У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, третя особа - служба у справах дітей Виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком, звільнення від обов`язку утримання малолітньої дитини, стягнення аліментів.

Позовна заява ОСОБА_1 обґрунтована тим, що його колишня дружина - ОСОБА_3, яка є матір`ю їхньої спільної малолітньої дочки - ОСОБА_4, чинить перешкоди у спілкуванні з останньою, не у повній мірі займалася її вихованням, дитина проживала з бабою. Оскільки

ОСОБА_3 як мати належним чином не виконувала свої обов`язки, то влітку 2019 року позивач був вимушений забрати дочку Ліну з міста Кам`янки Черкаської області до себе на постійне проживання до міста Світловодська Кіровоградської області.

З 2019 року ОСОБА_4 постійно проживає з батьком

у місті Світловодську Кіровоградської області, відвідує школу, їй створені всі необхідні умови для належного проживання та розвитку, дитина виведена

з депресивного стану, пов`язаного з неналежним відношенням до неї з боку матері та її родичів.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив: визначити з ним місце проживання малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на АДРЕСА_1 ; звільнити його від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_4, які стягнуті рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області від 12 грудня 2013 року; стягнути з ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову

і до повноліття дочки, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У січні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа - служба у справах дітей Виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю.

Зустрічна позовна заява ОСОБА_2 обґрунтована тим, що сторони

у справі як батьки ОСОБА_4 повинна приймати участь у її вихованні. Проте ОСОБА_1 неправомірним шляхом забрав дитину від матері

і більше року не допускає останню до дочки та не надає можливості поспілкуватися з нею. Крім того, з приводу визначення місця проживання дитини є судове рішення, яке набрало законної сили та яке протягом тривалого часу виконувалося. ОСОБА_1 у 2019 році фактично викрав дитину та перешкоджає у спілкуванню з нею. ОСОБА_3 вважає, що дочка ОСОБА_5 повинна проживати разом з нею, а ОСОБА_1 може брати участь у її вихованні.

На підставі викладеного ОСОБА_2 просила визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за місцем проживання її матері на АДРЕСА_2 .

Короткий зміст судових рішень судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області

від 03 лютого 2021 року в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відсутні підстави для визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 у сім`ї батька, оскільки це унеможливить виконання рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 14 листопада 2016 року у справі № 696/493/16-ц, яким вже визначено спосіб участі батьків у вихованні дочки. Так, згідно з вказаним судовим рішенням дитина проживає в сім`ї матері ОСОБА_3, яка повинна сприяти та не чинити перешкод батькові ОСОБА_1 у спілкуванні

з дочкою. При цьому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_4 значно краще себе почуває у сім`ї батька, їй приділяється максимум уваги, що йде їй на користь, про що вона самостійно зазначила у судовому засіданні, а також вказувала і психолог під час її допиту в судовому засіданні як свідка.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 02 червня 2021 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позовних вимог про стягнення на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліментів. Рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення аліментів визнано нечинним, провадження у справі в цій частині закрито.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що позивач може відмовитися від позову (частини позовних вимог) на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 відмовився від позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дочки і ухвалою суду прийнято цю відмову.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 02 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 лютого 2021 року в частині відмови у задоволенні первісного позову ОСОБА_1, ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, звільнення від обов`язку утримання неповнолітньої дитини задоволено.

Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, на АДРЕСА_1 .

Звільнено ОСОБА_1 від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_4, які стягуються рішенням Кам'янського районного суду Черкаської області від 12 грудня 2013 року.

В іншій частині оскаржуване рішення місцевого суду залишено без змін.

Вирішуючи спір, апеляційний суд врахував думку дитини, яка хотіла проживати разом з батьком, та її найкращі інтереси, а також те, що для проживання дочки у сім`ї батька створені належні умови, що підтверджується актом обстеження умов проживання, ОСОБА_4 навчається у школі, освоїлася у новому навчальному закладі, має друзів, відвідує різноманітні гуртки відповідно до її віку розвиває свій світогляд, отримує належне медичне та побутове забезпечення, тобто вона прижилася у новому середовищі, адаптована до соціального оточення та сім`ї. Зміна на даному етапі комфортних для дитини умов розвитку, створених батьком

та бабою, може мати негативні наслідки для психологічного стану

ОСОБА_4, а також може завдати шкоди її психічному здоров`ю, що підтвердила психолог, яка займається з малолітньою дочкою сторін у справі.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не мають шкідливих звичок, за місцем роботи і проживання характеризуються позитивно, у кожного з них є достатні можливості для забезпечення належних умов проживання їхньої малолітньої дочки. Позиція дитини щодо місця проживання разом з батьком співпадає

з висновком органу опіки Кам`янської районної державної адміністрації

від 25 лютого 2019 року, який свідчить про доцільність проживання дитини в сім`ї батька. Висновком, наданим органом опіки і піклування Світловодської міської ради Кіровоградської області від 02 червня 2021 року, також рекомендовано за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_4

з батьком - ОСОБА_1, що буде відповідати найкращим інтересам дитини. ОСОБА_1 спроможний забезпечити належні умови для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку та матеріального забезпечення малолітньої дочки.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову

в задоволенні зустрічного позову, оскільки ОСОБА_4 значно краще себе почуває у сім`ї батька, який турбується про неї та створив належні умови для навчання і розвитку. ОСОБА_4 в судовому засіданні висловила свою позицію про те, що їй подобається проживати разом з батьком. Психолог в судовому засіданні вказувала, що дитина почуває себе краще, проживаючи разом з батьком, ніж з матір`ю.

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області від 14 листопада 2016 року у справі

№ 696/493/16-ц не вирішувалося питання щодо визначення місця проживання дитини, а лише вирішувалось питання участі батька у вихованні дитини шляхом встановлення порядку такої участі та визначення часу їх спілкування.

Оскільки малолітня ОСОБА_4 проживає з батьком та перебуває на його утриманні, то ОСОБА_1 підлягає звільненню від сплати аліментів на користь ОСОБА_2, на утримання дочки ОСОБА_6, що стягуються рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області від 12 грудня

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови

у задоволенні зустрічного позову та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про задоволення зустрічного позову.

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень посилається на пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ). Вважає, що суди застосували норми права

без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду

від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18.

Касаційна скарга мотивована тим, що судовим рішенням в іншій справі, яке набрало законної сили, визначено місце проживання дочки з матір`ю.

У матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на недоцільність визначення проживання малолітньої дитини з матір`ю. Апеляційний суд належним чином не обґрунтував найкращих інтересів дитини на проживання саме з батьком. При цьому саме батько не повернув дочку матері, порушив її право на спілкування з дитиною, з приводу чого ОСОБА_3 була змушена звертатися до правоохоронних органів. Висновок органу опіки та піклування обґрунтований лише письмовою заявою малолітньої ОСОБА_4 та не

є обов`язковим для суду. Суди не взяли до уваги, що ОСОБА_1 не має власного жила, постійно перебуває на роботі, а вихованням ОСОБА_4 фактично займається її баба - ОСОБА_7, яка є людиною

з інвалідністю. Апеляційний суд безпідставно взяв до уваги показання одних свідків та залишив поза увагою показання інших свідків.

Доводи інших учасників справи

ОСОБА_1 подав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції в нескасованій частині та постанову апеляційного суду залишити без змін, оскільки рішення місцевого суду

у зазначеній частині та постанова суду апеляційної інстанції

є законними та обґрунтованими.

Вказував, що апеляційний суд правильно встановив, що дочка краще себе почуває у сім`ї батька, де їй приділяється максимум уваги. Зібраними у справі доказами підтверджено, що проживання дочки з батьком відповідає найкращим інтересам дитини. ОСОБА_1 проживає з батьком та бабою в окремому житловому будинку, неподалік знаходиться шкільний заклад, де дитина навчається. За місцем проживання позивача за первісним позовом є належні умови для позакласного розвитку дитини, зокрема, численні гуртки для художньої самодіяльності, музична, спортивна та художня школи, палац спору, палац культури тощо. ОСОБА_1 створені хороші житлово-побутові умови, дитина доглянута та забезпечена всім необхідним.

Інший учасник справи відзиву на касаційну скаргу не направив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Касаційна скарга подана до Верховного Суду ОСОБА_3 20 липня

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

Справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

від 23 червня 2022 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що малолітня ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дочкою ОСОБА_1 та ОСОБА_8 .

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 розірвано заочним рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області

від 05 листопада 2014 року у справі № 696/1528/14-ц, яке набрало законної сили.

Рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області від 14 листопада 2016 року у справі № 696/493/16-ц, яке набрало законної сили, визначено спосіб участі батьків у вихованні дитини ОСОБА_4 .

Зобов`язано ОСОБА_8 не чинити перешкоди

ОСОБА_1 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з його дочкою - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та зобов`язано ОСОБА_8 надавати ОСОБА_1 можливість участі

у вихованні та спілкуванні з дочкою - ОСОБА_4, у формі побачень кожної суботи без присутності матері - ОСОБА_8, за місцем проживання дитини або матері у місті Кам`янці Черкаської області.

Встановлено ОСОБА_1 спосіб участі у вихованні та спілкуванні

з дочкою - ОСОБА_4, у формі:

- визначення часу та днів його зустрічей з нею у другій та четвертій п`ятниці кожного місяця з 10 год. до 12 год. за місцем перебування дитини

в дошкільному навчальному закладі "Зірочка" в місті Кам`янці Черкаської області, не порушуючи режиму роботи закладу без присутності матері;

- проведення спільного відпочинку щорічно 03 вересня - у день

народження батька - ОСОБА_1, без присутності матері -

ОСОБА_8, з можливістю відвідувати загальнодоступні місця, а якщо цей день не випадає на час перебування дитини у дошкільному навчальному закладі "Зірочка" в місті Кам`янці Черкаської області, за згодою двох сторін за місцем проживання ОСОБА_1 ;

- проведення спільного відпочинку щорічно 25 січня - у день народження дитини - ОСОБА_4, з 10 год. до 18 год. без присутності

матері у місті Кам`янці Черкаської області з можливістю відвідувати загальнодоступні місця, а за згодою двох сторін за місцем проживання ОСОБА_1 ;

- проведення спільного відпочинку щорічно у святкові дні (Новий рік, Різдво, Восьме Березня, Пасха) з 12 год. до 19 год. без присутності матері

у місті Кам`янці Черкаської області з можливістю відвідувати загальнодоступні місця, а за згодою двох сторін за місцем проживання ОСОБА_1 ;

- проведення спільного відпочинку не більше 12 днів у літній період серпня місяця у санаторно-курортних закладах, інших місцях оздоровлення України за межами місті Кам`янки Черкаської області без присутності матері із завчасним повідомленням ОСОБА_8 про місце майбутнього відпочинку, а у випадку планування перебування у таких закладах за кордоном тільки за згодою матері.

Суди також встановили, що ОСОБА_4 з літа 2019 року постійно проживає з батьком у будинку

АДРЕСА_1, навчається у загальноосвітній школі № 4 міста Світловодська Кіровоградської області.

Згідно з інформаційною довідкою Світловодського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області від 31 липня 2019 року відсутня заборгованість ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 щодо сплати алементів на утримання дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, які стягуються на підставі виконавчого листа № 696/1366/13-ц від 12 грудня 2013 року.

Відповідно висновку Кам`янської районної державної адміністрації як

органу опіки та піклування від 25 лютого 2019 року доцільно визначити

у судовому порядку місцем проживання ОСОБА_4 сім`ю батька - ОСОБА_1 .

Згідно з актом обстеження умов проживання від 06 серпня 2019 року, складеного представниками служби у справах дітей Виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області, умови проживання ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 є належними, дочку повністю забезпечено всім необхідним для комфортного проживання та навчання.

За змістом характеристики Квартального комітету № 16 Виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області від 13 серпня 2019 року ОСОБА_1 характеризується позитивно, належним чином відноситься до своїх посадових обов`язків, користується авторитетом

в колективі.

Відповідно до довідки про склад сім`ї, виданої 20 серпня 2019 року Світловодською міською радою Кіровоградської області 20 серпня

2019 року, ОСОБА_7 проживає спільно із сином - ОСОБА_1, та онукою - ОСОБА_4, на

Згідно з довідкою про склад сім`ї, виданою виконуючим обов`язки старости сели Тимошівки Черкаського району Черкаської області 25 вересня 2019 року, ОСОБА_2 проживає на АДРЕСА_3, до складу її сім`ї входять: чоловік - ОСОБА_9, дочка - ОСОБА_4, дочка - ОСОБА_10, син -

ОСОБА_11, мати чоловіка - ОСОБА_12, батько чоловіка -

ОСОБА_13, сестра чоловіка - ОСОБА_14, брат чоловіка -

Суди встановили, що ОСОБА_2 30 серпня 2019 року зверталася до Кам`янського відділу поліції Смілянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області із заявою про те, що ОСОБА_1 забрав дочку - ОСОБА_4, від матері до свого місця проживання і не повертає її.

Крім того, 12 вересня 2019 року ОСОБА_2 зверталася до Світловодського відділу поліції Головного управління Національної поліції

в Кіровоградській області із заявою про встановлення місця знаходження дочки - ОСОБА_4, а також із заявами до голови Кам`янської районної державної адміністрації, до виконавчої служби щодо невиконання ОСОБА_1 рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 14 листопада 2016 року у справі № 696/493/16-ц.

Згідно з актом обстеження умов, складеним Кам`янською міською радою Черкаської області 17 грудня 2019 року, будинок на

АДРЕСА_2 на праві власності належить

ОСОБА_9, умови проживання добрі.

За змістом характеристики, наданої Комунальним некомерційним підприємством "Кам`янська центральна районна лікарня", ОСОБА_2 характеризується позитивно.

Практичний психолог ОСОБА_16, яка протягом тривалого часу займалася

з ОСОБА_4 та була допитана як свідок, повідомила суду, що малолітня ОСОБА_5, після того як почала проживати з батьком, почала проявляти себе впевнено, повністю задоволена, їй приділяють максимум уваги, нею займаються. Дитина стала відкритою, проживання разом з батьком позитивно відобразилося на ОСОБА_4, проте вона лише шкодує, що не може цим поділитися зі своїми братом та сестрою, які проживають

з матір`ю і не мають таких умов проживання.

Свідки: ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, які є близькими родичами, сусідами, знайомими ОСОБА_2, вказували, що, на їхню думку, дитині краще проживати з матір`ю.

Працівники поліції: ОСОБА_21 та ОСОБА_22, які були допитані

у судовому засіданні як свідки, підтвердили, що малолітня ОСОБА_5 проживає разом з батьком у місті Світловодську Кіровоградської області, до місця проживання ОСОБА_1 їх викликала ОСОБА_2 з приводу побачення з донькою та перешкоджання їй у цьому з боку колишнього чоловіка.

Малолітня ОСОБА_4 була заслухана у судовому засіданні під час розгляду справи у суді першої інстанції та пояснила, що раніше вона проживала у селі Тимошівці Черкаського району Черкаської області разом

з матір`ю та вітчимом, який недолюблював її, потім деякий час проживала разом з бабою, вона сумує за тим часом, оскільки не має можливості бачитися з матір`ю, сестрою та особливо з братом. Зараз ОСОБА_5 проживає

з батьком та бабою, у неї є багато іграшок, вона доглядає за домашніми тваринами, спільно з батьком та бабою граються в різні ігри, їй подобається навчатися у школі. Однак вона дуже сумує, оскільки не може показати братові та сестрі, в яких гарних умовах вона зараз проживає. Також вона скучила за матір`ю, з якою вона не бачилася дуже давно. ОСОБА_5 вказувала, що бажає проживати як з татом, так і з мамою, а особливо зі своїми меншими сестрою і братом. При цьому повідомила, що не хотіла б спілкуватися

з іншими родичами матері, а взагалі було б найкраще, щоб брат і сестра приїхали проживати до батька.

Суди встановили, що ОСОБА_4 почуває себе краще, проживаючи разом з батьком - ОСОБА_1, ніж з матір`ю - ОСОБА_2

ОСОБА_4 в судовому засіданні висловила свою позицію про те, що все таки їй подобається проживати разом з батьком - ОСОБА_1 .

Згідно з висновком про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4, наданого органом опіки і піклування Світловодської міської ради Кіровоградської області 02 червня 2021 року, доцільно визначити місце проживання ОСОБА_4 з батьком -

ОСОБА_1, що буде відповідати найкращим інтересам дитини.

Виконавчий комітет Світловодської міської ради Кіровоградської області

31 травня 2021 року надав до суду копію письмової згоди дитини на визначення місця проживання з одним із батьків, в якій малолітня ОСОБА_5 висловила бажання жити з батьком та бабою.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості,

добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально

можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї

(стаття 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України (2947-14) )).

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").

Згідно з положеннями статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних

і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист

і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права

й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або

у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону

і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років

є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Комплексний аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини

(далі - ЄСПЛ), які стосуються застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні ЄСПЛ "Хант проти України" зазначено, що між інтересами

дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

У рішенні ЄСПЛ "М. С. проти України" вказано, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення

її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не

є неблагонадійним.

Аналіз релевантної практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли

будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

У зв`язку із зазначеним, при визначенні місця проживання дитини

судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини,

є особливо складним, оскільки в його процесів вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини.

Колегія суддів зауважує, що сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала

у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною

й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків. Діти є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Верховний Суд враховує, що орган опіки та піклування висловлював свою позицію щодо дотримання прав та забезпечення інтересів дитини під час розгляду цієї справи та відповідно до висновків зазначеного органу встановлено за доцільне визначити місце проживання малолітнього дочки разом із батьком. Наявні у справі висновки не визнавався судами таким, що є недостатньо обґрунтованим або суперечить інтересам дитини.

Крім того, колегія суддів наголошує, що дитина є суб`єктом права

і незважаючи на вікову категорію, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватися, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

Система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і гарантує, що інтереси дітей захищені. Належна увага повинна приділятися поглядам та думці дитини згідно з її віком і зрілістю.

Закріплення вказаними вище міжнародними документами та актами внутрішнього законодавства України право дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються. Разом із тим, згода дитини на проживання

з одним із батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не відповідає та не захищає права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією про права дитини.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 14 лютого

2022 року у справі № 761/25544/19.

У справі, що переглядається, судом було здійснено опитування неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка висловила свою позицію про те, що все таки їй подобається проживати разом з батьком - ОСОБА_1, який турбується про неї та створив належні умови для навчання і розвитку.

З урахуванням зазначеного, виходячи з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан, зокрема, прихильність до батька, ураховуючи висновки органу опіки та піклування, які є достатньо обґрунтованими та не суперечать інтересам дитини, а також дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доцільність подальшого проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом зі своїм батьком - ОСОБА_1 .

Помилковими є доводи касаційної скарги, що у матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на недоцільність визначення проживання малолітньої дитини з матір`ю, оскільки, вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини з батьком у цій справі, судом апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам: кожному окремо та доказам у їх сукупності, досліджено висновки органу опіку та піклування нарівні з іншими доказами, враховано думку та прихильність до батьків самої дитини, ставлення батьків до виконання ними батьківських обов`язків та інші обставини, що мають суттєве значення для вирішення справи, у результаті чого прийнято законну та вмотивовану постанову.

Безпідставним є посилання у касаційній скарзі на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, які були викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18, враховуючи наступне.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини

є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не

будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Так, у справі № 402/428/16-ц Велика Палата Верховного Суду постановою

від 17 жовтня 2018 року залишила в силі судові рішення, якими визначено місце проживання сина з батьком за місцем постійного проживання останнього. Касаційний суд вказував, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини. Дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

За результатом перегляду справи № 377/128/18 Верховний Суд постановою від 14 лютого 2019 року залишив без змін оскаржувані судові рішення,

якими визначено місце проживання малолітньої дитини разом з матір`ю. Касаційний суд вказував, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, відсутні підстави вважати, що суди у справі, яка переглядається, не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені у наведених як приклад постановах касаційного суду, оскільки зазначені вище висновки не є суперечливими, суди виходили з конкретних обставин кожної окремої справи.

Доводи касаційної скарги, що судовим рішенням в іншій справі, яке набрало законної сили, визначено місце проживання дочки з матір`ю, не підтверджені матеріалами справи. Так, рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області від 14 листопада 2016 року у справі № 696/493/16-ц не вирішувалося питання щодо місця проживання дочки сторін у справі, а лише визначено спосіб участі батьків у вихованні дитини.

Постанова апеляційного суду належним чином мотивована, містить обґрунтування щодо кожного доводу сторін, про що зазначено

у мотивувальній частині цієї постанови, тому доводи касаційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу.

З урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги ОСОБА_2, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи.

При цьому судом враховано усталену практику ЄСПЛ, який неодноразова відзначав, зокрема, у рішенні у справі "Руїз Торія проти Іспанії", що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін. Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

ЄСПЛ вказав, що міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України").

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої

статті 411 ЦПК України рішення суду першої інстанції в нескасованій частині та постанова апеляційного суду підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в нескасованій частині та постанови апеляційного суду, тому їх необхідно залишити без змін,

а касаційну скаргу - без задоволення.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.