розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4, на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 29 січня 2021 року у складі судді Майбороди С. М. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року в складі колегії суддів: Мамонової О. Є., Бобрової І. О., Висоцької Н. В.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні частиною земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що він є власником земельної ділянки, площею 0,2855 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1, кадастровий номер 7425581600:03:000:0019. Суміжними з його земельною ділянкою є земельні ділянки відповідачів - кадастровий номер 7425581600:03:000:0108, яка належить ОСОБА_3 та кадастровий номер 7425581600:03:000:0109, яка належить ОСОБА_2 . Відповідачі не дотримуються норм чинного законодавства та Державних будівельних норм України (ДБН) відносно його земельної ділянки.

Порушення своїх прав вбачає в тому, що відповідачі без узгодження з ним облаштували частково на межі, а частково на його земельній ділянці об`єкти, зокрема бетонну плиту, яка є частиною конструкції огорожі від сусідньої ділянки і виступає на територію земель загального користування та частково перешкоджає доступу до огорожі його земельної ділянки, частково на межі знаходиться дерев`яний житловий будинок, який виступає на територію його земельної ділянки без врахування відстані за правилами ДБН. Збудовані вздовж межі його земельної ділянки сусідські будівлі, споруди та огорожі земельних ділянок, конструкції покриттів цих будівель та споруд, що належать відповідачам, за місцем розташування не відповідають положенням ДБН. Також було виявлено, що відсутня водостічна система з дахів споруд та будівлі відповідачів з боку його земельної ділянки; в напрямку водоймища з боку земельної ділянки ОСОБА_2 було перекрито доступ до води шляхом зміни рельєфу берегової лінії, що перешкоджає вільному проходу вздовж берегової лінії. Під час дощів вода стікаючи з об`єктів, будівлі, споруд відповідачів підтоплює його земельну ділянку, чому сприяє й триваюча бездіяльність відповідачів в усуненні вказаних порушень.

Вказані у позові обставини в їх сукупності становлять перешкоди у здійсненні його права користування та розпорядження належним йому майном, що підтверджується висновком експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження від 14 грудня 2019 року № 1/12-2019, та мають бути усунені відповідачами.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив усунути йому перешкоди у користуванні частиною земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1, кадастровий номер 7425581600:03:000:0019, площею 0,00186 га із загальної площі 0,2855 га, а саме:

1) зобов`язати ОСОБА_2 як власника земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109:

1.1) звільнити частину земельної ділянки № 7425581600:03:000:0019 від:

- частини фундаменту металевої споруди, площею 0,06 кв. м;

- частини дерев`яної будівлі, площею 4,86 кв. м;

- частини споруди (навісу), що примикає до огорожі земельної ділянки, кадастровий номер 7425581600:03:000:0109, яка займає 7,33 кв. м;

шляхом їх демонтажу (часткового розбирання) з наступним розміщенням їх на відстані 1,0 м від межі земельної ділянки № 7425581600:03:000:0019;

- огорожу земельної ділянки кадастровий номер 7425581600:03:000:0109 демонтувати та встановити на межі земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109;

1.2) конструкцію покриття споруди (навісу) привести у відповідність з положенням пункту 3.25 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", пункту 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування і забудова територій" шляхом зобов`язання виконати необхідні інженерно-технічні заходи, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівель та карнизів споруди (навісу) на територію суміжної земельної ділянки №7425581600:03:000:0019, а саме: змінити нахил конструкції покриття споруди (навісу) в бік земельної ділянки кадастровий номер 7425581600:03:000:0109 та виконати заходи з організації водовідведення атмосферних опадів з покрівлі споруди (навісу) на земельну ділянку кадастровий номер 7425581600:03:000:0109;

1.3) кам`яну будівлю на земельній ділянці з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109 привести у відповідність до положень пункту 3.25 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", пункту 6.1.41 ДБН 5.2.2-12:2019 "Планування і забудова територій", наступним чином:

- частину стіни будівлі перенести на відстань 1,0 м від межі земельної ділянки № 7425581600:03:000:0019;

- змінити нахил частини конструкції покриття кам`яної будівлі в бік земельної ділянки кадастровий номер 7425581600:03:000:0109 та виконати заходи з організації водовідведення атмосферних опадів з покрівлі будівлі на земельну ділянку кадастровий номер 7425581600:03:000:0109;

1.4) металеву споруду на земельній ділянці з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109 привести у відповідність до положень пункту 3.25 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", п. 6.1.41 ДБН 5.2.2-12:2019 "Планування і забудова територій" наступним чином:

- перенести частину стіни та фундаменту металевої споруди на відстань 1,0 м від межі земельної ділянки № 7425581600:03:000:0019;

- змінити нахил частини конструкції покриття кам`яної будівлі в бік земельної ділянки кадастровий номер 7425581600:03:000:0109 та виконати заходи з організації водовідведення атмосферних опадів з покрівлі споруди на земельну ділянку кадастровий номер 7425581600:03:000:0109;

1.5) зобов`язати виконати необхідні інженерно-технічні заходи, що запобігатимуть опаданню атмосферних опадів з покрівлі та карнизів дерев`яного будинку (дерев`яної будівлі), розташованого частково на території ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109, на територію суміжної земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019, відповідно до положень пункту 3.25 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", та відповідно до 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування і забудова територій", а саме: змінити нахил частини конструкції покриття дерев`яного будинку (дерев`яної будівлі) у бік земельної ділянки кадастровий номер 7425581600:03:000:0109 та виконати заходи з організації водовідведення атмосферних опадів з покрівлі дерев`яного будинку (дерев`яної будівлі) на земельну ділянку кадастровий номер 7425581600:03:000:0109;

2) зобов`язати ОСОБА_3 як власника земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0108:

2.1) звільнити частину земельної ділянки № 7425581600:03:000:0019 від:

- огорожі земельної ділянки, кадастровий номер 7425581600:03:000:0108, що займає 3,21 кв. м, шляхом демонтування та встановлення на межі земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0108;

- частини дерев`яної будівлі, площею 3,14 кв. м, шляхом їх демонтування (часткового розбирання) з наступним розміщенням на земельній ділянці з кадастровим номером 7425581600:03:000:0108 на відстані 1,0 м від межі земельної ділянки номер 7425581600:03:000:0019;

2.2) бетонну конструкцію, яка є фундаментною частиною конструкції огорожі земельної ділянки кадастровий номер 7425581600:03:000:0108, яка виступає на територію земель загального користування та частково перешкоджає доступу до огорожі земельної ділянки ОСОБА_1, привести у відповідність до пункту 3.25 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", пункту 6.1.34 ДБН - 2.2-12:2019 "Планування і забудова територій" шляхом демонтування;

2.3) споруду, яка розташована в притул до огорожі земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0108, привести у відповідність до положень 3.25 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", пункту 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування і забудова територій" наступним чином:

- дерев`яну стіну споруди перенести на відстань 1,0 м від межі земельної ділянки № 7425581600:03:000:0019;

- змінити нахил конструкції покриття споруди в бік земельної ділянки кадастровий номер 7425581600:03:000:0108 та виконати заходи з організації водовідведення атмосферних опадів з покрівлі споруди на земельну ділянку кадастровий номер 7425581600:03:000:0108;

2.4) зобов`язати виконати необхідні інженерно-технічні заходи, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівлі та карнизів дерев`яного будинку (дерев`яної будівлі), розташованого частково на території ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0108, на територію суміжної земельної ділянки з кадастровим номером № 7425581600:03:000:0019, відповідно до положень пункту 3.25 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", та відповідно до пункту 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування і забудова територій", а саме: змінити нахил частини конструкції покриття дерев`яного будинку (дерев`яної будівлі) у бік земельної ділянки кадастровий номер 7425581600:03:000:0108 та виконати заходи з організації водовідведення атмосферних опадів з покрівлі дерев`яного будинку (дерев`яної будівлі) на земельну ділянку кадастровий номер 7425581600:03:000:0108.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 29 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із їх недоведеності, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог позивач не надав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування апеляційним судом в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 523/6003/14-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року в справі № 922/2383/16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 755/7957/16-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року в справі № 2/1712/783/2011, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року в справі № 727/1256/16-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 522/2732/16-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 514/1571/14-ц, постанові Верховного Суду від 09 липня 2020 року в справі № 751/10440/16-ц, постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року в справі № 310/6072/16-ц, постанові Верховного Суду

від 18 червня 2021 року в справі № 812/1926/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року в справі № 910/24198/16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 819/353/16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року в справі № 826/23064/15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року в справі № 826/8273/16, постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018 року в справі № 346/5603/17, постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року в справі № 404/251/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року в справі № 910/2861/18, додаткові постанові Верховного Суду від 20 травня 2019 року в справі № 916/2102/17, додаткові постанові Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 909/371/18, постанові Верховного Суду від 05 червня 2019 року в справі № 922/928/18, постанові Верховного Суду від 30 липня 2019 року в справі № 911/739/15, постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року в справі № 915/237/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 12 вересня 2018 року в справі

№ 810/4749/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах(пункти 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Разом з цим, заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази, необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2021 року ОСОБА_2 та представник ОСОБА_3 - адвокат Василенко А. А. подали відзиви на касаційну скаргу, у яких зазначили, що рішення судів є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 10 червня 2015 року ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) уклали нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким ОСОБА_1 придбав у власність земельну ділянку, площею 0,2855 га у межах згідно з планом надану для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: с. Повідов Чернігівського району Чернігівської області, кадастровий номер 7425581600:03:000:0019 (т. 1 а.с. 21-25).

До позову додано копію збірного кадастрового плану земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019, площею 0,2855 га, де її цільове призначення зазначено: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), адреса: АДРЕСА_1, схематично зображена земельна ділянка із зазначенням довжин ліній та дирекцій них кутів, координат, меж земельної ділянки згідно бази ДЗК, забору (огорожі) по факту (на місцевості) та забудови в межах земельної ділянки (т. 1 а.с. 26).

Цього ж дня, 10 червня 2015 року ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (покупці) уклали нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, зареєстрований в реєстрі за № 1258, відповідно до якого на умовах, передбачених договором, продавець передала, а покупці прийняли в рівних частинах, ідеально по 1/2 частці кожний, належний продавцю житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 (далі-Предмет договору).

Житловий будинок дерев`яний, позначений на плані літ. "А-1", має 46,7 кв. м, загальної площі, 28,0 кв. м житлової площі, з господарських будівель та споруд є: сарай "Б-1" дерев`яний, льох "В-1" цегляний, ворота "1" дощаті.

Житловий будинок розташований, на земельній ділянці, площею 0,2496 га, кадастровий № 7425581600:03:000:0018, яка відчужується одночасно з посвідченням цього договору (пункт 1.1 договору).

Предмет договору належить продавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 28 листопада 2009 року ОСОБА_6, державним нотаріусом Чернігівської районної державної нотаріальної контори, за реєстровим № 1-5392. Право власності зареєстроване в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 12 грудня 2009 року за реєстраційним № 28728691, що підтверджується Витягом про реєстрацію прав власності на нерухоме майно № 24767246, виданим 12 грудня 2009 року Комунальним підприємством "Чернігівське районне бюро технічної інвентаризації" Чернігівської районної ради Чернігівської області (пункт 1.2 договору).

Предмет договору є особистою приватною власністю продавця, так як набутий ним у спадок (пункт 1.6 договору). (т. 1 а.с. 181-185, т. 2 а.с. 43-45)

Також, 10 червня 2015 року ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (покупці) уклали нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрований в реєстрі за № 1259, за умовами якого покупці придбали у власність належну продавцю земельну ділянку, площею 0,2496 га у межах згідно з планом надану для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 7425581600:03:000:0018, у власність яких перейшло по 1/2 частці в праві власності на земельну ділянку кожному. На земельній ділянці розташований житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який відчужується одночасно з земельною ділянкою за договором купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, посвідчений 10 червня 2015 року Денисенко О. В. приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу за реєстровим № 1258 (пункт 1.1 договору).

Земельна ділянка, що відчужується, належить продавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 28 листопада 2009 року ОСОБА_6 державним нотаріусом Чернігівської районної державної нотаріальної контори за реєстровим № 1-5395 та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 880925, виданого Дніпровською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області на підставі рішення 7 сесії 5 скликання Дніпровської сільської ради від 11 липня 2007 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договір оренди землі за № 010883900049, на якому є відмітка про перехід права власності до продавця, зареєстрованого у поземельній книзі 15 січня 2010 року Головним управлінням Держкомзему у Чернігівському районі Чернігівської області за реєстровим № 839030000018001 (пункт 1.2 договору).

Склад земельних угідь зазначено у Витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку згідно експлікації земельних угідь: рілля 0,1988 га, прибудинкова територія 0,0459 га, капітальна 0,0049 га (пункт 1.4 договору) (т. 2 а.с. 90-95, т. 2 а.с. 63-65).

У подальшому на замовлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, загальною площею 0,2496 га для формування окремих земельних ділянок площею 0,1248 га та площею 0,1248 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (прибудинкова територія) в АДРЕСА_1 на території Дніпровської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області. У результаті поділу вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0018 було утворено дві земельні ділянки, яким присвоєно кадастрові номери - 7425581600:03:000:0108 та 7425581600:03:000:0109 (т. 1 а.с. 199-217).

За ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 7425581600:03:000:0108, площею 0,1248 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1, на його замовлення виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (т. 1 а. с. 186-187, 218-232, т. 2 а.с. 13-18).

За ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 7425581600:03:000:0109, площею 0,1248 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с.127, т. 2 а.с. 10-12).

Згідно з Актом про встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) та погодження зовнішніх меж земельної ділянки від 03 липня 2015 року суміжними землекористувачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ніяких претензій при встановленні меж земельної ділянки не виявлено, про що здійснено особисті підписи кожним землекористувачем.

На обґрунтування позовних вимог позивачем надано висновок експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження від 14 грудня 2019 № 1/12-2019, складеного судовим експертом Яценко О. Ф. на замовлення ОСОБА_1 та висновок експерта за результатами проведення комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 04 вересня 2020 року № 12-08/2020, складеного судовим експертом Яценко О. Ф. на замовлення ОСОБА_1 у справі № 748/35/20 Чернігівського районного суду Чернігівської області.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За приписами статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина перша статті 92 ЗК України).

За змістом частини першої статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані, зокрема, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Частинами другою, третьою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині другій статті 78 ЦПК України зазначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з предмета та підстав позову на позивача у цій справі згідно з вимогами процесуального права покладено обов`язок доведення факту порушення його законного права неправомірними діями відповідача при здійсненні самовільного будівництва на суміжній земельній ділянці.

Відповідно до правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2019 у справі № 522/1029/18, висновок експертного дослідження не може бути визнаний належним та допустимим доказом, оскільки в ньому не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а також, що висновок підготовлено для подання для суду. Статтею 106 ЦПК України передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи. У частині 6 статті 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Згідно частиною 5 статті 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Суд першої інстанції, враховуючи вищевикладену правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2019 року,обґрунтованоне взяв до уваги висновок експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження від 14 грудня 2019 № 1/12-2019, складеного судовим експертом Яценко О. Ф. на замовлення ОСОБА_1, як доказ порушення прав позивача, оскільки він не містить інформації про те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а також не вказано, що висновок підготовлено для подання до суду.

Досліджуючи та надаючи оцінку висновку експерта за результатами проведення комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 04 вересня 2020 року № 12-08/2020, суд обґрунтовано вважав, що висновок експерта має доводити, що дійсно відповідачі чинять перешкоди у користуванні позивачу належної йому земельної ділянки, однак, у даному висновку експертом зроблено оцінку наданій технічній документації відповідачів, що не є предметом заявлених позовних вимог.

На виконання вимог частини п`ятої статті 12 ЦПК України, апеляційним судом неодноразово було роз`яснено право представнику позивача заявити клопотання про призначення експертизи, яка б, зокрема, усунула недоліки наявних у справі експертиз, виконаних на замовлення позивача, та за результатами проведеного у визначеному законодавством порядку експертного дослідження дала б вичерпні та обґрунтовані відповіді на питання, що стосуються предмета позовних вимог ОСОБА_1 . Однак, сторона позивача такого клопотання не заявила.

На підставі наявних у матеріалах справи доказів судом першої інстанції було встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 набули у власність житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку площею 0,2496 га, кадастровий номер 7425581600:03:000:0018, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, на підставі укладених та нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, а також земельної ділянки від 10 червня 2015 року, в яких чітко вказано, що житловий будинок з господарськими спорудами знаходиться на земельній ділянці площею 0,2496 га, кадастровий номер 7425581600:03:000:0018, а на земельній ділянці, розташований житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який відчужується одночасно з земельною ділянкою за договором купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.

В ході судового розгляду не було встановлено, що вказаний житловий будинок є самовільно збудованим, оскільки такий був предметом нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 10 червня 2015 року, розташований на земельній ділянці, що була відведена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, який раніше належав ОСОБА_7, а в подальшому був успадкований ОСОБА_5 . Тобто, відповідачі не здійснювали будівництва вказаного житлового будинку, а також, не встановлено, що даний будинок добудовувався чи перебудовувався ними.

Крім того, судами під час розгляду справи було встановлено, що 03 липня 2015 року між суміжними землекористувачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було погоджено межі земельних ділянок, про що було складено акт про встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) та погодження зовнішніх меж земельної ділянки від 03 липня 2015 року

Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дослідивши докази у справі і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 76- 81, 89 ЦПК України, обґрунтовано вважав, що позивач не довів в ході судового розгляду, що відповідачами здійснюється таке використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких позивачу, як землекористувачу сусідньої земельної ділянки, завдаються відповідні незручності, на підставі чого дійшов правильного висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за недоведеністю.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, не суперечать правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, викладеним у постановах, на які посилається особа, що подала касаційну скаргу, прийнята з дотриманням вимог процесуального закону, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.