Постанова

Іменем України

29 червня 2022 року

м. Київ

справа № 2508/5073/2012

провадження № 61-18411св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібний С. О., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, правонаступниками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4,

відповідач - Стависька сільська рада Козелецького району Чернігівської області, правонаступником якої є Козелецька селищна рада Козелецького району Чернігівської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області від 04 березня 2021 року у складі судді Іванюка Т. І. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Мамонової О. Є., Бобрової І. О., Онищенко О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У червні 2020 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 звернулася до суду із заявою про перегляд рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 11 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4 до Стависької сільської ради Козелецького району Чернігівської області про визнання права власності на спадщину у зв`язку із нововиявленими обставинами, у якій просить скасувати вказане рішення районного суду за нововиявленими обставинами та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Заяву обґрунтовано тим, що рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 11 липня 2012 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_4 до Стависької сільської ради про визнання права власності на спадщину за законом задоволено. Визнано за ОСОБА_1, ОСОБА_4 право власності в рівних частках на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 24 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Про оспорюване рішення ОСОБА_4 стало відомо у 2017 році. Він з позовною заявою до суду про визнання права власності в порядку спадкування за законом не звертався та позовної заяви не підписував. 01 вересня 2017 року ОСОБА_4 за вказаним фактом звернувся до Козелецького відділу Ніжинського відділення поліції Головного управління національної поліції в Чернігівській області із заявою, яка була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017270130000639. За результатами проведеної під час досудового розслідування почеркознавчої експертизи встановлено, що підписи від імені ОСОБА_4 в наданих на експертизу позовній заяві про визнання права власності на спадщину за законом від 14 червня 2012 року від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про розгляд справи без їх участі виконані не ОСОБА_4 та не ОСОБА_2, а іншою особою. Ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської області від 13 травня 2020 року клопотання прокурора Козелецького відділу Ніжинської місцевої прокуратури Барінової Л. В. про закриття кримінального провадження від 01 вересня 2017 року № 12017270130000639 за ознаками кримінального правопорушення (злочину) передбаченого частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України (далі - КК України (2341-14) ), задоволено та кримінальне провадження закрито у зв`язку з не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінчення строку давності притягнення до кримінальної відповідальності. Заявник не звертався з позовною заявою до суду про визнання права власності в порядку спадкування за законом, а також не знав про наявність заповіту, складеного його матір`ю ОСОБА_7 на його ім`я. Отже, заявнику не було відомо, що від його імені подано заяву про визнання право власності на спадкове майно, а також не було відомо про наявність заповіту, складеного матір`ю ОСОБА_7 на його ім`я. Вищезазначені обставини мають значення для вирішення справи, а також є істотними для постановлення правильного рішення у справі.

Ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської області від 04 березня 2021 року, залишеною без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року, у задоволенні заяви позивача ОСОБА_4 про перегляд рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 11 липня 2012 року за нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4 до Стависької сільської ради Козелецького району Чернігівської області про визнання права власності на спадщину відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що наведені у заяві обставини не є нововиявленими в розумінні статті 423 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК (1618-15) України).

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У листопаді 2021 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області від 04 березня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити заяву ОСОБА_4 про перегляд рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 11 липня 2012 року у зв`язку із нововиявленими обставинами.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:

- не з`ясували всіх обставин справи;

- не надали належну оцінку твердженням заявника про те, що він не підписував позовну заяву у справі № 2508/5073/2012 і до суду із позовом про визнання права власності не звертався, а тому безпідставно відмовили у задоволенні його заяви про перегляд рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 11 липня 2012 року за нововиявленими обставинами;

- проігнорували те, що заявник не був обізнаний з приводу наявності заповіту його матері ОСОБА_7 та у 2017 році звернувся до суду з позовом про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини;

- не врахували, що заявник позбавлений можливості захистити своє право на спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_7 .

У січні 2022 року представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_8 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, з заявою про поновлення строку на подання відзиву, посилаючись на те, що внаслідок обставин пов`язаних зі станом здоров`я, у зв`язку з обмеженням пересування в умовах карантинного режиму, встановленого внаслідок розповсюдження інфекції, спричиненої COVID-19, через сімейні обставини заявники не мали об`єктивної можливості вчасно звернутись за юридичною допомогою та підготувати відзив у строк визначений в ухвалі Верховного Суду від 23 грудня 2022 року про відкриття касаційного провадження, а тому такий строк підлягає поновленню.

Верховний Суд дійшов висновку, що наведені відповідачем обставини є поважними причинами несвоєчасного подання відзиву на касаційну скаргу, а тому вважає необхідним поновити представнику ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_8 строк для подання відзиву на касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та приєднати його до матеріалів справи.

У відзиві представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_8 зазначила про необґрунтованість касаційної скарги та безпідставність її доводів, та наявність підстав касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області від 04 березня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року - без змін.

Також у відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_8 виклала клопотання про розгляд про розгляд справи за участю сторін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 15 листопада 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області від 04 березня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року, передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року (після усунення недоліків касаційної скарги) відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на підставі частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано матеріали справи № 2508/5073/2012 із Козелецького районного суду Чернігівської області; надано учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу.

У січні 2022 року матеріали справи № 2508/5073/2012 надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається із матеріалів справи, що рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 09 квітня 2012 року у справі № 2508/1705/2012 ОСОБА_4 та ОСОБА_1 визначено додатковий 3-місячний строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 .

У червні 2012 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 звернулись до суду з позовом до Стависької сільської ради Козелецького району Чернігівської області про визнання за ними в рівних долях права власності на житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 11 липня 2012 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до Стависької сільської ради Козелецького району Чернігівської області про визнання права власності на спадщину за законом задоволено. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 право власності у рівних частках (за кожним по 1/2 частки) на житловий будинок із надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 помер, із заявами після його смерті до нотаріальної контори звернулись: ОСОБА_3 - із заявою про прийняття спадщини, ОСОБА_9 і ОСОБА_2 заявами відмовились від спадкового майна на користь ОСОБА_3

31 березня 2017 року ОСОБА_4 звернувся із апеляційною скаргою на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 11 липня 2012 року, посилаючись на те, що із вищевказаним позовом про визнання права власності на житловий будинок до суду не звертався, спадщину після смерті матері ні він, ні його брат ОСОБА_1 не прийняли, до нотаріальної контори із заявами не зверталися. Мати заявника ( ОСОБА_7 ) за життя розпорядилася своїм майном, склавши 18 лютого 2004 року заповіт, яким все своє майно заповіла ОСОБА_4, а тому його брат ОСОБА_1 не може претендувати на спадщину за законом взагалі.

До апеляційної скарги ОСОБА_4 додано копію рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 06 березня 2017 року у справі № 734/384/17, яким визначено ОСОБА_4 додатковий шестимісячний строк, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, що відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_7 .

Указане рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 06 березня 2017 року у справі № 734/384/17 у подальшому скасоване рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 25 вересня 2017 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Стависької сільської ради Чернігівської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 08 липня 2017 року до участі у справі як позивача залучено ОСОБА_3 - правонаступника ОСОБА_1 .

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 24 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, а рішення Козелецького районного суду від 11 липня 2012 року залишено без змін.

Звертаючись із заявою про перегляд рішення Козелецького районного суду від 11 липня 2012 року за нововиявленими обставинами заявник посилався, як на нововиявлені обставини, на ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області від 13 травня 2020 року, якою задоволено клопотання прокурора Козелецького відділу Ніжинської місцевої прокуратури та закрито кримінальне провадження від 01 вересня 2017 року № 12017270130000639 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною першою статті 358 КК України, у якій встановлено, що у провадженні СВ Козелецького ВП Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області перебували матеріали кримінального провадження за заявою ОСОБА_4 про те, що в 2012 році за допомогою підробки документів ОСОБА_2 заволоділа спадковим майном за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною першою статті 358 КК України.

Також до заяви ОСОБА_4 додано висновок експерта від 24 грудня 2019 року № 4578-4580/19-24, відповідно до якого за результатами проведеної почеркознавчої експертизи встановлено, що підписи від імені ОСОБА_4 в наданих на експертизу позовній заяві про визнання права власності на спадщину за законом від 14 червня 2012 року від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_4, заяві від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про розгляд справи без їх участі виконані не ОСОБА_4 та не ОСОБА_2, а іншою особою.

Нормативно-правове обґрунтування

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України (1618-15) та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

За змістом наведених правових норм необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Судам потрібно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.

У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України", заява № 3236/03, Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відмовляючи у задоволенні заяви позивача ОСОБА_4 про перегляд рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 11 липня 2012 року за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що наведені у заяві обставини не є нововиявленими в розумінні статті 423 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги про те, щосуди першої та апеляційної інстанцій не надали належну оцінку твердженням заявника про те, що він не підписував позовну заяву у справі № 2508/5073/2012 і до суду із позовом про визнання права власності не звертався, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

Із матеріалів справи вбачається, що 31 березня 2017 року ОСОБА_4 звертався до суду з апеляційною скаргою на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 11 липня 2012 року, в якій просив скасувати вказане рішення, посилаючись на те, що із позовом про визнання права власності на житловий будинок до суду не звертався, спадщину після смерті матері ні він, ні його брат ОСОБА_1 не прийняли, до нотаріальної контори із заявами вони не зверталися. Мати заявника за життя розпорядилася своїм майном та 18 лютого 2004 року склала заповіт, яким все своє майно заповіла ОСОБА_4, а тому його брат ОСОБА_1 не може претендувати на спадщину за законом взагалі (т. 1 а. с. 39-42).

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 24 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, а рішення Козелецького районного суду від 11 липня 2012 року залишено без змін (т. 1 а. с. 191-193).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 423 ЦПК України переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.

З урахуванням викладеного, правильним є висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, про те, що вказані у заяві підстави (твердження) для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, а саме те, що ОСОБА_4 не звертався з позовною заявою до суду про визнання права власності в порядку спадкування за законом, позовну заяву не підписував, зазначались ОСОБА_4 в апеляційній скарзі на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 09 квітня 2012 року у справі № 2508/1705/2012 та вже були оцінені судом апеляційної інстанції у процесі розгляду справи по суті, а отже ці обставини відповідно не є нововиявленими у цій справі, є правильним.

Доводи касаційної скарги про те, що заявник не був обізнаний про наявність заповіту його матері ОСОБА_7 були предметом розгляду судів попередніх інстанцій та їм надана належна правова оцінка, Верховний Суд також відхиляє, оскільки вони належним чином не обґрунтовані та не підтверджені належними доказами.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, а зводяться до переоцінки доказів, що заборонено частиною першою статті 400 ЦПК України, та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Щодо клопотання про розгляд справи за участю сторін

Згідно з частиною 402 ЦПК України (1618-15) у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Абзац другий частини першої цієї статті визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішує Верховний Суд з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.

Положення частин п`ятої та шостої статті 279 ЦПК України, якою врегульовано особливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції, не застосовуються при касаційному розгляді, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права та не вирішує питань доказування у справі і не встановлює обставин справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки суд касаційної інстанції не приймав рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, то у задоволенні клопотання заявника про розгляд справи за участю сторін слід відмовити.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Поновити представнику ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_8 строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Відмовити у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_8 про розгляд справи за участю сторін.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області від 04 березня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак