Постанова

Іменем України

17 травня 2022 року

м. Київ

справа № 450/3739/19-ц

провадження № 61-15431св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 січня 2021 року в складі судді Мусієвського В. Є., постанову Львівського апеляційного суду від 16 серпня 2021 року та додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 03 вересня 2021 року в складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ будинку і земельних ділянок.

В обґрунтування позову зазначав, що він є власником 2/5 частини у житловому будинку АДРЕСА_1 . Відповідач є власником 3/5 частини вказаного житлового будинку.

Вказував, що сторонам у рівних частках належать також земельні ділянки з кадастровими номерами: 462368400:01:005:2109, 462368400:01:005:2110, площею по 0,1 га.

Зазначав, що вони не можуть спільно користуватися згаданим майном у зв`язку з неприязними стосунками, виникненням конфліктів. Відповідач створює перешкоди у доступі до частини житлового будинку, самовільно проводить будівельні та ремонтні роботи тощо. Для з`ясування можливих варіантів поділу земельних ділянок він замовив будівельно-технічне дослідження, за результатами якого складено висновок від 19 серпня 2019 року № 029/19. Експертом запропоновано чотири варіанти, один з яких він обрав для звернення до суду з позовом.

Ураховуючи викладене, просив здійснити реальний поділ земельної ділянки, площею 0,1 га, кадастровий номер: 462368400:01:005:2109; виділити йому у власність частину вказаної земельної ділянки площею 852,45 кв. м із геометричними розмірами по периметру від точки "Б" у м: 16,83, 5,47, 3,64, 39,29, 13,59, 37,50, 0,95, 3,00, 18,89, 13,45; встановити сервітут на частину земельної ділянки площею 41,8 кв. м, яка йому виділяється, з такими геометричними розмірами у м: 3,00, 9,48 по дузі; 5,47, 13,05 для заїзду власнику ОСОБА_2 ; виділити відповідачу зі згаданої земельної ділянки дві земельні ділянки: першу - з геометричними розмірами по периметру за ходом годинникової стрілки від точки "Б" у м: 3,50, 22,40, 3,64, 22,30, площею 79,50 кв. м, другу - з геометричними розмірами по периметру за ходом годинникової стрілки від точки "В" у м: 37,21, 0,95, 37,50, 2,70 площею 68,05 кв. м; здійснити реальний поділ земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер: 462368400:01:005:2110; виділити йому у власність частину вказаної земельної ділянки площею 147,55 кв. м із геометричними розмірами по периметру за ходом годинникової стрілки від точки "А" в м: 11,28, 18,89, 3,001,05, 3,00, 6,50, 8,96, 7,83, 4,50; встановити сервітут на частину земельної ділянки площею 3,40 кв. м, яка виділяється відповідачу, з такими геометричними розмірамиу м: 1,05, 3,00, 1,22, 3,00 для заїзду власнику ОСОБА_2 ; виділити відповідачу частину згаданої земельної ділянки площею 852,45 кв. м із геометричними розмірами по периметру за ходом годинникової стрілки від точки "А" у м: 4,50, 7,83, 8,96, 1,00, 8,50, 1,05, 37,21, 17,29, 34,14, 22,71, 6,00; встановити сервітут на частину земельної ділянки площею 3,93 кв. м, яка виділяється відповідачу із земельної ділянки, кадастровий номер: 462368400:01:005:2110, із такими геометричними розмірами у м: 1,00, 3,93, 1,00, 3,93 для можливості обслуговування і ремонту стіни житлового будинку літ. "А-1" власника ОСОБА_1 ; виділити у його власність господарські споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а саме: сарай "Б", сарай "В", вбиральню "Г"; виділити у власність відповідача підвал у цокольному поверсі житлової прибудови "А'-1" літ. "І" площею 13,1 кв. м у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, стягнути з нього на користь відповідача грошову компенсацію за зменшення частки у розмірі 3 460,00 грн; вирішити питання про розподіл судових витрат.

У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом про реальний розподіл житлового будинку та земельних ділянок.

В обґрунтування позову зазначав, що ОСОБА_1 не визнає та порушує його права та інтереси на належні йому господарські споруди, а саме: сарай "Б", сарай "В", вбиральню "Г", які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, 1/2 частини земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 4623686400:01:005:2109 та 1/2 частини площею 0,1 га, кадастровий номер 4623686400:01:005:2110.

Вказував, що він не в повній мірі погоджується з висновком від 19 серпня 2019 року № 029/19 будівельно-технічного дослідження та запропонованими варіантами поділу будинковолодіння, вважає їх неоптимальними та обтяжливими для сторін.

Ураховуючи викладене, просив суд провести реальний поділ будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1, а саме житлового будинку з господарськими спорудами, припинивши право спільної часткової власності, виділивши у йому у приватну власність в натурі приміщення та споруди: коридор літ. "1-8" площею 5,5 кв. м, кухню літ. "1-9" площею 7,7 кв. м, житлову кімнати літ. "1-7" площею 25,2 кв. м, житлову кімнату літ. "1-6" площею 21,9 кв. м, півпідвал літ. "І" площею 13,1 кв. м, півпідвал літ. "ІІ" площею 13,2 кв. м, сарай "Б", сарай "В", вбиральню "Г" та огорожу; залишити у власності ОСОБА_1 приміщення коридору літ. "1-1" площею 7,9 кв. м, кладової літ. "1-2" площею 4,4 кв. м, житлову кімнату літ. "1-3" площею 17 кв. м, житлову кімнату літ. "1-4" площею 15 кв. м, кухню літ. "1-5" площею 8,3 кв. м, веранду літ. "І" площею 4,7 кв. м, погріб "ПГ", огорожу, ворота; при відхиленні від розміру часток стягнути відповідно грошову компенсацію у розмірі, визначеному експертом у додатковому висновку; провести розподіл земельних ділянок площею 0,1 га, кадастровий номер 4623686400:01:005:2109, та площею 0,1 га, кадастровий номер 4623686400:01:005:2110, відповідно до схеми поділу ділянок, визначеної додатковим висновком експерта, виділивши сторонам у приватну власність земельні ділянки, сформовані за результатами поділу по відповідній схемі; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 січня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив із відсутності законних підстав для здійснення поділу земельних ділянок, кадастрові номери: 4623686400:01:005:2109, 4623686400:01:005:2110, з огляду на визнання сторонами самочинно збудованого об`єкта у вигляді фундаменту на території спірного будинковолодіння. Крім того, судом зазначено, що у висновку від 19 серпня 2019 року № 029/19, на підставі якого позивач просив здійснити поділ спірних земельних ділянок, не відображене самочинне будівництво, що свідчить про неповноту здійснення експертного дослідження та неврахування істотних обставин, які мають значення для об`єктивного розгляду справи.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову щодо поділу житлового будинку, суд першої інстанції виходив із того, що сторонами не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, чи відповідають будівельним, архітектурним, санітарним, протипожежним та іншим нормам житлові приміщення, які фактично залишаться у користуванні сторін після поділу, а також чи погоджені такі роботи з місцевими органами, у тому числі рішень (дозволів) органу місцевого самоврядування на здійснення відповідних робіт.

Постановою Львівського апеляційного суду від 16 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення суду першої інстнції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Проведено реальний поділ будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1, припинивши право спільної часткової власності.

Виділено у приватну власність ОСОБА_2 в натурі приміщення та споруди: коридор літ. "1-8" площею 5,5 кв. м, кухню літ. "1-9" площею 7,7 кв. м, житлову кімнату літ. "1-7" площею 25,2 кв. м, житлову кімнату літ. "1-6" площею 21,9 кв. м, півпідвал літ. "І" площею 13,1 кв. м, півпідвал літ. "ІІ" площею 13,2 кв. м, сарай "Б", сарай "В", вбиральню "Г" та огорожу.

Виділено у приватну власність ОСОБА_1 приміщення коридору літ. "1-1" площею 7,9 кв. м, кладової літ. "1-2" площею 4,4 кв .м, житлову кімнату літ. "1-3" площею 17 кв. м, житлову кімнату літ. "1-4" площею 15 кв. м, кухню літ. "1-5" площею 8,3 кв. м, веранду літ. "І" площею 4,7 кв. м, погріб "ПГ", огорожу, ворота.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 22 785,00 грн грошової компенсації за відхилення від розміру часток.

Проведено розподіл земельної ділянки площею 1 000,00 кв. м, кадастровий номер 4623686400:01:005:2109:

виділено ОСОБА_1 у власність:

- земельну ділянку з геометричними розмірами по периметру за ходом годинникової стрілки від т. "Б" у м:18,90; 2,88; 18,89;1,88 площею 43,0 кв. м;

- земельну ділянку з геометричними розмірами по периметру за ходом годинникової стрілки від т. "В" у м: 37,21; 13,05; 22,18; 5,30; 61, 69; 16,29 площею 734, 0 кв. м.

виділено ОСОБА_2 :

- земельну ділянку з геометричними розмірами по периметру за ходом годинникової стрілки від т. "Б" у м: 9,77; 22,18; 9,50; 3,05; 3,00; 2,88; 18,90 площею 223 кв. м.

Проведено розподіл земельної ділянки площею 1 000,00 кв. м, кадастровий номер 4623686400:01:005:2110:

виділено ОСОБА_1 у власність:

- земельну ділянку з геометричними розмірами по периметру за ходом годинникової стрілки від т. "А" у м: 11,28; 18,89; 1,22; 5,50; 1,00; 3,93; 1,00; 5,03; 7,83; 4,50 площею 148, 0 кв. м.

- земельну ділянку з геометричними розмірами по периметру за ходом годинникової стрілки від т. "В" у м: 3,00; 27,00; 1,05; 37,21 площею 75, 0 кв. м;

виділено ОСОБА_2 :

- земельну ділянку з геометричними розмірами по периметру за ходом годинникової стрілки від т. "А" в м: 4,50; 7,83; 5,03; 1,00; 3,93; 8,50; 27,00; 14,29; 34,14; 22, 71; 6,00 площею 777,0 кв. м.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4 787,00 грн грошової компенсації за відхилення від розміру часток.

Зобов`язано ОСОБА_2 перенести (облаштувати) входи у сарай "Б", сарай "В" і вбиральню "Г" зі сторони своєї земельної ділянки; перенести газовий лічильник на свою частину житлового будинку, що є у власності, а також облаштувати вихід на горище, що розташоване над його частиною у будинковолодінні.

Додатковою постановою Львівського апеляційного суду від 03 вересня 2021 року встановлено сервітут без внесення плати за користування майном на частині земельної ділянки площею 8,9 кв. м із розмірами: 2,88; 3,00; 3,05; 3,00, яка виділена ОСОБА_2 для зручного користування ОСОБА_1 .

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновок будівельно-технічної експертизи від 26 лютого 2020 року № 002/20 здійснений з урахуванням висновку будівельно-технічного дослідження від 19 серпня 2019 року № 029/19, а також з урахуванням договорів дарування та технічної документації на спірні земельні ділянки і господарські споруди, є належним та допустимим доказом, наданим на підтвердження заявлених вимог. Судом встановлено, що на спірних земельних ділянках, які сторони просять поділити, відсутні об`єкти самочинного будівництва.

Оскільки здійснено реальний розподіл земельних ділянок між сторонами на підставі висновку будівельно-технічної експертизи від 26 лютого 2020 року № 002/20, який передбачав встановлення сервітуту, апеляційний суд дійшов висновку про ухвалення додаткового рішення.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

15 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 січня 2021 року, постанову Львівського апеляційного суду від 16 серпня 2021 року та додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 03 вересня 2021 року, в якій просить скасувати рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні його позову, скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У своїй касаційній скарзі вказує на те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішення не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі № 500/4944/15-ц, від 26 листопада 2020 року у справі № 333/6322/16-ц.

Також, у касаційній скарзі заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах) як на підставу оскарження судових рішень.

Крім того, у касаційній скарзі як на підставу для оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частина третя статті 411 ЦПК України).

У жовтні 2021 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому заявник просить відхилити касаційну скаргу та залишити оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи, викладені у касаційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не спростовують законності оскаржуваних судових рішень.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскаржувані судові рішення відповідають нормам ЦПК України (1618-15) щодо законності та обґрунтованості.

Обставини, встановлені судами

ОСОБА_1 належать на праві власності на 2/5 частини, а ОСОБА_2 3/5 частини житлового будинку АДРЕСА_1, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомості від 12 березня 2019 року № 159156509.

Крім того, сторонам у рівних частках належать земельні ділянки площею по 0,1 га, кадастрові номера: 4623686400:01:005:2109, 4623686400:01:005:2110, розташовані у с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області.

На підтвердження заявлених вимог за первісним позовом ОСОБА_1 наданий висновок будівельно-технічного дослідження від 19 серпня 2019 року № 029/19. На підтвердження заявлених вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 наданий висновок будівельно-технічної експертизи від 26 лютого 2020 року № 002/20.

Висновок будівельно-технічного дослідження від 19 серпня 2019 року № 029/19, здійснено без врахування договору дарування 2/5 частини житлового будинку, згідно з яким у власності ОСОБА_2 залишилися підвал, сарай "Б", сарай "В", вбиральня "Г".

Висновок будівельно-технічної експертизи від 26 лютого 2020 року № 002/20 є фактично додатковим дослідженням, здійсненим тим самим експертом ОСОБА_3, що й висновок від 19 серпня 2019 року № 029/19.

За змістом висновку будівельно-технічної експертизи від 26 лютого 2020 року № 002/20, експертом запропоновано варіант розподілу земельних ділянок:

для земельної ділянки площею 1 000,00 кв. м кадастровий номер: 4623686400:01:005:2109:

ОСОБА_1 пропонується у власність дві земельні ділянки загальною площею 777,00 кв. м, а саме: земельна ділянка з геометричними розмірами по периметру за ходом годинникової стрілки від т. "Б" у м: 18,90; 2,88; 18,89; 1,88 площею 43,0 кв. м; земельна ділянка з геометричними розмірами по периметру за ходом годинникової стрілки від т. "В" у м: 37,21; 13,05; 22,18; 5,30; 61,69; 16,29 площею 734,0 кв. м.

ОСОБА_2 пропонується у власність земельна ділянка з геометричними розмірами по периметру за ходом годинникової стрілки від т. "Б" у м: 9,77; 22,18; 9,50; 3,05; 3,00; 2,88; 18,90 площею 223 кв. м. Для зручного користування виділеними земельними ділянками для власника ОСОБА_1 на земельній ділянці площею 8,9 кв. м. із розмірами 2,88; 3,00; 3,05; 3,00 власника ОСОБА_2 надати сервітутне право - див. синьо-червону штриховку таблиці додатку до висновку, земельна ділянка, кадастровий номер 4623686400:01:005:2109.

Для земельної ділянки площею 1 000,00 кв. м, кадастровий номер 4623686400:01:005:2110:

ОСОБА_1 пропонується у власність дві земельні ділянки загальною площею 223 кв. м, а саме: земельна ділянка з геометричними розмірами по периметру за ходом годинникової стрілки від т. "А" в м: 11,28; 18,89; 1,22; 5,50; 1,00; 3,93; 1,00; 5,03; 7,83; 4,50 площею 148,0 кв. м земельна ділянка з геометричними розмірами по периметру за ходом годинникової стрілки від т. "В" у м: 3,00; 27,00; 1,05; 37,21 площею 75,0 кв. м. ОСОБА_2 пропонується у власність земельна ділянка з геометричними розмірами по периметру за ходом годинникової стрілки від т. "А" в м: 4,50; 7,83; 5,03; 3,93; 8,50; 27,00; 14,29; 34,14; 22,71; 6,00 площею 777,00 кв. м.

Крім того, згідно з висновком експерта від 26 лютого 2020 року № 002/20 господарські споруди: сарай "Б", сарай "В", вбиральня "Г" залишаються у власності ОСОБА_2 . Підвал у цокольному поверсі житлової прибудови "А'-1" літ. "І" площею 13,1 кв. м, який належить ОСОБА_1, передати у власність ОСОБА_2 з виплатою грошової компенсації.

Огорожі, ворота, хвіртка, що є у спільній власності, діляться відповідно до варіантів розподілу земельної ділянки.

Грошова компенсація за зменшення частки належить власнику 2/5 частини ОСОБА_1 і становить 22 785,00 грн, яку має сплатити власник 2/5 частини ОСОБА_2 .

При запропонованому додатковому варіанті розподілу (роздільного користування) земельних ділянок, кадастрові номери: 4623686400:01:005:2109 та 4623686400:01:005:2110, співвласнику 3/5 частини ОСОБА_2 необхідно перенести (облаштувати) входи у сарай "Б", сарай "В" і вбиральні "Г" зі сторони своєї земельної ділянки; перенести газовий лічильник на свою частину житлового будинку, що є у власності, а також облаштувати вихід на горище, що розташоване над його частиною у будинковолодінні. Грошова компенсація за зменшення частки належить власнику 3/5 частини ОСОБА_2 і становить 4 787,00 грн, яку має сплатити власник 2/5 частини ОСОБА_1 .

Нормативно-правове обґрунтування

Статтею 358 ЦК України встановлено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки у праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні. Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

За відсутності згоди співвласників про поділ спільного майна це питання вирішується судом.

Так, відповідно до частини другої статті 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Такого висновку дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 26 січня 2022 року у справі № 2-1159/11 (провадження № 61-10680св21), від 07 лютого 2022 року у справі справа № 712/8911/19 (провадження № 61-13797св21), від 15 лютого 2022 року у справі № 495/8889/13-ц (провадження № 61-9149св21).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що сторони у справі не досягли згоди щодо виділу в натурі належних їм часток у праві спільної часткової власності, а також, врахувавши висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 26 лютого 2020 року № 002/20, який здійснено з урахуванням договорів дарування та технічної документації на спірні земельні ділянки та господарські споруди, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про виділ у натурі часток за варіантом, запропонованим у цьому висновку експерта, оскільки саме такий варіант найбільше відповідає фактичному порядку користування житловим будинком та господарськими спорудами, який склався між сторонами.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що апеляційним судом не передані у його власність сараї та вбиральні "Б", "В", "Г", грошова компенсація за які у сумі 4 787,00 грн стягнута із заявника, є необґрунтованими, оскільки оскаржуваним рішенням апеляційного суду здійснено, зокрема, виділ у приватну власність ОСОБА_2 в натурі сараїв "Б", "В", вбиральні "Г", які і були його власністю, а не ОСОБА_1, що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 21 т. І). Твердження ОСОБА_1 про те, що апеляційним судом з нього стягнута грошова компенсація у сумі 4 787,00 грн за сараї та вбиральні "Б", "В", "Г" безпідставні.

Отже, судом апеляційної інстанції правильно застосовані положення статей 364, 367 ЦК України при вирішені цього спору, оскільки саме такий порядок виділу у натурі не порушує балансу інтересів сторін у справі та сприяє взаємній реалізації їхніх прав щодо цільового використання майна.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі № 500/4944/15-ц, від 26 листопада 2020 року у справі № 333/6322/16-ц.

У постанові Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі № 500/4944/15-ц сформульований висновок, що у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм: жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з`ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір`я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. В разі неможливості перенесення співвласником господарських будівель і насаджень на надану в його користування частину ділянки суд має обговорити питання про відповідну грошову компенсацію.

У справі № 333/6322/16-ц Верховний Суд погодився з висновком рішень судів попередніх інстанцій про те, що для ухвалення рішення про припинення права на частку в спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, яка обов`язково повинна бути в сукупності з обставиною, передбаченою пунктом 4 частини першої цієї статті. Встановивши, що існує два технічно можливих варіанти поділу спірної земельної ділянки та виділення в натурі 1/6 її частки, суди, з урахуванням висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи дійшли висновку про обґрунтованість зустрічних позовних вимог і наявність правових підстав для їх задоволення.

З урахуванням фактичних обставин цієї справи, встановлених судами попередніх інстанцій, немає підстав вважати, що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Посилаючись на загальні висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних спорах, заявник намагається досягнути повторної оцінки доказів, проте суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази. Висновки у справах, на які міститься посилання у касаційній скарзі, і у справі, яка переглядається, не суперечать одні одним.

Також заявник вказує на те, що суди не дослідили зібрані у справі докази, а саме, висновок будівельно-технічного дослідження від 19 серпня 2019 року № 029/19.

Проте ці доводи не знайшли свого підтвердження, оскільки апеляційним судом встановлено, що висновок будівельно-технічного дослідження від 19 серпня 2019 року № 029/19 на відміну від висновку будівельно-технічної експертизи від 26 лютого 2020 року № 002/20, здійснено без врахування договору дарування 2/5 частини житлового будинку, згідно з яким у власності ОСОБА_2 залишилися підвал, сарай "Б", сарай "В", вбиральня "Г".

Апеляційний суд встановив обставини усі обставини справи, які мали значення для правильного її вирішення, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, дав відповіді на кожен аргумент позивача та відповідача. Порушень порядку надання та отримання доказів судом не встановлено.

Отже, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження не знайшли своє підтвердження.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вичерпності висновків апеляційного суду, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, судове рішення відповідає вимогам вмотивованості.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що апеляційним судом порушені норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 16 серпня 2021 року та додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 03 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний