Постанова

Іменем України

29 червня 2022 року

місто Київ

справа № 761/12468/16-ц

провадження № 61-12064св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року про повернення апеляційної скарги, постановлену суддею Заришняк Г. М.,

ВСТАНОВИВ:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у березні 2016 року звернувся до суду із позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_2 кошти у розмірі 1 229 418, 15 грн, що еквівалентно 46 500, 00 дол. США.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням від 21 липня 2016 року Шевченківський районний суд міста Києва позов задовольнив.

Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 1 229 418, 15 грн, що еквівалентно 46 600, 00 дол. США. Здійснив розподіл судових витрат.

Ухвалою від 28 лютого 2017 року Шевченківський районний суд міста Києва скасував заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21 липня 2016 року, справу призначив до розгляду.

Заочним рішенням від 01 жовтня 2019 року Шевченківський районний суд міста Києва позов задовольнив.

Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 1 229 418, 15 грн, що еквівалентно 46 600, 00 дол. США. Здійснив розподіл судових витрат.

Ухвалою від 02 лютого 2021 року Київський апеляційний суд повернув ОСОБА_2 апеляційну скаргу на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2019 року.

Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що в матеріалах справи немає доказів на підтвердження перегляду Шевченківським районним судом міста Києва оскаржуваного заочного рішення за заявою відповідача ОСОБА_2 відповідно до частини четвертої статті 287 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ).

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_2 19 липня 2021 року звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

ОСОБА_2, наполягаючи на тому, що оскаржувану ухвалу постановлено з порушенням норм процесуального права, підставами касаційного оскарження наведеного судового рішення визначив те, що:

- суд апеляційної інстанції всупереч частині третій статті 288 ЦПК України безпідставно повернув апеляційну скаргу на повторне заочне рішення суду першої інстанції.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою від 22 вересня 2021 року Верховний Суд поновив ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року, відкрив касаційне провадження у справі, а ухвалою від 20 червня 2022 року Верховний Суд справу призначив до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.

Норми права, що застосовані до спірних правовідносин

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, потрібно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Конституцією України (254к/96-ВР) закріплено основні засади судочинства (частина друга статті 129). Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист, зокрема на забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 06 грудня 2007 року у справі "Воловік проти України", заява № 15123/03, зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (рішення у справі "Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі" ((Podbielski and PPU Polpure v. Poland) від 26 липня 2005 року, заява № 39199/98).

ЄСПЛ зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі"ДеЖуфр да ла Праделль проти Франції" ((De Geouffre de la Pradelle v. France) від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду та перегляд оскаржуваного рішення в апеляційному порядку, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.

Отже однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного оскарження судового рішення. Можливість (право) оскарження судових рішень у суді апеляційної інстанції є складовою права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Встановлено, що оскаржуваною ухвалою від 02 лютого 2021 року Київський апеляційний суд повернув апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2019 року заявникові, зазначивши, що оскаржуване рішення не переглянуте за заявою відповідача, як того вимагає частина четверта статті 287 ЦПК України. Відповідно до зазначеного правила заочне рішення може бути оскаржене відповідачем лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Верховний Суд з таким висновком суду апеляційної інстанції не погоджується.

За частиною першою статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Відповідно до частини четвертої статті 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з частиною третьою статті 288 ЦПК України повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Отже, у разі скасування заочного рішення і призначення справи до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження суд за результатом розгляду справи відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України повторно може ухвалити заочне рішення. На повторне заочне рішення спеціальні правила перегляду за заявою відповідача не поширюються, а тому відповідач може оскаржити його в апеляційному суді в загальному порядку.

Можна зробити висновок про те, що ЦПК України (1618-15) передбачає дві такі форми перегляду заочного рішення: загальну (перегляд в апеляційному порядку) та спеціальну (перегляд тим самим судом, який постановив заочне рішення, за заявою відповідача).

При цьому апеляційну скаргу можуть подати сторони (відповідач лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення) та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки. Отже, процесуальним законом визначено спеціальний порядок перегляду заочного рішення, який проводиться судом, що його ухвалив, лише за письмовою заявою відповідача. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку можливе лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року в справі № 369/1534/18 (провадження

№ 61-47851св18), від 08 квітня 2020 року у справі № 488/3949/16-ц (провадження № 61-3498св20), від 22 липня 2020 року у справі № 760/13894/14-ц (провадження № 61-19413св19), від 25 листопада 2020 року у справі № 345/3838/14-ц (провадження № 61-11936св20).

У справі, що переглядається, встановлено, що 21 липня 2016 року Шевченківський районний суд міста Києва ухвалив заочне рішення, яким задовольнив позов ОСОБА_1 .

Ухвалою від 28 лютого 2017 року Шевченківський районний суд міста Києва задовольнив заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21 липня 2016 року, скасував це рішення, справу призначив до розгляду в загальному порядку.

01 жовтня 2019 року Шевченківський районний суд міста Києва ухвалив заочне рішення, яким позов задовольнив. У цьому рішенні суд першої інстанції наголосив на тому, що воно є повторним заочним рішенням, тому сторони можуть оскаржити його в загальному порядку, встановленому ЦПК України (1618-15) .

Отже, ухвалене 01 жовтня 2019 року Шевченківським районним судом міста Києва заочне рішення є повторним заочним рішенням, яке відповідно до частини третьої статті 288 ЦПК України підлягає оскарженню відповідачем у загальному порядку, а саме відповідно до глави 1 розділу V ЦПК України (1618-15) "Апеляційне провадження".

За таких обставин Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції всупереч частині третій статті 288 ЦПК України безпідставно повернув апеляційну скаргу на повторне заочне рішення суду першої інстанції.

Частиною шостою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Висновок апеляційного суду про повернення апеляційної скарги ОСОБА_2 на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2019 року не ґрунтується на положеннях цивільного процесуального законодавства, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду, яка перешкоджає провадженню у справі.

Додатково враховано те, що ухвала Київського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року про повернення апеляційної скарги постановлена суддею Заришняк Г. М. одноособово.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20) зроблено висновок, що "з 15 грудня 2017 року ЦПК України (1618-15) не передбачає постановлення ухвал про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження у справі чи повернення апеляційної скарги суддею-доповідачем одноособово. За змістом частини шостої статті 357 ЦПК України на стадії відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач одноособово може вирішити лише питання залишення апеляційної скарги без руху. Питання щодо повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті та відкриття апеляційного провадження вирішує суд апеляційної інстанції. Його склад визначений у частині третій статті 34 ЦПК України, що міститься у Главі 3 розділу І "Загальні положення" ЦПК України (1618-15) . Згідно з приписом цієї частини перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснює колегія суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів".

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду (пункт 1 частини першої статті 411 ЦПК України).

У справі, що переглядається, суддя суду апеляційної інстанції всупереч нормам процесуального права одноособово постановила ухвалу від 02 лютого 2021 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_2, що є безумовною підставою для скасування цієї ухвали.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд встановив, що суд апеляційної інстанції не врахував положення частини третьої статті 288 ЦПК України та безпідставно повернув відповідачу апеляційну скаргу на повторне заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2019 року з підстав недотримання відповідачем порядку перегляду заочного рішення, що призвело до порушення прав ОСОБА_2 на доступ до правосуддя.

Верховний Суд також встановив, що оскаржувана ухвала апеляційного суду всупереч нормам процесуального законодавства постановлена суддею одноособово, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 411 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування цієї ухвали.

Зважаючи на наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року потрібно задовольнити, скасувати зазначену ухвалу, передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Розподіл судових витрат

У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України зазначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням приписів цієї норми підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_2 на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2019 року скасувати, справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик