Постанова
Іменем України
30 червня 2022 року
м. Київ
справа № 755/6863/21
провадження № 61-1909св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Сліпченка О. І., Сушко Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником квартири
АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 10 листопада 2017 року. У квартирі зареєстровані: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідач не проживає у спірній квартирі, не сплачує комунальні платежі, в утриманні житла участі не бере, особистих речей в квартирі не має і взагалі квартирою не цікавиться. Перешкод у користуванні жилим приміщенням відповідачу позивачка не чинила.
Факт відсутності ОСОБА_2 за місцем реєстрації більше одного року можуть підтвердити свідки, які є сусідами.
Крім того, ОСОБА_2 не має права користування житловим приміщенням у зв`язку з відсутністю родинних відносин з позивачем.
ОСОБА_1 просила визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право проживання в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 08 червня 2021 року позовні вимоги задоволено.
Визнано ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування квартирою
АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі
908,00 грн.
Задовольняючи позов суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач не є власником спірної квартири, яка належить на праві власності позивачу, між сторонами відсутній договір щодо права та порядку користування відповідачем спірною квартирою, що порушує право власності позивача.
Постановою Київського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі
1 362,00 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не було надано суду доказів на підтвердження того, що відповідач не проживає за місцем реєстрації з власної волі, а наявна у справі довідка у повній мірі не відображає обставини, які мають правове значення для правильного вирішення справи, а саме, причини не проживання відповідача. Апеляційний суд вказав, що відповідачка не має іншого житла та є родичем (бабусею) чоловіка позивачки.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
31 січня 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року та залишити в силі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 червня 2021 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім?ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час. В суді першої інстанції в повному обсязі було встановлено відсутність родинних відносин та право власності на житло позивачки.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування апеляційним судом в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від
15 травня 2017 року в справі № 6-2931цс16, постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року в справі № 753/481/15-ц, постанові Верховного Суду від
09 жовтня 2019 року в справі № 695/2427/16-ц, постанові Верховного Суду від
09 жовтня 2019 року в справі № 523/12186/13-ц, постанові Верховного Суду від
16 грудня 2020 року в справі № 182/7347/18, постанові Верховного Суду від
23 квітня 2020 року в справі № 686/8440/16-ц, постанові Верховного Суду від
25 лютого 2021 року в справі № 761/26620/16-ц, постанові Верховного Суду від
20 січня 2021 року в справі № 668/13127/15, постанові Верховного Суду від
24 лютого 2021 року в справі № 940/1287/19-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2022 року поновлено представнику
ОСОБА_1 - ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з дніпровського районного суду міста Києва.
22 червня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири
АДРЕСА_1 на підставі договору дарування квартири.
ОСОБА_2, 10 жовтня 1937 року народження, зареєстрована за адресою:
АДРЕСА_2, з 05 листопада 2018 року, є бабусею чоловіка позивачки.
Згідно актів огляду приміщення від 04 квітня 2021 року та 02 жовтня 2020 року, складених у присутності сусідів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та позивача,ОСОБА_2 в квартирі
АДРЕСА_1 речей не має, не проживає, комунальні послуги не сплачує з 2018 року.
Згідно з даними державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь яких об`єктів нерухомого майна за відповідачем не зареєстровано.
Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з частинами першою, другою статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до вказаної норми закону при вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (1618-15)
, при цьому саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені
статтею 405 ЦК Українистроки у жилому приміщенні без поважних причин.
Встановивши, що спірна квартира є єдиним житлом відповідачки, між сторонами виник конфлікт, у результаті якого відповідач не змогла проживати в будинку, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову.
Висновки суду апеляційної інстанції не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, викладених у постановах, що зазначені заявником у касаційній скарзі.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками суду апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
С. Ю. Бурлаков
М. Є. Червинська