розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельних об`єктів" на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2018 року у складі судді Бойчук А. Ю. та постанову Одеського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І., Громіка Р. Д.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельні об`єкти" (далі - ТОВ "Будівельні об`єкти") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності та виселення.

Позовну заяву мотивовано тим, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 травня 2016 року у справі № 522/2985/16-ц за ОСОБА_2 було визнано право власності на квартиру за адресою:

Після набрання указаним судовим рішенням законної сили ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 13 жовтня 2017 року відчужив спірну квартиру на користь ОСОБА_1 .

Пізніше, постановою Апеляційного суду Одеської області від 25 січня 2018 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 травня 2016 року у справі № 522/2985/16-ц було скасовано та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на спірну квартиру було відмовлено. Задовольняючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем було обраний неправильний спосіб захисту, а також з того, що право вирішувати питання про передачу квартир у зазначеному будинку у власність інших осіб належить саме ТОВ"Будівельних об`єктів".

З огляду на викладене, ТОВ "Будівельні об`єкти" просило суд витребувати нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2, з чужого незаконного володіння шляхом скасування державної реєстрації права власності та виселення з неї ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року, у задоволенні позову ТОВ "Будівельних об`єктів" відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду мотивовано тим, що уклавши договори про пайову участь у будівництві квартири та надземного гаражу з підсобним приміщенням, спадкодавець ОСОБА_2 отримав майнові права на вказане нерухоме майно, які в подальшому в порядку спадкування згідно зі статтями 1216, 1217 ЦК України перейшли до його правонаступника ОСОБА_1 . Сам по собі факт отримання ТОВ"Будівельних об`єктів" свідоцтва про право власності на житловий будинок на АДРЕСА_3 від 16 лютого 2005 року не надає прав позивачу для витребування вказаного майна в особи, яка має майнові права на вказане нерухоме майно на підставі договорів про дольову участь у будівництві.

Ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді ТОВ "Будівельних об`єктів" не доведено належним чином те, що при отриманні правовстановлюючих документів на житловий будинок на АДРЕСА_3 товариство набуло право власності на квартиру № 33, оскільки вказаний житловий будинок був збудований, у тому числі й за грошові кошти інвесторів, що є загальновідомою обставиною.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

05 листопада 2020 року ТОВ"Будівельних об`єктів" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що на порушення вимог частини першої статті 8 ЦПК України під час розгляду справи, у тому числі під час ухвалення 28 вересня 2018 року судом першої інстанції рішення, було порушено порядок повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про дату, час та місце розгляду справи.

Усупереч вимогам частин третьої-п`ятої, сьомої, одинадцятої статті 128 ЦПК України в матеріалах справи відсутні відомості про судовий виклик позивача шляхом направлення судової повістки.

На порушення пункту 3 частини третьої статті 276 ЦПК України суд апеляційної інстанції зазначеного також не врахував під час розгляду справи.

Матеріали справи не містять ухвали суду першої інстанції про закінчення підготовчого судового засідання та призначення справи до розгляду по суті. На переконання заявника, жодного судового засідання у цивільній справі № 522/3400/18 судом першої інстанції не проводилось.

Суди попередніх інстанцій не врахували наявність у ТОВ "Будівельних об`єктів" права самостійно вирішувати питання про передачу квартир у спірному багатоквартирному будинку у власність інших осіб, оскільки ТОВ"Будівельних об`єктів" є замовником будівництва цього будинку.

Зміст ухвалених у справі судових рішень суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19).

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзиву на касаційну скаргу від відповідач до суду не надходило.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Будівельні об`єкти", витребувано із Приморського районного суду м. Одеси цивільну справу № 522/3400/18.

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСББ "Ніка-2005", Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (справа № 522/2985/16-ц).

У вказаному позові ОСОБА_2 посилався на те, що у 1999 та 2000 роках між ним та ТОВ "Будівельних об`єктів" були укладені договори про дольову участь у будівництві квартири та надземного гаражу з підсобним приміщенням. ОСОБА_2 зазначив, що умови договору виконані ним в повному обсязі. У 2002 році він отримав технічну документацію на вказане майно та з того часу став відкрито ним користуватися. ОСОБА_2 посилався на те, що 16 лютого 2005 року ТОВ "Будівельних об`єктів" незаконно отримало свідоцтво на право приватної власності на 14-ти поверховий 90-квартирний будинок, площею 9 814 кв. м, та 555 кв. м гаражів. У зв`язку із викладеним та з огляду на те, що він добросовісно та відкрито користується майном протягом 10 років, ОСОБА_2 просив суд визнати за ним право власності на квартиру та надземний гараж.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 травня 2016 року у справі № 522/2985/16-ц позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру та на надземний гараж на АДРЕСА_3 .

Після набрання рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 травня 2016 року у справі № 522/2985/16-ц законної сили, ОСОБА_2 зареєстрував право власності на нерухоме майно, а пізніше на підставі договору дарування від 13 жовтня 2017 року відчужив квартиру на користь ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 27 грудня 2017 року, виданим Одеськім міським відділом державної реєстрації актів цивільного тану Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

15 вересня 2006 року ОСОБА_2 склав заповіт, яким заповів усе своє рухоме та нерухоме майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі те, що на день смерті буде належати, ОСОБА_1

ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про спадщину за заповітом від 20 серпня 2018 року.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 25 січня 2018 року, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 травня 2016 року у справі № 522/2985/16-ц було скасовано, та у задоволенні позовних ОСОБА_2 про визнання за ним права власності було відмовлено.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, оскільки справу розглянуто у його відсутність (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України, пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.

У рішенні від 08 квітня 2010 року у справі "Гурепка проти України (№ 2)" (GUREPKA v. UKRAINE (№ 2), № 38789/04, § 23) Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

У рішенні від 13 грудня 2011 року у справі "Трудов против России" (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27) Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання". Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи.

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Апеляційний суд зазначив, що позивач ТОВ "Будівельних об`єктів" був викликаний у судове засідання на 28 вересня 2018 року належним чином, що підтверджується наявним у справі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення "Судової повістки".

На переконання колегії суддів такий висновок апеляційного суду є передчасним.

З матеріалів справи вбачається, що у судовому засіданні у Приморському районному суді м. Одеси 16 серпня 2018 року були присутні представники позивача та відповідача. У вказаному судовому засіданні суд ухвалив надати відповідачу час для підготовки відзиву на позов, розгляд справи відкласти на 22 серпня 2018 року на 15.30 год. Обставини обізнаності представників сторін про відкладення розгляду справи підтверджені довідковим листом з відповідними підписами (а. с. 101).

22 серпня 2018 року відбулось відкрите судове засідання, що підтверджується довідкою, складеною секретарем судового засідання; розгляд справи відкладено на 12 вересня 2018 року на 15.20 год. Згідно з довідковим листом у справі № 522/3400/18 представник позивача Кліменко В. П. та представник відповідача адвокат Недяк А. В. повідомлені про час та місце розгляду справи на 12 вересня 2018 року на 15.20 год.

12 вересня 2018 року відбулось відкрите судове засідання, що підтверджується довідкою, складеною секретарем судового засідання; розгляд справи відкладено на 28 вересня 2018 року на 11.00 год. Згідно з довідковим листом у справі № 522/3400/18 представник відповідача адвокат Недяк А. В. повідомлений про час та місце розгляду справи на 28 вересня 2018 року на 11.00 год.

Відомостей про обізнаність позивача та його представника про відкладення справи на 28 вересня 2018 року матеріали справи не містять.

Натомість у матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення "Судової повістки" ТОВ "Будівельних об`єктів", на яке посилався апеляційний суд у свої постанові.

Водночас, на підтвердження доводів про неналежне повідомлення, зокрема, про відсутність відомостей про судовий виклик позивача шляхом направлення судової повістки, ТОВ "Будівельних об`єктів" надало до апеляційного суду лист Приморського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2019 року КА-1 // № 522/3400/18, підписаний керівником апарату суду, зі змісту якого відомо наступне.

"За результатами перевірки відомостей обліково-статистичної картки у справі № 522/3400/18 в автоматизованій системі документообігу суду (АСДС) "Д-3" та доповідної записки відділу експедиції суду встановлено, що секретарем судового засідання 12 вересня 2018 року в АСДС "Д-3" сформований технічний документ "Повістка про виклик до суду" ТОВ "Будівельних об`єктів" у судове засідання, призначене на 11.00 год. 28 вересня 2018 року у справі № 522/3400/18.

В електронному реєстрі АСДС "Д-3" відсутні відомості щодо надіслання відділом експедиції суду вказаної судової повістки на адресу ТОВ "Будівельних об`єктів" (65014, м. Одеса, вул. Белинського, 6-Б, кв. 30) та на адресу представника позивача Клименка В. П. ( АДРЕСА_5 ) (а. с. 227)".

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21) зроблено правовий висновок про те, що обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

У вказаній постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначено, що, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України передбачено обов`язкову підставу для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, а тому зробив неправильний висновок про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Таким чином, апеляційний суд не перевірив повною мірою доводів апеляційної скарги ТОВ "Будівельних об`єктів" про неналежне повідомлення районним судом учасника справи про дату, час та місце розгляду справи, зокрема не встановив, чи направив суд судову повістку на адресу ТОВ "Будівельних об`єктів".

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги невжиття судом апеляційної інстанції всіх можливих заходів щодо перевірки обставин повідомлення позивача про дату та час призначення судового засідання у справі у суді першої інстанції 28 вересня 2018 року, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України.