розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інтайм Фінанс" на постанову Полтавського апеляційного суду у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Кузнєцової О. Ю., Прядкіної О. В.

від 20 жовтня 2021 року,

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У червні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інтайм Фінанс" (далі - ТОВ "ФК "Інтайм Фінанс", товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому, з урахуванням уточнених заяв, просило суд усунути ТОВ "ФК "ІНТАЙМ ФІНАНС" - власнику квартири АДРЕСА_1, перешкоди у користуванні власністю шляхом позбавлення ОСОБА_1, права користування житловим приміщенням та зняття її з реєстраційного обліку за вказано адресою.

В обґрунтування позову зазначало, що 22 грудня 2006 року між ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір

№ 192-О, відповідно до якого ОСОБА_2 надано кредит

у сумі 34 000,00 доларів США. На забезпечення виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором у цей же день між ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" та ОСОБА_3 укладено Іпотечний договір № 192-О, відповідно до якого предметом іпотеки є нерухоме майно - квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначало, що 10 жовтня 2019 року між ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" та

ТОВ "ФК "Інтайм Фінанс" укладено Договір про відступлення прав вимоги, зокрема право вимоги до боржника ОСОБА_2 за кредитним договором

від 22 грудня 2006 року № 192-О, Іпотечним договором від 22 грудня 2006 року № 192-О року.

Товариство вказувало, що з 10 жовтня 2019 року ТОВ "ФК "Інтайм Фінанс" є правонаступником усіх майнових прав ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" за вищевказаним договорами та набуло статусу Іпотекодержателя за вказаним Іпотечним договором.

25 лютого 2020 року ТОВ "ФК "Інтайм Фінанс" було реалізовано право позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації за

товариством права власності на квартиру

Після набуття права власності на вказану квартиру товариству стало відомо, що за цією адресою зареєстровано три особи, а саме: ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2,

ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3, що порушує права товариства, як власника нерухомого майна, оскільки позбавляє права користування належним житловим приміщенням.

Ураховуючи викладене, ТОВ "ФК "Інтайм Фінанс" просило суд позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

16 червня 2021 року товариство подало заяву про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом позбавлення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, права користування житловим приміщенням та зняття їх з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_2, так як було скасовано їхню реєстрацію у вказаній квартирі на підставі наказу від 21 травня 2021 року № 31 "Рішення про скасування реєстрації місця проживання".

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави у складі судді

Тімошенко Н. В. від 16 червня 2021 року позовні вимоги в частині усунення перешкод у користуванні власністю шляхом позбавлення ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, права користування житловим приміщенням та зняття їх з реєстраційного обліку за адресою:

АДРЕСА_2, залишено без розгляду.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави у складі судді

Тімошенко Н. В. від 16 червня 2021 року позов ТОВ "ФК "Інтайм Фінанс" задоволено. Усунено ТОВ "ФК "Інтайм Фінанс" - власнику квартири

АДРЕСА_1, перешкоди у користуванні власністю шляхом позбавлення ОСОБА_1 права користування житловим приміщенням та зняття її з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Інтайм Фінанс" судовий збір у сумі 2 102,00 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що за наслідком реалізації права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації за ТОВ "ФК "Інтайм Фінанс" права власності на предмет іпотеки права попереднього власника та членів її сім`ї, зокрема ОСОБА_1, на квартиру втрачено. При цьому, ОСОБА_1 без достатніх правових підстав зареєстрована у належній на праві власності товариству квартирі. Зважаючи на те, що припинилися обставини, які були підставою для встановлення сервітуту для відповідача, а добровільно знятися з реєстрації член сім`ї колишнього власника відмовляється, томуреєстрація відповідача у спірній квартирі порушує право власності позивача.

Також суд послався на відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо захисту права власності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 16 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "ФК "Інтайм Фінанс" відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що суд першої інстанції не врахував положень статті 40 Закону України "Про іпотеку" та статті 109 ЖК УРСР (далі - ЖК України (5464-10) згідно із Законом № 2215-IX від 21 квітня 2022 року) до спірних правовідносин, які неодноразово підтримала Велика Палата Верховного Суду, не взяв до уваги те, що відповідач набула права користування спірною квартирою до укладення іпотечного договору, тому визнання відповідача такою, що втратила право користування жилим приміщенням, є фактично наслідком позбавлення її права на житло та, відповідно, виселення без надання іншого жилого приміщення, оскільки позбавлення житла будь-якої особи є крайнім заходом втручання у права на житло.

Також суд послався на відповідні правові висновки Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо виселення з іпотечного майна.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2021 року ТОВ "ФК "Інтайм Фінанс" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду

від 20 жовтня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити в силі рішення Октябрського районного суду

м. Полтави від 16 червня 2021 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 554/5501/20 із Октябрського районного суду м. Полтави та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ТОВ "ФК "Інтайм Фінанс" мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не враховано відповідні правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справах з подібних правовідносин.

Вказує, що, незважаючи на закріплення права членів сім`ї попереднього власника житла, які проживали разом з ним, на користування цим житлом, воно виникло на підставі волевиявлення колишнього власника житла, який дозволив члену своєї сім`ї вселитися до нього. У зв`язку із цим, обмеження нового власника у можливості визнати члена сім`ї колишнього власника таким, що втратив право користування цим майном, порушують його право власності.

Також посилається на те, що суд апеляційної інстанції порушив норми права, так як застосував положення статті 109 ЖК України, яка встановлює правило про неможливість виселення громадян без надання іншого житла, крім випадків, прямо передбачених законом. Проте, товариство вимоги про виселення відповідачки не заявлялися, тому положення статті 109 ЖК України не поширюються на спірні правовідносини і питання обгрунтованості вимог про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням залишилось без вирішення.

Крім того, зазначає, що необхідно вирішити питання про співвідношення і застосування статей 391, 395, 405, 406 ЦК України та статей 64, 109, 150, 156 ЖК України, так як спір виник між новим власником квартири та її користувачем, яка перебувала з колишнім власником у родинних (сімейних) відносинах, була зареєстрована у спірній квартирі в якості члена сім`ї попереднього власника цієї квартири і набула права користуванням цим майном, яке по своїй суті є сервітутом, посилаючись при цьому на відповідні судові рішення Верховного Суду. При цьому звертає увагу, що ЖК України (5464-10) прийнято 30 червня

1983 року і він не відображає усіх реалій сьогодення, а ЦК України (435-15) є кодифікованим актом законодавства, який прийнято пізніше у часі, тому темпоральна колізія вирішується саме на користь норм ЦК України (435-15) , тому необхідно застосовувати частину другу статті 406 ЦК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив від представника

ОСОБА_1 - адвоката Бибика В. А., на касаційну скаргу, в якому зазначається, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин, посилаючись на відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.

Таким чином, просить касаційну скаргу залишити без задоволення,

а оскаржуване судове рішення - без змін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ (460-20) "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення

ТОВ "ФК "Інтайм Фінанс" посилається на те, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та Верховного Суду України, судом належним чином не досліджено зібрані

у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ТОВ "ФК "Інтайм Фінанс" задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою

для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Апеляційним судом достовірно встановлено, що спірне житло іпотекодавця ОСОБА_3 набуто не за рахунок кредиту, а на підставі договору міни

від 01 серпня 1997 року, а кредит ОСОБА_2 отримано 22 грудня

2006 року. З 1997 року у квартирі зареєстрована та постійно проживає член

сім`ї - відповідач у справі, що позивачу достовірно було відомо, як і банку на час укладення кредитного і іпотечного договорів. Конституцією України (254к/96-ВР) передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Як проголошено у статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси

у спосіб, визначений законами України (стаття 5 ЦПК України).

Усталена практика Верховного Суду засвідчує, що вирішення питання про виселення особи з житла у зв`язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки має відбуватись із дотриманням гарантій, передбачених положеннями

статті 109 ЖК України.

Під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону України "Про іпотеку", так і норма статті 109 ЖК України (постанови Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-1484 цс 15, від 22 червня

2016 року у справі № 6-197 цс 16).

Такий правовий висновок у подальшому підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 червня 2019 року по справі

№ 643/18788/15-ц (провадження № 14-93 цс 19). У цій постанові, зокрема, зазначено, що до спірних правовідносин між власником, який набув жиле приміщення за результатами звернення стягнення на предмет іпотеки, та особами, які мають право користування таким приміщенням, підлягають застосуванню норми статті 40 Закону України "Про іпотеку" та статті 109 ЖК України.

Обмеження права власника, який набув жиле приміщення за результатами звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі статті 109 ЖК України та статті 40 Закону України "Про іпотеку" є передбачуваними.

Частиною першою статті 40 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Законом України від 22 вересня 2011 року № 3795-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" (3795-17) внесено зміни до

статті 109 ЖК України, згідно з якими виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Отже, за змістом статті 40 Закону України "Про іпотеку" та

статті 109 ЖК України особам, яких виселяють із жилого приміщення, що є предметом іпотеки, у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло, якщо іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

У справі, що розглядається, товариство, яке набуло право власності на предмет іпотеки шляхом звернення стягнення, заявило про наявність перешкод у користуванні своєю власністю, оскільки у спірній квартирі зареєстрована відповідач, яка порушує його право.

При зверненні стягненні на предмет іпотеки шляхом переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя товариство мало можливість виявити ризики, пов`язані з набуттям права власності на спірну нерухомість у зв`язку із невиконанням боргових зобов`язань, забезпечених іпотекою, та мав можливість перевірити хто зареєстрований, проживає та користується спірною квартирою.

Наявність права осіб, місце проживання яких зареєстровано у набутому позивачем на підставі відступлення прав вимог по іпотечному договору квартири, обмежує право відповідача на користування майном. Частина друга статті 109 ЖК України на час реалізації прав іпотекодержателя містила заборону виселення осіб без надання іншого житлового приміщення у випадку, якщо будинок придбаний не за рахунок коштів, отриманих у позику.

Таким чином, іпотекодержатель як потенційний (у разі невиконання боргових зобов`язань, забезпечених іпотекою) новий власник спірної квартири, мав об`єктивну можливість знати про наявність прав відповідачки на користування спірною квартирою і при набутті права власності мав усвідомлювати, що відповідач має зареєстроване місце проживання у квартирі й право користування нею.

Вказані висновки узгоджуються із правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 31 жовтня 2018 року у справі

№ 753/12729/15-ц (провадження № 14-317 цс 18) та від 05 червня 2019 року

у справі № 643/18788/15-ц (провадження № 14-93 цс 19).

Крім того, подібні висновки висловлені Верховний Судом у постановах

від 06 травня 2020 року у справі № 640/15833/16-ц (провадження

№ 61-44536 св 18), від 09 вересня 2021 року у справі № 205/5044/19 (провадження № 61-2490 св 21), від 21 грудня 2021 року у справі № 713/2311/19 (провадження № 61-9320 св 21).

Зазначені правові висновки є тривалий час незмінними, а згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У зв`язку з цим безпідставним є посилання рішення суду, так і касаційної скарги на окрему думку судді Великої Палати Верховного Суду у справі

№ 653/1096/16-ц (провадження № 14-181 цс 18), так як суд має право лише враховувати висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог із урахуванням гарантій, передбачених частиною другою статті 109 ЖК України. При цьому відповідач набула права користування спірною квартирою до укладення іпотечного договору, тому визнання відповідача такою, що втратила право користування жилим приміщенням, є фактично наслідком позбавлення її права на житло та, відповідно, виселення без надання іншого жилого приміщення, оскільки позбавлення житла будь-якої особи є крайнім заходом втручання у права на житло.

Доводи касаційної скарги про те, що суд неправильно застосував

статтю 40 Закону України "Про іпотеку" та статтю 109 ЖК України, оскільки позивач не просив виселити відповідача, є необґрунтованими, з огляду на викладені вище висновки.

Посилання касаційної скарги на неврахування судами висновків викладених у постановах суду касаційної інстанції, є необґрунтованими, оскільки висновки у наведених заявником судових рішеннях, не суперечать висновкам, яких дійшов суд апеляційної інстанції у справі, яка переглядається, посилаючись на сталу судову практику Великої Палати Верховного Суду і Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги щодо пріоритету норм ЦК України (435-15) над ЖК України (5464-10) є слушними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року

у справі № 334/3161/17 (провадження № 14-188 цс 20), проте не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та відповідної судової практики Великої Палати Верховного Суду, оскільки суди вірно застосували норми цивільного та житлового законодавства, так і норми Закону України "Про іпотеку" (898-15) .

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції без змін.