розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Рокитне-цукор" про розірвання договору оренди землі.

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Рокитне-цукор" (далі - ТОВ "Агрофірма "Рокитне-цукор"), у якому просила розірвати договір оренди земельної ділянки від 14 березня 2014 року зі змінами, згідно додаткової угоди № 1 від 28 грудня 2015 року, укладені між нею та ТОВ "Агрофірма "Рокитне-цукор" щодо земельної ділянки площею 3,9849 га, з кадастровим номером 3223784000:08:008:0012, право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 10 червня 2014 року, номер запису про інше речове право 5305375.

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 11 січня

2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 червня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 14 квітня 2022 рокукасаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 11 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення у справі.

Позов ОСОБА_1 до ТОВ "Агрофірма "Рокитне-цукор" про розірвання договору оренди землі задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки від 14 березня 2014 року № 12, зі змінами, внесеними згідно з додатковою угодою від 28 грудня 2015 року № 1, укладені між ОСОБА_1 та ТОВ "Агрофірма "Рокитне-цукор" щодо земельної ділянки площею 3,9849 га з кадастровим номером 3223784000:08:008:0012, яка розташована на території Ольшаницької сільської ради Рокитнянського району Київської області, право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 10 червня 20214 року, номер запису про інше речове право: 5305375.

Стягнуто з ТОВ "Агрофірма "Рокитне-цукор"на користь ОСОБА_1 840,80 грн судового збору за подання позовної заяви до суду, 1 261,30 грн судового збору за подання апеляційної скарги, 1 681,00 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Короткий зміст вимог заяви та її обґрунтування

У травні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення у цій справі.

Заява обґрунтована тим, що, ухвалюючи постанову про задоволення касаційної скарги ОСОБА_1, Верховний Суд не зазначив нового розподілу судових витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції.

Посилаючись на статтю 270 ЦПК України, ОСОБА_1 просить суд ухвалити додаткову постанову, якою вирішити питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції.

Позиція Верховного Суду та її нормативно-правове обґрунтування

30 травня 2022 року заявупередано для розгляду колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В., Сердюка В. В.

Перевіривши доводи заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов висновку про задоволення цієї заяви.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою Конституцією України (254к/96-ВР) можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000 (v013p710-00) ). Це право є одним із конституційних, невід`ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права; вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абзаци третій, четвертий, п`ятий підпункту 3.1, абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 (v023p710-09) ).

Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, визначених законом, держава забезпечує надання професійної правничої допомоги безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу. Для надання професійної правничої допомоги діє адвокатура. Забезпечення права на захист від кримінального обвинувачення та представництво в суді здійснюються адвокатом, за винятком випадків, установлених законом. Витрати учасників судового процесу на професійну правничу допомогу відшкодовуються в порядку, визначеному законом (стаття 10 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року).

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Звертаючись до суду ОСОБА_1 у позовній заяві просила стягнути із ТОВ "Агрофірма "Рокитне-Цукор" на її користь судові витрати.

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 надала:

- копію договору про надання правничої допомоги від 11 лютого 2020 року № 13/Ц (а. с. 25);

- копію додатка № 1 від 11 лютого 2020 року до договору про надання правничої допомоги від 11 лютого 2020 року № 13/Ц (а. с. 86);

- копію квитанції від 12 лютого 2020 року на суму 5 000,00 грн (а. с. 87).

- копію розрахунку витрат на правничу (правову) допомогу на підставі договору від 11 лютого 2020 року № 13/Ц на суму 5 000,00 грн (а. с. 88);

- копію акта надання правничої (правової) допомоги від 06 квітня 2020 року на суму 5 000,00 грн (а. с. 89);

Так, витрати позивача на правничу допомогу складаються із: 1 000,00 грн - вивчення та аналіз документів, вивчення судової практики; 1 000,00 грн - проведення консультації клієнта щодо обрання правової позиції; 3 000,00 грн - підготовка та складання позовної заяви (а. с. 88, 89).

ТОВ "Агрофірма "Рокитне-цукор" не заявляло щодо неспівмірності розміру витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у суді першої інстанції.

Під час прийняття 14 квітня 2022 року постанови Верховного Суду питання розподілу витрат на правову допомогу не було вирішене.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про доведеність позивачем понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції у розмірі 5 000,00 грн та їх співмірність складності справи та виконаним адвокатом обсягу роботам, часу, виплаченого гонорару.

Враховуючи, що постановою Верховного Суду від 14 квітня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, оскаржені судові рішення скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову, проте питання щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції не вирішено, колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 та ухвалення додаткового судового рішення.