Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності № 115448066 від 27 лютого 2018 року їй на праві спільної часткової власності належить 1/6 частка виробничо-складської будівлі по АДРЕСА_1 . Право власності набуто на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. Відповідно до вказаного свідоцтва право на частки виробничо-складської будівлі по АДРЕСА_1 мають відповідачі.

Відповідно до висновку щодо технічної можливості виділу частки в натурі об`єкта нерухомого майна № 259 від 23 квітня 2019 року за технічними показниками об`єкт нерухомого майна виробничо-складська будівля має окремий вхід, відокремлені інженерні мережі, тому, не порушуючи будівельних норм та правил, може бути виділено в окремий об`єкт. Виділ їй в натурі 1/6 частки із майна, що є у спільній частковій власності, за технічними показниками можливий без порушення будівельних норм.

ОСОБА_1 просила:

виділити їй в натурі частку із майна, що є у спільній частковій власності, а саме 1/6 частку виробничо-складської будівлі, що знаходиться по АДРЕСА_1 згідно висновку щодо технічної можливості виділу частки в натурі об`єкта нерухомого майна, право спільної часткової власності припинити.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 06 лютого

2020 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 23 червня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Виділено ОСОБА_1 в натурі, як окремий об`єкт нерухомого майна, 1/6 частку виробничо-складської будівлі, що знаходиться в АДРЕСА_1

і перебуває у спільній частковій власності, а саме: 39 % приміщення №1 площею 171,4 кв. м згідно варіанту виділу передбаченого висновком судової будівельно-технічної експертизи № 191104/1/С від 05 листопада 2019 року та припинено її право спільної часткової власності на зазначене майно.

Суди виходили з того, що згідно наданого позивачем висновку судової будівельно-технічної експертизи виділ 1/6 частки виробничо-складської будівлі, що належить ОСОБА_1, є технічно можливим. Такий виділ відповідатиме розміру її частки в окремий самостійний об`єкт нерухомого майна.

Доводи апеляційної скарги законного представника малолітнього

ОСОБА_3 - ОСОБА_2 про те, що зазначення у дослідній частині висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи від 05 листопада 2019 року про встановлення в спірній будівлі певного порядку користування, апеляційний суд відхилив, оскільки експертом зазначено у висновку лише про користування частиною будівлі ОСОБА_1 та будь-які посилання на користування нею ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у висновку відсутні.

Посилання ОСОБА_2 на відсутність у висновку експерта оцінки, як об`єкта в цілому, так і частини приміщення, яку хоче виділити ОСОБА_1,

в даному випадку не має значення, оскільки за запропонованим експертом варіантом виділу в натурі 1/6 частки спірного нежитлового приміщення, що належить ОСОБА_1, не передбачено відхилення від ідеальних часток співвласників, тому підстави для зміни часток у праві власності та стягнення відповідної компенсації на користь одного із співвласників відсутні.

Будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів про те, що частина будівлі, визначена у висновку для виділення ОСОБА_1, є значно краще оснащена, ОСОБА_2 суду не надано. Відповідно до висновку експерта

з інженерних мереж в об`єкті експертизи наявне лише електропостачання.

Передача ОСОБА_1 без згоди ОСОБА_2 частини спірної будівлі на підставі договору позички від 01 березня 2018 року приватному підприємцю для здійснення підприємницької діяльності не позбавляє позивача права на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 (211-2020-п) не зупинила роботу судів і не містить заборони участі сторін у судових засіданнях, з 12 травня 2020 року карантинні заходи пом`якшені, дозволена робота адвокатських офісів, а тому повторна неявка ОСОБА_2 та її представника у судове засідання не є підставою для повторного відкладення розгляду справи.

Аргументи учасників справи

У липні 2020 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що експерт за наслідками проведення будівельно-технічної експертизи повинен був дати ствердну відповідь

у вигляді: так або ні, є технічна можливість виділу або її немає. Всупереч поставленому на вирішення експерта питання він дав відповідь не лише на поставлене перед ним питання щодо існування технічної можливості виділу 1/6 частки позивачу, а й визначив варіанти поділу, зокрема лише один варіант такого виділу частки. Питання визначення варіантів поділу спірного приміщення на вирішення експертом взагалі не ставилось, тому він навів лише один варіант такого поділу, який і став основою оскаржених судових рішень.

Судова будівельно-технічна експертиза проводилась без участі відповідачів та без повідомлення їх про проведення такої експертизи із запропонуванням брати участь у ній, що суперечить вимогам Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 (z0774-07) .

Визначивши варіант поділу об`єкта нерухомого майна та виділу позивачу 1/6 частки, експерт залишив поза увагою той факт, що у частині приміщення, яке запропонував виділити позивачу експерт, знаходяться усі комунікації, тобто трансформаторна підстанція, від якої подається живлення в усі приміщення по периметру, а відтак такий виділ безумовно перешкодить користуванню електроенергією відповідачам у справі, яким належить 5/6 часток приміщення, що не відповідає вимогам чинних будівельних норм, порушуватиме права та охоронювані законом інтереси відповідачів.

Посилання суду апеляційної інстанції на той факт, що відповідачем не доведено, що в частині спірної нежилої будівлі, яка залишилась після виділення позивачу її частки, відсутнє електропостачання, а також що передача позивачу без згоди відповідачів частини спірної будівлі на підставі договору позички від 01 березня 2018 року приватному підприємцю для здійснення підприємницької діяльності не позбавляє позивача права на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності не заслуговує на увагу та спростовується в першу чергу тим, що відповідачі позбавлені можливості доступу до приміщення, не були повідомлені та не приймали участь у проведенні будівельно-технічної експертизи, а відтак позбавлені можливості довести ці обставини.

В даному випадку необхідно провести повторну або комісійну будівельно-технічну експертизу із залученням до її проведення відповідачів у справі, окрім того, із зазначенням декількох варіантів поділу об`єкта, а не лише одного. Тому висновок експерта, який став підставою для ухвалення оскаржених рішень, є недопустимим доказом.

Відповідач відповідно до вимог статті 364 ЦПК України мала намір подати зміни до раніше поданої апеляційної інстанції, водночас була позбавлена такої можливості через розгляд справи по суті без участі відповідачів у справі, яка стосується інтересів малолітньої дитини, яка залишилась сиротою

і в інтересах якої діє її бабуся - ОСОБА_2 .

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи).

Фактичні обставини

Суди встановили, що27 лютого 2018 року Другою Рівненською державною нотаріальною конторою видано свідоцтво про право на спадщину за законом на майно ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме 1/2 частку виробничо-складської будівлі (літ. Б-1), що знаходиться в АДРЕСА_1 . Спадкоємцями ОСОБА_4 в рівних частках по 1/3 кожному є його мати - ОСОБА_1, дружина - ОСОБА_5 та син - ОСОБА_3 .

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27 лютого 2018 року на підставі вказаного свідоцтва за ОСОБА_1 зареєстровано право спільної часткової власності на 1/6 частку зазначеної виробничо-складської будівлі.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Розпорядженнями голови Рівненської районної державної адміністрації № 357 від 05 вересня 2018 року і № 379 від 13 вересня 2018 року встановлено опіку над ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та призначено опікуном малолітнього ОСОБА_3 та належного йому майна ОСОБА_2

ОСОБА_5 є матір`ю ОСОБА_3 та дочкою ОСОБА_2 .

Відповідно до запиту приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Дацюк С. Г. від 23 вересня 2019 року спадкоємцями майна ОСОБА_5 є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Відповідно до доповнення до опису майна дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, складеного 30 вересня 2019 року, до складу майна щодо якого ОСОБА_3 виступає спадкоємцем, входить Ѕ частка виробничо-складської будівлі, яка належала ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, та 1/6 частка вказаної будівлі, що належала їй на підставі свідоцтва про право на спадщину.

ОСОБА_1 належить частка в праві спільної часткової власності на спірну виробничо-складську будівлю, а іншими співвласниками вказаної будівлі є відповідачі.

Відповідно до копії технічного паспорта, виготовленої 13 лютого 2019 року, загальна площа виробничо-складської будівлі становить 1 028,5 кв. м. Вона має два окремих входи і складається із двох приміщень, № 1 площею 440 кв. м та № 2 площею 588,5 кв. м.

Згідно висновку щодо технічної можливості виділу частки в натурі об`єкта нерухомого майна від 23 квітня 2019 року, складеного фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6, за технічними показниками об`єкт нерухомого майна 1/6 частка виробничо-складської будівлі, площею 171,4 кв. м, має окремий вхід, відокремлені інженерні мережі, тому, не порушуючи будівельних норм та правил, може бути виділена в окремий об`єкт.

Відповідно до висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи від 05 листопада 2019 року виділ 1/6 частки виробничо-складської будівлі (літ. Б-1), що належить ОСОБА_1, з врахуванням порядку користування, що склався, є технічно можливим. За даним варіантом виділу: власнику 1/6 частки ОСОБА_1 виділяється 39 % приміщення № 1 площею 171,4 кв. м, а у власності співвласників 5/6 часток залишається 61 % приміщення

№ 1 площею 268,6 кв. м та приміщення № 2 площею 588,5 кв. м загальною площею 857,1 кв. м. Під час огляду об`єкта експертизи встановлено, що

в будівлі склався певний порядок користування: власник 1/6 частки ОСОБА_1 користується частиною приміщення № 1 згідно техпаспорту, площею 171,4 кв. м, розміром 14,8 х 11,58 м., зі сторони північних воріт. Вказана площа відмежована перегородкою. В будівлі об`єкта експертизи наявні двоє воріт, що дозволяє забезпечити окремий доступ до виділених приміщень.

Позиція Верховного Суду

Спільна часткова власність є специфічною конструкцією оскільки, існує: (а) множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб`єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); (б) єдність об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Причому право спільної часткової власності може стосуватися як подільних/неподільних речей, так і майнових прав та обов`язків.

Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному

з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі,

а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна.

Тлумачення частини другої статті 367 ЦК України свідчить, що поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку у спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.

Аналіз статей 183, 358, 364 ЦК України дозволяє зробити висновок, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, який перебуває

у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу нерухомого майна відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частку нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі.

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частин першої, другої статті 76, частини першої статті 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими

і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані

з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 445/442/16-ц (провадження № 61-13434св19) зроблено висновок, що "допустимим доказом про технічну можливість поділу в натурі об`єкту нерухомого майна є висновок експерта або уповноваженого суб`єкта господарювання саме щодо технічної можливості такого поділу".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року у справі № 495/6053/19 (провадження № 61-1694св21) вказано, що "кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дрібному виразі. Статтею 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен зі співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Отже, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації".

Встановивши, що відповідно до висновку щодо технічної можливості виділу частки в натурі об`єкта нерухомого майна від 23 квітня 2019 року та висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи від 05 листопада 2019 року за технічними показниками об`єкт нерухомого майна 1/6 частка виробничо-складської будівлі, площею 171,4 кв. м, не порушуючи будівельних норм та правил, може бути виділена в окремий об`єкт, виділ частки виробничо-складської будівлі є технічно можливим та визначено варіант виділу; доказів на підтвердження своїх доводів щодо неправильності (недопустимості) зазначених висновків ОСОБА_2 не надала, клопотань про проведення повторної, додаткової або комісійної будівельно-технічної експертизи не заявляла, суди правильно врахували вказані висновки як допустимі докази та задовольнили позов.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстави для висновку, що судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінкидоказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, судові рішення - без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.