Позовна заява мотивована тим, що Департаментом самоврядного контролю Вінницької міської ради проведено обстеження земельної ділянки Вінницької міської об`єднаної територіальної громади, розташованої за адресою: м. Вінниця, вул. Ватутіна, біля буд. № 9В (поблизу земельної ділянки кадастровий номер № 0510100000:01:046:0002). За результатами тахеометричної зйомки, проведеної спеціалістами Міського комунального підприємства (далі - МКП) "Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури" і Департаментом самоврядного контролю Вінницької міської ради було проведено тахеометричну зйомку та обстеження земельної ділянки Вінницької міської об`єднаної територіальної громади, розташованої за зазначеною адресою, за результатами якого було встановлено що відповідачі ТОВ "Він-Аверс", керівник якої є ОСОБА_1 самовільно зайняли земельну ділянку Вінницької міської об`єднаної територіальної громади, площею 0,2644 га (в тому числі в межах зони особливого режиму забудови площею 0,0857га), шляхом встановлення бетонної огорожі на бетонному фундаменті та металевими ворітьми, навісів; часткового розміщення комплексу з нежитлових будівель та споруд, без відповідних дозвільних документів.

Позивач вказував, що відповідно до кадастрового плану земельної ділянки від 11 грудня 2019 року біля самовільно зайнятої земельної ділянки, розташована земельна ділянка площею 0,3526 га кадастровий номер № 0510100000:01:046:0002, яка належить ТОВ "Він-Аверс".

На земельній ділянці площею 0,3526 га знаходиться комплекс нежитлових будівель та споруд загальною площею 2 125,4 кв. м, який на праві спільної часткової власності належить ТОВ "Він-Аверс" (9/10 частки) та ОСОБА_1 (1/10 частки).

За результатами перевірки складено акт обстеження земельної ділянки Вінницької міської об`єднаної територіальної громади від 18 грудня 2019 року за № 276/9-03-3 та на адресу відповідачів було направлено попередження про усунення порушення земельного законодавства, щодо негайного звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Також щодо відповідачів складено протоколи про адміністративне правопорушення, за результатами розгляду яких постановами було застосовано адміністративні стягнення у вигляді штрафів. Постанови відповідачами не оскаржувалися, штрафи сплачено.

Зазначала, що станом на момент подання позову, попередження про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки не виконано, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Ураховуючи наведене, Вінницька міська рада просила суд прийняти рішення про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки Вінницької міської об`єднаної територіальної громади площею 0,2644 га, (в тому числі в межах зони особливого режиму забудови площею 0,0857 га) за адресою: АДРЕСА_1 (поблизу земельної ділянки кадастровий номер № 0510100000:01:046:0002) шляхом демонтажу бетонної огорожі на бетонному фундаменті, металевих воріт, навісів загальною площею 765 кв. м та частин будівель і споруд загальною площею 8 кв. м, відповідно до кадастрового плану виготовленого МКП "Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури" від 11 грудня 2019 року за рахунок ТОВ "Він-Аверс" та ОСОБА_1, стягнути із відповідачів понесені судові витрати.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 вересня 2021 року позов Вінницької міської ради задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1, ТОВ "Він-Аверс" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку Вінницької міської об`єднаної територіальної громади площею 0,2644 га (у тому числі в межах зони особливого режиму забудови площею 0,0857 га) за адресою: АДРЕСА_1 (поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 0510100000:01:046:0002) шляхом демонтажу бетонної огорожі на бетонному фундаменті, металевих воріт, навісів загальною площею 765 кв. м та частин будівель і споруд загальною площею 8 кв. м відповідно до кадастрового плану, виготовленого МКП "Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури" від 11 грудня 2019 року за рахунок ТОВ "Він-Аверс" та ОСОБА_1 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення районного суду мотивовано тим, що відповідачі не надали доказів на підтвердження тієї обставини, що вони на законних підставах користуються земельною ділянкою площею 0,2644 га (в тому числі в межах зони особливого режиму забудови площею 0,0857 га) за адресою: АДРЕСА_1, що поблизу земельної ділянки кадастровий номер 0510100000:01:046:0002 і на ній на законних підставах розташовані приміщення, які є предметом спору.

Суд першої інстанції зазначив, що Вінницькою міською радою рішення про передачу ОСОБА_1, ТОВ "Він-Аверс" у власність або користування земельної ділянки площею 0,2644 га (в тому числі в межах зони особливого режиму забудови площею 0,0857 га) за адресою: АДРЕСА_1 (поблизу земельної ділянки кадастровий номер 0510100000:01:046:0002) не приймалось, договір оренди не укладався.

Отже, земельна ділянка Вінницької міської об`єднаної територіальної громади площею 0,2644 га (в тому числі в межах зони особливого режиму забудови площею 0,0857 га) за адресою: АДРЕСА_1 (поблизу земельної ділянки кадастровий номер 0510100000:01:046:0002), самовільно зайнята відповідачами і підлягає звільненню та приведенню у первинний стан за рахунок відповідачів з відновленням меж.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 14 грудня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ "Він-Аверс" задоволено.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 вересня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

У задоволенні позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не дав правової оцінки матеріалам інвентаризаційної справи, що має визначальне значення для правильного вирішення спору, оскільки з матеріалів інвентаризаційної справи встановлено, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно відповідачів здійснена на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Вінницької міської ради та рішення Ленінського районного суду м. Вінниці.

Апеляційний суд зазначив, що відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи бетонна огорожа на бетонному фундаменті, металеві ворота, навіси загальною площею 765 кв. м та частина будівель та споруд загальною площею 8 кв. м, які є предметом спору, на законних підставах належать відповідачам на праві приватної спільної часткової власності.

Спірні споруди, які входять до загального переліку споруд і які належать відповідачам, розташовані на земельній ділянці, яка раніше була надана Вінницькою міською Радою народних депутатів Вінницької області первинному попередньому власнику - ВАТ "Вінницьке підприємство "Елеваторпостач" в постійне користування та видано державний акт, який був зареєстрований у встановленому законом порядку 20 грудня 2001 року.

Крім того, свідоцтво про право власності видавалось виконкомом Вінницької міської ради ТОВ "Він-Аверс" на нерухоме майно, яке вже було розташовано на земельній ділянці, що була передана в постійне користування попередньому власнику ВАТ "Вінницьке підприємство "Елеваторпостач".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Вінницька міська рада, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Вінницького апеляційного суду від 14 грудня 2021 року скасувати та залишити в силі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 вересня 2021 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга Вінницької міської ради мотивована тим, що висновки суду апеляційної інстанції є неправильними, оскільки спірна земельна ділянка використовується відповідачами без правовстановлюючих документів для обслуговування нежитлових приміщень.

Посилаючись на положення статей 116, 123, 124 ЗК України зазначає, що єдиною підставою для громадян та юридичних осіб набуття права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗК України (2768-14) .

Вважає, що рішення Вінницької міської Ради народних депутатів Вінницької області, яке міститься в матеріалах інвентаризаційної справи та на підставі якого ВАТ "Вінницьке підприємство "Елеваторпостач" отримало у постійне користування земельну ділянку таким, що не може братися судом до уваги, оскільки земельна ділянка площею 0,6149 га було надано ВАТ "Вінницьке підприємство "Елеваторпостач", а не ТОВ "Він-Аверс".

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення Вінницька міська рада вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 918/633/16, від 13 березня 2019 року у справі № 910/22575/17, від 20 вересня 2019 року у справі № 910/19726/17 та від 06 листопада 2019 року у справі № 910/14325/17, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2022 року ТОВ "Він-Аверс" подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначило, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, отже, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.

Вважає, що під час розгляду справи не встановлено обставин, які б вказували на самовільне зайняття відповідачами земельної ділянки.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У січні 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 травня 2022 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

Досліджуючи матеріали інвентаризаційної справи № 31871 на вул. Ватутіна, 9В у м. Вінниця Вінницьким апеляційним судом було встановлено наступне.

31 серпня 1999 року за актом передачі нерухомого майна у власність Відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) "Вінницьке підприємство "Елеваторпостач", який є додатком № 1 до Порядку підтвердження прав власності на нерухоме майно, затвердженого Фондом державного майна України від 22 липня 1998 року № 1450, як державним фондом приватизації, було передано, а ВАТ "Елеваторпостач" прийнято у власність нерухоме майно на вул. Ватутіна, 9В у м. Вінниця, яке складалося з обласного метеріального складу під літерою "А" площею 1 201,2 кв. м, з складів під літерами "Г", "Е" площею 153,3 кв. м, навісів під літерами "Д", "Ж", ангару -складу літера "Б" площею 457,1 кв. м, автозаправної станції "2", огорожі складу "1" 160 п/м, асфальтоплощадки 700 кв. м (а. с. 45,47 інвентаризаційної справи) загальною площею 1 811,6, про що 02 вересня 1999 року Вінницьким міським бюро технічної інвентаризації (далі - ВМБТІ) було видано реєстраційне свідоцтво про право колективної власності за ВАТ "Вінницьке підприємство "Елеваторпостач".

Вінницькою міською Радою народних депутатів Вінницької області на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради № 1542 від 26 листопада 1999 року ВАТ "Вінницьке підприємство "Елеваторпостач" у постійне користування було надано земельну ділянку площею 0,6149 га для потреб промисловості, про що було видано відповідний державний акт про право постійного користування землею (а. с. 49-50).

Надалі ТОВ "Він-Аверс" отримав свідоцтво про право власності на частину вищевказаної земельної ділянки, а саме площею 0,3526 га, кадастровий номер: 0510100000:01:046:0002, тобто за ТОВ "Він-Аверс" було зареєстровано право власності у встановленому законом порядку.

В матеріалах інвентаризаційної справи міститься план зовнішніх меж вказаної земельної ділянки та ескіз будівель, які на ній розташовані і які були передані у власність ВАТ "Вінницьке підприємство "Елеваторпостач" шляхом приватизації, серед яких у тому числі склади під літерами "Г", "Е", навіси під літерами "Д", "Ж" та ангар- склад під літерою "Б" (а. с. 51,54).

18 квітня 2002 року за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу ВАТ "Вінницьке підприємство "Елеваторпостач" продав, а ЗАТ "Фінансово-лізінговий дім банку "Україна" купив належне продавцю вказане вище нерухоме майно загальною площею 1 811,6 кв. м, яке розташоване на земельній ділянці на АДРЕСА_1, яка була передана продавцю в постійне користування на підставі державного акта (а. с. 60) .

22 квітня 2002 року Комунальним підприємством "Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" покупцю, як новому власнику нерухомого майна, було видано реєстраційне посвідчення (а. с. 61).

16 серпня 2002 року ЗАТ " Фінансово-лізінговий дім банку "Україна" вказане нерухоме майно продало ТОВ "Зерноекспорт", про що останньому було видано реєстраційне посвідчення (а. с. 72,73).

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 19 січня 2011 року у справі № 2-686/11 за ОСОБА_1 визнано право спільної часткової власності на 1/10 частину нежитлових приміщень, які складаються з: в літ. "А" на 1-му поверсі котельня 1-12 площею 26,7 кв. м. Визнано за ТОВ "Зерноекспорт" право спільної часткової власності на 9/10 часток самочинно переобладнаних та побудованих приміщень, які складаються з:в літ "А" на 1-му поверсі макаронний цех 1-11 площею 432,3 кв. м, майстерня 1-13 площею 31,1 кв. м, коридор 1-14 площею 17,4 кв. м, роздягальня 1-15 площею 11,2 кв. м, роздягальня 1-16 площею 12,5 кв. м, туалет 1-17 площею 2,0 кв. м, душова 1-18 площею 4,3 кв. м, в літ "Б" роздягальня 1-3 площею 11,3 кв. м, в літ. "Е" склад 2-1 площею 9,8 кв. м, склад 2-2 плошею 5,5 кв. м, в літ "Г" роздягальня 2-1 площею 9,2 кв. м, в літ. "Л" вагова 1-1 площею 8,7 кв. м, склад літ. "В" загальною площею 326,4 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 (а. с. 153).

З рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 19 січня 2011 року представник виконкому Вінницької міської ради не заперечував проти задоволення позову, при вирішенні спору поклався на розсуд суду. Рішення в апеляційному порядку не оскаржував.

Право приватної спільної часткової власності було зареєстровано за ОСОБА_1 (1/10) та ТОВ "Зерноекспорт" (9/10). Об`єкт нерухомого майна складався з обласного цегляного матеріального складу літ. "А" площею 1177,1 кв. м, металевого ангар-складу літ. "Б" 435,4 кв. м, металевого складу літ. "В" 326,4 кв. м, складу з прибудовою літ. "Г" та "Г-1" піноблок 82,7 кв. м, склад з прибудовою металевий ракуш. Літ. "Е" та "Е-1" площею 95,1 кв. м, вагова літ "Л" площею 8,7 кв. м, пандус, навіси літ. "Д", "Ж", огорожа № 1 та криниця № 3. Загальна площа 2 125,4 кв. м. Загальна площа була змінена у зв`язку з переобладнанням та зведенням приміщень (а. с. 208).

Відповідно до акта прийому-передачі активів та зобов`язань ТОВ "Зерноекспорт", які передаються ТОВ "Він-Аверс" за розподільчим балансом на 01 серпня 2012 року, затвердженого протоколом зборів учасників № 2 від 01 серпня 2012 року, відповідач ТОВ "Він-Аверс" прийняв активи та зобов`язання, основні засоби активів складалися з нежитлових будівель та споруд, розташованих на АДРЕСА_1 (а. с. 259).

11 жовтня 2012 року виконком Вінницької міської ради видав ТОВ "Він-Аверс" свідоцтво про право власності на 9/10 вказаного комплексу (а. с. 261).

Відповідно до Акта обстеження земельної ділянки Вінницької міської об`єднаної територіальної громади від 18 грудня 2019 року за № 276/9-03-3 Департаментом самоврядного контролю Вінницької міської ради проведено обстеження земельної ділянки Вінницької міської об`єднаної територіальної громади, розташованої за адресою: м. Вінниця, вул. Ватутіна, біля буд. № 9В (поблизу земельної ділянки кадастровий номер № 0510100000:01:046:0002) та встановлено, що ТОВ "Він-Аверс", керівником якої є ОСОБА_1, самовільно зайняли земельну ділянку Вінницької міської об`єднаної територіальної громади загальною площею 0,2644 га (в тому числі в межах зони особливого режиму забудови площею 0,0857 га).

На даній земельній ділянці розташовані навіси загальною площею 765 кв. м; частково розміщена будівля комплексу та споруд загальною площею 8 кв. м; бетонна огорожа на бетонному фундаменті та металеві ворота, при цьому земельна ділянка використовується без правовстановлюючих документів для обслуговування нежитлових приміщень (а. с. 8-9).

Відповідно до кадастрового плану земельної ділянки від 11 грудня 2019 року біля самовільно зайнятої земельної ділянки Вінницької міської об`єднаної територіальної громади площею 0,2644 га за адресою: АДРЕСА_1 розташована земельна ділянка площею 0,3526 га кадастровий номер № 0510100000:01:046:0002, яка на праві приватної власності належить ТОВ "Він-Аверс", що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03 грудня 2019 року № 191368308 (а. с. 25-26).

На земельній ділянці площею 0,3526 га за адресою: АДРЕСА_1, знаходиться комплекс нежитлових будівель та споруд загальною площею 2125,4 кв. м, який на праві приватної спільної часткової власності належить ТОВ "Він-Аверс" (9/10 частки) та ОСОБА_1 (1/10 частки).

Відповідно до свідоцтва про право власності від 11 жовтня 2012 року, виданого виконкомом Вінницької міської ради на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради від 11 жовтня 2012 року № 2489, ТОВ "Він-Аверс" на праві власності належить 9/10 часток комплексу, який розташований за адресою АДРЕСА_1, в цілому складається з літери "А" - будівля обласного матеріального складу - пр. № 1-№ 11, № 13-№ 18, загальною площею 1 150,4 кв. м.; будівля складу літера "Г" площею 82,7 кв. м; будівля складу - літера "Е" площею 95,0 кв. м; ангар-склад - літера "Б" площею 435,4 кв. м; будівля складу - літера "В" площею 326,4 кв. м; будівля вагової - літера "Л" площею 8,7 кв. м, навіс - літера "Д", навіс - літера "Ж" та огорожа № 1 (а. с. 52-54).

На кадастровому плані графічно відображено розташування і площу самовільно зайнятої земельної ділянки (а. с. 10-11).

19 грудня 2019 року Вінницька міська рада направила на адресу ОСОБА_1 та ТОВ "Він-Аверс" попередження про усунення порушення земельного законодавства, щодо негайного звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом демонтажу: бетонної огорожі на бетонному фундаменті, металевих воріт, навісів, частин будівель та споруд загальною площею 8 кв. м з приведенням земельної ділянки в первинний стан (а. с. 12-16).

Відповідно до протоколів про адміністративні правопорушення та постанов адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вінницької міської ради № 124 від 14 лютого 2020 року та № 398 від 17 липня 2020 року, ОСОБА_1 та ТОВ "Він-Аверс" притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 152 КУпАП за самовільне зайняття земельної ділянки яка є предметом розгляду даної справи та накладено стягнення у виді штрафу (а. с. 17-22), які відповідачами сплачені.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга Вінницької міської ради задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає установленим принципам і завданням цивільного судочинства, а також вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, відтак, скасуванню не підлягає.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно із частиною першою статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із частинами першою, третьою, четвертою статті 30 ЗК України (в редакції, чинній на момент набуття 31 серпня 1999 року ВАТ "Елеваторпостач" права власності на нежитлові будівлі), при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

При передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об`єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.

Право власності або право користування земельною ділянкою перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 377 ЦК України (в редакції, чинній на момент набуття ОСОБА_1 та ТОВ "Він-Аверс" права власності на нежитлові будівлі) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

За правилами статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на момент набуття ОСОБА_1 та ТОВ "Він-Аверс" права власності на нежитлові будівлі), якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

За цією нормою, визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного й цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

У підпунктах "г" та "ґ" пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (va007700-04) судам роз`яснено, що громадяни та юридичні особи зберігають право на земельні ділянки (пункт 7 розділ X "Перехідні положення" ЗК України (2768-14) ), одержані ними до 01 січня 2002 року у власність, у тимчасове користування або на умовах оренди в розмірах, що були раніше передбачені чинним законодавством.

При переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 01 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК України до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження.

Після 31 грудня 2001 року в таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до статті 120 ЗК України 2001 року на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладених відповідно відчужувачем або набувачем. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2001 року, згідно зі статтею 377 ЦК України, а з часу внесення змін до статті 120 ЗК України Законом України від 27 квітня 2007 року N 997-V (997-16) - і згідно зі статтею 120 ЗК України, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором, а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування. З 01 січня 2010 року до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до статті 377 ЦК України і статті 120 ЗК України в редакції Закону України від 05 листопада 2009 року N 1702-VI (1702-17) .

Судом встановлено, що Вінницькою міською Радою народних депутатів Вінницької області на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради № 1542 від 26 листопада 1999 року ВАТ "Вінницьке підприємство "Елеваторпостач" у постійне користування було надано земельну ділянку площею 0,6149 га для потреб промисловості, про що було видано відповідний державний акт про право постійного користування землею, який був зареєстрований у встановленому законом порядку 20 грудня 2001 року.

Надалі право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 переходило до різних осіб. Зокрема:

- 18 квітня 2002 року ЗАТ "Фінансово-лізінговий дім банку "Україна" на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ним та ВАТ "Вінницьке підприємство "Елеваторпостач", набуло право власності на зазначене нерухоме майно;

- 16 серпня 2002 року ЗАТ "Фінансово-лізінговий дім банку "Україна" вказане нерухоме майно продало ТОВ "Зерноекспорт";

- 19 січня 2011 року на підставі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці за ОСОБА_1 визнано право спільної часткової власності на 1/10 частину нежитлових приміщень;

- 01 серпня 2012 року ТОВ "Він-Аверс" на підставі акта прийому-передачі прийняло активи та зобов`язання ТОВ "Зерноекспорт" (основні засоби активів складалися з нежитлових будівель та споруд).

Отже, право постійного користування земельною ділянкою виникло у ВАТ "Вінницьке підприємство "Елеваторпостач" на підставі державного акта про право постійного користування землею від 20 грудня 2001 року. До наступних власників нерухомого майна, а саме - нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 право користування спірною земельною ділянкою перейшло на підставі положень частини другої статті 120 ЗК України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки матеріалами інвентаризаційної справи № 31871 нерухомого майна встановлено, що спірна земельна ділянка була передана у постійне користування ВАТ "Вінницьке підприємство "Елеваторпостач" на підставі рішення Вінницької міської Ради народних депутатів, відтак, наступні власники нерухомого майна набули права користування спірною земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Встановивши, що бетонна огорожа на бетонному фундаменті, металеві ворота, навіси загальною площею 765 кв. м та частина будівель та споруд загальною площею 8 кв. м, які є предметом спору, на законних підставах належать відповідачам на праві приватної спільної часткової власності, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність обставин, які б вказували на самовільне зайняття відповідачами земельної ділянки.

Посилання Вінницької міської ради на використання відповідачами спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів для обслуговування нежитлових приміщень не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки право власності відповідачів на нерухоме майно - нежитлові приміщення було набуто на законних підставах, що підтверджується матеріалами інвентаризаційної справи. При цьому ні позивач, ні інші особи у встановленому законом порядку не оскаржували та не заперечували право власності відповідачів на зазначене майно.

Крім того, колегія суддів враховує, що із земельної ділянки площею 0,6149 га, яка була передана ВАТ "Вінницьке підприємство "Елеваторпостач" у постійне користування, ТОВ "Він-Аверс" отримало право власності на частину зазначеної земельної ділянки, а саме площею 0,3526 га, кадастровий номер: 0510100000:01:046:0002.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Доводи заявника про те, що до 01 січня 2018 року відповідачам необхідно було переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди, як підставу для задоволення позову, не можуть бути підставою для позбавлення відповідачів права власності на набуте ними у встановленими законом порядку майно.

Посилання заявника на застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 918/633/16, від 13 березня 2019 року у справі № 910/22575/17, від 20 вересня 2019 року у справі № 910/19726/17 та від 06 листопада 2019 року у справі № 910/14325/17, колегія суддів відхиляє, оскільки у зазначених справах встановлені інші фактичні обставини, відмінні від цієї справи, що у свою чергу призводить до іншого матеріально-правового регулювання спірних відносин. Зокрема, у справах, на які посилається заявник, судами не встановлено, що спірна земельна ділянка була передана органом місцевого самоврядування попередньому власнику нерухомого майна у постійне користування.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та узгоджуються з нормами права, які судом правильно застосовані, а посилання касаційної скарги на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, є безпідставним та спростовується матеріалами справи.