позивач - в. о. керівника Ковельської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області, Управління з питань цивільного захисту Волинської облдержадміністрації,

відповідачі: ОСОБА_1, Старовижівська селищна рада Старовижівського району Волинської області,

третя особа - Старовижівське виробниче управління житлово-комунального господарства,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Волинської обласної прокуратури на рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 22 січня 2021 року в складі судді Назарука О. В. та постанову Волинського апеляційного суду від 16 червня 2021 року в складі колегії суддів Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І., Карпук А. К.,

ВСТАНОВИВ :

Історія справи

У серпні 2019 року року в. о. керівника Ковельської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області, Управління з питань цивільного захисту Волинської облдержадміністрації звернувся з позовом до ОСОБА_1, Старовижівської селищної ради Старовижівського району Волинської області про визнання частково недійсним рішення Старовижівської селищної ради, результатів аукціону, договору купівлі-продажу та повернення приміщення.

Позов мотивував тим, що рішенням Старовижівської селищної ради від 22 жовтня 2015 року №36/112 надано дозвіл на відчуження готелю " ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_2 та затверджено звіт про оцінку готелю, внаслідок чого 01 березня 2016 року ТОВ "Волинський аукціонний центр" проведено аукціон, за результатами якого 03 березня 2016 року укладено договір купівлі-продажу між ОСОБА_1 та Старовижівською селищною радою, щодо придбання приміщення готелю. Прокурор зазначив, що у підвальному приміщенні готелю розташована споруда цивільного захисту - протирадіаційне укриття № НОМЕР_1, а тому при відчуженні вказаного нерухомого майна було порушено вимоги Кодексу цивільного захисту України (5403-17) , який містить пряму заборону на відчуження споруд цивільного захисту у приватну власність.

З огляду на викладене прокурор просив суд ухвалити рішення, яким:

визнати недійсним рішення Старовижівської селищної ради №36/112 від 22 жовтня 2015 року в частині відчуження підвального приміщення колишнього готелю "ІНФОРМАЦІЯ_1";

визнати недійсними результати аукціону від 01 березня 2016 року, який проведений ТОВ "Волинський аукціонний центр", в частині відчуження на користь ОСОБА_1 підвального приміщення колишнього готелю " ІНФОРМАЦІЯ_1";

визнати недійсним договір купівлі-продажу від 03 березня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та Старовижівською селищною радою, в частині відчуження вказаного підвального приміщення;

повернути у власність територіальної громади Старовижівської селищної ради підвальне нежитлове приміщення - споруду цивільного захисту (протирадіаційне укриття № НОМЕР_1), площею 88,9 м?, ринковою вартістю 225 273 грн, що знаходиться в приміщенні колишнього готелю " ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_2 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 22 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 16 червня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що прокурор не довів факт наявності в підвальному приміщенні колишнього готелю "ІНФОРМАЦІЯ_1" споруди цивільного захисту (протирадіаційного укриття № НОМЕР_1), а тому відчуження селищною радою вказаного об`єкта нерухомого майна не свідчить про порушення вимог Кодексу цивільного захисту України (5403-17) . При цьому суди зазначили, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про знаходження об`єкта цивільного захисту № НОМЕР_1 в приміщенні по АДРЕСА_1, яке за адресою, площею, конфігурацією та датою прийняття в експлуатацію відрізняється від підвального приміщення готелю " ІНФОРМАЦІЯ_1". Суди відхилили доводи позивача про те, що адреса готелю " ІНФОРМАЦІЯ_1" була змінена рішенням Старовижівської селищної ради №141 від 18 жовтня 2017 року з "АДРЕСА_1" на "АДРЕСА_2", оскільки вказане рішення органу місцевого самоврядування прокурор на дослідження судам не надав.

Аргументи учасників справи

22 липня 2021 року заступник керівника Волинської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення та просив їх скасувати як такі, що ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди надали неналежну оцінку наявним у справі доказам, які об`єктивно підтверджують факт знаходження в підвальному приміщенні готелю " ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_2 споруди цивільного захисту населення, а тому селищна рада не мала права його відчужувати на аукціоні. Вказує, що органи цивільного захисту в 2018 році уточнили адресу споруди цивільного захисту № НОМЕР_2 з " АДРЕСА_1" на " АДРЕСА_2". Зазначає, що розбіжності в площі приміщення цивільного захисту (120 м?) та підвального приміщення готелю (88,9 м?) не свідчать про безпідставність вимог прокурора, оскільки споруда цивільного захисту не була проінвентаризована на відміну від підвального приміщення готелю, яке інвентаризувалось під час його відчуження. Вказує також, що розбіжності в датах введення вказаних приміщень до експлуатації не свідчать про відсутність підстав для задоволення позову прокурора. Посилається на те, що апеляційний суд прийняв до уваги поданий відповідачем документ - список протирадіаційних сховищ на території Старовижівської селищної ради, який до суду першої інстанції не подавався.

У жовтні 2021 року від Старовижівської селищної ради до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Відзив мотивовано тим, що під час реалізації приміщення готелю було складено звіт про його оцінку, в якому зазначено, що: "у підвалі готелю розміщена котельня, яка не функціонує; в підвалі стоїть вода внаслідок високого рівня ґрунтових вод". Вважає, що за таких обставин розміщення в підвалі готелю споруди цивільного захисту суперечило б державним будівельним нормам. Наполягає на тому, що в підвальному приміщенні готелю відсутня будь-яка споруда цивільного захисту, а протирадіаційне укриття, про яке йдеться в позовній заяві, знаходиться за іншою адресою та має інші конфігурацію, площу.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження в справі.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 28 вересня 2021 року зазначено, що заявник оскаржує судове рішення з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, вказуючи, що суд при вирішенні справи не застосував висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року в справі № 734/337/15-ц.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Старовижівської селищної ради від 22 жовтня 2015 року №36/112 надано дозвіл на відчуження готелю " ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_2 .

01 березня 2016 року ТОВ "Волинський аукціонний центр" проведено аукціон, за результатами якого 03 березня 2016 року укладено договір купівлі-продажу між ОСОБА_1 та Старовижівською селищною радою, за умовами якого ОСОБА_1 став власником готелю " ІНФОРМАЦІЯ_1" в АДРЕСА_2, загальною площею 584,1 м?.

Згідно паспорта протирадіаційного укриття від 16 квітня 2007 року в АДРЕСА_1, знаходиться протирадіаційне укриття № НОМЕР_1, загальною площею 120 м?, місткістю 50 чол., вбудоване у двоповерхову будівлю, експлуатується у мирний час ВУЖКГ з 01 липня 1976 року, здано в експлуатацію 25 червня 1970 року, у мирний час здано в оренду під ритуальний магазин.

Відповідно до актів огляду стану захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційного укриття) НОМЕР_1 від 17 грудня 2014 року, 09 лютого 2015 року, 17 серпня 2016 року, 17 серпня 2017 року огляди щоразу проводились за адресою: АДРЕСА_1; площа укриття згідно з вказаними актами становить 120 м?.

Згідно з базою електронного обліку та аналізу стану захисних споруд протирадіаційне укриття № НОМЕР_1 розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на обліку Старовижівського РС УДСНС України у Волинській області. Станом на листопад 2019 року спірна захисна споруда не інвентаризована.

За змістом відповіді управління з питань цивільного захисту Волинської ОДА від 27 липня 2018 року на запит прокурора протирадіаційне укриття № НОМЕР_1 площею 120 м? та місткістю 50 чол. знаходиться в АДРЕСА_1, на підтвердження чого надано облікову картку.

У книзі обліку захисних споруд Волинської області під порядковим №232 вказано ПРУ НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з відповіддю КП "Волинське обласне БТІ" від 11 квітня 2018 року на запит прокурора за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться приміщення магазину "Гастроном" загальною площею 449,8 м?.

За матеріалами інвентаризаційної справи на нежитлове приміщення "Готель" в АДРЕСА_2 площа підвального приміщення готелю становить 88,9 м?.

Старовижівською РДА на запит прокурора надано відповідь про те, що інформація, на підставі якої ПРУ НОМЕР_1 була внесена до книги обліку споруд цивільного захисту, відсутня.

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, приватизації не підлягають об`єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства.

У підпункті 5 пункту "в" частини 2 Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) визначено, що загальнодержавне значення мають захисні споруди цивільної оборони.

Відповідно до частини першої статті 32 Кодексу цивільного захисту України до захисних споруд цивільного захисту належить протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них ізолюючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості.

Згідно з абзацом третім пункту 25 Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 року №253 (253-2009-п) , у разі приватизації (корпоратизації) державних підприємств захисні споруди виключаються з переліку майна підприємства, що підлягає приватизації (корпоратизації), і передаються в установленому порядку його правонаступникові на відповідальне зберігання.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року в справі № 734/337/15-ц (провадження № 61-4695св18), на яку позивач посилається в касаційній скарзі, зазначено, що: "суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, правильно визначив характер спірних правовідносин та норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, обґрунтовано виходив із того, що технічний паспорт на нежитлову будівлю будинку культури виготовлено 18 грудня 2006 року, тобто до набуття відповідачем права власності на спірне нерухоме майно, і у цьому технічному паспорті визначено, що підвальне приміщення будинку культури містить три кімнати НОМЕР_3, НОМЕР_2, НОМЕР_1, площею 18,2, 22,6 та 96,9 кв. м, які значаться як бомбосховища. Встановивши, що спірне нерухоме майно є об`єктом цивільного захисту, суд першої інстанції правомірно визнав недійсними результати аукціону, проведеного 23 квітня 2007 року, на якому воно було реалізоване, та договір купівлі-продажу, укладений за наслідками аукціону, в частині відчуження підвального приміщення, яке знаходиться у нежитловій будівлі будинку культури по АДРЕСА_1".

Тобто, в справі № 734/337/15-ц суди встановили, що за даними технічного паспорта об`єкта нерухомого майна, який був відчужений на аукціоні, в підвальному приміщенні будинку культури наявні три кімнати, які значаться як бомбосховища, тобто об`єкти цивільного захисту населення.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом частин першої, третьої статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, що переглядається, суди встановили, що:

01 березня 2016 року на аукціону органом місцевого самоврядування відчужено ОСОБА_1 приміщення готелю " ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;

згідно технічного паспорта на вказаний готель площа підвального приміщення готелю становить 88,9 м?;

в усіх облікових документах на споруду цивільного захисту № НОМЕР_1 зазначена адреса її розташування: АДРЕСА_1 та вазується її площа в розмірі 120 м?;

огляди стану захисної споруди здійснювались у 2014-2017 роках, тобто й після відчуження приміщення готелю " ІНФОРМАЦІЯ_1", при цьому щоразу в оглядах зазначалася адреса місця розташування об`єкта цивільного захисту: АДРЕСА_1 ;

вказані огляди та інша документація містять інформацію лише про те, що споруда цивільного захисту - протирадіаційне укриття вбудоване у двоповерхову (чотириповерхову за актом огляду від 17 серпня 2017 року) будівлю без прив`язки до приміщення готелю " ІНФОРМАЦІЯ_1" чи інших споруд;

готель " ІНФОРМАЦІЯ_1", у тому числі його підвальне приміщення здано в експлуатацію у квітні 1974 році, в той час як у паспорті ПРУ № НОМЕР_1 датою прийняття його в експлуатацію вказано 25 червня 1970 року.

За таких обставин, установивши, що прокурор не надав належних та допустимих доказів на підтвердження наявності в підвальному приміщенні готелю " ІНФОРМАЦІЯ_1", який був реалізований на оспорюваному аукціоні, споруди цивільного захисту, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зробив правильний висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову.

При цьому суди обґрунтовано відхилили посилання прокурора про зміну адреси розташування готелю " ІНФОРМАЦІЯ_1" з " АДРЕСА_1" на " АДРЕСА_2", зазначивши, що належних та допустимих доказів на підтвердження вказаної обставини позивач не надав.

Установлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77- 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Аргументи касаційної скарги про те, що апеляційний суд прийняв до уваги поданий відповідачем документ - список протирадіаційних сховищ на території Старовижівської селищної ради, який до суду першої інстанції не подавався, колегія суддів відхиляє, оскільки апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про відмову в задоволенні позову, який зроблено на підставі документів та показань свідків, досліджених у судовому засіданні судом першої інстанції.

При цьому не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Щодо клопотання прокурора про розгляд справи за участі сторін

У касаційній скарзі наявне клопотання заступника керівника Волинської обласної прокуратури про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Європейський суд з прав людини вказав, що процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції, навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим апеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції не мали встановлювати факти справи, а тільки тлумачити відповідні юридичні норми (ZHUK v. UKRAINE, № 45783/05, § 32, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Згідно частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

У частині тринадцятій статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що попередній розгляд справи у суді касаційної інстанції проводиться без повідомлення учасників справи.

За таких обставин відсутні підстави для задоволення клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги з урахуванням меж касаційного оскарження не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішенні прийняті без дотримання норм матеріального й процесуального права та без урахування висновку щодо їх застосування, викладеного упостанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року в справі № 734/337/15-ц (провадження № 61-4695св18), у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.