особа, яка звернулася із заявою про заміну сторони (стягувача) правонаступником у справі та виконавчому провадженні, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані",стягувач (позивач) - Публічне акціонерне товариство "Сведбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Омега Банк", боржник (відповідач) - ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Овсій Дмитро Юрійович,на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2021 року у складі судді Чирки С. С. та постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Савченка С. І., Верланова С. М.,

Мережко М. В.,

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У лютому 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані" (далі - ТОВ "Файненс Компані") звернулося до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні № 39308529 (далі - ВП)

та заміну позивача у справі № 1005/7135/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" (далі - ПАТ "Сведбанк")

до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу за кредитним договором.

Заява мотивована тим, що заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 лютого 2013 року позов

ПАТ "Сведбанк" до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2,

про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу

за кредитним договором, задоволено частково.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором

від 31 січня 2008 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С. М., зареєстрований в реєстрі за № 776, а саме - земельну ділянку загальною площею 2,6204 га, яка розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, територія Іванківської сільської ради, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, для задоволення грошових вимог ПАТ "Сведбанк" за кредитним договором від 31 січня 2008 року в сумі 3 101 701,08 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 08 червня 2012 року становить

24 790 351,65 грн.

Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки за іпотечним договором

від 31 січня 2008 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С. М., зареєстрований в реєстрі за № 776, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною продажу 254 428,27 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 19 березня 2008 року становить 1 284 862,77 грн.

29 квітня 2013 року рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ "Сведбанк" назву банку змінено на Публічне акціонерне товариство "Омега Банк"

(далі - ПАТ "Омега Банк").

07 березня 2019 року між ПАТ "Омега Банк", який перебував у стадії ліквідації, та ТОВ "Файненс Компані" укладений нотаріально посвідчений договір відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ "Омега Банк" відступило ТОВ "Файненс Компані" право грошової вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, в тому числі право вимоги за кредитним договором від 31 січня 2008 року, який укладений

з ОСОБА_2, а також за договорами, укладеними на забезпечення цього кредитного договору, зокрема, за іпотечним договором від 31 січня

2008 року, який укладений із ОСОБА_1 .

Сторони домовилися, що за відступлення права вимоги за основними договорами новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 4 664 433,01 грн. До моменту укладення цього договору новий кредитор сплатив банку повну ціну продажу за його активи у лоті у розмірі 4 795 793,97 грн, в яку включена ціна відступлення на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких стало ТОВ "Файненс Компані".

Посилаючись на те, що заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 лютого 2013 року не виконане, виконавче провадження не закрите, а до заявника перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні, в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, ТОВ "Файненс Компані" просило суд замінити позивача у справі № 1005/7135/2012 та стягувача у ВП № 39308529 - з ПАТ "Омега Банк" на його правонаступника - ТОВ "Файненс Компані".

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

і мотиви їх ухвалення

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 18 травня 2021 року заяву ТОВ "Файненс Компані" про заміну стягувача правонаступником задоволено частково.

Замінено сторону у виконавчому провадженні щодо примусового виконання заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 лютого 2013 року у справі № 1005/7135/2012 з ПАТ "Омега Банк" на його правонаступника - ТОВ "Файненс Компані".

У задоволенні решти заявлених вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 травня

2021 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що заявником доведено належними та допустимими доказами, що у спірних правовідносинах відбулася заміна стягувача у виконавчому провадженні, а тому наявні підстави для задоволення такої заяви та заміни стягувача його правонаступником. Разом з тим, на стадії виконання судового рішення в силу вимог статті 442 ЦПК України суд може замінити саме сторону виконавчого провадження, а не сторону в цивільному процесі, тому вимога про заміну позивача у справі

№ 1005/7135/2012 на ТОВ "Файненс Компані" задоволенню не підлягає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2021 року, ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Овсій Д. Ю., просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про заміну стягувача правонаступником, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на порушення судами норм процесуального права.

Також підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі

№ 344/14408/15-ц (провадження № 61-1777св20), від 10 серпня 2020 року у справі № 917/1339/16, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року у справі

№ 916/2286/16, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження

Касаційна скарга мотивована тим, що сторони погодили, що в процесі звернення стягнення на предмет іпотеки залишок заборгованості за кредитним договором припиняється шляхом прощення боргу (анулювання) кредитором за його самостійним рішенням. Зобов`язання за кредитним договором припинені шляхом належного його виконання, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки. Таким чином, враховуючи той факт, що стягувач у справі

ПАТ "Омега Банк" ліквідований 18 листопада 2019 року, тому підстави для заміни стягувача відсутні.

У матеріалах справи, що переглядається, відсутні відомості про наявність судових рішень про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 23 серпня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" (далі - ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент")

та ТОВ "Фінансова компанія "Локо".

Доводи інших учасників справи

У січні 2022 року ТОВ "Файненс Компані" подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що судові рішення є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Відзив мотивований тим, що матеріали справи № 1005/7135/2012 не містять оригіналу або копії договору про відступлення права вимоги від 23 серпня 2016 року, укладеного між ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент"

та ТОВ "Фінансова компанія "Локо". Разом з тим, копію такого договору не надає і сам заявник касаційної інстанції, а тому вищезазначений договір не може бути предметом дослідження у даній праві. Це саме твердження стосується й договору про відступлення права вимоги від 12 грудня

2019 року, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Локо"

та ТОВ "Баррен".

Крім того, ТОВ "Фінансова компанія "Локо", не зважаючи на нікчемність/недійсність договору купівлі-продажу від 31 грудня 2014 року та договору купівлі-продажу від 04 липня 2015 року, продовжує укладати протиправні правочини, зокрема, укладаючи договір про відступлення права вимоги від 12 грудня 2019 року з ТОВ "Баррен".

Також заявник вказує, що заміна позивача (стягувача) у справі

№ 1005/7135/2012 залежить від того, чи визнано недійсним у судовому порядку договір про відступлення права вимоги від 23 серпня 2016 року між ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" та ТОВ "Фінансова компанія "Локо" або договір про відступлення прав вимоги від 12 грудня 2019 року

між ТОВ "Фінансова компанія "Локо" та ТОВ "Баррен", оскільки два попередніх договори, за якими було відчужене право вимоги, яке є предметом за вказаними договорами, є недійсними, що підтверджується судовими рішеннями у справі № 910/10364/16. Зазначене свідчить, що право вимоги за кредитним та іпотечним договорами не перейшло і не могло перейти ані до ТОВ "Фінансвоа компанія "Іпотека Кредит", ані

до ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент", ані до будь-якої іншої особи, включаючи ТОВ "Баррен". Таким чином, ТОВ "Фінансова компанія "Локо" або будь-яка інша особа, яка в подальшому могла набути права вимоги не є належним законним правонаступником ПАТ "Омега Банк" за кредитним договором, оскільки попередні договори відступлення прав вимоги за цими договорами є недійсними.

Разом з тим, ТОВ "Файненс Компані" у відзиві зазначає, що ПAT "Омега Банк" було власником прав вимоги до відповідача у справі, що переглядається, воно правомірно відчужило зазначене право заявникові - ТОВ "Файненс Компані", тому заяву ТОВ "Файненс Компані" про заміну сторони виконавчого провадження має бути задоволено.

Посилання ОСОБА_2 на ліквідацію ПАТ "Омега Банк" та не застосування пункту 3 частини першої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" є безпідставними, оскільки під час здійснення процедури ліквідації ПАТ "Омега Банк", Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 січня 2019 року № 82 про затвердження умов продажу активів ПАТ "Омега Банк" та AT "Дельта Банк". 07 березня

2019 року між ПАТ "Омега Банк" (у якості банку) та ТОВ "Файненс Компані" (як новий кредитор) укладено договір № 1 відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О. І. та зареєстровано в реєстрі за № 714.

Відтак, єдиним законним кредитором за кредитним договором

від 31 січня 2008 року, укладеним між ОСОБА_2 та ЗАТ "Сведбанк Інвест" (правонаступником якого був ПАТ "Омега Банк") та іпотечним договором від 31 січня 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та ЗАТ "Сведбанк Інвест" (правонаступником якого був ПАТ "Омега Банк"), а також правонаступником ПАТ "Омега Банк" у зазначених правовідносинах

є ТОВ "Файненс Компані".

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 лютого 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 09 квітня 2013 року, позов

ПАТ "Сведбанк" до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2,

про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу

за кредитним договором, задоволено частково.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором

на 08 червня 2012 року становить 24 790 351,65 грн.

Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки за іпотечним договором

29 квітня 2013 року рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ "Сведбанк" назву банку змінено на "Омега Банк".

07 березня 2019 між ПАТ "Омега Банк" та ТОВ "Файненс Компані", як новим кредитором, укладений договір № 1 відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О. І. та зареєстрований у реєстрі за № 714.

Відповідно до умов зазначеного договору банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, визначених у додатку № 1 цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників тощо. Сторони домовилися, що за відступлення права вимоги за основними договорами новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 4 664 433,01 грн. До моменту укладення цього договору новий кредитор сплатив банку повну ціну продажу за його активи у лоті у розмірі 4 795 793,97 грн, в яку включена ціна відступлення на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор (пункт 1, 2, 4 договору).

Відповідно до платіжного доручення від 28 лютого 2019 року № 7

ТОВ "Файненс Компані" перерахувало на рахунок ПАТ "Омега Банк" грошові кошти у розмірі 4 795 793,97 грн.

Відповідно до пункту 36 додатку № 1 до договору до нового кредитора перейшло право вимоги за кредитним договором від 31 січня 2008 року залишок заборгованості за кредитом та за відсотками станом на 07 березня 2019 року у загальній сумі 104 465 655,60 грн, і договорами, укладеними на забезпечення виконання основного зобов`язання: іпотечні договори

від 31 січня 2008 року № 1095-Ф/ІП-1, № 1095-Ф/ІП-2, № 1095-Ф/ІП-3,

№ 1095-Ф/ІП-4, № 1095-Ф/ІП-5, № 1095-Ф/ІП-6, від 08 лютого 2008 року

№ 1095-Ф/ІП-7, від 19 березня 2008 року № 1095-Ф/ІП-8, а також договір поруки від 31 січня 2008 року № № 1095-Ф/П-1 (додаток № 2).

12 серпня 2013 року постановою головного державного виконавця ВПВР ДВС відкрито ВП № 39308529 на виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 лютого 2013 року у справі

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частинами першої, третьої статті 406 ЦПК України передбачено, що ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства в Україні

(пункт 9 частини першої статті 129 Конституції України).

Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно зі статтею 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України (435-15) ).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2020 року

у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20) зазначила, оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи.

На стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 цього Кодексу з урахуванням підстав, визначених статтею 52 ГПК України. У цьому випадку приписи статті 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу.

Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового провадження, включаючи й стадію виконання судового рішення.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20) вказала, що після закінчення виконавчого провадження не виключається можливість подальшого руху справи як в межах перегляду рішення суду (апеляційний, касаційний перегляд, перегляд за нововиявленими або виключними обставинами), так і в межах виконання рішення суду (поворот виконання, оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження), а також у зв`язку із судовим контролем за виконанням рішення суду. Тож навіть після закінчення виконавчого провадження у учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов`язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів.

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права нерозривно пов`язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду.

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.

Закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них.

Питання процесуального правонаступництва у всіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва. З огляду на викладене вище Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року у справі

№ 496/2685/13-ц (провадження № 61-29966св18) про те, що заміна сторони правонаступником можлива і після закриття виконавчого провадження у зв`язку з його виконанням.

Суди встановили, що на підставі договору № 1 про відступлення права вимоги від 07 березня 2019 року, укладеним між ПАТ "Омега Банк"

та ТОВ "Файненс Компані" до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором від 31 січня 2008 року (позичальник ОСОБА_2, залишок заборгованості якої за кредитом та за відсотками станом

на 07 березня 2019 року у загальній сумі є 104 465 655,60 грн), і договорами, укладеними на забезпечення виконання основного зобов`язання: іпотечні договори від 31 січня 2008 року № 1095-Ф/ІП-1, № 1095-Ф/ІП-2,

№ 1095-Ф/ІП-3, № 1095-Ф/ІП-4, № 1095-Ф/ІП-5, № 1095-Ф/ІП-6, від 08 лютого 2008 року № 1095-Ф/ІП-7, від 19 березня 2008 року № 1095-Ф/ІП-8, а також договір поруки від 31 січня 2008 року № 1095-Ф/П-1.

Постанови про закінчення ВП № 3908529 матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевказані обставини, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні правонаступником.

Як на підставу для відкриття касаційного провадження, заявник послався на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме зазначив, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 344/14408/15-ц (провадження № 61-1777св20),

від 10 серпня 2020 року у справі № 917/1339/16, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду

від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19).

У постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 344/14408/15-ц (провадження № 61-1777св20) Верховний Суд, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, зазначив, що ОСОБА_3 набув всіх прав кредитора

ПАТ "УкрСиббанк", у тому числі й на отримання виконання зобов`язань за договором споживчого кредиту від 05 березня 2007 року, укладений між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_4 та за усіма договорами забезпечення, а тому звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає вимогам статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження.

У постанові від 10 серпня 2020 року у справі № 917/1339/16 Верховний Суд дійшов висновку, що, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів визнання недійсним договору відступлення від 21 січня 2020 року та відсутність заперечень учасниками справи факту правомірності укладення цього договору на час ухвалення оскаржуваної ухвали, а також зважаючи на обставини підтвердження наявними у справі платіжними дорученнями факту повної оплати товариством коштів за договором відступлення

від 21 січня 2020 року, які свідчать про належне виконання заявником своїх зобов`язань за цим договором, тому наявні підстави для часткового задоволення заяви ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста"

про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача) у справі

№ 917/1339/16 його правонаступником (у частині заборгованості за кредитним договором).

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 вказано, що, вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року

у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) предметом позову є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Велика Палата Верхового Суду у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) звернула увагу на те, що у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Таким чином, посилання заявника на неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 344/14408/15-ц (провадження № 61-1777св20),

від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у вказаних постановах, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається.

Аналізуючи доводи касаційної скарги та підстави касаційного оскарження судових рішень у зв`язку з порушенням судами норм процесуального права, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, з урахуванням усіх конкретних обставин у ній, суди надали вичерпну відповідь на всі істотні питання, які виникають при вирішенні питання про заміну стягувача правонаступником у виконавчому провадженні.

Доводи касаційної скарги про те, що стягувач ПАТ "Омега Банк" ліквідований 18 листопада 2019 року і згідно з пунктом 3 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню, що унеможливлює заміну стягувача, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

Дана норма чітко вказує на можливість закінчення виконавчого провадження у разі припинення юридичної особи виключно у випадку неможливості правонаступництва, чого в даній справі не встановлено.

По-перше, права та обов`язки ПАТ "Омега Банк" щодо стягнення кредитних коштів шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки допускають правонаступництво, і по-друге, таке правонаступництво, а саме придбання права вимоги заявником, відбулося у березні 2019 року, тобто задовго до ліквідації ПАТ "Омега Банк".

Інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам, що були викладені заявником в апеляційній скарзі, та є такими, що зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Слід також зазначити, що посилання апеляційним судом, як на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року

у справі № 6-1355/10 (провадження № 61-12076св18), від якої Велика Палата Верховного Суду відступила у своїй постанові від 08 лютого 2022 року

у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21), вже після ухвалення рішення апеляційним судом (в частині, яка не відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду), не впливає на правильність висновків апеляційного суду у цій конкретній справі, оскільки скаржником не спростовані твердження ТОВ "Файненс Компані" про те, що виконавче провадження не закінчене, а постанова апеляційного суду містить посилання як на практику вирішення даного питання, і на інші постанови Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

На думку судової колегії судові рішення, що переглядаються, є достатньо мотивованими.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.