У лютому 2018 року перший заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури звернувся до суду із позовом до Затоківської селищної ради, ОСОБА_1, виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, третя особа - ОСОБА_2, про визнання незаконним рішення, недійсним свідоцтва про право власності, визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора.

Позов мотивовано тим, що 18 вересня 2007 року між Затоківською селищною радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,8 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для розміщення експлуатації та обслуговування бази відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1", кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:003:0189; 5110300000:02:003:0190.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29 квітня 2014 року у справі

№ 916/803/14 задоволено позов заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Затоківської селищної ради до ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, розірвано договір оренди та зобов`язано повернути до земель комунальної власності смт. Затока вказану земельну ділянку.

В подальшому на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок 15 квітня 2015 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1000 га по

АДРЕСА_2 (кадастровий номер 5110300000:02:003:0363), із земель наданих раніше у користування ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 .

Рішенням Затоківської селищної ради від 05 червня 2015 року № 2936 передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,1000 га (кадастровий номер 5110300000:02:003:0363) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 .

На підставі вказаного рішення державним реєстратором реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області за результатами розгляду документів, поданих ОСОБА_1 для оформлення права власності, видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 38646344 щодо земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення за адресою: АДРЕСА_2, яке зареєстроване згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 червня 2015 року № 21859915.

Прокурор вважав, що право власності на вказану земельну ділянку набуто

ОСОБА_1 з порушенням вимог діючого законодавства, а саме земельну ділянку у порушення статей 79-1, 118 ЗК України передано без розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Крім того, відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва здійснено у порушення положень Генерального плану

смт. Затока та за відсутності детального плану території.

Державним реєстратором рішення про проведення державної реєстрації права власності прийнято з порушенням законодавства, оскільки заявлене право не підлягало державній реєстрації.

Затоківською селищною радою здійснено передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, яким вже реалізовано право на безоплатну приватизацію земельної ділянки з таким видом використання.

Ураховуючи наведене, перший заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури просив:

- визнати незаконним рішення Затоківської селищної ради від 05 червня

2015 року № 2936 "Про передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 5110300000:02:003:0363 для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2";

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно за

№ НОМЕР_1 видане 05 червня 2015 року реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області

ОСОБА_1, щодо земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 5110300000:02:003:0363);

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області від 05 червня 2015 року, індексний номер 21859915, на підставі якого за ОСОБА_1 проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 5110300000:02:003:0363).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від

23 січня 2020 року позовні вимоги задоволено.

Визнано незаконним рішення Затоківської селищної ради від 05 червня

2015 року № 2936 "Про передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,1000 га (кадастровий номер 5110300000:02:003:0363) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2".

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії, індексний номер 38646344, видане 05 червня 2015 року реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1, щодо земельної ділянки, площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 5110300000:02:003:0363).

Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області від 05 червня 2015 року, індексний номер 21859915, на підставі якого за ОСОБА_1 проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 5110300000:02:003:0363).

Стягнуто з Затоківської селищної ради на користь прокуратури Одеської області витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 2 643,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Одеської області витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 2 643,00 грн.

Задовольняючи позов першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури про визнання незаконним рішення Затоківської селищної ради від 05 червня 2015 року № 2936, недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії, індексний номер 38646344, видане 05 червня 2015 року, незаконним та скасування рішення державного реєстратора, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позову доведені та прокурор правомірно звернувся до суду з вказаним позовом, оскільки було порушено положення законодавства при відведенні у власність спірної земельної ділянки.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 18 січня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 залишено без задоволення.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від

23 січня 2020 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі

17 лютого 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 січня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від

18 січня 2021 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що зміна виду використання земельної ділянки (в межах однієї категорії та цільового призначення), яка належить особі на праві приватної власності можлива, але порядок вказаної зміни не врегульовано земельним законодавством України. При цьому, виходячи з принципу ЗК України (2768-14) щодо раціонального використання та охорони земель, зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна приводитися у порядок, встановленому для зміни цільового призначення землі. Заявник вказує, що особа не повинна нести негативні наслідки бездіяльності саме держави, яка не виконала свій обов?язок запровадити чітку процедуру врегулювання відповідного питання, такі наслідки мають покладатися саме на державу в особі її органів, які уповноважені або були уповноваженими на час виникнення правовідносин на здійснення певних зобов?язань.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21 лютого

2019 року у справі № 813/6231/14, постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 712/10864/16-а, постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 243/202/19, постанові Верховного Суду

від 18 березня 2020 року у справі № 243/13059/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 911/1541/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі

№ 927/584/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня

2018 року у справі № 927/1155/16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 927/291/17, постанові Верховного Суду

від 04 квітня 2019 року у справі № 819/1553/17, постанові Верховного Суду

від 02 квітня 2019 року у справі № 819/806/17, постанові Верховного Суду

від 04 квітня 2019 року у справі № 640/5921/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

08 квітня 2021 року Білгород-Дністровська окружна прокуратура через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 січня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 січня 2021 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

06 квітня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Фактичні обставини справи

18 вересня 2007 року між Затоківською селищною радою та

ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_8 було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 4,8 га терміном на 25 років для експлуатації та обслуговування бази відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1", у Лиманському районі смт. Затока м. Білгород-Дністровського Одеської області, кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:003:0189; 5110300000:02:003:0190.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29 квітня 2014 року по справі № 916/803/14, позовну заяву заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області задоволено. Розірвано договір оренди, укладений 18 вересня 2007 року між Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області та ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_9, зареєстрований у Білгород-Дністровському міському відділі Одеської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 04.07.506.00090 від 19 вересня 2007 року Зобов`язано ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_9 повернути до комунальної власності смт. Затока м. Білгород-Дністровського земельну ділянку площею 4,8 га, вартістю 11 974 080,00 грн, що розташована за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, Лиманський район, кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:003:0189; 5110300000:02:003:0190.

АДРЕСА_2 (кадастровий номер 5110300000:02:003:0363, цільове призначення: для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення вид використання - для індивідуального дачного будівництва, категорія земель - землі рекреаційного призначення), із земель, наданих раніше у користування ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_5, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, листом № 27/01-27 від 17 січня 2018 року Затоківської селищної ради, а також листом

№ 10-15-0.3-1145/2-18 від 26 січня 2018 року з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

05 червня 2015 року Затоківською селищною радою на ІХІV-а сесії VІ скликання було винесено рішення № 2936 "Про передачу гр. ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 5110300000:02:003:0363 для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2".

АДРЕСА_2, яке зареєстроване згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 червня 2015 року № 21859915.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного Реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, станом на 13 лютого 2018 року власником земельної ділянки площею 0,1000 га для за адресою: АДРЕСА_2, цільове призначення якої: для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення є ОСОБА_2 .

У відповідності до листа № 27/01-27 від 17 січня 2018 року Затоківської селищної ради, земельна ділянка, у тому числі з кадастровим номером 5110300000:02:003:0363 сформована на підставі технічної документації щодо поділу земельної ділянки, яка перебувала у користуванні ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_5, згідно договору оренди, укладеного 18 вересня 2007 року з Затоківською селищною радою щодо земельної ділянки загальною площею

4,8 га, яка знаходиться за адресою: смт. Затока, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, Лиманський район, для розміщення експлуатації та обслуговування бази відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1", зареєстрованого у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 04.07.506.00090 від

19 вересня 2007 року. Селищною радою детальний план території щодо вищевказаних земельних ділянок не розроблявся та не затверджувався.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, підставою для формування земельної ділянки площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_2 стала технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, внаслідок чого на підставі такої технічної документації із земельної ділянки загальною площею 4,8 га, яка раніше перебувала у користуванні у користуванні ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_5 сформовано ряд земельних ділянок, втому числі земельна ділянка відповідача.

Згідно листа № 10-15-0.3-1145/2-18 від 26 січня 2018 року з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області повідомлено, що за інформацією міськрайонного управління у Білгород-Дністровському районі та м. Білгород-Дністровському Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, державним кадастровим реєстратором управління здійснено державну реєстрацію земельних ділянок, в тому числі і земельної ділянки площею

0,1000 га, кадастровий номер 5110300000:02:003:0363, за технічними документаціями із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

За інформацією міськрайонного управління у Білгород-Дністровському районі та

м. Білгород-Дністровському Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, документації із землеустрою, на підставі яких здійснено державну реєстрацію зазначених земельних ділянок, в тому числі і земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 5110300000:02:003:0363, до державного фонду документації із землеустрою не надходили.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного Реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 113331305 від 08 лютого 2018 року, 29 червня 2014 року за ОСОБА_1 здійснена реєстрація земельної ділянки з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва, площею 0,0895 га за адресою:

АДРЕСА_3, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в повній мірі не відповідають.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини другої статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок визначений статтею 118 ЗК України.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою, шостою, сьомою, дев`ятою, статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту ґ) частини першої статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема: для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара.

З матеріалів справи відомо, що у відповідності до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного Реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 113331305 від 08 лютого 2018 року, на момент передачі у власність спірної земельної ділянки, площею 0,1000 га згідно рішення Затоківської селищної ради № 2936 від 05 червня

2015 року, за ОСОБА_1 вже була здійснена реєстрація земельної ділянки -

29 червня 2014 року з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва, площею 0,0895 га за адресою: АДРЕСА_3

(т. 1, а. с. 43-98).

Частина четверта статті 116 ЗК України встановлює правило, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України (1618-15) ).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, установивши, що ОСОБА_1 вже було набуто право власності на земельну ділянку площею 0,0895 га з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва, що розташована по АДРЕСА_3, кадастровий номер 5120885600:04:001:0563 згідно рішення Приморської сільської ради від 07 липня 2014 року № 1001, зробив правильний висновок про задоволення позову, оскільки повторне надання земельної ділянки шляхом приватизації її у власність з таким же видом цільового використання не передбачено чинним законодавством, чим і спростовується правомірність винесеного спірного рішення.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 01 червня 2021 року у справі

№ 925/929/19 відступила від висновку, викладеного в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2013 року у справі № 21-417а12, від 08 квітня

2015 року у справі № 6-32цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду

від 11 вересня 2018 року у справі № 712/10864/16-а та постановах Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року у справі № 701/902/17-ц, від 03 червня 2019 року у справі № 708/933/17, від 24 лютого 2020 року у справі № 701/473/17, про те, що зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися в порядку, встановленому для зміни цільового призначення такої землі.

Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).

Ураховуючи, що зміна використання земельної ділянки з виду "Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення" (Розділ секція Е07 підрозділ 07.01) на вид використання "Для індивідуального дачного будівництва" (Розділ секція Е07 підрозділ 07.03) не призводить до зміни цільового призначення земельної ділянки та відбувається у межах однієї категорії земель (землі рекреаційного призначення), Верховний Суд дійшов висновку, про відсутність незаконної зміни цільового виду використання спірної земельної ділянки.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 24 листопада 2021 року у справі № 495/1439/18-ц (провадження № 61-11915св21).

Оскільки висновок судів попередніх інстанцій про незаконну зміну цільового призначення земельної ділянки не виплинув на правильність вирішення спору по суті, Верховний Суд дійшов висновку про зміну оскаржуваних судових рішень в мотивувальних частинах з підстав, зазначених у цій постанові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.(частина перша статті 412 ЦПК України).

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини друга та третя статті 412 ЦПК України).

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 січня 2020 року та постанова Одеського апеляційного суду від