розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 травня 2021 року у складі судді Чех Н. А. та постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Ігнатченко Н. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Аксімед Плюс" про визнання звільнення незаконним, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ "Аксімед Плюс" про визнання звільнення незаконним, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що з 02 грудня 2013 року вона працювала у ТОВ "Аксімед Плюс", займала посаду директора виконавчого та з 01 березня 2016 року за сумісництвом - лікаря дерматолога-венеролога на 0,25 % ставки.

03 жовтня 2020 року позивач звільнена з посади директора виконавчого у зв`язку із скороченням штату.

Позивач вказує, що цьому передували події, пов`язані з переведенням працівників без їх згоди на неповний робочий день, в тому числі і її (позивача) на 0,25 ставки. Вона не погоджувалася з цим, висловлювала свою незгоду, що і стало причиною конфлікту з директором, головним бухгалтером, інспектором відділу кадрів.

У червні 2020 року позивач була попереджена про скорочення посади директора виконавчого. Позивач подала заяву на відпустку, в подальшому - додаткові відпустки, у зв`язку з чим вносилися зміни до наказу про звільнення.

Дії відповідача вважає такими, що порушують вимоги законодавства. На думку позивача техніко-економічне обґрунтування змін в організації виробництва і праці, скорочення штату, яке було складене 09 червня 2020 року, не є тим документом, на підставі якого можна зробити однозначний висновок про те, що товариство втратило свою прибутковість, що саме скорочення посади директора виконавчого буде мати вирішальний вплив на покращення фінансового становища клініки.

Також позивач зазначає, що при звільненні її з посади не було враховано її переважне право на залишення на роботі так як вона працює більше семи років, є освіта, досвід щоб опанувати посади інших директорів, мала досягнення, успіхи, нагородження, є матір`ю чотирьох неповнолітніх дітей, яких фактично утримує та виховує сама.

Крім цих порушень, відповідач не виплатив належної вихідної допомоги, не провів повного розрахунку в день звільнення.

Вважає також, що у зв`язку із незаконним звільненням їй завдано моральної шкоди, яка полягає в необхідності докладати зусиль для організації свого життя в забезпеченні себе та чотирьох дітей, перенесеному гіпертонічному кризі, знервованості, порушеннях сну, душевному пригніченні, порушенні стосунків з оточуючими людьми, родиною, друзями. Завдану моральну шкоду позивач оцінила в розмірі 74 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 162 578,00 грн.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила визнати її звільнення незаконним, поновити її на посаді директора виконавчого ТОВ "Аксімед Плюс", скасувати наказ від 09 червня 2020 року № АП 63-к в частині скорочення посади директора виконавчого, скасувати наказ від 06 серпня 2020 року № АП 71-К "Про надання відпустки з подальшим звільненням та проведенням остаточного розрахунку" в частині звільнення з посади директора виконавчого, стягнути з ТОВ "Аксімед Плюс" на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03 жовтня 2020 року по день поновлення, стягнути з ТОВ "Аксімед Плюс" на її користь моральну шкоду в розмірі 162 578,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 24 травня 2021 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що відповідачем дотримано вимоги законодавства щодо процедури скорочення штату, позивач була повідомлена про майбутнє вивільнення за два місяці, було враховано її бажання використати відпустки, у зв`язку з чим продовжувалися (змінювалися) дати звільнення, при звільненні позивачу були здійснені всі передбачені законодавством виплати.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Дніпровського районного суду міста Києва.

20 червня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі заявник як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 758/824/17, від 27 березня 2019 року у справі № 212/9737/15-ц, від 26 березня 2021 року у справі № 570/2709/19.

Суди не переконались, що у відповідача дійсно відбулися зміни в організації виробництва і праці, не врахували, що відповідач порушив норми трудового законодавства при звільненні позивача.

Заявник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду у трудових правовідносинах, коли особа зловживає правом у розумінні статті 13 ЦК України.

Відзив на касаційну скаргу

У грудні 2021 року ТОВ "Аксімед Плюс" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд встановив, що згідно із записами у трудовій книжці позивач з 01 березня 2016 року працювала на посаді лікаря-дерматовенеролога в ТОВ "Аксімед Плюс" (т. 1 а. с. 53).

З 24 травня 2017 року позивач працювала в ТОВ "Аксімед Плюс" за сумісництвом на посаді виконавчого директора (01 вересня 2019 року назву посади змінено на " директор виконавчий") (т. 1 а. с. 52 зворот).

Наказом ТОВ "Аксімед Плюс" від 23 березня 2020 року № АП-30к установлено неповний робочий день, згідно графіків, з оплатою праці пропорційно відпрацьованого часу, з 23 березня 2020 року до моменту закінчення карантинних заходів, введених Урядом і Київською міською державною адміністрацією (т. 1 а. с. 19-21).

Згідно із вимогою, поданою на ім`я директора ТОВ "Аксімед Плюс" 20 травня 2020 року, учасник цього товариства ОСОБА_2 (володіє часткою у товаристві 50 %) вимагала проведення позачергових зборів учасників товариства з включенням до порядку денного питання визначення фінансового становища в умовах карантинних обмежень (т. 1 а. с. 121).

Відповідно до протоколу № 1/202 загальних зборів учасників ТОВ "Аксімед Плюс" від 27 травня 2020 року зобов`язано головного бухгалтера подати до наступних позачергових зборів учасників товариства, які відбудуться 08 червня 2020 року, звіт про фінансові показники товариства в період карантину (т. 1 а. с. 122).

Протоколом № 2/202 загальних зборів учасників ТОВ "Аксімед Плюс" від 08 червня 2020 року учасники товариства прийняли рішення про проведення змін в організації виробництва і праці, а саме провести скорочення штату працівників товариства - скоротити в першу чергу посади, які не відносяться до посад медичних працівників, та обов`язки за якими охоплюються обов`язками інших посад чи можуть бути покладені на інших працівників. Зобов`язано головного бухгалтера ОСОБА_3, заступника головного бухгалтера ОСОБА_4 та економіста ОСОБА_5 підготувати техніко-економічне обґрунтування змін в організації виробництва і праці, скорочення штату товариства. В подальшому посади (штатні одиниці) вивільнюваних працівників виключити із штатного розпису, крім випадків необхідності дотримання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики (т. 1 а. с. 123, 124).

Наказом ТОВ "Аксімед Плюс" від 09 червня 2020 року № АП 63-к у зв`язку із обставинами, викладеними в техніко-економічному обґрунтуванні ТОВ "Аксімед Плюс" від 09 червня 2020 року, з 12 серпня 2020 року скорочено:

посаду директора виконавчого; одну штатну одиницю на посаді касира; посаду юриста; посаду адміністратора системи; посаду кур`єра. Зобов`язано інспектора з кадрів ОСОБА_6 підготувати попередження про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням штату працівників, про що ознайомити працівників, посади (штатні одиниці на посадах) які підлягають скороченню, під особистий підпис, запропонувати працівникам, які підпадають під скорочення, переведення, за їх згодою, на вакантні посади (за наявності таких на момент попередження), протягом двох місяців з моменту письмового попередження про наступне вивільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України пропонувати працівникам, посади яких підлягають скороченню, наявні вільні (вакантні) посади для зайняття (переведення), затвердити перелік виключених з 12 серпня 2020 року з штатного розпису посад (штатних одиниць на посаді) у зв`язку зі скороченням штату (т. 1 а. с. 24, 25).

Попередження про наступне вивільнення від 10 червня 2020 року ОСОБА_1 містить повідомлення про те, що посада, яку вона обіймає, скорочується по закінченню двох місяців з моменту вручення цього попередження. Також в цьому попередженні повідомлено ОСОБА_1 про те, що на дату даного попередження в штатному розписі товариства є вакантні посади, а саме: лікар-психотерапевт - 0,125 ставки; психолог - 0,125 ставки; лікар ортопед-травматолог дитячий - 1 ставка. Також зазначено, яку кваліфікацію вимагається від працівника згідно з Класифікатором професій та якими документами згідно Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики засвідчується відповідність спеціальним освітнім і кадровим вимогам медичних працівників із числа лікарів і провізорів (т. 1 а. с. 33, 34).

Згідно із актом ТОВ "Аксімед Плюс" від 10 червня 2020 року про відмову директора виконавчого ОСОБА_1 від підпису на підтвердження отримання попередження про наступне вивільнення, складеним інспектором з кадрів ОСОБА_6, головним бухгалтером ОСОБА_3, заступником директора з медичних питань ОСОБА_10, 10 червня 2020 року о 12 год 35 хв інспектор з кадрів ОСОБА_6 вручила ОСОБА_1 для ознайомлення та підписання про ознайомлення наказ про скорочення штату від 09 червня 2020 року № АП 63-к та попередження про наступне вивільнення від 10 червня 2020 року, однак ОСОБА_1 відмовилася від підпису про ознайомлення з попередженням про наступне вивільнення. Повний зміст попередження про наступне вивільнення та наказу про скорочення штату було доведено до відома директора виконавчого ОСОБА_1 вголос (т. 1 а. с. 115).

Відповідно до наказу ТОВ "Аксімед Плюс" від 06 серпня 2020 року № АП 71-к ОСОБА_1 надано частину щорічної відпустки в кількості 20 календарних днів з 10 серпня 2020 року по 30 серпня 2020 року за період роботи з 24 травня 2019 року по 23 травня 2020 року. ОСОБА_1 звільнено останнім днем відпустки - 30 серпня 2020 року у зв`язку із скороченням штату працівників, пункт 1 статті 40 КЗпП України(т. 1 а. с. 27, 28).

Згідно із актом ТОВ "Аксімед Плюс" від 06 серпня 2020 року про відмову директора виконавчого ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення з наказом, складеним головним бухгалтером ОСОБА_3, інспектором з кадрів ОСОБА_6, заступником директора з медичних питань ОСОБА_10, 06 серпня 2020 року о 15 год 10 хв інспектор з кадрів ОСОБА_6 надала ОСОБА_1 для ознайомлення наказ "Про надання відпустки з подальшим звільненням та проведенням остаточного розрахунку" від 06 серпня 2020 року № АП 71-к, з яким ОСОБА_1 ознайомилася, від підпису відмовилася. Повний зміст наказу доведено до відома вголос (т. 1 а. с. 117).

Відповідно до наказу ТОВ "Аксімед Плюс" від 13 серпня 2020 року № АП 73-к ОСОБА_1 надано додаткову соціальну відпустку, як жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, з 31 серпня 2020 року по 09 вересня 2020 року. Внесено зміни до наказу ТОВ "Аксімед Плюс" від 06 серпня 2020 року № АП 71-к (т. 1 а. с. 29, 30).

Згідно із актом ТОВ "Аксімед Плюс" від 14 серпня 2020 року про відмову директора виконавчого ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення з наказом, складеним заступником директора з адміністративної роботи ОСОБА_7, інспектором з кадрів ОСОБА_6, головною медичною сестрою ОСОБА_8, 14 серпня 2020 року о 09 год 30 хв інспектор з кадрів ОСОБА_6 надала ОСОБА_1 для ознайомлення наказ від 13 серпня 2020 року № АП 73-к "Про надання додаткової соціальної відпустки та внесення змін в наказ від 06 серпня 2020 року № АП 71-к". ОСОБА_1 з наказом ознайомилася, сфотографувала та від підпису відмовилася. Повний зміст наказу було доведено до відома вголос (т. 1 а. с. 118).

Відповідно до наказу ТОВ "Аксімед Плюс" від 28 вересня 2020 року № АП 97-к продовжено ОСОБА_1 додаткову соціальну відпустку як жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років на 8 календарних днів, з 26 вересня 2020 року по 03 жовтня 2020 року. Внесено зміни в пункт 2 наказу ТОВ "Аксімед Плюс" від 06 серпня 2020 року № АП 71-к "Про надання відпустки з подальшим звільненням та проведенням остаточного розрахунку" щодо зміни дати звільнення (т. 1 а. с. 17, 18).

03 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звільнена з посади директора виконавчого у зв`язку із скороченням штату відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України (т. 1 а. с. 52 зворот).

Згідно із довідкою ТОВ "Аксімед Плюс" від 21 листопада 2020 року в період з 10 червня 2020 року по 03 жовтня 2020 року в товаристві були вакантними посади: лікар-психотерапевт - 0,125 ставки; психолог - 0,125 ставки; лікар ортопед-травматолог дитячий - 1 ставка. Нових посад за вказаний період товариством введено не було. Станом на 02 червня 2020 року в товаристві діяв штатний розпис у кількості 95,605 штатних одиниць. Станом на 04 жовтня 2020 року штатний розпис товариства діяв у кількості 86,625 штатних одиниць (т. 1 а. с. 116).

Відповідно до довідки ТОВ "Аксімед Плюс" та розрахункових листків ТОВ "Аксімед Плюс" за серпень, вересень, жовтень 2020 року ОСОБА_1 були здійсненні нарахування та перерахування коштів на картковий рахунок за вказаний період, що включали заробітну плату, аванси, відпускні, лікарняні (т. 1 а. с. 218-221).

ОСОБА_1 перебувала в шлюбі з директором ТОВ "Аксімед Плюс" - ОСОБА_9, подружжя має чотирьох неповнолітніх дітей.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Частиною другою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49? КЗпП України (322-08) щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.

Відповідно до частини третьої статті 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Частиною другою статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

Відповідно до пункту 5.3 статуту ТОВ "Аксімед Плюс" склад і структуру товариства визначають загальні збори учасників (т. 1 а. с. 222, 233).

Згідно з позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17), від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18), від 12 червня 2019 року у справі № 297/868/18 (провадження № 61-393св19), від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17 (провадження № 61-8393св20), від 27 травня 2021 року у справі № 201/6689/19 (провадження № 61-5965св20), від 27 січня 2022 року у справі № 607/22928/20 (провадження № 61-16543св21) суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Враховуючи наведене, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, суди першої та апеляційної інстанцій, установивши наявність обставин, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, зробили правильний висновок, що звільнення позивача відбулось з дотриманням вимог трудового законодавства.

Під час розгляду справи судом не встановлено ознак зловживання правом в діях роботодавця.

Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 758/824/17, від 27 березня 2019 року у справі № 212/9737/15-ц, від 26 березня 2021 року у справі № 570/2709/19 є також необґрунтованими, оскільки фактичні обставини у вказаних справах не є подібними до обставин цієї справи, в зв`язку з чим матеріально-правове регулювання спірних правовідносин є різним.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Пономарьов проти України" та ін.) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують правильного по суті спору висновку судів першої та апеляційної інстанцій.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.