У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)

Федоришин Н. С. щодо проведення розрахунку заборгованості по сплаті аліментів та нарахування заборгованості зі сплати аліментів від 10 серпня 2020 року; визнати неправомірним та скасувати проведений старшим державним виконавцем розрахунок заборгованості зі сплати аліментів

від 10 серпня 2020 року; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Стрийського міськрайонного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління міністерства (м. Львів) на його користь 10 000 грн завданої моральної шкоди.

Скаргу мотивовано тим, що на виконанні у Стрийському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) знаходиться виконавчий лист

№ 2610/27695/2012, виданий 14 жовтня 2013 року Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь

ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 від всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи

з 26 жовтня 2012 року і до повноліття сина, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

19 листопада 2013 року державний виконавець Стрийського відділу ДВС Федоришин Н. С. відкрила виконавче провадження № 40797678 по примусовому виконанню виконавчого листа №2610/27695/2012, здійснювала виконавчі дії та проводила розрахунки по сплаті аліментів

до 05 грудня 2018 року.

22 листопада 2019 року виконавець відділу примусового виконання Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Львів) Роман Н. О. прийняв постанову про передачу виконавчого провадження до Стрийського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на виконання ухвали Шевченківського суду м. Києва від 28 травня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року.

27 листопада 2019 року виконавче провадження зареєстровано в автоматизованій системі виконавчого провадження у м. Стрий та розподілене державному виконавцю Матвіїшину М. М., який постановою

від 27 листопада 2019 року прийняв до виконання виконавче провадження № 40797678.

10 серпня 2020 року старший державний виконавець Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)

Федоришин Н. С. у виконавчому провадженні № 40797678 провела розрахунок заборгованості по аліментах і станом на 01 серпня 2020 року нарахувала заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 48 270,75 грн.

Вказує, що старший державний виконавець Федоришин Н. С. не має права вчиняти будь-які дії у виконавчому провадженні № 40797678, оскільки відсутнє письмове доручення про передачу провадження від виконавця Матвіїшина М. М. до виконавця Федоришин Н. С. та постанова останньої про прийняття виконавчого провадження до виконання.

У розрахунку заборгованості від 01 серпня 2020 року не зазначені підстави для обов`язкового повідомлення боржника про розрахунок заборгованості, передбачений частиною четвертою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того, при визначенні методики розрахунку заборгованості старшим державним виконавцем Федоришин Н. С. не виконано вимоги судових рішень Шевченківського районного суду м. Києва від 13 лютого 2013 року, 17 травня 2016 року та 30 січня 2019 року.

Старший державний виконавець Федоришин Н. С. при нарахуванні аліментів порушила вимоги частини першої статті 70, статей 72, 73 Закону України "Про виконавче провадження", застосовувала не офіційні дані про розмір середньої заробітної плати для м. Стрия, що підтверджується листом Управління статистики у Львівській області від 24 червня 2020 року, а також неправомірно застосувала положення частини другої статті 195 СК України.

Такою протиправною діяльністю старшого державного виконавця Федоришин Н. С. йому заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 12 березня 2021 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Федоришин Н. С. щодо проведення розрахунку заборгованості по сплаті аліментів від 10 серпня 2020 року та скасовано вказаний розрахунок.

В решті вимог відмовлено.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що у матеріалах виконавчого провадження відсутні докази звернення до Управління статики у Львівській області із запитом про надання інформації про середню зарплату для м. Стрий, та про включення у середню зарплату податків та обов`язкових платежів. Середня заробітна плата по регіону, яка наведена старшим державним виконавцем Федоришин Н. С., не відповідає офіційним даним Управління статистики у Львівській області. При здійсненні розрахунку від 10 серпня 2020 року виконавець Федоришин застосувала положення частини другої статті 195 СК України, що не узгоджується з положеннями Закону України "Про зайнятість населення" (5067-17) .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 12 березня 2021 рокускасовано, скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що під час вчинення дій щодо проведення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів

від 22 травня 2019 року, які оскаржуються боржником, державний виконавець діяв у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) та у межах своїх повноважень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

До Верховного Суду 31 грудня 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просив її скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не дослідив ухвали Шевченківського суду м. Києва від 13 лютого 2013 року, 17 травня 2016 року, від 30 січня 2019 року у цій справі, які, на його думку, підтверджують факт відсутності у нього заборгованості по сплаті аліментів і встановлюють правильність методики, якої слід дотримуватися при проведенні розрахунків по сплаті аліментів. Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що виконавче провадження перебувало на виконанні у державного виконавця Стрийського ВДВС Матвіїшина М. М., однак 10 серпня 2020 року, не маючи повноважень, старший державний виконавець Федоришин Н. С., без доручення про передачу виконавчого провадження та прийняття його до свого провадження, провела розрахунок заборгованості з аліментів станом на 01 серпня 2020 року і нарахувала заборгованість у сумі 48 720,75 грн. Вказує, що державний виконавець провела розрахунок заборгованості вручну, а не через автоматизовану систему виконавчого провадження. У розрахунку розмір середньої зарплати для м. Стрий не підтверджений жодним доказом і не відповідає офіційним даним. Виконавець не врахувала всі квитанції про сплату аліментів. Державний виконавець не встановила періоду несплати аліментів та дату виникнення заборгованості, тому не було підстав для застосування положень

статті 195 СК України.

У лютому 2022 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду письмові пояснення на підтримання підстав і мотивів скарги, вказуючи на обґрунтованість доводів його касаційної скарги та просив суд задовольнити її в повному обсязі.

Крім того, у червні 2022 року від ОСОБА_1 надійшла заява про долучення доказів, які не можуть бути прийняті на стадії касаційного провадження відповідно до вимог частин третьої, восьмої статті 83 ЦПК України.

Крім того надані заявником докази - листи органів примусового виконання рішень від 10 та 11 березня 2022 року здобуті після ухвалення судових рішень судами попередніх інстанцій, однак відповідно до статі 400 ЦПК (1618-15) України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 14 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На виконанні у Стрийському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області перебувало виконавче провадження № 40797678 щодо примусового виконання виконавчого документа № 2610/27695/2012, виданого 14 жовтня 2013 року Шевченківським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на дитину ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ј частини всіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи

з 26 жовтня 2012 року і до досягнення повноліття дитиною, тобто до

ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З 27 січня 2015 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Стрийської міської ради і отримує компенсацію по догляду за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У розрахунку зазначено помісячно розмір середньої заробітної плати працівника для цієї місцевості, яку покладено в основу розрахунку

(а. с. 17-20, т. 1).

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою в порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця. З огляду на зміст скарги та заявлених вимог заявник не погоджується з визначеним державним виконавцем розміром заборгованості по аліментам, а саме порядком нарахування розміру аліментів.

За правилами частини першої статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості (частина друга статті 195 СК України).

За змістом пункту 4 розділу XVI Інструкції № 512/5 виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII (1404-19) ), повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 СК України.

При цьому, у разі якщо боржник не працює і сплачує аліменти самостійно стягувачу, квитанції (або їх копії) про перерахування аліментів надаються виконавцю не пізніше наступного робочого дня після сплати та долучаються до матеріалів виконавчого провадження (пункт 3 розділу XVI Інструкції № 512/5).

Відповідно до положень статті 4 Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VI "Про зайнятість населення" (далі - Закон № 5067-VI (5067-17) ) до зайнятого населення належать непрацюючі працездатні особи, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, особою з інвалідністю I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, та отримують допомогу, компенсацію та/або надбавку відповідно до законодавства; особа, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та одержує грошову допомогу на догляд за нею відповідно до законодавства.

Отже, Закон № 5067-VI (5067-17) визначає, що до зайнятого населення належать як особи, які працюють, так і непрацюючі працездатні особи.

У випадку коли боржник є непрацюючою працездатною особою, яка доглядає за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, або за особою з інвалідністю І групи чи за особою, яка досягла 80-річного віку, він належить саме до категорії зайнятого, але непрацюючого населення.

У статті 81 СК України вказано, що перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 (146-93-п) (далі - Перелік

У пункті 1 вказаного Переліку в редакції, чинній на час проведення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, зазначено, що утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з: 1) основної заробітної плати за посадовим окладом, тарифною ставкою, відрядними розцінками тощо; 2) усіх видів доплат і надбавок до заробітної плати; 3) грошових і натуральних премій; 4) оплати за надурочну роботу, за роботу в святкові, неробочі та вихідні дні; 5) заробітної плати, що зберігається під час відпустки, а також з одержуваної при звільненні компенсації за невикористану протягом кількох років відпустку; 6) заробітної плати, що зберігається під час виконання державних і громадських обов`язків, та в інших випадках збереження середньої заробітної плати;

7) винагороди за загальні річні підсумки роботи підприємств та організацій; 8) винагороди, що виплачується штатним літературним працівникам газет, журналів, агентств друку, радіо, телебачення із фонду літературного гонорару, а також нештатним літературним працівникам, що підлягають державному соціальному страхуванню; 9) одноразової винагороди (відсоткових надбавок) за вислугу років; 10) допомоги по державному соціальному страхуванню, а також з допомоги по тимчасовій непрацездатності, що встановлені в колективних сільськогосподарських підприємствах;

11) доплат до допомоги по державному соціальному страхуванню, виплачуваних за рахунок підприємств, установ, організацій; 12) сум, виплачуваних для відшкодування збитків у зв`язку з втратою працездатності внаслідок каліцтва або іншого пошкодження здоров`я, за винятком сум для відшкодування витрат на догляд за ними, на додаткове харчування, санаторно-курортне лікування (включаючи оплату проїзду) і протезування потерпілих; 13) допомоги по безробіттю; 14) одержуваної пенсії, за винятком надбавок до пенсії, що виплачуються інвалідам І групи на догляд за ними;

14-1) державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства, призначеної відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам"; 15) стипендій, виплачуваних студентам в період навчання у вищих навчальних закладах, учням професійних навчально-виховних закладів та слухачам навчальних закладів підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів; 16) доходів від підприємницької діяльності, селянських (фермерських) господарств, кооперативів, об`єднань громадян, а також доходів, що припадають на частку платника аліментів від присадибної ділянки або підсобного господарства; 17) усіх видів заробітку, одержуваного адвокатами за роботу в юридичних консультаціях; 18) плати, отриманої за передачу в оренду земельної ділянки або земельної частки (паю); 19) інших видів заробітку.

Таким чином, кошти, які отримує особа, що здійснює догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, та щомісячні компенсаційні виплати непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю І групи, а також за особою, яка досягла 80-річного віку, не включаються до складу доходів, з яких мають сплачуватися аліменти.

Вказані суми відшкодування на догляд за відповідними особами не визнаються заробітком, а є компенсаційною виплатою, тому для обчислення суми аліментів та заборгованості боржника, який є непрацюючою працездатною особою, по їх сплаті, мають застосовуватись положення частини другої статті 195 СК України.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові

від 14 грудня 2021 року у справі № 2610/27695/2012 (провадження

Судом встановлено, що у період до квітня 2014 року ОСОБА_1 працював, і відрахування здійснювались у розмірі 1/4 від його заробітку. З травня 2014 року по липень 2014 року - не працював і на обліку у центрі зайнятості не перебував. З серпня 2014 року по 27 січня 2015 року перебував на обліку у Стрийському міськрайонному центрі зайнятості як безробітний. Із 27 січня 2015 року ОСОБА_1 не працює, здійснює догляд за особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок психічного розладу, яка досягла 80-річного віку.

З урахуванням наведеного державним виконавцем при проведенні оскаржуваного розрахунку було обґрунтовано визначено, що у випадку якщо боржник офіційно не працює та доходу не має, існують підстави для визначення заборгованості по сплаті аліментів відповідно до частини другої статті 195 СК України.

Той факт, що непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд, зокрема, за особами, які досягли пенсійного віку та потребують стороннього догляду в силу пункту 9 статті 11 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, а час догляду зараховується до стажу роботи, не свідчить про неправомірність дій державного виконавця щодо нарахування скаржнику заборгованості за аліментами.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права у спірних подібних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду: від 15 березня

2019 року в справі № 683/1782/16-ц, від 01 березня 2021 року у справі

№ 2610/27695/2012.

Отже, суд апеляційної інстанції правильно встановив, що оспорюваний розрахунок заборгованості є законним та обґрунтованим, таким, що складений на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що в діях державного виконавця відсутні порушення вимог Закону № 1404-VІІІ (1404-19) . Державним виконавцем при проведенні оскаржуваного розрахунку було обґрунтовано визначено, що у випадку, якщо боржник офіційно не працює та доходу не має, то існують підстави для визначення заборгованості по сплаті аліментів відповідно до частини другої статті 195 СК України, а кошти, які отримував боржник, здійснюючи догляд за інвалідом ІІ групи, не є заробітком (доходом), а є компенсаційною виплатою.

За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні скарги.

Колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги про те, що суди не дали оцінки доводам з приводу необхідності відрахування податків, зборів (обов`язкових платежів) із середньої заробітної плати, оскільки відповідно до правого висновку, висловленого Верховним Судом в ухвалі від 14 липня 2020 року у справі № 664/2751/16-ц, у випадку, коли платник аліментів не працює, розмір щомісячних платежів встановлюється за приписами статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" та частини другої статті 195 СК України, згідно з якими не передбачено зменшення суми середньомісячного заробітку у даній місцевості на суму видатків, що зазвичай сплачуються із фактично отриманого доходу платника, як це встановлено для платників за приписами частини першої статті 70 цього Закону.

Посилання касаційної скарги на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2016 року, безпідставні, оскільки вказаною ухвалою суду у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Так само безпідставні посилання касаційної скарги на ухвалу Шевченківського районного суду м, Києва від 30 січня 2019 року, якою провадження за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Шарана В. М. щодо розрахунку заборгованості по аліментах від 21 серпня 2018 року закрито.

Колегія суддів зазначає, що вказані судові рішення не містять висновків щодо правильності методики, застосованої державними виконавцями у відповідних розрахунках заборгованості зі сплати аліментів.

Крім того, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень у справі №2610/27695/2012 ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва

від 10 грудня 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 червня 2020 року та постановою Верховного Суду від 01 березня 2021 року, за скаргою ОСОБА_1 судами вже було здійснено правову оцінку правильності нарахування заборгованості по аліментам станом на 01 березня 2019 року.

Посилання у касаційній скарзі на те, що старший державний виконавець Федоришин Н. С. не мала права вчиняти будь-які дії у виконавчому провадженні № 40797678 є необґрунтованими.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Романа Н. О.

від 22 листопада 2019 року передано виконавчий лист № 2610/27695/2012, виданий 14 жовтня 2013 року Шевченківським районним судом м. Києва, Стрийському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівської області.

Постановою державного виконавця Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Матвіїшиним М. М. від 27 листопада 2019 року прийнято виконавче провадження № 40797678 з примусового виконання виконавчого листа №2610/27695/2012, виданого 14 жовтня 2013 року Шевченківським районним судом м. Києва.

Дорученням начальника Стрийського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Львівській області Іваніва А. О. від 27 листопада 2019 року № 33 "Щодо передачі виконавчого провадження" відповідно до пункту 5 розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень передано виконавче провадження АСВП №40797678 від державного виконавця Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Матвіїшина М. М. до заступника начальника Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Мацюпи А. А.

Крім того, як зазначає старший державний виконавець Федоришин Н. С., на підставі пункту 5 розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень виконавче провадження №40797678 на час перебування заступника начальника відділу Мацюпи А. А. у щорічній основній відпустці та хвороби було передано начальником відділу в АСВП до старшого державного виконавця Федоришин Н. С.

За таких обставин, прийняття старшим державним виконавцем

Федоришин Н. С. означеного виконавчого провадження до виконання не є неправомірним та не свідчить про неправильність проведеного розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 10 серпня 2020 року.

Посилання у касаційній скарзі на застосовуваннястаршим державним виконавцем інших статистичних даних щодо розміру середньої заробітної плати для працівника даної місцевості при здійсненні розрахунку заборгованості, ніж тих, що наведені у листі Головного управління статистики у Львівській області від 24 червня 2020 року, є помилковими, оскільки такий розмір, який зазначений у розрахунку, в цілому не суперечить статистичним даним, зазначеним у наданому заявником листі від 24 червня 2020 року. Крім того, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, статистичні дані за період 2014 - 2016 роки наведені у даному листі як середній показник заробітної плати на одного штатного працівника за певний період наростаючим підсумком, тобто за період 3, 6, 9, 12 місяців, а не щоквартально, як помилково вважає боржник.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи по суті, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, оскаржуване судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.