розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката Коробко Світлани Євгенівни на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 квітня 2018 року у складі судді Бочарова А. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 11 березня 2020 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Черевка П. М.

у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Одеській області, про визнання незаконним та скасування акта про прийняття в експлуатацію, розпорядження про затвердження цього акта та усунення перешкод у користуванні нерухомим майном,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у серпні 2015 року звернулися до суду з вищевказаним позовом, який уточнили у процесі розгляду справи, і остаточно просили:

- визнати незаконним та скасувати акт державної приймальної комісії від 20 грудня 2007 року № 1730 про прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкта, а саме житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 20 грудня 2007 року № 1730 в частині затвердження акта державної приймальної комісії № 1730 від 20 грудня 2007 року про прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкта, а саме житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати відповідачів усунути їм перешкоди у користуванні земельними ділянками, що знаходяться за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, шляхом приведення у відповідність до державних будівельних норм і правил нерухомого майна у вигляді житлового будинку, господарських будівель і споруд на суміжній земельній ділянці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначений позов мотивований тим, що оскаржуваним розпорядженням затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, однак оскаржувані розпорядження та акт призвели до порушення їх законних прав та інтересів, оскільки будівництво об`єкту проведено з грубими порушеннями норм діючого законодавства, Державних будівельних норм (далі - ДБН), санітарних, протипожежних норм та правил для житлового будинку, без урахування прав та інтересів користувачів прилеглих земельних ділянок, забудовником не дотримано вимог нормативної тривалості інсоляції та норм освітленості, створені суттєві перешкоди у користуванні суміжними земельними ділянками.

ОСОБА_3 не звертає уваги на їх зауваження, у зв`язку з чим вони були змушені звернутися 07 серпня 2015 року до Сухолиманської сільської ради з колективною скаргою.

10 серпня 2015 року № 266 вони отримали відповідь, із якої дізналися про те, що нерухоме майно ОСОБА_3 введене в експлуатацію ще 22 грудня 2007 року, а порушення під час будівництва відсутні.

Про порушення своїх прав вони дізналися з листа Сухолиманської сільської ради лише 10 серпня 2015 року.

Акт державної приймальної комісії № 1730 від 20 грудня 2007 року про прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкта, а саме житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, затверджений Овідіопольською районною державною адміністрацією, порушує вимоги чинного законодавства України, їх права та інтереси, а ОСОБА_3 створив їм перешкоди у користуванні земельними ділянками, які мають бути усунені.

Відповідно до вимог пункту 3.25* ДБН 360-92** протипожежні розриви між будинками або окремо розташованими господарськими будівлями відповідно до ступеня їх вогнестійкості, а також віддаленість ємкостей горючої рідини на присадибній ділянці (при опаленні будинків рідким паливом) слід приймати відповідно до протипожежних вимог. Розташування та орієнтація житлових та громадських будинків повинні здійснюватися з урахуванням забезпечення нормативної тривалості інсоляції та норм освітленості відповідно до "Санитарных норм и правил обеспечения инсоляцией зданий и территорий жилой застройки" та СНІП ІІ-4-79 "Естественное и искусственное освещение" як в будинках, що будується, так і в сусідніх житлових і громадських будинках. Для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менш 1,0 метра. При цьому, повинно бути забезпечено влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Овідіопольський районний суд Одеської області рішенням від 23 квітня 2018 року позов задовольнив.

Визнав незаконним та скасував акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, а саме житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнав незаконним та скасував розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 20 грудня 2007 року № 1730 в частині затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, а саме житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, шляхом приведення у відповідність до державних будівельних норм і правил нерухомого майна у вигляді житлового будинку, господарських будівель і споруд на суміжній земельній ділянці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Рішення місцевий суд мотивував тим, що прийняттям спірного об`єкту в експлуатацію була створена суспільна небезпека, яка полягає не у недотриманні встановленого порядку, а у небезпеці, яка може мати місце в результаті будівництва, здійсненого порушенням вимог протипожежної безпеки, відсутності контролю за безпечністю побудованого об`єкта містобудування з початку його використання.

Оскаржуваний акт складений неналежним складом державної приймальної комісії та з грубим порушенням діючого законодавства, тому і розпорядження голови Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 20 грудня 2007 року № 1730 в частині затвердження зазначеного акта є неправомірним та підлягає скасуванню.

Одеський апеляційний суд постановою від 11 березня 2020 року апеляційну скаргу адвоката Кешкентія Д. В., діючого в інтересах ОСОБА_4, залишив без задоволення, а рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 квітня 2018 року залишив без змін.

Постанову апеляційний суд мотивував тим, що суд першої інстанції у повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини у справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу. Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Від представника ОСОБА_4 - адвоката Коробко С. Є. у березні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 квітня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 березня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, оскільки на порушення норм процесуального права не з`ясував та не дослідив питання щодо наявності підстав для такої відмови.

Суд, всупереч вимогам закону про набуття права власності з часу державної реєстрації, послався на норму виникнення права власності з моменту введення в експлуатацію.

Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто правильним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

При прийнятті рішення про затвердження акта державної приймальної комісії щодо прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту, відповідачі діяли у межах наданих їм повноважень та із дотриманням вимог частини другої статті 19 Конституції України.

Чинним законодавством не передбаченого такого способу захисту як визнання незаконним акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Суди попередніх інстанцій у резолютивній частині рішення не зазначають реквізити акта, який скасовується, яким органом він прийнятий та коли.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від ОСОБА_3 у грудні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах не заслуговують на увагу, оскільки судова практика у цих питаннях є сталою.

Заявником не доведено підстави для касаційного оскарження судових рішень.

Від представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Хроменкова В. С. у грудні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги про застосування судом норм матеріального права, які втратили чинність, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для скасування судових рішень. Спірні правовідносини виникли у 2007 році, акт про прийняття будинку в експлуатацію та розпорядження про його затвердження також були прийняті у 2007 році.

Доводи касаційної скарги про те, що акти про прийняття в експлуатацію будинку та розпорядження про його затвердження стосуються житлового будинку, який згодом перейшов до інших власників не спростовують висновків суду про порушення діючого законодавства під час прийняття відповідних актів.

Обраний позивачами спосіб захисту відповідає обставинам справи.

Особа, яка подала касаційну скаргу, не надала обґрунтованих доказів, які б підтверджували недійсність оскаржуваних судових рішень, зазначені вимоги ґрунтуються лише на припущеннях.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 04 листопада 2021 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Овідіопольського районного суду Одеської області.

Справа № 509/3714/15-ц надійшла до Верховного Суду 25 листопада 2021 року.

Верховний Суд ухвалою від 14 лютого 2022 року справу призначив до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкта № 1730 від 20 грудня 2007 року, на порушення чинного на той час Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243 (1243-2004-п) , представники генерального підрядника, субпідрядних організацій, генерального проектувальника (автор проекту) - у склад робочої комісії взагалі включені не були. Головою комісії було призначено заступника голови Овідіопольської райдержадміністрації.

Пред`явлене до прийняття в експлуатацію нерухоме майно має такі показники - житловий будинок під літерою "А", наявність жодних інших будинків, будівель, господарчих будівель та споруд у даному акті не відображено (пункт 7 акта).

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 44/15 від 03 листопада 2015 року нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, складається з житлового будинку літера "А-2" - рік побудови 2007, бані літера "Б" - рік побудови 2007, альтанки - рік побудови 2010, навісу - рік побудови 2010.

Інженерне обладнання літера "Б" - бані включає в себе "електрозабезпечення, водопостачання, каналізацію та газопостачання від місцевих мереж, опалення індивідуальне від цегляної печі ті від газового котла в будинку, водяний підігрів підлоги, вентиляція природна, водостік зовнішній пластиковий".

Судами також встановлено, що на час складення акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкта від 20 грудня 2007 року баня під літерою "Б" вже була побудована та оздоблена інженерним обладнанням, при цьому спільно з житловим будинком літера "А" була підключена до електрозабезпечення, водопостачання, каналізації та мала опалення індивідуальне від цегляної печі та від газового котла в будинку, що виключало можливість прийняття в експлуатацію будинку літера "А" за окремим актом, а бані літера "Б" - за окремим.

Судами також встановлено, що інформація, викладена у пункті 7 акта, не відповідає дійсності, прийняття в експлуатацію будинку літера "А" за окремим актом є грубим порушенням Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243 (1243-2004-п) , порушенням вимог протипожежної безпеки, оскільки будинок літера "А" та баня під літерою "Б" мають спільне інженерне забезпечення та опалюються від одного газового котла, розташованого в будинку.

Також у акті державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкта № 1730 від 20 грудня 2007 року вказано, що будинок літера "А" побудовано "господарчим способом". Однак, зокрема роботи з газопостачання відносяться до категорій робіт підвищеної небезпеки. Монтажна організація, яка виконує роботи з газопостачання, повинна мати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки у обов`язковому порядку. Проведення робіт з газопостачання з подальшим підключенням до газової мережі "господарським способом" абсолютно виключено. При прийнятті в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, підключеного до газопостачання, представник організації, яка виконує роботи з газопостачання, має бути обов`язково включений до складу державної приймальної комісії, чого у даному випадку не відбулося.

Монтаж внутрішніх інженерних мереж, систем, приборів та засобів заміру, а зокрема водопроводу, каналізації, опалення, електроосвітлення, підключення до мереж електропостачання, водопостачання, каналізації також є ліцензованими роботами та не могли бути виконані "господарчим способом". Ці роботи, безумовно, були виконані субпідрядниками, при цьому представники жодної субпідрядної організації до складу державної приймальної комісії включені не були, хоча згідно з пунктом 6 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243 (1243-2004-п) , їх участь була обов`язковою.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 44/15 від 03 листопада 2015 року житловий будинок літера "А-2", розташований за адресою: АДРЕСА_1, не відповідає наступним вимогам державних будівельних, санітарних, протипожежних норм та правил для житлового будинку:

- щодо розміщення на земельній ділянці на відстані до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни менше ніж 1,0 метр, та незабезпечення влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, які запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівлі будівлі на територію суміжних ділянок - частині 3 пункту 3.25*, пункту 3.30 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень", що є істотним відхиленням від ДБН та вимог протипожежної безпеки;

- щодо відсутності прямого природного освітлення житлових приміщень "1-4", "1-15", недостатнього природного освітлення житлового приміщення "1-12" - п.3.4 ДБН В 2.2.

- 15-2005 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення", пункт 3.3 "Методических указаний по осуществлению государственного санитарного надзора за устройством и содержанием жилых зданий".

Баня під літерою "Б" згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 44/15 від 03 листопада 2015 року не відповідає наступним вимогам державних будівельних, санітарних, протипожежних норм та правил для житлового будинку:

- щодо розміщення каналізаційних ям перед житловим будинком та у глибині двору на відстані ближче, ніж 15 метрів (а саме: 3,50 метрів; 9,0 метрів) від вікон житлового будинку - пункти 3.25а*, 3.26, 3.31 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень", що є істотним відхиленням від ДБН та вимог протипожежної безпеки.

Незважаючи на грубі порушення ДБН, санітарних норм та правил для житлового будинку та вимог протипожежної безпеки, державною приймальною комісією, до складу якої входив у тому числі й представник державного пожежного нагляду, був складений акт № 1730 від 20 грудня 2007 року про прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 .

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в частині визнання незаконним та скасування акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта у повній мірі не відповідають, з огляду на таке.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, голови місцевих державних адміністрацій утворюють для сприяння здійсненню повноважень місцевих державних адміністрацій консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи, служби та комісії, члени яких виконують свої функції на громадських засадах, а також визначають їх завдання, функції та персональний склад.

У спірний період питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначалося Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243 (1243-2004-п) , згідно з пунктом 29 якого датою введення в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього об`єкта органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію.

Державною приймальною комісією 22 жовтня 2007 року складено акт, яким прийнято в експлуатацію індивідуальний житловий будинок на АДРЕСА_1 .

Розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 20 грудня 2007 року № 1730 затверджено зазначений акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачі, оспорюючи дії державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта житлового будинку на АДРЕСА_1 та наслідки у вигляді акта, затвердженого розпорядженням суб`єкта владних повноважень, вважають, що цим порушується їх право на користування земельною ділянкою.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України слідує що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Захист порушеного права особи має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Статтею 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що акт державної приймальної комісії від 22 жовтня 2007 року про прийняття в експлуатацію індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1, затверджений розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 20 грудня 2007 року № 1730, є реалізованим, а тому вичерпав свою дію внаслідок його виконання.

Крім того, Верховний Суд зазначає, що саме по собі прийняття державною приймальною комісією в експлуатацію будинку та оформлення таких дій актом не є діями, актом, які породжують для особи певні юридичні наслідки, вони не створюють, не припиняють та не змінюють прав і обов`язків як позивача, так і інших осіб, а є лише технічним процесом та його відображенням у документальній формі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги в означеній частині

Відповідно до статті 412 ЦПК Українипідставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення в частині визнання незаконним та скасування акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта підлягають скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову у їх задоволенні з наведених вище підстав.

Разом з тим, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій в частині визнання незаконним та скасування розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 20 грудня 2007 року № 1730 в частині затвердження акта державної приймальної комісії та зобов`язання відповідачів усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону України "Про планування та забудову територій" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об`єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов`язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об`єкта містобудування.

Частиною п`ятою статті 24 Закону України "Про планування та забудову територій" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що дозвіл на будівництво, виданий відповідним органом місцевого самоврядування, дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт у порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 24 Закону України "Про планування та забудову територій" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, дозвіл на будівництво об`єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу місцевої інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

Частиною десятою статті 29 Закону України "Про планування та забудову територій" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, здійснення будівельних робіт на об`єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і передбачає відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про архітектурну діяльність" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, для створення об`єкта архітектури виконується комплекс робіт, який включає прийняття спорудженого об`єкта в експлуатацію.

Згідно з частиною другою статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Статтею 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлені повноваження виконавчих органів місцевих рад в галузі будівництва, до яких віднесено: надання відповідно до законодавства дозволу на спорудження об`єктів містобудування незалежно від форм власності, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій, зупинення будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, здійснення контролю за забезпеченням надійності та безпечності будинків і споруд незалежно від форм власності, видача забудовникам архітектурно-планувальних завдань та технічних умов на проектування, будівництво, реконструкцію будинків і споруд, благоустрій територій та надання дозволу на проведення цих робіт.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Згідно з листом-роз`ясненням Державної архітектурно-будівельної інспекції від 15 січня 2009 року № 22/7-185 "Щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів" якщо державна приймальна комісія з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, утворена до 01 січня 2009 року, тобто, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2008 року № 923 (923-2008-п) , прийняття в експлуатацію таких об`єктів будівництва слід здійснювати відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243 (1243-2004-п) при цьому зазначено, що згідно із частиною четвертою статті 4 ЦК України актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.

Згідно з Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 22 вересня 2004 року № 1243 (1243-2004-п) , прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів фактично розпочинається з моменту утворення компетентним органом державної приймальної комісії.

Пунктом 6 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243 (1243-2004-п) , до складу робочої комісії включаються представники генерального підрядника, субпідрядної організації, генерального проектувальника (автор проекту), експлуатаційної організації, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду, державного пожежного нагляду, промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, державного енергетичного нагляду, охорони навколишнього природного середовища, державної інспекції з енергозбереження та інших органів, що здійснюють державний нагляд відповідно до призначення об`єкта. Головою робочої комісії призначається представник замовника. Голова робочої комісії установлює за погодженням з генеральним підрядником порядок роботи комісії.

Пунктом 23 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243 (1243-2004-п) , передбачено, що вбудовані-прибудовані приміщення у житловому будинку можуть прийматися в експлуатацію за окремим актом, якщо вони згідно з проектною документацією виділені в окремий пусковий комплекс і передбачена їх ізоляція від житлової частини будинку. При цьому житлова частина будинку повинна мати відокремлене від вбудовано-прибудованих приміщень інженерне забезпечення та належні умови щодо її безпечної експлуатації.

Робоча комісія повинна перевірити відповідність: архітектурних і конструктивних рішень закінченого будівництвом об`єкта затвердженому проекту, санітарним, протипожежним, радіаційним та екологічним вимогам і нормам, а також вимогам з охорони праці, промислової безпеки, нормативам щодо технічного стану електричних, теплових та тепловикористовувальних установок і мереж та енергозбереження; виконаних будівельно-монтажних робіт вимогам нормативної документації; результатів проведених індивідуальних і комплексних випробувань устаткування нормативним показникам; виробничої документації нормативним вимогам (пункт 8 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243 (1243-2004-п) ).

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Пунктами "г", "е" частини першої статті 91 ЗК України передбачено, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Відповідно до вимог статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Згідно з частинами першою, другою, сьомою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила або здійснює будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила або здійснює будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

З огляду на викладене суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню в означених частинах, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 81, 89 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки акт державної приймальної комісії від 20 грудня 2007 року № 1730 про прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкта складений неналежним складом державної приймальної комісії та з грубими порушеннями діючого законодавства.

Посилання у касаційній скарзі на те, що суди попередніх інстанцій у резолютивній частині рішення не зазначають реквізити акта, який скасовується, яким органом він прийнятий та коли, є такими, що заслуговують на увагу, проте не впливають на правильність вирішення спору.

Інші доводи касаційної скарги є аналогічними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, висновки суду апеляційної інстанції є достатньо аргументованими, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень в означених частинах, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справі "Пономарьов проти України") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій в означених частинах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій в означених частинах і не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення в означених частинах - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката Коробко Світлани Євгенівни задовольнити частково.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 квітня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 березня 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування акта про прийняття в експлуатаціюскасувати та прийняти в цій частині нову постанову про відмову в їх задоволенні із наведених у цій постанові підстав.