розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Головного управління Державної податкової службиу Рівненській області на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 березня 2021 року у складі судді Левчука О. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Гордійчук С. О., Хилевича С. В.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області (далі - ГУ ДПС у Рівненській області) про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 000 000 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі № 817/1889/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДПС у Рівненській області від 23 листопада 2017 року № 0008205002 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 1 511,60 грн та нарахована пеня в сумі 7,55 грн.

Позивач вказує, що він постійно нервував, відчував негативні емоції, стрес, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення державним органом його права на мирне володіння майном (грошовими коштами). Недовіра та розчарування у протиправних діях державного органу завдала відчутої зміни психологічного його стану, виникнення недовіри до представників державних органів у цілому. Також наголошує, що він отримував постійні моральні страждання через зміну звичайного способу життя, що було викликано необхідністю захисту порушених прав у суді, витрачанням часу на складання документів для подання до суду і необхідністю докладання додаткових зусиль та додаткових матеріальних витрат для відновлення до стану, який існував до порушення законних прав та його інтересів відповідачем, вчинення дій по стягненню сплаченого судового збору, який до цих пір не стягнутий.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 30 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ГУ ДПС у Рівненській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 1 500 грн.

У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування відповідачем позивачеві моральної шкоди та, виходячи із засад розумності та справедливості, встановив розмір такого відшкодування у сумі 1 500 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та ГУ ДПС у Рівненській області оскаржили його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ГУ ДПС у Рівненській області залишено без задоволення, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 березня 2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10 жовтня 2021 року ГУ ДПС у Рівненській області звернулося до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 березня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року у вищевказаній справі.

В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ГУ ДПС у Рівненській області повернуто заявнику без розгляду у зв`язку із пропуском десятиденного строку з дня отримання ухвали суду про відкриття касаційного провадження.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

10 грудня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДФС у Рівненській області, як контролюючим органом, під час проведення аналізу даних інтегрованої картки ФОП ОСОБА_1 встановило факт несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) останнім єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що є порушенням норм пункту 1 частини другої 2 статті 6, абзацу 3 частини восьмої, частини сьомої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Внаслідок встановленого порушення відповідачем прийнято рішення від 23 листопада 2017 № 0008205002, яким до позивача застосований штраф в розмірі 1 511,60 грн та нарахована пеня в сумі 7,55 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ФОП ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду із позовом до ГУ ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі № 817/1889/17 позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 задоволено та визнано протиправним і скасовано рішення ГУ ДФС у Рівненській області від 23 листопада 2017 року № 0008205002 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 1 511,60 грн та нарахована пеня у сумі 7,55 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб,що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що у зв`язку із неправомірним прийняттям відповідачем рішення від 23 листопада 2017 року № 0008205002 про застосування до нього як фізичної особи-підприємця штрафних санкцій та нарахування пені, йому було завдано моральної шкоди.

Встановлено, що постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі № 817/1889/17 визнано протиправним і скасовано рішення ГУ ДФС у Рівненській області від 23 листопада 2017 року № 0008205002 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 1 511,60 грн та нарахована пеня у сумі 7,55 грн.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою.

Суди першої та апеляційної інстанцій, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, встановили, що внаслідок неправомірних дій відповідача позивачеві спричинено моральну шкоду.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, при визначенні розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив з характеру вчиненого правопорушення, глибини і тривалості завданих позивачу душевних страждань, врахував при цьому вимоги розумності і справедливості.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на їх законність не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.