Постанова
Іменем України
11 травня 2022 року
м. Київ
справа № 349/1049/20
провадження № 61-13214св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2021 року у складі судді Гаврилюк О. О. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 27 липня 2021 року у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Девляшевського В. А., Фединяка В. Д.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати
ОСОБА_5, а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_6, який прийняв спадщину, але не оформив спадкових прав після смерті дружини ОСОБА_5 .
Батьку ОСОБА_6 на праві приватної власності, як голові колгоспного двору, належало домоволодіння у АДРЕСА_1, дві земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площами 1,2223 га, та 0,3759 га, які розташовані на території Підмихайлівської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області, а також дві земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площами 1,2223 га та 0,3634 га на території Підмихайлівської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області, які належали ОСОБА_5, яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_3, спадкоємцем якої за законом був її чоловік ОСОБА_6 .
За життя ОСОБА_6 заповіту не залишив. Спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_6 є його діти - позивач та дочка ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Позивач як спадкоємець першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 у визначений законом шестимісячний термін звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Дочка спадкодавця ОСОБА_8 спадщини не прийняла. Він на даний час бажає оформити спадкові права, однак державні акти на право власності на земельні ділянки, площами 1,2223 га, 0,3634 га, 1,2223 га, 0,3759 га, які розташовані на території Підмихайлівської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області втрачено. За життя спадкодавця частки у праві спільної сумісної власності - колгоспному дворі, домоволодінні у АДРЕСА_1 не визначалися і документ, який посвідчує право власності спадкодавця на зазначене нерухоме майно відсутній, а тому оформити спадкові права у нотаріальній конторі немає можливості. Крім того, вважав, що колишні члени колгоспного двору ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_9 втратили право на майно колгоспного двору, оскільки за три роки до 15 квітня 1991 року припинили участь своєю працею та коштами у веденні спільного господарства двору, оскільки здійснювали будівництво власного домоволодіння по АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 просив позов задовольнити та визнати за ним право власності на домоволодіння в цілому, що розташоване по АДРЕСА_1 та чотири земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Підмихайлівської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від
24 лютого 2021 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/7 частку домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а саме: житловий будинок загальною площею 96,8 кв.м, житловою площею 63,0 кв.м, стайню загальною площею
22,1 кв.м, стодолу загальною площею 28,4 кв.м, сарай загальною площею
12,2 кв.м, літню кухню загальною площею 33,8 кв.м, гараж загальною площею 16,2 кв.м, сарай загальною площею 11,5 кв.м, сарай загальною площею 5,8 кв.м, сарай загальною площею 18,2 кв.м, альтанку загальною площею 9,1 кв.м, комору загальною площею 8,8 кв.м, сарай загальною площею 14,4 кв.м, убиральню загальною площею 2,3 кв.м, криницю загальною площею 20,0 кв.м, ворота загальною площею 6,1 кв.м, огорожу загальною площею 65,0 кв.м, огорожу загальною площею 24,4 кв.м, огорожу загальною площею 69,8 кв.м в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_2, який прийняв спадщину, але не оформив спадкових прав після смерті дружини ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Підмихайлівської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області, а саме:
на 1/2 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 2624484900:04:002:0024, площею 1,2223 га, згідно Державного акта серії ЯЖ №563142, виданого Рогатинською районною державною адміністрацією
22 травня 2009 року на підставі розпорядження Рогатинської районної державної адміністрації від 19 грудня 2008 року за №333;
на 1/2 частину земельної ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 2624484900:04:002:0047, площею 0,3635 га, згідно Державного акта серії ЯЖ №566078, виданого Рогатинською районною державною адміністрацією
22 травня 2009 року на підставі розпорядження Рогатинської районної державної адміністрації від 19 грудня 2008 року за №333;
на 1/2 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 2624484900:04:002:0023, площею 1,2223 га згідно Державного акта серії ЯЖ №563141, виданого Рогатинською районною державною адміністрацією
22 травня 2009 року на підставі розпорядження Рогатинської районної державної адміністрації від 19 грудня 2008 року за №333;
на 1/2 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 2624484900:04:002:0046, площею 0,3759 га згідно Державного акта серії ЯЖ №566077, виданого Рогатинською районною державною адміністрацією
22 травня 2009 року на підставі розпорядження Рогатинської районної державної адміністрації від 19 грудня 2008 року за № 333 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав після смерті дружини ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зробив висновок про те, що частка спадкодавця ОСОБА_6 у домоволодінні по АДРЕСА_1 становила 2/7 частки (1/7 - належна спадкодавцю, як члену колгоспного двору та 1/7, яку він успадкував після смерті дружини ОСОБА_5 ), частка спадкоємця ОСОБА_1 становить 1/2 від спадкового майна, тобто - 1/7 частину домоволодіння (1/2 частку від
2/7 належних спадкодавцеві).
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 27 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2021 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
04 серпня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 27 липня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Касаційна скарга, мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є необґрунтованими та необ`єктивними, винесеними з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суди розглянули справу однобічно, поклавши в основу рішення пояснення відповідача ОСОБА_3, не надавши належної правової оцінки його поясненням, поясненням свідків, письмовим доказам та об`єктивним обставинам справи. Заявник вказує, що судами невірно зроблено висновок про те, що станом на 15 квітня 1991 року членами колгоспного двору були семеро осіб - його батько, його мати, він та сім`я ОСОБА_10 в кількості чотирьох осіб. Зазначений висновок судів не відповідає матеріалам справи та встановленим і доведеним в судовому засіданні обставинам.
Суд першої та апеляційної інстанцій категорично посилаючись на виписку з погосподарської книги за 1987-1997 роки по с. Журів, не надали оцінки виписці, довідці № 46 від 11 лютого 2014 року та довідці № 371 від 05 липня 2018 року, які видані виконкомом Підмихайлівської сільської ради, керівником якої в період з березня 2006 року по листопад 2020 року був відповідач - ОСОБА_3 . Зазначена виписка та зазначені довідки не можна вважати належними доказами, оскільки вони суперечать одна одній.
Судами не взято також до уваги та не надано належну оцінку наданій заявником інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №242050061 від
27 січня 2021 року, відповідно до якої за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на домоволодіння по АДРЕСА_2, в яке ще до 1991 року вкладено велику частку майна колишніх членів колишнього колгоспного двору по
АДРЕСА_1, тобто ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Рогатинського районного суду Івано-Франківської області.
07 жовтня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що членами колгоспного двору у домоволодінні у АДРЕСА_1 були: ОСОБА_6, голова двору, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, дружина ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, дочка ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, зять ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5, внук ОСОБА_3, внучка ОСОБА_9, син ОСОБА_1
ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в період з 14 червня 1989 року по 04 червня 1991 року.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 .
Згідно довідок № 38, 39 від 04 лютого 2014 року, виданих Підмихайлівською сільською радою, останнім постійним місцем проживання ОСОБА_5,
ОСОБА_6, було домоволодіння АДРЕСА_1 . На день смерті разом із ОСОБА_5 проживав і був зареєстрований її чоловік ОСОБА_6 . На день смерті ОСОБА_6, разом з ним проживав і був зареєстрований його син ОСОБА_1 . Заповіти від імені
ОСОБА_5 та ОСОБА_1 у виконавчому комітеті Підмихайлівської сільської ради не складались і не посвідчувались.
Спадкова справа після смерті ОСОБА_6 заведена 06 лютого 2014 року.
ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_8 .
З матеріалів спадкової справи № 56/2014 вбачається, що ОСОБА_8 прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_6, про що 30 січня 2014 року подала нотаріусу письмову заяву, яка надійшла до нотаріальної контори
06 лютого 2014 року.
ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини 07 лютого 2014 року.
Державним нотаріусом Рогатинської районної державної нотаріальної контори Андрейків Т. В. 27 липня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 на домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 через те, що за життя спадкодавця частки у праві спільної сумісної власності - колгоспному дворі, домоволодінні у АДРЕСА_1 не визначалися та через відсутність документів, що посвідчують право власності спадкодавця на домоволодіння.
Згідно постанови нотаріуса спадкова справа після смерті ОСОБА_6 заведена 06 лютого 2014 року за заявою ОСОБА_8 про прийняття спадщини. Спадкоємцями ОСОБА_6 є його син ОСОБА_1 на 1/2 частку майна, дочка ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, на 1/2 частку майна.
Згідно копії Державного акта на право власності на земельну ділянку серії
ЯЖ № 563142, виданого 22 травня 2009 року, на підставі розпорядження Рогатинської районної державної адміністрації від 19 грудня 2008 року за № 333, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010930800503, та Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2603776072018, сформованого 23 липня 2018 року
ОСОБА_11, Державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківської області, ОСОБА_5 була власником земельної ділянки площею 1,2223 га у межах згідно з планом, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Підмихайлівської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області, кадастровий номер земельної ділянки - 2624484900:04:002:0024. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки 20 225,79 грн, спадкоємцем якої був її чоловік ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.
Згідно копії Державного акта на право власності на земельну ділянку серії
ЯЖ №566078, виданого 22 травня 2009 року, на підставі розпорядження Рогатинської районної державної адміністрації від 19 грудня 2008 року за № 333, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010930800504, та Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2603776252018, сформованого 23 липня 2018 року
ОСОБА_11, Державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківської області, ОСОБА_5 набула у приватну власність земельну ділянку площею 0,3635 га у межах згідно з планом, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Підмихайлівської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області, кадастровий номер земельної ділянки - 2624484900:04:002:0047. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки
11 136,69 грн.
Згідно копії Державного акта на право власності на земельну ділянку серії
ЯЖ №563141, виданого 22 травня 2009 року на підставі розпорядження Рогатинської районної державної адміністрації від 19 грудня 2008 року за № 333, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010930800506, та Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2603776432018, сформованого 23 липня 2018 року
ОСОБА_11, державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківської області, ОСОБА_6 набув у приватну власність земельну ділянку площею 1,2223 га у межах згідно з планом, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Підмихайлівської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області, кадастровий номер земельної ділянки - 2624484900:04:002:0023. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки
21 135,30 грн.
Згідно копії Державного акта на право власності на земельну ділянку серії
ЯЖ №566077, виданого 22 травня 2009 року на підставі розпорядження Рогатинської районної державної адміністрації від 19 грудня 2008 року за № 333, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010930800505, та Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2603776632018, сформованого 23 липня 2018 року
ОСОБА_11, державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківської області, ОСОБА_6 набув у приватну власність земельну ділянку площею 0,3759 га у межах згідно з планом, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Підмихайлівської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області, кадастровий номер земельної ділянки - 2624484900:04:002:0046. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки
11 274,59 грн.
Державним нотаріусом Рогатинської районної державної нотаріальної контори Андрейків Т. В. 23 липня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6, який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав після смерті дружини
ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, на 1/2 частку земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Підмихайлівської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області через відсутність документів, які посвідчують право власності на зазначені земельні ділянки. Згідно постанови нотаріуса спадкова справа після смерті ОСОБА_6 заведена 06 лютого 2014 року за заявою ОСОБА_8 про прийняття спадщини. Спадкоємцями ОСОБА_6 є його син ОСОБА_1 на 1/2 частку майна, дочка ОСОБА_8, яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_4, на 1/2 частку майна.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Згідно з пунктами 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) 2003 року положення зазначеного Кодексу застосовується до тих прав і обов`язків, що виникли до набрання чинності Кодексом або продовжують існувати після набрання ним чинності.
За статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Спадкуванням за статтею 1216 ЦК України є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Згідно із статтею 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (частина перша стаття 1221 ЦК України).
За статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
За статтею 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину, або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (стаття 1296 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно (частина перша стаття 1297 ЦК України).
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною у порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину (частини перша і друга стаття 126 ЗК України). Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.
Відповідно до статті 392 ЦК України спеціальне визнання судом права власності на майно необхідне тоді, коли щодо його належності у позивача відсутні відповідні правовстановлюючі документи.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини, яким є день смерті особи, не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина друга статті 1220, частина перша статті 1269 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, установив, що домоволодіння у АДРЕСА_1 відносилося до суспільної групи "колгоспні двори". Членами колгоспного двору були: ОСОБА_6, голова двору, дружина ОСОБА_5, дочка ОСОБА_8, зять ОСОБА_3, внук ОСОБА_3, внучка ОСОБА_12, син ОСОБА_1 . Спадщину після смерті матері ОСОБА_5 прийняв батько - ОСОБА_1 колишній голова колгоспного двору ОСОБА_6, як спадкоємець першої черги, частка якої в майні колгоспного двору становила 1/7 частка. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд зробив правильний висновок про часткове задоволення позову, оскільки частка спадкодавця ОСОБА_6 у домоволодінні по АДРЕСА_1 становила 2/7 частки (1/7 - належна спадкодавцю, як члену колгоспного двору та 1/7, яку він успадкував після смерті дружини ОСОБА_5 ), частка спадкоємця ОСОБА_1 становить 1/2 від спадкового майна, тобто - 1/7 частину домоволодіння (1/2 частку від 2/7 належних спадкодавцеві).
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
При цьому, аргументи наведені заявником в касаційній скарзі, є аналогічними тим, які наведені ним в апеляційній скарзі та яким судом апеляційної інстанції була надана належна правова оцінка.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE,
№ 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області
від 24 лютого 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду
від 27 липня 2021 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 27 липня
2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун