розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Донецького апеляційного суду від 30 квітня 2021 року про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження, постановлену колегією суддів у складі Космачевської Т. В., Корчистої О. І., Мальованого Ю. М., ухвалу Донецького апеляційного суду від 18 травня 2021 року про залишення без задоволення клопотання про відмову у відкритті апеляційного провадження, постановлену колегією суддів у складі Космачевської Т. В., Корчистої О. І., Мальованого Ю. М., ухвалу Донецького апеляційного суду від 24 червня 2021 року про відмову у закритті апеляційного провадження, постановлену колегією суддів у складі Космачевської Т. В., Корчистої О. І., Мальованого Ю. М., та постанову Донецького апеляційного суду від 24 червня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі Космачевської Т. В., Корчистої О. І., Мальованого Ю. М.,

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивачів

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у серпні 2020 року звернулися до суду із позовом, у якому просили:

- встановити наявність компетенції Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (далі - ТУ ДСА України в Донецькій області) та Бахмутської міської ради Донецької області

(далі - Бахмутська міська рада) щодо здійснення спільних заходів, пов`язаних з пошуком на ринку нерухомості у м. Бахмуті Донецької області житла для потреб суддів суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на м. Бахмут та Бахмутський район Донецької області (Артемівський міськрайонний суд Донецької області), та придбанням цього житла за рахунок бюджетних коштів з метою віднесення його до категорії службового житла;

- зобов`язати ТУ ДСА України в Донецькій області придбати у власність протягом одного місяця з дня набрання законної сили рішенням суду окремі благоустроєні квартири у м. Бахмуті Донецької області, загальними площами 45-60 кв. м, згідно із заявами суддів Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 про надання службового житла від 13 червня 2018 року та ОСОБА_2 про надання службового житла від 14 лютого 2018 року.

Свої вимоги позивачі обґрунтовували тим, що 07 червня 2012 року та 05 квітня 2012 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відповідно приступили до виконання обов`язків суддів Артемівського міськрайонного суду Донецької області.

Позивачі зазначали, що вони як особи, які не мають житла для постійного проживання у м. Бахмуті Донецької області, мають право на забезпечення службовим житлом за місцем знаходження суду.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 неодноразово зверталися до відповідачів із заявами, пов`язаними з придбанням та наданням їм службового житла у м. Бахмуті Донецької області, проте в їх задоволенні було відмовлено.

Стислий виклад заперечень інших учасників справи

ТУ ДСА України в Донецькій області заперечувало проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та не доведеним належними та допустимими доказами.

Артемівський міськрайонний суд Донецької області вважав наявними підстави для задоволення позову.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням від 04 грудня 2020 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області позов задовольнив.

Встановив наявність компетенції ТУ ДСА України в Донецькій області та Бахмутської міської ради щодо здійснення спільних заходів, пов`язаних з пошуком на ринку нерухомості у м. Бахмуті Донецької області житла для потреб суддів суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на м. Бахмут та Бахмутський район Донецької області (Артемівський міськрайонний суд Донецької області), та придбанням цього житла за рахунок бюджетних коштів з метою віднесення його до категорії службового житла.

Зобов`язав ТУ ДСА України в Донецькій області придбати у власність протягом одного місяця з дня набрання законної сили рішенням суду окремі благоустроєні квартири у м. Бахмуті Донецької області, загальною площею 45-60 кв. м, згідно із заявою судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області Решетняка І. В. про надання службового житла від 13 червня 2018 року та згідно із заявою судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області Шевченко Л. В. про надання службового житла від 14 лютого 2018 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості пред`явлених позовних вимог.

Ухвалою від 30 квітня 2021 року Донецький апеляційний суд, вважаючи, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин, поновив ТУ ДСА України в Донецькій області строк на апеляційне оскарження рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької від 04 грудня 2020 року та відкрив апеляційне провадження.

Ухвалою від 18 травня 2021 року Донецький апеляційний суд клопотання ОСОБА_2 про відмову у відкритті апеляційного провадження залишив без задоволення, оскільки, на переконання суду, ТУ ДСА України в Донецькій області пропустило строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції з поважних причин.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 24 червня 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття апеляційного провадження відмовлено з тих підстав, що в. о. начальника ТУ ДСА України в Донецькій області Музикант С. Л., який підписав апеляційну скаргу від імені відповідача - юридичної особи ТУ ДСА України в Донецькій області, діяв в межах повноважень, відповідно до Положення про територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, затвердженого головою Державної судової адміністрації України 25 вересня 2015 року.

Постановою від 24 червня 2021 року Донецький апеляційний суд рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 04 грудня 2020 року скасував, у задоволенні позову відмовив. Здійснив розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що суди не наділені такими повноваженнями, які б надавали можливість встановлювати компетенцію щодо виконання ТУ ДСА України в Донецькій області додаткових функцій, зокрема щодо здійснення спільних з міською радою заходів, пов`язаних з пошуком на ринку нерухомості та придбанням службового житла, а також зобов`язання ТУ ДСА України в Донецькій області придбати у власність протягом певного часу за певних умов окреме благоустроєне житло для позивачів.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційних скарг

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 16 липня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просять скасувати ухвалу Донецького апеляційного суду від 24 червня 2021 року про відмову у закритті апеляційного провадження, ухвалити нове рішення, яким закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТУ ДСА України в Донецькій області на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 04 грудня 2020 року.

Також ОСОБА_1 23 липня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Донецького апеляційного суду від 30 квітня 2021 року про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження, ухвалу Донецького апеляційного суду від 18 травня 2021 року про залишення без задоволення клопотання про відмову у відкритті апеляційного провадження, постанову Донецького апеляційного суду від 24 червня 2021 року, залишити в силі рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 04 грудня 2020 року.

ОСОБА_2 25 липня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Донецького апеляційного суду від 30 квітня 2021 року про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження, ухвалу Донецького апеляційного суду від 18 травня 2021 року про залишення без задоволення клопотання про відмову у відкритті апеляційного провадження, постанову Донецького апеляційного суду від 24 червня 2021 року, справу передати до суду апеляційної інстанції для розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

Заявники, наполягаючи на тому, що оскаржувані рішення ухвалені із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначили, що:

- суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження

№ 61-14230сво18), щодо обов`язку суду апеляційної інстанції мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 (провадження № 11-24апп21), відповідно до цього висновку у разі пропуску строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може бути необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів, брак бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення;

- суд апеляційної інстанції безпідставно відкрив апеляційне провадження без належної перевірки повноважень особи, яка підписала апеляційну скаргу від імені ТУ ДСА України в Донецькій області;

- суд апеляційної інстанції безпідставно застосував Положення про територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 25 вересня 2015 року, тоді як мав застосувати вимоги статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів";

- суд апеляційної інстанції не врахував правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 243/13059/18 (провадження № 61-19557св19), відповідно до якого оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити чітку процедуру врегулювання питання порядку забезпечення суддів (зокрема й суддів у відставці) житлом, що сприяло б юридичній визначеності у спірних правовідносинах, позивач не повинен нести негативні наслідки зазначеної бездіяльності і вони мають покладатися саме на державу.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційні скарги до Верховного Суду не надійшли.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою від 18 серпня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відмовив у задоволенні клопотання про зупинення дії постанови Донецького апеляційного суду від 24 червня 2021 року. Ухвалою від 20 червня 2022 року Верховний Суд справу призначив до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК (1618-15) України), відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційних скарг та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, щонаказом Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07 червня 2012 року № 13-к ОСОБА_1 призначений на посаду судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області, приступив до виконання обов`язків судді цього суду 07 червня 2012 року.

Наказом Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 05 квітня 2012 року № 10-к ОСОБА_2 призначена на посаду судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області, приступила до виконання обов`язків судді цього суду 05 квітня 2012 року.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Артемівської міської ради Донецької області від 13 січня 2015 року № 11 ОСОБА_2, 1963 року народження, заступника голови Артемівського міськрайонного суду Донецької області, зі складом родини одна особа, яка мешкає в гуртожитку у АДРЕСА_1, взято на квартирний облік при виконкомі Артемівської міської ради. Наведеним рішенням визначено чергу ОСОБА_2 у загальних списках під № 1480.

На підставі статей 24, 138, 150 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про порядок надання службового житла й користування ним суддями, працівниками апаратів судів, працівниками Державної судової адміністрації України, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 22 грудня 2017 року № 1122, Артемівський міськрайонний суд Донецької області видав наказ від 01 лютого 2018 року № 4, яким затверджено Положення про житлово-побутову комісію Артемівського міськрайонного суду Донецької області та утворено у суді відповідну житлово-побутову комісію із затвердженням її складу.

14 лютого 2018 року ОСОБА_2 та 13 червня 2018 року ОСОБА_1 звернулися до голови Артемівського міськрайонного суду Донецької області із заявами про надання службового житла в місті Бахмуті на сім`ї із двох осіб.

22 червня 2018 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області на адресу ТУ ДСА України в Донецькій області та Бахмутської міської ради направив контрольний список суддів, працівників апарату, які потребують службового житла (поліпшення житлових умов), у який включено позивачів.

04 березня 2019 року ТУ ДСА України в Донецькій області повідомило Артемівський міськрайонний суд Донецької області, що нормативними актами, які визначають процедуру забезпечення працівників судів службовим житлом, не передбачено вчинення територіальними управліннями Державної судової адміністрації України будь-яких спільних заходів із органами місцевого самоврядування. Одночасно повідомило, що 11 лютого 2019 року Територіальним управлінням на адресу Державної судової адміністрації України направлено список працівників місцевих загальних судів Донецької області, які потребують поліпшення житлових умов, в тому числі працівників Артемівського міськрайонного суду Донецької області, для розгляду питання щодо виділення відповідного бюджетного фінансування. Також повідомило про те, що бюджетні призначення на придбання службового житла для працівників місцевих загальних судів Донецької області у ТУ ДСА України в Донецькій області не передбачені.

05 квітня 2019 року Державна судова адміністрація України повідомила Артемівський міськрайонний суд Донецької області, що питання забезпечення суддів та працівників апарату суду службовим житлом, у тому числі внутрішньо переміщених осіб, перебуває на її постійному контролі, яка й надалі вживатиме необхідних заходів для врегулювання зазначеного питання, однак, на сьогодні не має можливості виділити додаткові кошти на зазначені цілі. У разі понадпланових надходжень від сплати судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України у поточному році, Державна судова адміністрація України повернеться до розгляду питання виділення додаткових бюджетних асигнувань ТУ ДСА України в Донецькій області на придбання службового житла для працівників судів Донецької області.

15 січня 2020 року ТУ ДСА України в Донецькій області повторно надіслало на адресу Державної судової адміністрації України контрольний список суддів та працівників апаратів судів, які потребують поліпшення житлових умов. Позивачі включені до цього контрольного списку.

Оцінка аргументів, викладених у касаційних скаргах, щодо поновлення строку на апеляційне оскарження

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 121 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

У статті 122 ЦПК України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з частиною першою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У частині другій цитованої статті зазначено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (частина третя статті 354 ЦПК України).

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважував, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, тому сторони мають право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, № 19164/04, рішення від 21 жовтня 2010 року).

У рішенні від 03 квітня 2008 року ЄСПЛ зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається мотивувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження"(PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03).

У рішенні від 29 жовтня 2015 року ЄСПЛ звернув увагу на те, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення. Згідно з цим принципом жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить ухвалювати рішення про поновлення строку оскарження, проте їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків. ЄСПЛ встановив, що у справі, яка ним переглядалася, національне законодавство на час подій не обмежувало дискреційні повноваження судів щодо часу або підстав для поновлення пропущеного строку. Суд зробив висновок, що сама концепція "поважних причин", згідно з якою національні суди виправдали відновлення провадження у справі заявника, не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було зазначити причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника. Отже, національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18) здійснено тлумачення норм ЦПК України (1618-15) з урахуванням усталеної практики ЄСПЛ та зроблено висновок про те, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Саме лише посилання на те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі посилання тільки на наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції. Зазначене процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 (провадження № 11-24апп21) зроблено висновки про те, що "особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій і підтверджені належними доказами.

У разі пропуску процесуальних строків державними органами поважними причинами пропуску такого строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів.

Брак бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень права в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у виді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно".

У справі, що переглядається, заявники у касаційних скаргах посилаються на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно поновив ТУ ДСА України в Донецькій області строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Поновлюючи строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відкриваючи апеляційне провадження у справі, апеляційний суд в ухвалі від 30 квітня 2021 року зазначив, що ТУ ДСА України в Донецькій області разом із апеляційною скаргою подало клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що воно раніше зверталося з апеляційною скаргою, проте ухвалою від 22 березня 2021 року Донецький апеляційний суд повернув скаргу у зв`язку з несплатою судового збору, яка відбулася з незалежних від Управління причин.

Суд апеляційної інстанції врахував, що вступну та резолютивну частини рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області проголошено 04 грудня 2020 року, повне судове рішення складено 11 грудня 2020 року.

Вперше ТУ ДСА України в Донецькій області подало апеляційну скаргу 03 лютого 2021 року, яку ухвалою Донецького апеляційного суду від 22 березня 2021 року визнано неподаною та повернуто відповідачу.

Копію ухвали про повернення апеляційної скарги відповідач отримав 30 березня 2021 року, та 09 квітня 2021 року ТУ ДСА України в Донецькій області повторно подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи та зважаючи на встановлені обставини, апеляційний суд вважав, що строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції пропущено з поважних причин та його потрібно поновити.

Водночас зміст ухвали Донецького апеляційного суду від 30 квітня 2021 року доводить, що суд апеляційної інстанції не навів будь-якого належного обґрунтування ухваленого рішення про поновлення ТУ ДСА України в Донецькій області строку на апеляційне оскарження, обмежившись лише посиланням на встановлені обставини справи та на те, що строк на апеляційне оскарження відповідач пропустив з поважних причин.

Верховний Суд врахував, що ТУ ДСА України в Донецькій області двічі зверталося до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.

Поза увагою суду апеляційної інстанції залишилося те, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У справі, що переглядається, встановлено, що вступну та резолютивну частини рішення суду першої інстанції проголошено 04 грудня 2020 року, а повне судове рішення складено 11 грудня 2020 року, тоді як ТУ ДСА України в Донецькій області вперше подало апеляційну скаргу 03 лютого 2021 року. Отже, оскарження рішення суду першої інстанції відбулося з пропуском строку, передбаченого частиною першою статті 354 ЦПК України, який сплинув 11 січня 2021 року, тобто через тридцять днів з дня складення повного судового рішення.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що ТУ ДСА України в Донецькій області, повторно звертаючись до суду з апеляційною скаргою, не зазначило у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження відомостей про отримання ним оскаржуваного рішення суду першої інстанції на підтвердження того, що подання апеляційної скарги вперше відбулося протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду, тобто в межах строку, встановленого частиною другою статті 354 ЦПК України, що надає апелянту право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Отже, у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження відповідач не навів причин пропуску цього процесуального строку на момент подання попередньої апеляційної скарги, яка в подальшому визнана судом неподаною та повернута апелянту.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що повне судове рішення складено 11 грудня 2020 року, а апеляційну скаргу вперше подано 03 лютого 2021 року, проте жодної оцінки наявності поважних причин пропуску строку на час першого звернення апеляційний суд не здійснив.

Також в оскаржуваній ухвалі не наведене належне обґрунтування існування поважних причин пропуску ТУ ДСА України в Донецькій області строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції на час повторного подання апеляційної скарги.

Ухвала апеляційного суду не містить оцінки доводів клопотання

ТУ ДСА України в Донецькій області про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке аргументувало поважність причин пропуску цього строку неможливістю вчасно здійснити оплату судового збору через недостатність відкритих асигнувань загального фонду державного бюджету.

Враховуючи викладене, висновки апеляційного суду про наявність підстав для поновлення ТУ ДСА України в Донецькій області строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є передчасними.

Суд апеляційної інстанції, поновлюючи строк на апеляційне оскарження та відкриваючи провадження у справі, не врахував наведених правових висновків Верховного Суду, допустив істотне порушення норм процесуального права, які є самостійною підставою як для скасування ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, так і для скасування інших оскаржуваних ухвал і постанови суду апеляційної інстанції, які ухвалені після постановлення скасованої за наслідками касаційного перегляду ухвали від 30 квітня 2021 року.

Враховуючи те, що Верховний Суд зробив висновок про наявність підстав для скасування ухвали Донецького апеляційного суду від 30 квітня 2021 року про поновлення строку на апеляційне оскарження, відкриття апеляційного провадження та інших оскаржуваних судових рішень і передачі справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, томусуд касаційної інстанції не здійснює оцінку аргументів, викладених у касаційних скаргах на ухвали Донецького апеляційного суду від 18 травня 2021 року, від 24 червня 2021 року, а також на постанову Донецького апеляційного суду від 24 червня 2021 року.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Верховний Суд наголошує на тому, що мотиви, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, зокрема, невідповідність висновків суду апеляційної інстанції правовим висновкам Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18), та Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 (провадження № 11-24апп21), підтвердилися, оскільки за результатами перегляду справи у касаційному порядку встановлено, що під час постановлення ухвали від 30 квітня 2021 року про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції, усупереч положенням частини четвертої статті 263 ЦПК України, не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права, зокрема про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Враховуючи, що Верховний Суд зробив висновок про направлення справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, не підлягають оцінці доводи касаційних скарг щодо наявності підстав для закриття апеляційного провадження та по суті спору, оскільки таке допущене апеляційним судом порушення норм процесуального права, як безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження, є самостійною підставою для направлення справи на новий розгляд.

Оскільки апеляційний суд необґрунтовано поновив строк на апеляційне оскарження та відкрив апеляційне провадження у справі, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості та підлягають скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Апеляційний суд повинен повторно вирішити питання про відкриття апеляційного провадження із урахуванням принципу res judicata, з наведенням обґрунтованих мотивів наявності підстав для відкриття чи відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

Розподіл судових витрат

У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України зазначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням приписів цієї норми підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Донецького апеляційного суду від 30 квітня 2021 року про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження, ухвалу Донецького апеляційного суду від 18 травня 2021 року про залишення без задоволення клопотання про відмову у відкритті апеляційного провадження, ухвалу Донецького апеляційного суду від 24 червня 2021 року про відмову у закритті апеляційного провадження та постанову Донецького апеляційного суду від 24 червня 2021 року скасувати, справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, Бахмутської міської ради Донецької області, третя особа - Артемівський міськрайонний суд Донецької області, про встановлення наявності компетенції щодо здійснення спільних заходів, пов`язаних з пошуком і придбанням житла, та зобов`язання вчинити певні дії направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.