відповідачі: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумське АТП-15927",

треті особи: Головне управління Державної податкової служби України у Сумській області, Акціонерне товариство "Райффайзен Банк"

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське АТП-15927" на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 червня 2021 року у складі судді Корольової Г. Ю. та постанову Сумського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Кононенко О. Ю., Собини О. І.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське АТП-15927" (далі - ТОВ "Сумське АТП-15927"), треті особи: Головне управління Державної податкової служби України у Сумській області (далі - ГУ ДПС у Сумській області), Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" (далі - АТ "Райффайзен Банк"), про визнання права власності на майно.

Позовна заява мотивована тим, що вона стала переможцем аукціону з продажу майна платників податків, який відбувся 30 липня 2019 року та отримала право на купівлю майна, що перебувало у податковій заставі та належало ТОВ "Сумське АТП-15927", а саме нежитлового приміщення, профілакторію № 4, літера К, загальною площею 329,4 кв. м, що розташоване на АДРЕСА_1 .

01 серпня 2019 року між нею та продавцем - ГУ ДФС у Сумській області, укладено договір купівлі-продажу майна платників податків, яке перебувало в податковій заставі та внесено грошові кошти за вказаним договором у повному обсязі у сумі 336 921 грн. ГУ ДФС у Сумській області було виключено спірне майно з податкової застави.

Зазначала, що внаслідок її звернення до державного реєстратора встановлено, що після виникнення податкової застави у попереднього власника - ТОВ "Сумське АТП-15927", державною виконавчою службою було внесено три записи про арешт всього нерухомого майна боржника. На даний час виконавче провадження не закінчене, тому придбане нею майно знаходиться під арештом.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: визнати за нею право власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, профілакторій № 4, літера К, загальна площа 329,4 кв. м, місцезнаходження майна: АДРЕСА_1 ; зняти арешт з вказаного об`єкту нерухомого майна.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 червня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення - профілакторій АДРЕСА_1, загальною площею 329,4 кв. м.

Знято арешт з нежитлового приміщення - профілакторію № 4, літера К на АДРЕСА_1, загальною площею 329,4 кв. м.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за наявності арешту (обтяжень) накладеного на майно, порушується право власності власника цього майна - ОСОБА_1, внаслідок чого остання позбавлена змоги у повному обсязі користуватися та розпоряджатися на власний розсуд придбаним нею нерухомим майном на аукціоні з продажу майна платників податків.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ "Сумське АТП-15927" залишено без задоволення, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 червня 2021 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи, ухваливши законне та обґрунтоване рішення, захистивши порушене право власності позивача.

Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги щодо неналежного відповідача, вказавши, що, фактично, у судовому розгляді брав участь представник Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), структурним підрозділом якого є Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).

Крім того, апеляційний суд не погодився з доводами апеляційної скарги про порушення правил юрисдикції судом першої інстанції, оскільки спір має приватно правовий характер, поданий з метою захисту цивільного права позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2021 року до Верховного Суду, ТОВ "Сумське АТП-15927", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 червня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що позов пред`явлено до неналежного відповідача - Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), який не є юридичною особою.

Вказує, що суд першої інстанції помилково відніс даний спір до цивільної юрисдикції, оскільки виконавче провадження в межах якого було накладено арешт на нерухоме майно боржника було відкрито за виконавчими документами, виданими Господарським судом Сумської області. Крім того, сама позивач зареєстрована як фізична особа - підприємець та не заперечує, що має намір використовувати спірне майно у своїй підприємницькій діяльності.

Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачем надано до суду належні докази, які свідчать про наявність правових підстав для зняття арешту з майна боржника. Згідно з витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 10 лютого 2011 року була зареєстрована податкова застава № 108117437 на активи платників податків згідно з актом опису від 04 лютого2011 року № 7, який містить чотири різні види найменування майна, тобто відповідно до вказаного обтяження податкову заставу безпосередньо на нежитлове приміщення профілакторію № 4 літера К загальна площа 329,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано в державному реєстрі обтяжень рухомого майна не було. У зазначеному акті було інше майно.

Вважає, що оскільки з акту опису й арешту майна спірне нежитлове приміщення виключене не було, то це унеможливлювало розпоряджатися цим майном, чим порушені права ТОВ "Сумське АТП-15927", а не позивача.

Вказує, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи № 592/15773/19 щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного майна.

Відзив на касаційну скаргу позивач до суду не подав.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2022 року відкрито провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

27 січня 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2022 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

30 липня 2019 року відбувся аукціон з продажу майна платника податків - ТОВ "Сумське АТП-15927", яке перебувало у податковій заставі відповідно до акту опису майна від 04 лютого 2011 року № 7 - нежитлового приміщення, профілакторій № 4. літера К, загальна площа 329,4 кв. м, місцезнаходження майна: АДРЕСА_1 . Дозвіл на його продаж податковій службі було надано постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року у справі № 818/782/13-а, організатор аукціону Товарна біржа "Міжрегіональна товарно - промислова біржа", замовник аукціону - Головне управління Державної фіскальної служби України у Сумській області.

ОСОБА_1 взяла участь у цьому аукціоні та стала його переможцем, отримавши право купити майно за 336 921 грн.

Після сплати переможцем аукціону ОСОБА_1 всієї суми коштів ГУ ДФС у Сумській області виключило придбане нею майно з податкової застави і 01 серпня 2019 року між ГУ ДФС у Сумській області та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

При зверненні ОСОБА_1 до державного реєстратора встановлено, що вже після виникнення податкової застави у попереднього власника - ТОВ "Сумське АТП-15927", державною виконавчою службою було внесено три записи про арешт всього нерухомого майна боржника ТОВ "Сумське АТП-15927": 03 жовтня 2013 року, 08 грудня 2014 року та 29 серпня 2019 року.

Рішенням державного реєстратора від 14 травня 2021 року № 58130662 відмовлено у державній реєстрації права власності на нежитлове приміщення, що розташоване у АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 24 серпня 2008 року проведено запис про реєстрацію обтяження: заборона на нерухоме майно, зокрема і на нежитлове приміщення, профілакторій № 4, літера К, загальна площа 329,4 кв. м, місцезнаходження майна: АДРЕСА_1, яке є предметом іпотеки АТ "Райффайзен Банк".

За повідомленням АТ "Райффайзен Банк" заборгованість по генеральній угоді від 12 грудня 2007 року № 012/15-12/3149, укладеній з ТОВ "Сумське АТП-15927" погашена у 2011 році. У зв`язку з погашенням заборгованості на вимоги автотранспортного підприємства банком було підготовлено повідомлення до приватного нотаріуса Ворошиної Л. В. про припинення іпотечного договору від 24 квітня 2008 року, за яким забезпеченням виступало нерухоме майно зареєстроване за № 21603051, до складу якого входило приміщення профілакторію № 4 під літерою "К", площею 329 кв. м, за яким не значиться діючих /існуючих обтяжень банку. Державна реєстрація припинення іпотеки проведена 07 листопада 2019 року.

29 вересня 2020 року Ковпаківський районний суд м. Суми своїм рішенням у справі № 592/15773/19 відмовив у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна платника податків, яке перебуває в податковій заставі від 01 серпня 2019 року, укладений між ГУ ДФС у Сумській області, боржник -платник податків ТОВ "Сумське АТП-15927", і громадянкою України ОСОБА_1 .

Предметом судового розгляду були вимоги ТОВ "Сумське АТП-15297" про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного ОСОБА_1 щодо продажу на аукціоні, проведеного товарною біржою "Міжрегіональна товарно-промислова біржа" приміщення профілакторію № 4, літера К, загальна площа 329,4 кв. м, у АДРЕСА_1, з підстав наявності заборони на відчуження майна, яка не була перевірена під час вчинення правочину купівлі-продажу на аукціоні.

АТ "Райффайзен Банк" участі у справі не брав.

Сумський апеляційний суд постановою від 14 січня 2021 року залишив вищезазначене рішення суду першої інстанції без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2022 року (провадження № 61-2464св21) рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 вересня 2020 року та постанова Сумського апеляційного суду від 14 січня 2021 року залишені без змін.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судового рішення визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ТОВ "Сумське АТП-15927" вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 23 травня 2018 року у справі № 757/21143/15-ц (провадження № 14-112цс18), від 19 лютого 2020 року у справі № 920/447/18, від 13 жовтня 2020 року у справі № 640/22013/18 (провадження № 14-58цс20) та від 20 січня 2021 року у справі № 522/1029/18, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ТОВ "Сумське АТП-15927" задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із частиною першою статті 317 цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною першою статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 90 Податкового кодексу України встановлено, що пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною першою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до частини першої статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановивши, що 30 липня 2019 року відбувся аукціон з продажу спірного у цій справі майна платника податків - ТОВ "Сумське АТП-15927", яке перебувало у податковій заставі та дозвіл на його продаж податковій службі було надано постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року у справі № 818/782/13-а, а позивач, як переможець аукціону повністю сплатила кошти за майно, проте, за наявності накладеного на нього арешту, ОСОБА_1 позбавлена можливості користуватися та розпоряджатися придбаним нею нерухомим майном, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про визнання за нею права власності на придбане на аукціоні нежитлове приміщення та зняття з нього арешту, в ефективний спосіб захистивши права позивача.

Доводи касаційної скарги про те, що позов було пред`явлено до неналежного відповідача не заслуговують на увагу.

Верховний Суд погоджується із судом апеляційної інстанції, який вказав, що, з огляду на структуру Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) є його структурною складовою частиною. При цьому, фактично участь у справі в суді першої інстанції з боку відповідача - Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) брав участь представник Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) за довіреністю, яка видана саме Північно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Суми), яке є юридичною особою і до складу якого входить вищезазначений відділ. Тому, у справі брав участь представник належного відповідача за довіреністю.

Подібного висновку також дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 червня 2021 року у справі № 760/32455/19 (провадження № 61-16459сво20).

Посилання касаційної скарги на те, що справа підлягає розгляду в господарському суді, є безпідставним, оскільки спір має приватно правовий характер, поданий з метою захисту цивільного права позивача.

У статті 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Правила визначення юрисдикційності відповідної справи встановлені процесуальними законами, якими регламентована предметна та суб`єктна юрисдикція господарських та цивільних судів, - це стаття 20 ГПК України та стаття 19 ЦПК України.

У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна, або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово у своїх постановах указувала критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Отже, юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Відповідно до пунктів 6, 13 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці, а також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Разом з тим, відповідно до статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна, або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Приватноправові відносини, що характерні для цивільного судочинства вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за змістом договору купівлі-продажу приміщення профілакторію № 4 під літерою "К", площею 329,4 кв. м, яке розташоване у АДРЕСА_1, укладеного 01 серпня 2019 року, позивач виступила стороною договору, як фізична особа.

Разом з цим, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин. Визначаючи юрисдикцію спору необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у цій справі.

Суд апеляційної інстанції, відхиляючи аналогічний довід апеляційної скарги товариства, правильно вказав, що оскільки позивач звернулася до суду не зі скаргою на дії державного виконавця, а з позовною заявою про звільнення майна з-під арешту та визнання права власності на нього, обравши належний спосіб захисту порушеного права, то безпідставними є доводи заявника про те, що справу не можна розглядати за правилами цивільного судочинства.

Посилання касаційної скарги на правові висновки Великої Палати Верховного Суду не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на правильність вирішення судами спору.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні представником відповідача норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.