Позов мотивований тим, що 11 квітня 2008 року між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № МКЛУ-92-08, відповідно до якого банк надав, а ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в розмірі 83160,00 дол. США. Цього ж дня між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ПП "Лавіта" укладений договір іпотеки № МІУ-92-08 відповідно до якого ПП "Лавіта" передало ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" комплекс будівель реєстраційний номер 5485229. Згідно тексту договору зазначений комплекс нежитлових будівель складається з адмінбудинку з прибудовою (літера А,а) - 73,6 кв. м; кімнати зразків (літера 3) - 28,2 кв. м; споруд (№ 1, 2); замощення (№ 11); криниці (літера К); магазину (літера Б) - 192,5 кв. м; складу сипучих товарів з підвалом (літера В пд В) - 1113,6 кв. м; матеріального складу (літера Д) - 567,6 кв. м; нежитлової будівлі (літера Г) 58,4 кв. м; майстерні (літера М) 25,1 кв. м; сторожки з ганком (літера - Н) - 7,2 кв. м; складу (літера Є) - 6,8 кв. м; вбиральні (літера Е), що розташована на земельній ділянці по АДРЕСА_1 .

В 2013 році ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ПП "Лавіта" про стягнення заборгованості по кредиту. Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 лютого 2014 року у справі № 705/4368/13-ц позов ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ПП "Лавіта" на користь ПАТ "Банк "Фінанси і Кредит"" заборгованість по кредитному договору у сумі 1 256 495,98 грн.

Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 12 травня 2014 року у справі № 22-ц/793/1039/14 рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 лютого 2014 року в частині задоволення позовних вимог ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ПП "Лавіта" про стягнення заборгованості по кредиту в сумі 1 256 495,98 грн скасовано, стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість по кредитному договору у сумі 950 522,21 грн, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ПП "Лавіта" на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість по кредитному договору у сумі 950 522,21 грн, вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 лютого 2017 року розстрочене виконання рішення апеляційного суду Черкаської області від 12 травня 2014 року у цивільній справі № 705/4368/13-ц за виконавчим документом рівними частинами строком на 24 місяці зі сплатою заборгованості за рішенням суду в розмірі 39 605,09 грн. В період з 15 березня 2017 року по 19 лютого 2018 року відповідачами у цивільній справі № 705/4368/13-ц зазначене рішення суду було виконане в повному обсязі. Таким чином, у зв`язку з повним виконанням зобов`язання за кредитним договором № МКЛУ-92-08 від 11 квітня 2008 року іпотека за договором іпотеки № МІУ-92-08 припинилася в силу приписів статті 17 Закону України "Про іпотеку", що і змусило позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

Позивач просив:

визнати припиненими зобов`язання за договором іпотеки № МІУ-92-08 від 11 квітня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1489;

виключити з державного реєстру іпотек обтяження іпотекою, зареєстроване 11 квітня 2008 року о 15:48:22 реєстратором: Маньківський районний нотаріальний округ, реєстраційний номер 7003164;

виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про заборону нерухомого майна реєстраційний номер 17708013, зареєстрований 11 квітня 2008 року о 15:41:46 за № 7003008.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 02 квітня 2021 року позов ПП "Лавіта" задоволено, визнано припиненими зобов`язання за договором іпотеки № МІУ-92-08 від 11 квітня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1489; виключено з державного реєстру іпотек обтяження іпотекою, зареєстроване 11 квітня 2008 року о 15:48:22 реєстратором: Маньківський районний нотаріальний округ, реєстраційний номер 7003164; виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про заборону нерухомого майна реєстраційний номер 17708013, зареєстрований 11 квітня 2008 року о 15:41:46 за № 7003008, вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що після звернення ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ПП "Лавіта" про стягнення заборгованості по кредиту та реалізації такого права через рішення Апеляційного суду Черкаської області від 12 травня 2014 року, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" змінив терміни повернення кредиту, а саме кредитний договір № МКЛУ-92-08 від 11 квітня 2008 року припинив свою дію та відповідач втратив можливість нарахування відсотків за кредитним договором згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Оскільки рішення Апеляційного суду Черкаської області від 12 травня 2014 року ОСОБА_1 добровільно виконав в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, зобов`язання за договором іпотеки припиняються, а сам договір іпотеки визнається таким, що припинив свою дію. Оскільки позивач позбавлений можливості розпоряджатися своїм нерухомим майном через відмову відповідача припинити обтяження нерухомого майна накладену по договору іпотеки № МІУ-92-08 від 11 квітня 2008 року, суд дійшов висновку про зняття заборони відчуження з нерухомого майна ПП "Лавіта", яка накладена по зазначеному договору.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 15 липня 2021 року рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 02 квітня 2021 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПП "Лавіта" до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про припинення зобов`язання за договором іпотеки, виключення з державного реєстру іпотек обтяження, виключення з державного реєстру запису про заборону нерухомого майна, відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у зв`язку з відсутністю доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 та/або ОСОБА_2 та/або ПП "Лавіта" було виконано зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі, а саме в розмірі, визначеному постановою Київського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2018 року, тому основне зобов`язання не є виконаним та припиненим, а відтак відсутні підстави для припинення й забезпечувального зобов`язання - іпотеки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2021 року ПП "Лавіта" подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати Постановою Черкаського апеляційного суду від 15 липня 2021 року, рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 02 квітня 2021 року залишити без змін.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 12 травня 2014 року у справі за позовом ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ПП "Лавіта" про стягнення заборгованості по кредиту, стягнуто з ОСОБА_1 та ПП "Лавіта" на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість по кредитному договору на загальну суму 950 522,21 грн. Ухвалюючи зазначене рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" самостійно визначив заборгованість за кредитним договором в національній валюті України, повне виконання зазначеного рішення суду свідчить про виплату заборгованості за кредитним договором в повному обсязі. Різниця розміру заборгованості за кредитним договором встановлена в постанові Київського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2018 року та рішенні Апеляційного суду Черкаської області від 12 травня 2014 року, є нічим іншим як курсовою різницею, яку господарський суд нарахував самостійно, виходячи за межі позовних вимог визначених АТ "Банк "Фінанси і кредит" в позовній заяві про звернення стягнення на предмет іпотеки, не врахувавши при цьому правові висновки, викладені в постановах від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15-ц та від 29 травня 2018 року у справі № 922/2145/16. Не враховані судом апеляційної інстанції й висновки Великої Палати Верховного Суду, які висловлені в п. 49 постанови від 27 листопада 2019 року у справі № 340/385/17, відповідно до яких Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про правомірність нарахування на суму основної заборгованості індексу інфляції, оскільки позивач скористався своїм процесуальним правом обирати валюту зобов`язання та пред`явив позовну вимогу про стягнення заборгованості в гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України станом на 31 травня 2015 року. Відтак, з цієї дати валютою заборгованості стала національна валюта України - гривня, тому нарахування індексу інфляції на таку заборгованість є правомірним.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2021 року продовжено строк на усунення недоліків касаційної скарги.

Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 701/868/20, витребувано справу з суду першої інстанції.

У лютому 2022 року справа № 701/868/20 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного суду від 24 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 24 травня 2022 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу).

Фактичні обставини

Суди встановили, що 11 квітня 2008 року між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № МКЛУ-92-08, за умовами якого банк надав, а ОСОБА_1 отримав кредитні кошти, які надаються у межах поновлювальної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості 83 160,00 доларів США зі сплатою за користування кредитними коштами процентів згідно умов цього договору.

11 квітня 2008 року між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (іпотекодержатель) та ПП "Лавіта" (іпотекодавець) укладений нотаріально посвідчений договір іпотеки № МІУ-92-08, за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно: комплекс нежитлових будівель, реєстраційний номер 5485229, який складається з адмінбудинку з прибудовою (літера А,а) - 73,6 кв. м; кімнати зразків (літера 3) - 28,2 кв. м; споруд (№ 1, 2); замощення (№ 11); криниці (літера К); магазину (літера Б) - 192,5 кв. м; складу сипучих товарів з підвалом (літера В пд В) - 1113,6 кв. м; матеріального складу (літера Д) - 567,6 кв. м; нежитлової будівлі (літера Г) -58,4 кв. м; майстерні (літера М) 25,1 кв. м; сторожки з ганком (літера - Н) - 7,2 кв. м; складу (літера Є) - 6,8 кв. м; вбиральні (літера Е), що розташована на земельній ділянці по АДРЕСА_1 . Сторони погодили, що вищевказаний комплекс нежитлових будівель передається в іпотеку як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих за кредитним договором № МКЛУ-9208 від 11 квітня 2008 року на суму 83 160,00 дол. США, а також процентів за користування кредитними ресурсами, виходячи з процентної ставки 18% річних, а також комісійної винагороди за основним зобов`язанням, неустойки за цим договором або основним зобов`язанням, враховуючи відшкодування збитків, завданих прострочкою платежів за основним зобов`язанням, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки в повному обсязі (в тому числі витрати за виконавчим написом), визначеному на момент фактичного задоволення вимог.

У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ПП "Лавіта" про стягнення заборгованості по кредиту. За результатами розгляду цивільної справи, рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 12 травня 2014 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та солідарно з ОСОБА_1 та ПП "Лавіта" на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість по кредитному договору від 11 квітня 2008 року на загальну суму 950 522,21 грн. Також стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ПП "Лавіта" порівну на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" судові витрати по справі в сумі 3441 грн, по 1147 грн з кожного.

Окрім того, з даних Єдиного державного реєстру судових рішень апеляційним судом встановлено, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2018 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 20 червня 2018 року, позов ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ПП "Лавіта" про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості перед АТ "Банк "Фінанси та кредит" за договором № МКЛУ-92-08 від 11 квітня 2008 року в розмірі 48 819,77 дол. США боргу зі сплати кредиту, (що в гривневому еквіваленті станом на 26 квітня 2016 року становить 1 237 039,27 грн); 2650,83 дол. США заборгованості за простроченим кредитом, (що в гривневому еквіваленті станом на 26 квітня 2016 року становить 67169,12 грн); 15 493,51 дол. США простроченої заборгованості по відсотках за кредитом (що в гривневому еквіваленті станом на 26 квітня 2016 року становить 392 588,50 грн); 401 905,94 грн пені, звернуто стягнення на предмет іпотеки: комплекс нежитлових будівель, який складається з адмінбудинку з прибудовою (літера А,а) - 73,6 кв. м; кімнати зразків (літера З) - 28,2 кв. м.; споруд (№ 1, 2); замощення (№ 11), криниці (літера К); магазину (літера Б) - 192,5 кв. м; складу сипучих товарів з підвалом (літера В пд. В) - 1 113,6 кв. м; матеріального складу (літера Д) - 567,6 кв. м; нежитлові будівлі (літера Г) - 58,4 кв. м; майстерні (літера М) - 25,1 кв. м, сторожки з ґанком (літера - Н) - 7,2 кв. м, складу (літера Є) - 6,8 кв. м, вбиральні (літера Е), що розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Маньківського районного нотаріального округу Старосвітською О.Г. 13 лютого 2008 року і зареєстрованого в реєстрі за № 560, що перебуває у власності ПП "Лавіта" шляхом надання права ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" продажу вказаного предмету іпотеки з початковою ціною реалізації у розмірі 4 949 580 грн.

Встановлюючи розмір заборгованості за кредитним договором від 11 квітня 2008 року, Київський апеляційний господарський суд вказав, що з огляду на визначення в кредитному договорі виконання зобов`язання у вигляді грошового еквіваленту в іноземній валюті та наявність у банка відповідно ліцензії на використання іноземної валюти на території України, визначення місцевим господарським судом заборгованості в іноземній валюті та у гривневому еквіваленті станом на дату прийняття рішення є обґрунтованим. При цьому встановлено, що така сума заборгованості не є більшою за суму, встановлену рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 12 травня 2014 року у справі № 22ц-793/1039/2014.

Згідно наданих позивачем платіжних доручень № 20 від 15 березня 2017 року, № 23 від 04 квітня 2017 року, № 43 від 11 травня 2017 року, № 60 від 16 червня 2017 року, № 67 від 03 липня 2017 року, № 82 від 01 серпня 2017 року, № 93 від 04 вересня 2017 року, № 100 від 25 вересня 2017 року, № 115 від 02 листопада 2017 року, № 126 від 27 грудня 2017 року, № 135 від 30 січня 2018 року, № 140 від 08 лютого 2018 року, № 142 від 13 лютого 2018 року, № 146 від 16 лютого 2018 року, № 147 від 19 лютого 2018 року, ПП "Лавіта" сплачено на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 11 квітня 2008 року № МКЛУ-92-08 та згідно рішення Апеляційного суду Черкаської області від 12 травня 2014 року грошові кошти в сумі 696 595,99 грн.

ОСОБА_1 сплачено на користь АТ "Банк "Фінанси та Кредит" в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 11 квітня 2008 року № МКЛУ-92-08 та згідно рішення Апеляційного суду Черкаської області від 12 травня 2014 року грошові кошти в сумі 254 000 грн, що підтверджується квитанціями № 73 від 16 лютого 2018 року, № 7 від 19 лютого 2018 року, № 44 від 19 лютого 2018 року.

Отже, ПП "Лавіта" та ОСОБА_1 сплачено на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 11 квітня 2008 року № МКЛУ-92-08 грошові кошти в сумі 950 595,99 грн.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" цієї глави "Позика. Кредит. Банківський вклад", якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (стаття 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина 1 статті 546 ЦК України в редакції, що діяла на момент укладення договору іпотеки).

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України).

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина перша статті 598, стаття 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (абзац 2 частина перша стаття 1 Закону України "Про іпотеку").

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина 5 статті 3 Закону України "Про іпотеку").

Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її, з інших підстав, передбачених цим Законом (стаття 17 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2022 року у справі № 477/33/20 (провадження № 61-2817св21) зроблено висновок, що "з урахуванням того, що рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 01 листопада 2010 року з ОСОБА_1 на користь банку стягнута в повному обсязі заборгованість за тілом кредиту, вказане судове рішення виконано повністю, що підтверджується постановою від 07 листопада 2019 року про закінчення виконавчого провадження № 25251543, відомості про скасування постанови державного виконавця від 07 листопада 2019 року про закінчення виконавчого провадження № 25251543 в матеріалах справи відсутні, наявні підстави вважати зобов`язання за кредитним договором виконаним. За таких обставин, суд апеляційної інстанції зробив вірний висновок, що з моменту виконання у повному обсязі зобов`язань, визначених рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 01 листопада 2010 року про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, припинилися зобов`язання позивача як за договором кредиту, так і за договором іпотеки. Зазначене узгоджується із висновком, що міститься у пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16 (провадження № 14-88цс19)".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі № 570/1657/18 (провадження № 61-7781св21) зроблено висновок, що "у справі, яка переглядається, суди встановили, що ОСОБА_3 виконав зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі, що відповідно до вимог закону є підставою для припинення іпотеки та обґрунтовано задовольнили позовні вимоги".

У справі, що переглядається, ПП "Лавіта" пред`явило позовні вимоги про припинення іпотеки у зв`язку з належним виконанням у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частини перша, друга статті 367 ЦПК України).

ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" під час розгляду справи в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву ПП "Лавіта" (т.1 а. с. 121-123), в якому пославшись на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2018 року, зазначив, що ОСОБА_1 та ПП "Лавіта" не виконали зобов`язання за кредитним договором № МКЛУ-92-08 від 11 квітня 2008 року, тому підстави для припинення іпотеки відсутні.

ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" в апеляційній скарзі на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 02 квітня 2021 року зазначив, що судом першої інстанції під час його ухвалення не враховано наявність рішень у справі № 925/1049/13, зокрема, постанови Київського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2018 року, обставини встановлені яким свідчать про невиконання зобов`язань ОСОБА_1 та ПП "Лавіта" за кредитним договором № МКЛУ-92-08 від 11 квітня 2008 року (т. 2 а. с. 87-94).

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволені позову ПП "Лавіта" через невиконання зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі, а саме в розмірі, визначеному постановою Київського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2018 року, яке набрало законної сили.

Доводи касаційної скарги про безпідставне прийняття нових доказів судом апеляційної інстанції необґрунтовані, оскільки на зазначене судове рішення господарського суду відповідач посилався і в суді першої інстанції, а за змістом частини третьої статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що різниця розміру заборгованості за кредитним договором встановлена в постанові Київського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2018 року та рішенні Апеляційного суду Черкаської області від 12 травня 2014 року, є нічим іншим як курсовою різницею, яку господарський суд нарахував самостійно, виходячи за межі позовних вимог визначених АТ "Банк "Фінанси і кредит" в позовній заяві про звернення стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів зазначає, що вони були предметом перегляду Київським апеляційним господарським судом справи №925/1049/13 в суді апеляційної інстанції, за наслідком якого прийнято постанову від 12 лютого 2018 року, яка набрала законної сили.

Інші доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду не дають підстав для висновку, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції прийнята без додержання норм матеріального та процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2022 року у справі № 477/33/20 (провадження № 61-2817св21) та Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі № 570/1657/18 (провадження № 61-7781св21) колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, оскаржені судові рішення- без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.