У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до приватного підприємства "Клембівський сервіс" (далі - ПП "Клембівський сервіс", підприємство), ОСОБА_2, в якому просив суд стягнути з відповідачів борг за договорами позики в сумі 50 000 доларів США, що на день подання позову еквівалентно 1 321 000 грн, та судові витрати на послуги адвоката та сплату судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28 травня 2013 року між ОСОБА_1 таПП "Клембівський сервіс", а також між ОСОБА_3 та ПП "Клембівський сервіс" укладено договори позики, якими підтвердженого надання

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підприємству коштів в сумі по 25 000 доларів США, що на час надання коштів було еквівалентно 200 000 грн, з метою придбання підприємством майнових сертифікатів у жителів села Клембівка (спілка співвласників майнових паїв села Клембівка).

Відповідно до пункту 3.2. договорів позики за домовленістю сторін позикодавцем перед переданням позичених коштів позичальнику, було здійснено обмін (конвертацію) цих коштів у гривню.

Позику надано в готівковій формі шляхом внесення коштів в касу підприємства, що підтверджено видатковими ордерами.

Надання коштів у позику підприємству було обумовлено домовленістю позикодавців із засновником підприємства ОСОБА_2, згідно якої після придбання у власників майнових сертифікатів і виділення майна в натурі на суму придбаних сертифікатів, ПП "Клембівський сервіс" протягом 4-х років мало бути реорганізовано у товариство з обмеженою відповідальністю

(далі - ТОВ), а кошти, надані у позику, враховані як внески до статутного капіталу цього товариства (частка учасника), що відображено у пункті 1.2 договорів позики від 28 травня 2013 року, в якому також зазначено, що якщо ПП "Клембівський сервіс" не буде реорганізовано у ТОВ і позичальники не отримають частку в майні (статутному капіталі) реорганізованого підприємства, як учасники, позики повертаються на умовах цих договорів.

У встановлений договорами позики строк ПП "Клембівський сервіс" взяті на себе зобов`язання не виконало, не здійснило зміну своєї організаційно-правової форми, з включенням ОСОБА_1 і ОСОБА_3 до складу учасників реорганізованого товариства.

28 листопада 2017 року ОСОБА_1 і ОСОБА_3 виставили вимоги

ПП "Клембівський сервіс" про повернення позик, які залишилися без задоволення.

15 лютого 2018 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір уступки права вимоги, за умовами якого до ОСОБА_1 перейшли всі права кредитора, які належали ОСОБА_3 за договором позики від 28 травня

2013 року, про що ПП "Клембівський сервіс" було повідомлено в цей же день.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 12 лютого 2021 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто із ПП "Клембівський сервіс" на користь ОСОБА_1 заборгованість згідно договорів позики в сумі 50 000 доларів США, що еквівалентно 1 397 775 грн за офіційним курсом НБУ на момент ухвалення рішення, та судові витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 15 000 грн і 10 373,40 грн по оплаті судового збору. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що підприємство отримало кошти у позику від позивача та ОСОБА_3 згідно договорів від 28 травня 2013 року, однак своїх зобов`язань не виконало та до теперішнього часу суми позик не повернуло. При цьому причини невиконання цих зобов`язань правового значення для справи не мають.

Відмовляючи у задоволенні вимоги позивача про солідарне стягнення боргу за договором позики, суд виходив із того, що ОСОБА_2 не повинен відповідати за зобов`язаннями ПП "Клембівський сервіс".

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Вінницького апеляційного суду від 02 червня 2021 року апеляційну скаргу ПП "Клембівський сервіс" задоволено частково, рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 12 лютого 2021 року частково змінено у мотивувальній частині рішення, викладено його в редакції цієї постанови, в іншій частині рішення суду залишено без змін.

Апеляційний суд вказав, що висновок суду першої інстанції про відсутність заперечень відповідача щодо укладеного 15 лютого 2018 року договору відступлення права вимоги після отримання повідомлення про укладення такого договору, не відповідає дійсності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ПП "Клембівський сервіс", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

17 червня 2021 року ПП "Клембівський сервіс" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 12 лютого 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду

від 02 червня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2021 рокувідкрито касаційне провадження за скаргоюПП "Клембівський сервіс", витребувано матеріали справи із районного суду.

У липні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2021 року зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку виконання рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 12 лютого 2021 року у цивільній справі № 153/943/19.

Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржені судові рішення застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 522/4840/18, від 09 березня 2021 року у справі № 754/5827/19,

від 22 травня 2018 року у справі № 904/11838/16, від 29 травня 2018 року у справі № 910/14716/17.

Заявник вважає, що суди не надали оцінки письмовим доказам. Договори від 28 травня 2013 року не відповідають вимогам статті 1046 ЦК України, а зобов`язання перетворити (реорганізувати) ПП "Клембівський сервіс" у товариство з обмеженою відповідальністю з подальшим включенням позикодавців до складу засновників, а позику вважати внеском до статутного капіталу, суперечить природі договору позики.

Вимога повернення позики з підстав невиконання умов щодо реорганізації приватного підприємства вказує на те, що договори укладались

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 або з метою заволодіти активами підприємства, або з метою перекрити розкрадання майна та коштів від реалізації вирощеного врожаю та наданих послуг, шляхом стягнення коштів з підприємства по підробленим договорам. Однак відсторонення ОСОБА_1 від посади директора позбавило можливості заволодіти коштами без рішення суду.

Договори позики від 28 травня 2013 року не були підписані під час керівництва ОСОБА_2 і не були передані йому після відсторонення ОСОБА_1 від виконання обов`язків директора.

Судом було встановлено, що передача коштів ОСОБА_1 і ОСОБА_3 нібито відбулася до підписання договорів позики, про що свідчать квитанції до прибуткових касових ордерів, в яких зазначено підставу "позика на закупку майнових паїв згідно договору позики". Ці квитанції та записи у касовій книзі за січень-березень 2012 року містять підписи касира, які здійснив головний бухгалтер ОСОБА_3 незаконно, оскільки в його повноваження не входили обов`язки касира підприємства.

Суди не звернули увагу на той факт, що надані документи всупереч вимогам частини третьої статті 238 ЦК України були підписані від імені позичальника ОСОБА_3 і представника ПП "Клембівський сервіс" в особі бухгалтера ОСОБА_3, тобто однією особою, а отже направлені на реалізацію інтересів цієї особи.

Судами не врахована та обставина, що на підтвердження договору позики були надані позивачем квитанції до прибуткових касових ордерів із зазначенням конкретних сум в гривнях, доказів про отримання підприємством позики у валюті суду не надано, що свідчить про двозначність розуміння суті обов`язку боржника.

Суди попередніх інстанцій хибно встановили ту обставину, що ОСОБА_3 мав юридичне право на підписання договору позики на підставі довіреності

від 24 травня 2013 року, оскільки дана довіреність не містить визначених повноважень повіреного на укладення договору позики. Укладаючи договір позики, представник з власної ініціативи розширив межі наданих йому повноважень, що свідчить про недійсність правочину та відсутність створених ним юридичних наслідків, у тому числі повернення коштів.

Судами не враховано, що ОСОБА_1 після відсторонення від виконання обов`язків директора, не передав засновнику підприємства ОСОБА_2 жодних документів щодо функціонування підприємства.

Судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статті 516 ЦК України, яка визначає порядок заміни кредитора у зобов`язанні.

Судом першої інстанції не враховано, що засновник підприємства

ОСОБА_2 прийняв рішення про викуп майнових сертифікатів у їх власників розпайованого ПрАТ ПП "Поділля" в січні 2012 року та особисто сам з метою викупу і оформлення договорів купівлі-продажу, додатково окремими сумами в залежності від дати укладення договору, вносив протягом

2012 року до каси підприємства кошти, як внески засновника, і проводив розрахунки за видатковими касовими ордерами із власниками паїв.

Зазначення в рішеннях судів про встановлення факту використання коштів, одержаних в позику від ОСОБА_1 і ОСОБА_3, підприємством на придбання майнових сертифікатів у власників майнових паїв с. Клембівка, не відповідає дійсності, оскільки саме за рахунок додаткового внеску засновника ОСОБА_2 було викуплено майнові сертифікати на загальну суму 908 977 грн.

Визнана судом як доказ касова книга, не є доказом, оскільки вона не є тим примірником, який зберігався на підприємстві до призначення директором ОСОБА_1 .

Крім того заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, вважаючи, що суди необґрунтовано відхилили клопотання про призначення експертизи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2021 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Левицькою-Корчун В. І. подано відзив на касаційну скаргу ПП "Клембівський сервіс", в якому представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень, просить рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 12 лютого 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 02 червня 2021 року залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

28 травня 2013 року укладено договір позики, за яким ОСОБА_1 надав

ПП "Клембівський сервіс" у 2012 році протягом 3-х місяців позику на закупку майнових сертифікатів у жителів с. Клембівки на суму 25 000 доларів США, що на час внесення коштів еквівалентно 200 000 грн, шляхом внесення відповідних коштів у касу підприємства, що підтверджується прибутково-видатковими касовими ордерами. Позичальник зобов`язався повернути позику у визначений цим договором строк і на умовах цього договору.

28 травня 2013 року укладено договір позики, за яким ОСОБА_3 надав

ПП "Клембівський сервіс" у 2012 році протягом 3-х місяців позику на закупку майнових сертифікатів у жителів с. Клембівки на суму 25 000 доларів США, що на час внесення коштів еквівалентно 200 000 грн, шляхом внесення відповідних коштів у касу підприємства позичальника, що підтверджується прибутково-видатковими касовими ордерами. Позичальник зобов`язується повернути позику у визначений цим договором строк та на умовах цього договору.

Згідно пунктів 1.2, 1.3 договорів позики сторони домовилися, що протягом

4-х років з моменту їх укладення, ПП "Клембівський сервіс" має бути реорганізовано у ТОВ, а кошти надані позичальниками враховані як їх внесок до статутного капіталу (частка учасника). Якщо ПП "Клембівський сервіс" не буде реорганізовано у ТОВ і позичальник не отримає частку в майні (статутному капіталі) реорганізованого підприємства, як учасник, позика повертається на умовах цього договору. Позика надається позичальнику на безвідсотковій зворотній основі.

Фактичний розмір позики, наданої позичальнику за цим договором, складає 25 000 доларів США та підлягає поверненню позичальнику в гривнях, за офіційним курсом долара США на день повернення позики (пункт 2.2 договорів позики).

Відповідно до пункту 4 договорів позики, - позика надається строком не більше 5 років з моменту надання позики позичальнику шляхом внесення коштів до каси позичальника та підлягає поверненню за закінченням визначеного сторонами строку або за вимогою позикодавця (пункт 4.1 договорів позики). Строк, вказаний у пункті 4.1 договорів позики може бути зменшений за згодою сторін (пункт 4.2 договорів позики).

Пунктом 5 договорів позики визначено порядок повернення позики, відповідно до якого позика повертається позикодавцю шляхом: зарахування цих коштів як внеску позичальника до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, у яке буде реорганізовано ПП "Клембівський сервіс"; видачі йому коштів в касі або шляхом їх перерахування на рахунок позичальника за наданими ним реквізитами, у строк вказаний в пункті 4.1 цього договору (пункт 5.1 договорів позики).

Позичальник має право повертати позику частинами (пункт 5.2 договорів позики).

У випадку відсутності у позичальника коштів на повернення позики, позичальник за згодою позикодавця проводить розрахунок з позикодавцем шляхом передання йому відступного (майна), яким може бути майно позичальника, яке позикодавець погоджується прийняти (пункт 5.3 договорів позики).

Згідно квитанцій ПП "Клембівський сервіс" до прибуткових касових ордерів, підприємством прийняті від ОСОБА_1 кошти: 23 січня 2012 року -

5 800 грн, 25 січня 2012 року - 49 000 грн, 26 січня 2012 року - 35 000 грн,

01 лютого 2012 року - 29 500 грн, 21 лютого 2012 року - 30 000 грн,

06 березня 2012 року - 49 645 грн. Квитанції засвідчені підписами головного бухгалтера і касира ОСОБА_3 та печаткою ПП "Клембівський сервіс".

Згідно квитанцій ПП "Клембівський сервіс" до прибуткових касових ордерів, підприємством прийнято від ОСОБА_3 кошти: 27 січня 2012 року - 7820 грн, 28 січня 2012 року - 40 650 грн, 30 січня 2012 року - 69 380 грн, 21 лютого 2012 року - 28 100 грн, 07 березня 2012 року - 54 050 грн. Квитанції засвідчені підписами головного бухгалтера і касира ОСОБА_3 та печаткою ПП "Клембівський сервіс".

Підставою прийняття коштів у вказаних квитанціях зазначено - позика на закупку майнових паїв згідно договору позики.

28 листопада 2017 року ОСОБА_1 і ОСОБА_3 надіслали на адресу

ПП "Клембівський сервіс" вимоги про повернення коштів, отриманих за договорами позики від 28 травня 2013 року.

Вказані вимоги були отримані підприємством 29 листопада 2017 року.

15 лютого 2018 року ОСОБА_3 (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (новий кредитор) уклали договір відступлення права вимоги, за умовами якого

ОСОБА_3 відступає, а ОСОБА_1, приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору і стає новим кредитором за договором позики від 28 травня 2013 року, у відповідності до якого отримує право вимоги у повному обсязі прав, що належали ОСОБА_3 до ПП "Клембівський сервіс" (пункт 1.1). За цим договором ОСОБА_1 в повному обсязі одержує право замість первісного кредитора, вимагати від боржника належного виконання зобов`язань за договором позики від 28 травня 2013 року на суму 25 000 доларів США, яка підлягає погашенню боржником ПП "Клембівський сервіс" у гривневому еквіваленті на час проведення розрахунків у відповідності до умов цього договору позики (пункт 1.2.).

ОСОБА_1 надіслав повідомлення на адресу ПП "Клембівський сервіс" про те, що 15 лютого 2018 року між ним і ОСОБА_3 було укладено договір відступлення права вимоги. Повідомлення отримано підприємством

16 лютого 2018 року.

Згідно наказу № 2 від 10 березня 2011 року, підписаного головою

ПП "Клембівський сервіс" ОСОБА_2, ОСОБА_3 прийнятий на роботу на посаду головного бухгалтера.

Згідно рішення № 2 засновника ПП "Клембівський сервіс" ОСОБА_2

від 20 травня 2013 року, ОСОБА_1 призначено із 20 травня 2013 року на посаду директора ПП "Клембівський сервіс".

Згідно довіреності, виданої 24 травня 2013 року ПП "Клембівський сервіс" та підписаної директором ОСОБА_1, ОСОБА_3 уповноважений

діяти від імені підприємства з обсягом повноважень директора підприємства, без обмежень. Йому надається право підписувати від імені

ПП "Клембівський сервіс" всі документи в тому числі: договори, угоди, інші правочини щодо будь-якого майна підприємства; подання та підпису всіх документів, необхідних для виконання цих повноважень, а також вчиняти всі інші дії, пов`язані з виконанням цієї довіреності.

ПП "Клембівський сервіс" суми позики за договорами від 28 травня

2013 року не повернув.

Позиція Верховного Суду

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно частини першої-другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

З системного аналізу норм статті 1046, 1047 ЦК України вбачається, що оскільки договір позики є реальним, то факт передання грошових коштів може підтверджуватися договором позики, укладеними в письмовій формі, якщо в тексті останнього сторонами не зазначений інший строк передання грошових коштів.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Разом з тим, якщо факт передання грошових коштів відрізняється від моменту підписання договору між сторонами, то він може підтверджуватися розпискою або іншими документами, тобто письмовими доказами. При цьому чинне законодавство України не встановлює обов`язковості написання розписки про передачу грошових коштів, якщо між сторонами укладений договір позики в письмовій формі або ними використовуються інші документи на підтвердження факту передання грошових коштів.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 зазначено, що реальним вважається договір, що є укладеним з моменту передачі речі або вчинення іншої дії. Для укладення реального договору необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між його сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача речі однією стороною іншій стороні або вчинення іншої дії.

Таким чином, оскільки під час розгляду справи про стягнення заборгованості за договором позики до предмету доказування входять факти, що свідчать про укладення між сторонами договору позики, його умови, передання та повернення грошових коштів, то наявні в матеріалах справи копії договорів позики та квитанцій до прибуткових касових ордерів є належними доказами.

Під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій було встановлено, що між ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ПП "Клембівський сервіс" 28 травня 2013 року було укладено два договори позики, за умовами якого підприємство отримало позику на загальну суму 50 000 доларів США.

Грошові кошти за цими договорами передавались не одноразово, а протягом січня-березня 2012 року через касу підприємства після конвертації валюти у гривню.

Встановивши факт існування між сторонами договірних правовідносин, а також факт невиконання позичальником своїх зобов`язань із повернення суми позики, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми боргу за договорами позики.

З урахуванням умов договорів, квитанцій до прибуткових касових ордерів та касової книги ПП "Клембівський сервіс", суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтовано встановив розмір наданої позики.

Оригінали договорів позики та квитанцій до прибуткових касових ордерів були оглянуті під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Доводи касаційної скарги, що спірні договори позики, усупереч вимогам частини третьої статті 238 ЦК України укладено від імені кредитора та позичальника однією і тією ж особою, тобто договір направлений на реалізацію інтересів однієї особи, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для повернення позики.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відомостей про визнання недійсними договорів позики від 28 травня

2013 року матеріали справи не містять.

Щодо валюти позики Верховний Суд враховує, що пунктами 2.2 договорів позики встановлено фактичний розмір позик, наданих позичальнику по 25 000 доларів США кожним, які підлягають поверненню в гривнях, за офіційним курсом долара США на день повернення позики.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року в справі № 723/304/16-ц (провадження № 14-360цс19) вказала, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Отже визначаючи суму боргу, яка підлягає стягненню суди попередніх інстанцій обґрунтовано врахували умови договорів позики.

Стаття 512 ЦК України визначає перелік основних підстав для заміни кредитора у зобов`язанні.

Зокрема, за наведеною правовою нормою, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Договір відступлення права вимоги (цесії) є правочином про передачу вимог первісного кредитора новому кредиторові, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина перша статті 516 ЦК України включає положення, згідно з якими заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, правильно виключив з його мотивувальної частини висновок про відсутність заперечень відповідача щодо укладеного 15 лютого 2018 року договору відступлення права вимоги.

Разом з тим доказів визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 15 лютого 2018 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Доводам клопотання ПП "Клембівський сервіс" про призначення експертизи, надана оцінка судами попередніх інстанцій з якою погоджується і Верховний Суд.

З урахуванням встановлених обставин висновки апеляційного та районного суду по суті вирішення спору, не суперечать висновкамВерховного Суду у постановах від 01 квітня 2020 року у справі № 522/4840/18, від 09 березня 2021 року у справі № 754/5827/19, від 22 травня 2018 року у справі

№ 904/11838/16, від 29 травня 2018 року у справі № 910/14716/17 на які посилався заявник в касаційній скарзі.

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій дали оцінку наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, в силу статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

При цьому фактично доводи касаційної скарги є аналогічними доводам апеляційної скарги, яким надав належну оцінку апеляційний суд.

Колегія суддів враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін. Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

За таких обставин касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Оскільки оскаржені судові рішення залишені без змін, виконання рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 12 лютого 2021 року підлягає поновленню, згідно статті 436 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Клембівський сервіс" залишити без задоволення.

Рішення Ямпільського районного суду Вінницької від 12 лютого 2021 року, з урахуванням внесених в ході апеляційного перегляду справи змін, та постанову Вінницького апеляційного суду від 02 червня 2021 року залишити без змін.