скаржник (боржник) - ОСОБА_1, заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2,суб`єкт оскарження - державний виконавець Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Романовська Олена Леонідівна,розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 01 липня 2021 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М.,

Ткаченко І. Ю., Куценко Т. Р.,

Короткий зміст вимог скарги

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2, на неправомірні дії державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Романовської О. Л. (далі - Другий Приморський ВДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області) щодо розрахунку загального розміру заборгованості за аліментами у виконавчому провадженні.

Скарга мотивована тим, що в провадженні державного виконавця Другого Приморського ВДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області Романовської О. Л. знаходиться виконавче провадження (далі - ВП) № 54238244, яке відкрито 06 липня 2017 року за заявою стягувача ОСОБА_2 на підставі виконавчого листа № 1519/23159/2012, виданого 21 вересня 2015 року Малиновським районним судом м. Одеси про стягнення з боржника ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі по 1/6 частині від усіх видів заробітку (доходів) щомісячно на кожну дитину, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати надходження позовної заяви до суду, тобто з 17 грудня 2012 року і до досягнення кожним з двох дітей повнолітнього віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 та до ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідно.

Проте, для сплати аліментів на двох дітей скаржник ОСОБА_1 після отримання письмової юридичної консультації, відкрив на свого старшого сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, банківський рахунок у вигляді "Картки Юніора" у АТ КБ "ПриватБанк" для сплати аліментів.

За період з вересня 2015 року по вересень 2019 року шляхом перерахування грошей на банківську "Картку Юніора" свого старшого сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, скаржник сплатив аліменти на загальну суму 102 838,09 грн.

Однак, державний виконавець Другого Приморського ВДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області Романовська О. Л. відмовилась здійснити розрахунок заборгованості з урахуванням всіх зроблених боржником виплат аліментів на загальну суму 102 838,09 грн за період вересень 2015 року по вересень 2019 року, і листом від 02 грудня 2019 року запропонувала боржнику звернутись до суду для оскарження неправомірних розрахунків.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_3 просив суд:

- визнати неправомірними дії державного виконавця Другого Приморського ВДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області

Романовської О. Л. щодо неврахування зроблених боржником

ОСОБА_1 виплат за аліментами на загальну суму 102 838,09 грн за період з вересня 2015 року по вересень 2019 року, під час здійснення розрахунку загального розміру заборгованості боржника ОСОБА_1 за аліментами в рамках ВП № 54238244, відкритого 06 липня 2017 року на підставі виконавчого листа № 1519/23159/2012 від 21 вересня 2015 року;

- зобов`язати державного виконавця Другого Приморського ВДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області Романовську О. Л. в рамках ВП № 54238244, відкритого 06 липня 2017 року на підставі виконавчого листа

№ 1519/23159/2012 від 21 вересня 2015 року, скасувати неправомірний розрахунок заборгованості та здійснити перерахунок загального розміру заборгованості боржника ОСОБА_1 за аліментами з урахуванням зроблених боржником виплат аліментів на загальну суму 102 838,09 грн за період з вересня 2015 року по вересень 2019 року відповідно до інформації про суми і дати грошових переказів у письмових банківських довідках

з АТ КБ "ПриватБанк" про рух коштів за банківськими картками "Юніор".

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2021 року (у складі судді Поліщук І. О.) скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що скаржником не доведено належними та допустимим доказами той факт, що за період з вересня 2015 року до вересня 2019 року фізично картки були отримані та перебували безпосередньо у володінні самої дитини - ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1 (старшого сина заявника). Також тим, що грошові кошти, які перераховувались на них скаржником, були отримані та витрачені власником карток з відома стягувача, але без участі платника аліментів у отриманні банківських карток та без участі платника аліментів у подальшому користуванні цими картками і без участі платника аліментів у подальшому витрачанні грошей з цих карток. При цьому, до суду не надано доказів того, що платник аліментів ОСОБА_1, зараховуючи грошові кошти на вказані картки, лише перераховував їх на банківські картки дитини, які перебували безпосередньо у самої дитини, але сам платник аліментів при цьому не мав фізичного доступу до вказаних карток.

Постановою Одеського апеляційного суду від 01 липня 2021 року ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 07 квітня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано неправомірними дії державного виконавця Другого Приморського ВДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області Романовської О. Л.

Зобов`язано державного виконавця Другого Приморського ВДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області Романовську О. Л. в рамках виконавчого провадження № 54238244, відкритого 06 липня 2017 року на підставі виконавчого листа № 1519/23159/2012 від 21 вересня 2015 року, здійснити перерахунок загального розміру заборгованості боржника ОСОБА_1 за аліментною платою з урахуванням зроблених боржником виплат аліментів на загальну суму 102 838,09 грн.

У решті вимог скарги відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що написана неповнолітнього дитиною ОСОБА_3 у віці 15 років 11 місяців власноручна письмова розписка, у якій він підтверджує факт отримання безпосередньо ним банківських карток (оформлених його батьком) і факт отримання від свого батька аліментних грошей на ці картки не суперечить чинному законодавству і є не тільки письмовим доказом у цій справі, а й одночасно є письмово висловленою думкою самої дитини щодо особистого отримання самою дитиною банківських карток і аліментів на ці картки від платника аліментів ОСОБА_1 за період з вересня 2015 року до вересня 2019 року.

Таким чином, ОСОБА_1, знаючи про існування щодо нього

ВП № 54238244 від 06 липня 2017 року про примусове стягнення аліментів, ще на початку вересня 2015 року самостійно та добровільно сплачував аліменти на власних дітей шляхом перерахування грошей на банківську "Картку Юніора" свого старшого сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, вимоги ОСОБА_1 щодо зобов`язання державного виконавця здійснити перерахунок загального розміру заборгованості боржника ОСОБА_1 за аліментною платою з урахуванням зроблених боржником виплат аліментів на загальну суму 102 838,09 грн є правомірними та підлягають задоволенню.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У поданій до Верховного Суду касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

ОСОБА_2 вказує, що апеляційний суд скасував ухвалу суду першої інстанції, чим порушив норми процесуального права, оскільки вона не була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, що є підставою звернення до суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що доводи скарги ОСОБА_1 щодо його необізнаності про наявність виконавчого провадження, відкритого на виконання рішення суду про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є неспроможними, оскільки державний виконавець оголошував боржника у розшук та його примусовий привід ще у 2014 році.

У серпні 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що постанова суду апеляційної інстанції є законною

і обґрунтованою, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для її скасування відсутні.

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу

з Малиновського районного суду м. Одеси.

У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що на примусовому виконанні у провадженні державного виконавця Другого Приморського ВДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області Романовської О. Л. знаходиться ВП № 54238244, яке відкрито 06 липня 2017 року за заявою стягувача ОСОБА_2 на підставі виконавчого листа № 1519/23159/2012, виданого 21 вересня 2015 року Малиновським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі по 1/6 частині від усіх видів заробітку (доходів) щомісячно на кожну дитину, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати надходження позовної заяви до суду, тобто з 17 грудня 2012 року і до досягнення кожним з двох дітей повнолітнього віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 та до ІНФОРМАЦІЯ_4.

Суди також встановили, що платник аліментів ОСОБА_1 18 вересня 2015 року уклав із АТ КБ "ПриватБанк" угоду про відкриття банківського рахунка у вигляді "Картки Юніора" на ім`я свого старшого сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і розпочав здійснення грошових переказів на його банківський картковий рахунок.

Відповідно до письмової довідки АТ КБ "ПриватБанк" від 06 вересня 2019 року на підставі угоди від 18 вересня 2015 року на малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (вік 11 років), у АТ КБ "ПриватБанк" платником аліментів були послідовно відкриті наступні банківські рахунки у вигляді "Картки Юніора":

- НОМЕР_1, яку відкрито платником аліментів ОСОБА_1 18 вересня 2015 року на малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (вік 11 років);

- НОМЕР_2, яку відкрито платником аліментів ОСОБА_1 26 квітня 2016 року на малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (вік 11 років);

- НОМЕР_3, яку відкрито платником аліментів ОСОБА_1 20 червня 2019 року на неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (вік 15 років).

Видана банком платнику аліментів ОСОБА_1 письмова довідка АТ КБ "ПриватБанк" від 02 вересня 2019 року на 17 сторінках підтверджує, що платником аліментів за період з 01 травня 2015 року по 01 травня 2017 року на належні малолітньому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, банківські "Картки Юніора" за № НОМЕР_1

і за № НОМЕР_2 були здійснені наступні платежі:

на "Картку Юніора" № НОМЕР_1 : з 18 вересня по 21 жовтня 2015 року = 1 694 грн; з 23 жовтня по 19 листопада 2015 року = 1 670 грн; з 21 листопада по 10 грудня 2015 року = 1 180 грн; з 27 грудня 2015 року по 16 лютого 2016 року = 2 140 грн; з 22 лютого по 20 березня 2016 року = 2 000 грн; з 25 березня по 28 квітня 2016 року = 2 253 грн.

Всього за період з 01 травня 2015 року по 28 квітня 2016 року на належну малолітньому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, банківську "Картку Юніора" № НОМЕР_1 платником аліментів було здійснено платежів на загальну суму 10 937 грн.

На "Картку Юніора" № НОМЕР_2 : з 29 квітня по 07 червня 2016 року = 3 083 грн; з 09 червня по 12 серпня 2016 року = 1 375 грн; з 16 серпня по 09 вересня 2016 року = 2 460 грн; з 14 вересня по 22 листопада 2016 року = 6 300 грн; з 23 листопада по 13 грудня 2016 року = 3 480 грн; з 16 грудня 2016 року по 05 січня 2017 року = 1 855 грн; з 06 по 26 січня 2017 року = 1 630 грн; з 28 січня по 02 березня 2017 року = 2 380 грн; з 04 по 22 березня 2017 року = 2 540 грн; з 23 березня по 12 квітня 2017 року = 2 640 грн; з 13 по 28 квітня 2017 року = 2 050 грн.

Всього за період з 29 квітня 2016 року по 01 травня 2017 року на належну малолітньому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, банківську "Картку Юніора" № НОМЕР_2 платником аліментів було здійснено платежів на загальну суму 29 793 грн.

Видана банком платнику аліментів ОСОБА_1 письмова довідка АТ КБ "ПриватБанк" від 02 вересня 2019 року на 10 сторінках підтверджує, що платником аліментів за період з 01 травня 2017 року по 01 травня 2018 року на належну малолітньому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, банківську "Картку Юніора" за № НОМЕР_2 були здійснені наступні платежі:

на "Картку Юніора" № НОМЕР_2 : з 10 по 31 травня 2017 року = 3 670 грн; з 01 по 15 червня 2017 року = 1 780 грн; з 15 червня по 11 липня 2017 року = 2 110 грн; з 13 по 27 липня 2017 року = 1 100,46 грн; з 27 липня по 09 серпня 2017 року = 1 060,07 грн; з 01 вересня по 26 листопада 2017 року = 3 103,15 грн; з 30 листопада 2017 року по 28 січня 2018 року = 2 805 грн; з 02 лютого по 10 березня 2018 року = 2 830 грн; з 13 березня по 04 квітня 2018 року = 1 930 грн; з 07 по 28 квітня 2018 року = 1 545 грн.

Всього за період з 01 травня 2017 року по 01 травня 2018 року на належну малолітньому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, банківську "Картку Юніора" № НОМЕР_2 було здійснено платежів на загальну суму 21 933,68 грн.

Відповідно до АТ КБ "ПриватБанк" від 02 вересня 2019 року на 2 сторінках за період з 01 травня 2018 року по 02 вересня 2019 року на належну неповнолітньому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, банківську "Картку Юніора" № НОМЕР_3 були здійснені на загальну суму 40 174,41 грн.

Згідно з письмовою відповіддю АТ КБ "ПриватБанк" від 10 липня 2020 року всі карти були відкриті у відділенні за адресою: місто Одеса, вулиця Мясоєдівська, 25. Картка НОМЕР_4 червня 2019 року SAMNFF000481576213 ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 0.00 UAH 2019-06-20 11:33:35 (фотографування юніора, 15 років). В анкеті?заяві вказаний тільки юніор. Картка НОМЕР_2 26 квітня 2016 року SAMNFF 000293437645 ОСОБА_3 0.00 UAH (2016-04-26 17:10:03 фотографування юніора, 11 років); Картка НОМЕР_1 18 вересня 2015 року SAMNWFC 00020359753 ОСОБА_3 0.00 UAH (2015?09?18 17:00:03 фотографування юніора, 11 років). У зв`язку з терміном давності події, переглянути відео з камер відділення не має можливості. На момент оформлення першої картки 18 вересня 2015 обов`язкова присутність одного з законних представників - батьків. При оформленні картки 18 вересня 2015 року був внесений батько - ОСОБА_1 . Для можливості оформити картку Юніора законний представник повинен бути клієнтом банку та мати картку Універсальна. Для оформлення перевипуску "Картки Юніора" в даний час обов`язкова присутність одного з батьків (опікуна). Присутність дитини не обов`язкова.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

У частині першій статті 183 СК України встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою та третьою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України (2947-14) .

Відповідно до частини восьмої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Право та порядок на звернення до суду за захистом прав, свобод чи законних інтересів визначається процесуальним законом. ЦПК України (1618-15) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи обов`язки.

Тлумачення зазначених норм дозволяє зробити висновок, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.

У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на неправомірні дії державного виконавця Другого Приморського ВДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області, посилаючись на те, що державний виконавець відмовилась здійснити розрахунок заборгованості з урахуванням всіх зроблених боржником виплат аліментів на загальну суму 102 838,09 грн за період вересень 2015 року по вересень 2019 року, і листом від 02 грудня 2019 року запропонувала боржнику звернутись до суду для оскарження неправомірних розрахунків. Заявник вважав таку бездіяльність протиправною, тому звернувся до суду.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Суд першої інстанції, розглядаючи скаргу на дії державного виконавця, перевіряючи доводи учасників справи щодо заявлених вимог скарги та оцінюючи надані ними докази у їх сукупності, обґрунтовано піддав критиці розписку неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зауваживши, що розписка не може бути прийнята судом відповідно до статей 76- 80, 95 ЦПК України як належний, достатній, допустимий та достовірний письмовий доказ, який згідно з частиною одинадцятою статті 83 ЦПК України не викликає жодних сумнівів, та підтверджує обставини, які не підлягають додатковому доказуванню відповідно до приписів частини першої статті 82 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 31 ЦК України, фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право: 1) вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що отримання аліментів та розпорядження цими грошовими коштами не можна віднести до дрібних побутових правочинів, а малолітній ОСОБА_3 досяг чотирнадцяти років тільки 07 серпня 2018 року, тож до цього часу не мав передбаченої законом цивільної дієздатності на вчинення дій, зазначених у розписці.

Відповідно до частини першої статті 32 ЦК України крім правочинів, передбачених статтею 31 ЦК України, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: 1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами. В контексті частини першої статті 32 ЦК України, неповнолітні вправі самостійно розпоряджатися своїм заробітком стипендією або іншими доходами, які вони одержали відповідно до законодавства.

Також судом першої інстанції враховано, що аліменти на двох дітей, стягнено судом на користь їхньої матері ОСОБА_2 (відповідно до ухвали Апеляційного суду Одеської області від 22 червня 2017 року про роз`яснення рішення), а тому зняття цих грошових коштів після досягнення чотирнадцятирічного віку ОСОБА_3 не можна вважати такими, які він одержав відповідно до законодавства. При цьому судом враховано, що в розписці взагалі не зазначено, які суми знімалися малолітньою, а потім неповнолітньою дитиною, в який період і на що витрачалися.

Окрім цього, заявник ОСОБА_1 вказував, що аліменти на молодшого сина він перераховував на картку старшого сина ОСОБА_3, що також не свідчить про належне виконання аліментних зобов`язань щодо утримання малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відтак написана ОСОБА_3 у віці 15 років 11 місяців власноручна письмова розписка, в якій він підтверджував своєму батькові факт отримання безпосередньо ним банківських карток (оформлених його батьком) і факт зняття цих грошей, не являється письмовим доказом у цій справі щодо належного виконання заявником своїх аліментних зобов`язань.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у період з вересня 2015 року до вересня 2019 року фізично картки були отримані та перебували безпосередньо у володінні самої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також, що грошові кошти, які перераховувались на них скаржником, були отримані та витрачені власником карток з відома стягувача, але без участі платника аліментів у отриманні банківських карток та без участі платника аліментів у подальшому користуванні цими картками і без участі платника аліментів у подальшому витрачанні грошей з цих карток. Не надано суду доказів того, що платник аліментів ОСОБА_1, зараховуючи грошові кошти на вказані картки, лише перераховував їх на банківські картки дитини, які перебували безпосередньо у самої дитини, але сам платник аліментів при цьому не мав фізичного доступу до вказаних карток.

Дослідивши зібрані у справі докази й надавши їм належну оцінку, застосувавши норми матеріального права, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про наявність підстав для відмови у задоволенні скарги через недоведеність її вимог.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на нормах матеріального права.

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд допустив помилку в застосуванні норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Під час перегляду справи в апеляційному суді частинами першою, другою статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Крім того, частинами другою та третьою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Однак усупереч наведеній процесуальній нормі апеляційний суд вдався до переоцінки доказів, які, на його думку, суд першої інстанції неправильно оцінив, тобто вийшов за межі наданих цивільним процесуальним законом повноважень, не зазначивши, чому він вважає, що висновок суду першої інстанції про недоведеність вимог скарги і неналежність розписки ОСОБА_3 як доказу, який згідно з частиною одинадцятою статті 83 ЦПК України не викликає жодних сумнівів, та підтверджує обставини, які не підлягають додатковому доказуванню відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України.

Апеляційний суд не врахував, що суд першої інстанції послався на те, що заявником не доведено належним чином неправомірності дій державного виконавця при обчисленні розміру аліментів, а також виконання своїх аліментних зобов`язань щодо молодшого сина ОСОБА_4 .

Таким чином, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення, встановлених статтею 376 ЦПК України, апеляційний суд не мав.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З урахуванням встановлених у справі обставин ухвалене судом апеляційної інстанції судове рішення не можна вважати законним і обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню із залишенням в силі судового рішення суду першої інстанції.