Постанова

Іменем України

29 червня 2022 року

м. Київ

справа № 489/6818/20

провадження № 61-13752св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - акціонерне товариство "Дельта банк",

треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ярощук Вікторія Юріївна, приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Дмитро Олександрович, товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс",

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 травня 2021 року у складі судді Коваленка І. В. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 липня 2021 року у складі колегії суддів: Данилової О. О., Коломієць В. В., Шаманської Н. О.,

Історія справи

Короткий зміст заявлених вимог

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - АТ "Дельта Банк"), треті особи:приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ярощук В. Ю., приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д. О. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Заява мотивована тим, що 26 вересня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (далі - ТОВ "Український промисловий банк") та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 100 041001/ФКВ-08 строком дії до 26 вересня 2033 року. В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 26 вересня 2008 року між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку ТОВ "Український промисловий банк" житловий будинок АДРЕСА_1 . 30 червня 2010 між ТОВ "Український промисловий банк", ПАТ "Дельта Банк" та Національним банком України укладений договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ "Український промисловий банк" на користь ПАТ "Дельта Банк". 02 вересня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В. Ю. вчинений виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 1332, яким запропоновано звернути стягнення на житловий будинок та за рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, задовольнити вимоги стягувача ПАТ "Дельта Банк". ОСОБА_1 зазначала, що виконавчий напис вчинений з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки подані банком приватному нотаріусу документи не підтверджували безспірність її заборгованості, банком не надано доказів відправлення та вручення позивачу вимоги про усунення порушення, нотаріусом вчинено виконавчий напис поза межами позовної давності.

Позивач просила:

визнати виконавчий напис, винесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В. Ю. № 1332 від 02 вересня 2014 року про звернення стягнення на іпотечне майно з ОСОБА_1 на користь АТ "Дельта Банк" таким, що не підлягає виконанню.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 травня 2021 року, яке залишене без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 липня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ "Дельта Банк", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ярощук В. Ю., приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д. О. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ "Дельта Банк" нотаріусу були подані всі необхідні документи, визначені Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, наявність яких підтверджувала безспірність боргу. Суд також зазначив, що виконавчий напис вчинений у строк, який встановлений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Залишаючи без змін рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 травня 2021 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що АТ "Дельта Банк" подано всі необхідні документи передбачені пунктом 1-1 Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, для вчинення виконавчого напису, в тому числі і докази направлення ОСОБА_1 письмової вимоги про усунення порушень. Суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги доводи ОСОБА_1 стосовно пропуску позовної давності з дня виникнення права вимоги, оскільки нею не надано доказів часткового чи повного погашення заборгованості, тому дійшов висновку, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відповідає вимогам закону.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У серпні 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 травня 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 липня 2021 року, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що в квітні 2013 року банком подано позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 665 454,65 грн. Суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідно до постанов Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, постанови Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 727/7057/15-ц, банк, звернувшись у квітні 2013 року до суду з позовом про стягнення заборгованості, змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки та не мав права після цього нараховувати передбачені договором проценти за кредитом. Тобто, вимоги банку про стягнення сум заборгованості за період з 01 липня 2010 року по 03 червня 2014 року не можуть бути задоволені шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, оскільки не є безспірними. ОСОБА_1, посилаючись на постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, зазначила, що апеляційний суд не врахував грубе порушення нотаріусом частини 1 статті 88 Закону України "Про нотаріат" щодо неможливості стягнення суми поза межами зазначеного трирічного строку. Також банком не надано нотаріусу первинних документів на підтвердження заборгованості за кредитним договором, оригінал іпотечного та кредитного договорів.

Позиція інших учасників справи

У листопаді 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" (далі - ТОВ "Діджи Фінанс") подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 травня 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 липня 2021 року - без змін.

В обґрунтування відзиву зазначили, що посилання ОСОБА_1 на те, що суди не звернули уваги на вчинення виконавчого напису 02 вересня 2014 року, тобто після звернення банку у квітні 2013 року з позовом про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором, спростовує факт безспірності заборгованості, суперечать правовій позиції, викладеній у пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі №916/3006/17; звернення у квітні 2013 року банку з позовом про стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором свідчить про переривання позовної давності відповідно до частин другої та третьої статті 264 ЦК України та дотримання строку вчинення виконавчого напису; посилання ОСОБА_1 на те, що суди першої та апеляційної інстанцій проігнорували висновки Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, відповідно до якої після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частини 2 статті 1050 ЦК України право банку нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, є помилковим, оскільки зазначена правова позиція прийнята у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, тобто правовідносини не є аналогічними.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 489/6818/20, витребувано справу з суду першої інстанції.

У жовтні 2021 року справа № 489/6818/20 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного суду від 26 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 727/7057/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, від 17 травня 2018 року у справі № 307/1580/17 та у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 754/9711/14-ц).

Фактичні обставини

26 вересня 2008 року між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 100-0041001/ФКВ-08, за умовами якого ТОВ "Український промисловий банк" надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 95000 дол. США, зі сплатою 9,9% річних, строком дії до 26 вересня 2033 року. Остання зобов`язалася повернути наданий кредит у повному обсязі, сплачувати проценти за користування кредитом, комісію.

В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 26 вересня 2008 року між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_1, укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку ТОВ "Український промисловий банк" житловий будинок АДРЕСА_1 .

30 червня 2010 між ТОВ "Український промисловий банк", ПАТ "Дельта Банк" та Національним банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ "Український промисловий банк" на користь ПАТ "Дельта Банк", за яким відповідач набув право вимоги до позивача.

Заступник начальника Департаменту по роботі з проблемними активами фізичних осіб АТ "Дельта Банк" 13 червня 2014 року за № 31.4-08/6153/14 направив на адреси позивача досудові вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, яка станом на 03 червня 2014 року складала 7866,48 дол. США та 22578,89 грн.

02 вересня 2014 року приватним нотаріусом КМНО Ярощук В. Ю. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1332, яким за рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, а саме: житлового будинку АДРЕСА_1 запропоновано задовольнити вимоги стягувача ПАТ "Дельта Банк" в сумі розміром 1089172,62 грн, з яких сума заборгованості за кредитом - 80 340,73 дол. США, що згідно курсу НБУ складає 954 252,16 грн, сума заборгованості за відсотками - 9 458,30 дол. США, що згідно курсу НБУ складає 112341,56 грн, сума заборгованості за комісією -22 578,89 грн. Також стягнуто суму в розмірі плати за вчинення виконавчого напису, що становить 2 500,00 грн, сплачену стягувачем. Крім того, визначено строк, за який провадиться стягнення - з 01 липня 2010 року по 3 червня 2014 року.

30 травня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Куліченком Д.О. відкрито виконавче провадження № 56502145 на виконання оспорюваного виконавчого напису № 1332.

Крім того, згідно договору про відступлення прав вимоги від 02 вересня 2020 року АТ "Дельта Банк" відступило ТОВ "Діджи Фінанс" право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним та іпотечним договором, який з часу державної реєстрації - 26 вересня 2008 року є іпотекодержателем житлового будинку АДРЕСА_1, який був переданий позивачем в іпотеку банку за іпотечним договором від 26 вересня 2008 року.

Як вбачається із матеріалів справи, АТ "Дельта Банк" разом із заявою про вчинення виконавчого напису надав нотаріусу: розрахунок суми заборгованості; копію іпотечного договору; копію кредитного договору; копію договору про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ "Укрпромбанку" на користь АТ "Дельта Банку" від 30 червня 2010 року; копію акту приймання-передачі кредитних справ ОСОБА_1 ; копію повідомлення позичальнику про порушення основного зобов`язання; копію паспорту та податкового номера позивача.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 пред`явила вимогу про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 201/9570/18 (провадження № 61-7299св21), зазначено, що "спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства. Тобто нотаріус не може бути відповідачем у цій категорії справ, оскільки предметом позову є спір про право, зокрема позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі. Цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом. Сам же нотаріус може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Викладене узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 14 серпня 2019 року у справі № 519/77/18 (провадження № 61-10311св19), від 15 квітня 2020 року у справі № 474/106/18 (провадження № 61-13847св19) та від 12 листопада 2020 року у справі № 200/3452/17 (провадження № 61-18790св19)".

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (частини перша-четверта статті 51 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

суди встановили, що 02 вересня 2020 року укладений договір №2303/К/1 про відступлення прав вимоги між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Діджи Фінанс", за яким банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених в Додатку №1 до цього договору. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №1609. В Додатку № 1 під № 656 зазначений кредитний договір №100-0041001/ФКБ-08, укладений з ОСОБА_1 26 вересня 2008 року та під №656.1 - іпотечний договір;

ОСОБА_1 пред`явила позов до АТ "Дельта Банк";

ТОВ "Діджи Фінанс" залучено до участі у справі як третя особа ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2021 року;

позивач клопотань про залучення до участі у справі ТОВ "Діджи Фінанс" як співвідповідача не заявляв.

За таких обставин у задоволенні позову слід було відмовити внаслідок пред`явлення його до неналежного відповідача.

Отже суди дійшли вірного висновку про відмову в задоволенні позову, але помилились щодо мотивів такої відмови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційних скарг, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 201/9570/18 (провадження № 61-7299св21), колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу належить задовольнити частково; судові рішення змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови, а в іншій частині судові рішення залишити без змін.

Оскільки колегія суддів змінює оскаржені судові рішення, але виключно у частині мотивів їх прийняття, новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 травня 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 липня 2021 рокузмінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук