. 1, а. с. 86).

До цього власником будинку був батько ОСОБА_2 - ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Площа земельної ділянки, яка перебувала у фактичному користуванні батька ОСОБА_2 - ОСОБА_4, становила 1 520,00 кв. м (т. 1, а. с. 16, 113, 157).

У висновку про реєстрацію документів на право користування земельною ділянкою зазначено, що площа земельної ділянки відповідно до норм чинного на той час законодавства, яка підлягала реєстрації за землекористувачем, становила 1 200,00 кв. м, а виявлені надлишки площею 320,00 кв. м, які підлягали вилученню, було залишено у тимчасове користування ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 113).

З того часу межі земельної ділянки площею 1 520,00 кв. м, яка перебувала у фактичному користуванні батька відповідачки, не змінювались, що також підтверджено актом депутатської комісії з питань регулювання земельних відносин будівництва, екології Куликівської селищної ради від 10 жовтня 2016 року (т. 1, а. с. 18).

Рішенням Куликівської селищної ради Жовківського району Львівської області від 09 жовтня 2014 року № 44 затверджено технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2, кадастровий номер земельної ділянки: 4622755600:02:006:0024, ОСОБА_2 та безоплатно передано їй у власність вказану земельну ділянку (т. 1, а. с. 13-14).

На підставі цього рішення 25 жовтня 2014 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 0,1500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Відповідно до частини першої, б) частини другої статті 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає, зокрема, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України (435-15) ).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2021 року у справі № 263/11779/16-ц (провадження № 61-10819св20) вказано, що "стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. Стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не випливає, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж, слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може бути підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів. Таким чином, непогодження суміжним землекористувачем меж земельної ділянки не є саме по собі підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову у затвердженні технічної документації та переданні земельної ділянки у власність. Що, відповідно, також не є підставою для скасування державного акта на право власності на земельну ділянку".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2021 року у справі № 215/2024/18 (провадження № 61-3885св21) вказано, що "право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376, стаття 391 ЦК України)".

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

У статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, що переглядається:

- суди встановили, що земельна ділянка передана Куликівською селищною радою у власність ОСОБА_2 з дотриманням вимог земельного законодавства. Передача у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,15 га не позбавляє ОСОБА_1 незалежного користування земельною ділянкою, на якій розташовано успадкований нею житловий будинок;

- суди попередніх інстанцій вказали, що ОСОБА_1 не надала жодного доказу на підтвердження тієї обставини, що спірна земельна ділянка площею 0,1500 га (1 500 кв. м) була надана ОСОБА_2 за рахунок земельної ділянки, якою користувався батько позивачки та сама позивачка після смерті батька. Оспорюваним рішенням Куликівської селищної ради від 09 жовтня 2014 року № 44 не порушені права ОСОБА_1, як суміжного землекористувача;

- суди зазначили, що господарські будівлі на земельній ділянці як ОСОБА_2 так і ОСОБА_1, зведено колишніми власниками майже на межі, бетонну огорожу зведено ОСОБА_1 по старій межі між ділянками, які є в користуванні сторін, а господарська будівля ОСОБА_2 зведена повністю на частині ділянки, яка належить їй. Судами не встановлено, що ОСОБА_2 чинить перешкоди в користуванні земельною ділянкою ОСОБА_1, яка знаходиться в її користуванні.

За таких обставин суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що у законному користуванні ОСОБА_2 відповідно до рішення Куликівської селищної ради депутатів трудящих від 25 травня 1955 року № 4 було 1 200,00 кв. м, а не 1 500 кв. м, які оскарженим рішенням були неправомірно передані у приватну власність ОСОБА_2 . Суди встановили, що площа земельної ділянки, яка перебувала у фактичному користуванні батька ОСОБА_2 - ОСОБА_4, становила 1 520,00 кв. м (т. 1, а. с.16, 113, 157). У висновку про реєстрацію документів на право користування земельною ділянкою (т. 1, а. с. 113) зазначено, що площа земельної ділянки згідно з нормами чинного на той час законодавства, яка підлягала реєстрації за землекористувачем, становила 1 200,00 кв. м, а виявлені надлишки площею 320,00 кв. м, які підлягали вилученню, залишено у тимчасове користування ОСОБА_4 . З того часу межі земельної ділянки площею 1 520,00 кв. м, яка перебувала у фактичному користуванні батька відповідачки, не змінювались, що також підтверджено актом депутатської комісії з питань регулювання земельних відносин будівництва, екології Куликівської селищної ради від 10 жовтня 2016 року (т. 1, а. с.18).

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина перша статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 686/17224/18 (провадження № 61-4865св21), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2021 року у справі № 263/11779/16-ц (провадження № 61-10819св20), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2021 року у справі № 215/2024/18 (провадження № 61-3885св21), колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржені рішення - без змін.

Оскільки оскаржені судові рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 409, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 28 жовтня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

І. О. Дундар