розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталії Євгеніївни на ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 16 вересня 2021 року у складі судді Бєлостоцької О. В. та постанову Донецького апеляційного суду від 23 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Мальованого Ю. М., Корчистої О. І., Космачевської Т. В.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. (далі - приватний виконавець Матвійчук Н. Є.), стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Спліт" (далі - ТОВ "Глобал Спліт").

На обґрунтування скарги посилався на таке. У межах зведеного виконавчого провадження № 64599662 приватним виконавцем Матвійчук Н. Є. на виконання виконавчого листа № 233/7685/19, виданого 26 серпня 2020 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області, про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ТОВ "Глобал Спліт" заборгованості за кредитним договором від 09 липня 2012 року в розмірі 84 834,62 грннакладено арешт на його банківський рахунок № НОМЕР_1, відкритий в ТВБВ № 10020/0423 філії Харківське обласне управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" (далі - АТ "Ощадбанк"), на який він отримує пенсійні виплати.

Щомісячно з нього почали утримувати грошові кошти - пенсійне забезпечення, що надходить на цей рахунок, у розмірі 100 %, що є порушенням частини другої статті 70 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII (1404-19) )та частини другої статті 50 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Арешт коштів, які він отримує як пенсійні виплати, позбавляє його джерел до існування та порушує право на соціальний захист. Він декілька разів, зокрема і 16 липня 2021 року на адресу приватного виконавця Матвійчук Н. Є. направляв заяви про зняття арешту з пенсійного рахунку № НОМЕР_1, відкритого в АТ "Ощадбанк". 29 липня 2021 року він отримав відповідь від приватного виконавця Матвійчук Н. Є. про те, що накладення арешту на вказаний пенсійний банківський рахунок не заборонено законом, з чим він не згоден.

З урахуванням наведеного просив: визнати незаконною відмову приватного виконавця Матвійчук Н. Є. (лист від 20 липня 2021 року № 7202) у задоволенні вимоги щодо зняття арешту з його пенсійного банківського рахунку № НОМЕР_1, відкритого в АТ "Ощадбанк", на який зараховується його пенсія; зобов`язати приватного виконавця Матвійчук Н. Є. у встановленому законом порядку зняти арешт з його пенсійного банківського рахунку № НОМЕР_1, відкритого в АТ "Ощадбанк", на який зараховується його пенсія; притягнути приватного виконавця ОСОБА_3 у встановленому порядку до дисциплінарної відповідальності.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 16 вересня 2021 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного суду від 23 листопада 2021 року, скаргу задоволено частково. Визнано неправомірними дії приватного виконавця Матвійчук Н. Є., які полягали у відмові у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про зняття арешту з банківського рахунку № НОМЕР_1, відкритого в АТ "Ощадбанк".

Зобов`язано приватного виконавця Матвійчук Н. Є. зняти арешт з пенсійного банківського рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1, відкритого в ТВБВ № 10020/0423 Харківського обласного управління АТ "Ощадбанк". У задоволенні іншої частини скарги відмовлено.

Задовольняючи скаргу частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що листом від 16 липня 2021 року ОСОБА_1 повідомив приватного виконавця про те, що банківський рахунок № НОМЕР_2, на який накладено арешт в процесі виконавчого провадження, відкрито для зарахування пенсійних виплат, на підтвердження чого надав відповідну довідку, тому приватний виконавець Матвійчук Н. Є. протиправно відмовила ОСОБА_1 у знятті арешту, що порушує його право на соціальних захист, оскільки він позбавлений можливості зняти пенсійні виплати, які є джерелом його існування, та нівелює принципи справедливості та співмірності заходів примусового виконання рішень, передбачених статтею 2 Закону № 1404-VIII.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У грудні 2021 року приватний виконавець Матвійчук Н. Є. звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити.

На обґрунтування касаційної скарги посилалася на те, що з АТ "Ощадбанк" приватному виконавцю не надходило повідомлень про спеціальний статус рахунку боржника. АТ "Ощадбанк" накладено арешт на рахунки боржника, листом від 26 березня 2021 року № 46-13/3146/3343-БТ повідомлено, що на виконання постанови приватного виконавця про арешт коштів від 09 лютого 2021 року за ВП № 64410239 банком накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках боржника ОСОБА_1, та повідомлено, що рахунки використовуються в тому числі (але не виключно) для зарахування пенсійних та соціальних виплат. Отже, вона (приватний виконавець) відмовила у знятті арешту з коштів боржника у зв`язку з тим, що рахунок боржника, відкритий в АТ "Ощадбанк", не має спеціального режиму використання, тому звернення стягнення на кошти на цьому рахунку не заборонено законом.

Судові рішення оскаржуються з підстав неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: статей 48, 56, 73 Закону № 1404-VIII, неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року № 756/1927/15-ц, від 26 листопада 2020 року у справі № 361/6348/18, від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19, від 01 вересня 2021 року у справі № 711/4732/16, Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-535цс15.

У січні 2022 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1, у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

На обґрунтування відзиву посилається на те, що законодавством України заборонено виконавцю накладати арешт на рахунок боржника, призначений для зарахування пенсійних виплат, зокрема в межах сум надходження таких виплат, оскільки передбачений окремий порядок здійснення відповідних відрахувань з доходів боржника, в тому числі арешт коштів особи, які вона отримує як пенсійні виплати, після вирахування з неї сум заборгованості, взагалі позбавляє таку особу будь-яких джерел до існування та порушує її право на соціальний захист. Крім того, договір про надання правової допомоги від 10 вересня 2021 року складений особою, яка не є адвокатом (відповідний статус такої особи не підтверджено), не містить чітко визначеної суми винагороди за надані послуги (гонорар адвоката), порядку обчислення таких витрат, що є порушенням вимог чинного законодавства.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.

Підставами відкриття касаційного провадження у цій справі є підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2022 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3Ц ПК України (2755-17) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що 09 лютого 2021 року постановою приватного виконавця Матвійчук Н. Є. відкрито виконавче провадження № 64410239 з примусового виконання виконавчого листа № 233/7685/19, виданого 26 серпня 2020 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області, про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ТОВ "Глобал Спліт" заборгованості за кредитним договором від 09 липня 2012 року в розмірі 84 834,62 грн (а. с. 61).

Постановою приватного виконавця Матвійчук Н. Є. від 09 лютого 2021 року в рамках виконавчого провадження № 64410239 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 (а. с. 59).

16 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця Матвійчук Н. Є. із заявою, в якій просив зняти арешт з банківського рахунку № НОМЕР_1, відкритого в АТ "Ощадбанк", на який зараховується його пенсія, додавши до заяви довідку від 28 квітня 2021 року про те, що на його ім`я відкритий рахунок № НОМЕР_1 для зарахування пенсійних виплат (а. с. 15).

З виписки з карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 відомо, що на нього здійснюється зарахування пенсії (а. с. 16-19).

Листом від 20 липня 2021 року № 7202 приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. відмовила ОСОБА_1 у задоволенні заяви від 16 липня 2021 року та у знятті арешту з рахунку, посилаючись на те, що повідомлень про спеціальний статус рахунку боржника, звернення стягнення на який заборонено законом, не надходило. Отже, оскільки рахунок боржника не має спеціального режиму використання, тому звернення стягнення на даному рахунку не заборонено законом (а. с. 20-22).

Відповідно до статті 129-1 Конституції України cуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Європейський суд з прав людини вказує, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (рішення ЄСПЛ у справі "HORNSBY v. GREECE" (Горнсбі проти Греції), № 18357/91, § 40, від 19 березня 1997 року).

За змістом статей 1, 5 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (1403-19) .

Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 56 Закону № 1404-VIII передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (частина третя статті 68 Закону № 1404-VIII).

Відрахування, зокрема із заробітної плати, насамперед здійснюють підприємства установи та організації тощо, які й здійснюють нарахування цих виплат і відповідно частини першої статті 70 Закону № 1404-VIII розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

За змістом статті 451 ЦПК у разі обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

ОСОБА_1 надав приватному виконавцю підтверджуючі документи про те, що арешт було накладено на кошти, які є його пенсійними виплатами, які розміщені на рахунку, призначеному для зарахування пенсійних виплат, однак приватний виконавець в порушення пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII арешту з грошових коштів не зняв.

Також у матеріалах справи наявна виписка за зазначеним картковим рахунком, з якої випливає, що на вказаний рахунок перераховувалась виключно пенсія заявника (а. с. 16-19).

З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. та задовольнили частково скаргу заявника.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження

Доводи касаційної скарги про неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року № 756/1927/15-ц, від 26 листопада 2020 року у справі № 361/6348/18, від 01 вересня 2021 року у справі № 711/4732/16, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

У постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження

№ 14-218цс21) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у зазначених постановах Верховного Суду, та зазначила, що "у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів".

З урахуванням наведеного висновки, викладені у постановах, на які посилається заявник, не є актуальними.

Доводи касаційної скарги про неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-535цс15, на який посилається відповідач у касаційній скарзі, Верховний Суд відхиляє, оскільки зазначений висновок зроблено у справі за позовом спадкоємця померлої до банку про отримання коштів, що знаходяться на рахунку спадкодавця поза процедурою спадкування, як коштів, що є соціальною виплатою, що виплачена спадкодавцеві за життя. У зазначених правовідносинах Верховний Суд України зробив висновок, що після перерахування соціальних виплат на банківські рахунки отримувача для банку та отримувача статус коштів втрачається, і зазначені кошти є коштами вкладу, а не соціальними виплатами.

Отже, вказаний висновок не може бути прикладом неоднакового застосування норм права у подібних правовідносинах і на правові висновки у справі, що переглядається, не впливає.

Щодо вирішення клопотання про розподіл судових витрат, понесених приватним виконавцем Матвійчук Н. Є. на оплату правничої допомоги за подання апеляційної та касаційної скарг

У касаційній скарзі міститься клопотання приватного виконавця Матвійчук Н. Є. про розподіл судових витрат, понесених на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 6 000,00 грн, у суді касаційної інстанції у розмірі 6 000,00 грн та витрати на придбання паперу, конвертів, знаків поштової оплати, копіювання та друк документів у розмірі 241,50 грн.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то витрати на правничу допомогу приватного виконавця Матвійчук Н. Є. у суді касаційної інстанції відшкодуванню не підлягають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.