розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 вересня 2021 року у складі судді Бабій О. М., постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 січня 2022 року у складі колегії суддів: Девляшевського В. А., Бойчука І. В., Томин О. О. та додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 лютого 2022 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "УкрСиббанк" про припинення дії іпотечного договору, припинення обтяжень іпотекою та зняття обтяжень,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у червні 2021 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:

- припинити дію іпотечного договору, укладеного 18 січня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - АТ "УкрСиббанк"), та ним, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс І. П. за реєстровим № Д0016;

- припинити дію іпотечного договору, укладеного 17 липня 2006 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є АТ "УкрСиббанк", та ним, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс І. П. за реєстровим № Д0583;

- припинити обтяження іпотекою, реєстраційний номер обтяження 3470850 в Державному реєстрі іпотек щодо нерухомого майна: двокімнатної квартири АДРЕСА_1, власником якої є він;

- припинити обтяження іпотекою, реєстраційний номер обтяження 4372760 в Державному реєстрі іпотек щодо нерухомого майна: двокімнатної квартири АДРЕСА_1, власником якої є він;

- зняти (припинити) обтяження: заборону відчуження, реєстраційний номер обтяження 3470226 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо вищевказаної квартири, власником якої він є;

- зняти (припинити) обтяження: заборону відчуження, реєстраційний номер обтяження 4372101 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо вищевказаної квартири, власником якої він є.

Зазначений позов ОСОБА_1 мотивував тим, що 06 жовтня 2005 року між ним та АКІБ "УкрСиббанк" було укладено кредитний договір № 360/493-05, за умовами якого він отримав кредит у розмірі 12 718 доларів США з терміном кредитування до 05 жовтня 2026 року.

14 липня 2006 року між ним та АКІБ "УкрСиббанк" також було укладено кредитний договір № 307/493-06, згідно з умовами якого він отримав кредит 20 000 доларів США з терміном кредитування до 13 липня 2016 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитними договорами, 17 липня 2006 року між ним та відповідачем було укладено іпотечний договір за реєстровим № Д0583, за умовами якого він передав в іпотеку банку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .

Між ним та АКІБ "УкрСиббанк" 18 січня 2007 року було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11109285000, за умовами якого він отримав кредит в розмірі 20 000 доларів США з терміном кредитування до 18 січня 2017 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за договором про надання споживчого кредиту, 18 січня 2007 року між ним та відповідачем було укладено іпотечний договір за реєстровим номером Д0016, за умовами якого він передав в іпотеку банку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .

У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитних договорів та договору про надання споживчого кредиту відповідач достроково розірвав договір кредитування та договір про надання споживчого кредитування і подав два різні позови до Бережанського районного суду Тернопільської області.

Рішеннями Бережанського районного суду Тернопільської області від 16 грудня 2014 року та від 07 липня 2015 року позови задоволено повністю.

Згідно з постановою старшого державного виконавця Галицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області від 29 грудня 2018 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 50242968 та постановою головного державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Івано-Франківської області від 29 грудня 2018 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 4900109, рішення суду виконано, борг в сумі 116 638,55 грн та 188 996,22 грн сплачено згідно з квитанцією від 28 грудня 2018 року.

У червні 2020 року АТ "УкрСиббанк" звернулося до суду із позовом про стягнення відсотків за користування кредитними коштами понад встановлений строк відповідно до положень статті 625 ЦК України.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 три проценти річних за прострочення грошового зобов`язання в сумі 351,87 доларів США. Вказана заборгованість сплачена 01 березня 2021 року.

Того ж дня позивач звернувся до відповідача із заявою про зняття обтяжень з іпотеки, але обтяження не знято.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області рішенням від 14 вересня 2021 року позов задовольнив частково.

Визнав припиненою іпотеку за іпотечним договором від 18 січня 2007 року, який укладений між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу Фрісом І. П. за реєстровим номером № Д0016.

Визнав припиненою іпотеку за іпотечним договором від 17 липня 2006 року, який укладений між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу Фрісом І. П. за реєстровим номером Д0583.

Припинив обтяження іпотекою реєстраційний номер обтяження 3470850 в Державному реєстрі іпотек щодо нерухомого майна: двокімнатної квартири АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_1 .

Припинив обтяження іпотекою реєстраційний номер обтяження 4372760 в Державному реєстрі іпотек щодо нерухомого майна: двокімнатної квартири АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_1 .

Зняв заборону відчуження на нерухоме майно - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_1, реєстраційний номер обтяження 3470226 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Зняв заборону відчуження на нерухоме майно - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_1, реєстраційний номер обтяження 4372101 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Стягнув з АТ "УкрСиббанк" на користь ОСОБА_1 5 448 грн витрат по оплаті судового збору та 2 000 грн витрат на правничу допомогу.

Рішення місцевий суд мотивував тим, що основне зобов`язання фактично виконано боржником, про що, зокрема свідчать постанови державних виконавців про закінчення виконавчих проваджень у зв`язку з повним фактичним виконанням рішень суду про стягнення заборгованості.

Також суд першої інстанції зазначив про те, що оскільки судом встановлено порушення прав позивача, визнано припиненою іпотеку за іпотечними договорами, тому підлягають задоволенню вимоги про припинення обтяжень іпотекою та зняття обтяжень.

Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 11 січня 2022 року апеляційну скаргу АТ "УкрСиббанк" залишив без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 вересня 2021 року залишив без змін.

Постанову апеляційний суд мотивував тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про припинення іпотеки у зв`язку з повним фактичним виконанням забезпечувального зобов`язання, про що свідчать постанови державних виконавців про закінчення виконавчих проваджень саме з таких підстав.

Місцевий суд правильно зазначив про те, що умовами укладених іпотечних договорів не передбачено забезпечення іпотекою вимоги кредитора за правилами статті 625 ЦК України.

З огляду на визнання припиненою іпотеки за іпотечними договорами, суд дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення також похідних позовних вимог в частині зняття обтяження з об`єкту іпотеки нерухомого майна.

Івано-Франківський апеляційний суд додатковою постановою від 03 лютого 2022 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Боднара Н. Я. задовольнив частково.

Стягнув з АТ "УкрСиббанк" на користь ОСОБА_1 1 000 грн на відшкодування витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Додаткову постанову апеляційний суд мотивував тим, що витрати на правничу допомогу пов`язані із розглядом справи, підтверджуються належними доказами, зокрема протоколом судового засідання від 11 січня 2022 року, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Від АТ "УкрСиббанк" у квітні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 вересня 2021 року, постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 січня 2022 року та додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 лютого 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а саме положення статті 599 ЦК України та частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку". Не враховано та не застосовано положення статей 192, 526, 533, 598, 625, 1046, 1048, 1049 ЦК України, а також порушено норми процесуального права.

Не враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), від 29 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17, та у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 705/6116/16-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 394/433/17, від 27 жовтня 2021 року у справі № 521/16269/18.

Підставами позову є посилання позивача на припинення іпотеки з підстав сплати саме гривневого еквіваленту, що з урахуванням правових висновків Верховного Суду не є належним виконанням зобов`язання.

Питання щодо нарахування відсотків врегульовано між сторонами і воно відбувається до моменту повернення позики, тому відсутні підстави для застосування правових висновків щодо припинення права на нарахування процентів, висловлених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 21 квітня 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

Справа № 344/8686/21 надійшла до Верховного Суду 10 травня 2022 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є АТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 06 жовтня 2005 року було укладено кредитний договір № 360/493-05, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 12 718 доларів США з кінцевим терміном повернення до 05 жовтня 2026 року.

Між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є АТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 14 липня 2006 року було укладено кредитний договір № 307/493-06, за умовами якого позивач отримав кредит в сумі 20 000 доларів США з терміном кредитування до 13 липня 2016 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитними договорами, 17 липня 2006 року між сторонами було укладено іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фрісом І. П. за реєстровим номером Д0583, за умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 16 грудня 2014 року позов ПАТ "УкрСиббанк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 та поручителя заборгованість за вказаними кредитними договорами в сумі 7 292,38 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 115 029,30 грн.

Постановою старшого державного виконавця Галицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області від 29 грудня 2018 року виконавче провадження № 50242968 з примусового виконання виконавчого листа № 2/593/411/2014, виданого 30 січня 2015 року Бережанським районним судом Тернопільської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" боргу в розмірі 116 638,55 грн закінчено у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду.

Крім того, 18 січня 2007 року між позивачем та АКІБ "УкрСиббанк" було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11109285000, за умовами якого він отримав кредит в сумі 20 000 доларів США з терміном повернення до 18 січня 2017 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за договором про надання споживчого кредиту, між сторонами 18 січня 2007 року було укладено іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фрісом І. П. за реєстровим № Д0016, за умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 07 липня 2015 року позов ПАТ "УкрСиббанк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 та поручителів заборгованість за договором про надання споживчого кредиту в сумі 8 837,41 доларів США, що в гривневому еквіваленті на день винесення постанови становило 187 935,45 грн.

Постановою головного державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області від 29 грудня 2018 року виконавче провадження № 4900109 з примусового виконання виконавчого листа № 593/1134/14-ц, виданого 17 серпня 2015 року Бережанським районним судом Тернопільської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" боргу в розмірі 188 996,22 грн закінчено у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року з ОСОБА_1 на користь банку стягнуто три проценти річних за прострочення грошового зобов`язання за договором від 18 січня 2007 року в сумі 351,87 доларів США.

Вказана заборгованість сплачена 01 березня 2021 року, що підтверджується квитанцією.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов`язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом припинення правовідношення повністю або частково на підставі пункту 7 частини другої статті 16 ЦК України.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).

Поняття іпотеки деталізується у статті 1 Закону України "Про іпотеку", якою визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку", пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України).

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Однією з таких підстав припинення зобов`язання, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України).

За змістом пункту 1 частини першої статті 593 ЦК України та частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку" право застави (іпотека) припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на те, що боргові зобов`язання за кредитними договорами виконані у повному обсязі, а тому договори іпотеки від 17 липня 2006 року та від 18 січня 2007 року, предметом яких є двокімнатна квартира АДРЕСА_1, є припиненими. Вказував, що відповідач безпідставно не знімає обтяження з вищевказаної квартири, чим спричиняє перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження нерухомим майном.

Заперечуючи проти позовних вимог кредитор посилався на те, що основне зобов`язання не виконано належним чином, заборгованість за кредитними договорами не сплачена у повному розмірі, тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, тягар доказування обґрунтованості заявлених позовних вимог покладено на позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для припинення іпотеки та скасування обтяжень іпотечного майна, оскільки судові рішення у справах №№ 593/1135/14-ц, 593/1134/14-ц, 344/7290/20 про стягнення заборгованості, штрафних санкцій та 3 % річних виконані боржником і поручителем у повному обсязі.

Суди правильно виходили із того, що обсяг основних зобов`язань ОСОБА_1 за кредитними договорами визначений рішеннями Бережанського районного суду Тернопільської області від 16 грудня 2014 року та від 07 липня 2015 року. Державним виконавцем29 грудня 2018 року було винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих листів за вказаними судовими рішеннями у зв`язку із їх повним виконанням.

ПАТ "УкрСиббанк" постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження з 2018 року не оскаржувало, фактично погодившись із повним виконанням боржником основних зобов`язань за кредитними договорами, що є наслідком припинення акцесорного зобов`язання.

Викладене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, висловленими, зокрема у постановах від 07 липня 2021 року у справі № 629/4356/20 (провадження № 61-5667св21) та від 27 квітня 2022 року у справі № 477/33/20 (провадження № 61-2817св21).

Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій правових позицій Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, зазначених у касаційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки висновки судів попередніх інстанцій не суперечать вказаним правовим позиціям.

Щодо оскарження додаткової постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 03 лютого 2022 року

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Можливість подання сторонами доказів у підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції.

Тобто, докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції подаються до закінчення судових дебатів у справі саме в суді першої інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом першої інстанції за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, відповідно подаються до закінчення судових дебатів під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення апеляцією за умови, що до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції сторона зробила про це відповідну заяву. Повторне подання доказів в суді апеляційної (касаційної) інстанції в підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції, процесуальний закон не вимагає.

Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 278/1396/19 (провадження № 61-16587св19).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 757/60277/18-ц (провадження № 61-15924св20).

Апеляційним судом встановлено, що згідно з протоколом дорученням № 2 до договору про надання правової допомоги від 17 травня 2021 року № 53-17/05/21 від 24 грудня 2021 року вартість правової допомоги з підготовки та подачі відзиву на апеляційну складає 5 000 грн. Вартість участі адвоката в судовому засіданні складає 1 000 грн. Загальна вартість складає 6 000 грн.

Стягуючи з АТ "УкрСиббанк" на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 1 000 грн, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що зазначені витрати пов`язані з розглядом справи, підтверджуються належними доказами, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Відмовляючи у стягненні витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн, суд апеляційної інстанції правильно зазначив про те, що під час розгляду справи в апеляційному суді до уваги не було взято відзив на апеляційну скаргу, оскільки він був поданий поза межами процесуального строку.

Інші доводи касаційної скарги є аналогічними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, висновки судів попередніх інстанцій є достатньо аргументованими, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк" залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 вересня 2021 року, постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 січня 2022 року та додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 лютого 2022 року залишити без змін.