позивач - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк", відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю "Таврія-Авто",розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія-Авто" на рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 07 вересня 2015 року у складі судді Тимченко О. В. та постанову Херсонського апеляційного суду від 04 березня 2021 року у складі колегії суддів: Базіль Л. В., Бездрабко В. О., Приходько Л. А.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2015 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк", банк), яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" (далі - ВАТ АБ "Укргазбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія-Авто" (далі - ТОВ "Таврія-Авто") про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що за умовами кредитного договору № 277, укладеного 06 липня 2007 року між ВАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_1, останній отримав кредит на задоволення споживчих потреб у сумі 10 000 доларів США зі сплатою процентної ставки за користування кредитом 12% річних на строк з 06 липня 2007 року до 06 липня 2012 року.

За умовами укладеного договору позичальник зобов`язався здійснювати повернення суми кредиту в період з 01 по 10 число кожного місяця згідно з графіком, починаючи з серпня 2007 року в розмірі 167 доларів США, а останній платіж сплачується в сумі 147 доларів США не пізніше 06 липня 2012 року.

Виконання зобов`язань за кредитним договором було забезпечено договором поруки, укладеним 06 липня 2007 року між ВАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_2, який поручився перед позивачем за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж обсязі, що і позичальник.

Виконання зобов`язань за кредитним договором також було забезпечено нотаріально посвідченим договором іпотеки від 06 липня 2007 року, укладеним ТОВ "Таврія-Авто" з ВАТ АБ "Укргазбанк". Предметом іпотеки, за яким є: нерухоме майно сервісний комплекс "Таврія", що складається зі: складу -літ. "А", операторської -літ. "Б", операторської літ. "В", споруд № 1-11, хвіртки - 1 шт. № 1, огорожі № 2, ємностей 6 шт. № 3-8, заправних колонок - 3 шт. № 9 - 11, яке знаходиться на АДРЕСА_1 та належить на праві власності ТОВ "Таврія-Авто" на підставі свідоцтва про право власності, виданого 17 січня 2003 року виконавчим комітетом Чкалівської сільської ради Херсонської області згідно з рішенням виконкому Чкалівської сільської ради Херсонської області від 29 листопада 2002 року №75.

У підпункті 3.3.4 договору іпотеки сторони погодили, що ТОВ "Таврія-Авто" зобов`язався на період дії дійсного договору застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість за власний рахунок від всіх ризиків по даному виду страхування та виконувати всі умови кредитного договору при здійсненні страхування.

06 липня 2007 року ТОВ "Таврія-Авто" уклало договір добровільного страхування заставного майна № 03-2201-0040 з Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія" "Українська Страхова Група" (далі - ЗАТ "СК "Українська страхова компанія"). Строк дії вказаного договору закінчився 06 липня 2008 року, після цього більше ТОВ "Таврія-Авто" договорів страхування предмету іпотеки не укладав, чим порушив умови іпотечного договору.

За умовами пункту 4.2 іпотечного договору за невиконання чи неналежне виконання пунктів 3.3.1-3.3.11 цього договору іпотекодавець сплачує штраф у розмірі 1 000,00 грн на користь банку.

Позивач вказував, що через невиконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, позивач у 2010 році звернувся до Новокаховського міського суду Херсонської області, заочним рішенням якого від 14 червня 2010 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку було стягнуто заборгованість у розмірі 7 916,69 доларів США. Однак жодного відшкодування зі сторони відповідачів не відбулося, внаслідок чого заборгованість позичальника ОСОБА_1 станом на 12 травня 2015 року склала: заборгованість за кредитом прострочена - 7 013,01 доларів США; заборгованість за процентами прострочена - 8 251,81 доларів США, пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 88 230,44 грн, пеня за несвоєчасну сплату процентів - 80 638,96 грн, загальна заборгованість становить 15 264,82 доларів США та 168 869,40 грн.

Ураховуючи суму стягнення, що встановлена заочним рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 14 червня 2010 року, сума, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 становить 7 348,23 доларів США - заборгованість за процентами прострочена та 168 869,40 грн пені.

З урахуванням наведеного, банк просив:

- стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором в сумі 7 348,23 доларів США - заборгованість за процентами прострочена та 168 869,40 грн пені;

- у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 06 липня 2007 року № 27-С в сумі 15 264,82 доларів США та 168 869,40 грн звернути стягнення на нерухоме майно сервісний комплекс "Таврія", що складається зі: складу-літ. "А", операторської -літ. "Б", операторської літ. "В", споруд № 1-11, хвіртки - 1 шт. - № 1, огорожі - №2, ємності 6 шт.- № 3-8, заправних колонок - 3 шт. № 9-11, що знаходиться на АДРЕСА_1 та належить на праві власності ТОВ "Таврія-Авто" на підставі свідоцтва про право власності, виданого 17 січня 2003 року виконавчим комітетом Чкалівської сільської ради Херсонської області згідно з рішенням виконавчого комітету від 29 листопада 2007 року № 75 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності, незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій;

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

і мотиви їх ухвалення

Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 07 вересня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованість зі сплати процентів у розмірі 7 348,23 доларів США та пені - 168 869,40 грн.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 06 липня 2007 року №27-С (в сумі 15 264,82 доларів США та 168 869,40 грн) звернено стягнення на нерухоме майно сервісний комплекс "Таврія", що складається зі: складу - літ. "А" загальною площею 26,4 кв. м, операторської - літ. "Б" загальною площею 11,6 кв. м, операторської - літ. "В" готовністю 29 %, споруд № 1-11, хвіртки - 1 шт. № 1, огорожі № 2 загальною площею 507,7 кв. м, ємкості 6 шт. - № 3-8, заправних колонок 3 шт. № 9-11, що знаходиться у АДРЕСА_1 та належать відповідачеві ТОВ "Таврія-Авто" на підставі свідоцтва про право власності, виданого 17 січня 2003 року виконавчим комітетом Чкалівської сільської ради Херсонської області згідно з рішенням виконавчого комітету Чкалівської сільської ради Херсонської області від 29 листопада 2002 року № 75 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк", шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності, незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнено з ТОВ "Таврія-Авто" на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" штрафні санкції за невиконання обов`язків щодо страхування предмету іпотеки в сумі 1 000,00 грн.

У задоволенні позовних вимог ПАТ АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_2 про солідарне стягнення з нього разом із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором відмовлено повністю.

Стягнено на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" понесені судові витрати в сумі 3 410,40 грн з ОСОБА_1, з ТОВ "Таврія-Авто" - 243,60 грн.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог мотивоване доведеністю факту існування заборгованості ОСОБА_1 перед банком у розмірі, зазначеному у позовній заяві та обґрунтованими вимоги позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки на суму, визначену позивачем.

Відмовляючи у задоволенні позову до ОСОБА_2 (фінансового поручителя), суд першої інстанції виходив із того, що оскільки строк дії кредитного договору закінчився 06 липня 2012 року, а позивач протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явив вимоги до поручителя, з позовом звернувся 22 травня 2015 року, то виходячи з положень частини четвертої статті 559 ЦК України, порука є припиненою.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 04 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3, до якої приєдналося ТОВ "Таврія-Авто" задоволено частково.

Рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 07 вересня 2015 року в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_1 скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог.

Рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області

від 07 вересня 2015 року в частині визначення суми боргу у рахунок погашення якого звернено стягнення на нерухоме майно змінено, зменшено суму заборгованості з 15 264,82 доларів США та 168 869,40 грн до 7 916,69 доларів США.

В іншій частині рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 07 вересня 2015 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що підстав для задоволення заявлених вимог позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в сумі 7 348,23 доларів США за простроченими процентами та 168 869,40 грн пені, які нараховані після закінчення строку кредитування не має. Вимог про стягнення сум, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України позивачем не заявлено.

Апеляційний суд також указав, що оскільки зазначені суми заборгованості були включені до загальної суми заборгованості, у рахунок якої звернено стягнення на предмет іпотеки, тому рішення місцевого суду підлягає зміні в зазначеній частині шляхом зменшення суми стягнення з 15 264,82 доларів США та 168 869,40 грн до 7 916,69 доларів США.

Апеляційний суд також дійшов висновку, що не можуть бути задоволенні вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 про скасування рішення в частині задоволених вимог ПАТ АБ "Укргазбанк" до ТОВ "Таврія-Авто" про стягнення штрафу у розмірі 1 000,00 грн, оскільки матеріали апеляційної скарги не містять обґрунтувань щодо наявних у ОСОБА_1 підстав для оскарження рішення суду в зазначеній частині.

Приєднання ТОВ "Таврія-Авто" до апеляційної скарги ОСОБА_1 не є підставою для застосування строків позовної давності щодо позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, та перегляду рішення в частині стягнення з ТОВ "Таврія-Авто" на користь позивача 1 000,00 грн штрафу, оскільки такі вимоги ТОВ "Таврія-Авто" суду не заявлялися.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2021 року, ТОВ "Таврія-Авто" просить скасувати рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 07 вересня 2015 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 04 березня 2021 року в частині задоволення позовних вимог до ТОВ "Таврія?Авто", у цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постановах від:

- 12 грудня 2018 року у справі 752/11896/17, відповідно до якого повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення "за закінченням терміну зберігання" не є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи;

- 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц (провадження

№ 14-88цс19), у якій зроблено висновок про те, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання (аналогічний висновок сформулював Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 910/16461/16; у пункті 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц);

- 12 травня 2020 року у справі № 921/730/13-г/3 (провадження № 12-6гс20), згідно із яким при розгляді справи про звернення кредитором стягнення на майно заставодавця (іпотекодавця, майнового поручителя) останній може заперечувати проти суми заборгованості за основним зобов`язанням, навіть якщо вона встановлена судовим рішенням у справі за позовом кредитора до боржника та/або поручителя, зокрема доводити, що сума боргу є меншою або відсутня взагалі. Рішення суду, яким вирішено спір між кредитором та боржником та/або поручителем щодо стягнення заборгованості, яким визначено розмір такої заборгованості, не має преюдиційного характеру для заставодавця (іпотекодавця, майнового поручителя) за основним кредитним зобов`язанням

та постановах Верховного Суду від:

- 23 січня 2018 року у справі № 755/7704/15, у якій суд касаційної інстанції дійшов висновку, що визначаючи розмір заборгованості за кредитним договором, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду;

- 24 жовтня 2018 року у справі № 317/3698/15-ц, у якій зроблено висновок про те, що той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції;

- 17 грудня 2021 року у справі № 278/2177/15-ц, у якій зроблено висновок, що заборгованість за кредитом має доводитись первинними касовими документами, наприклад виписками за картковими рахунками за кредитним договором.

Заявник указує, що 07 вересня 2015 року Новотроїцький районний суд Херсонської області розглянув справу та ухвалив судове рішення за відсутності відповідачів ОСОБА_1, ТОВ "Таврія-Авто" та відсутності інформації щодо його належного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.

Подана адвокатом Казанцевою С. А., яка діяла в інтересах ТОВ "Таврія?Авто", до Херсонського апеляційного суду заява про застосування строку позовної давності до вимог позивача до ТОВ "Таврія?Авто" неправомірно не була задоволена та безпідставно визнана такою, що подана в інтересах іншого учасника справи.

Крім того, в матеріалах цієї справи відсутні належні та допустимі докази наявності заборгованості за кредитом у відповідачів у цій справі станом на дату прийняття оскаржуваних судових рішень у справі.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою і витребувано цивільну справу.

У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2022 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, 06 липня 2007 року між ВАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 277, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит в сумі 10 000,00 доларів США на строк з 06 липня 2007 року до 06 липня 2012 року із сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 12 % річних для споживчих потреб.

Із метою забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором того ж дня, 06 липня 2007 року, між ВАТ АБ "Укргазбанк" та ТОВ "Таврія-Авто" в особі Іванова Р. А. укладений договір іпотеки без оформлення заставної, за умовами якого товариство передало в іпотеку нерухоме майно, а саме сервісний комплекс "Таврія", що складається зі: складу - літ. "А", операторської - літ. "В" готовністю 29 %; споруд - № 1-11; хвіртки - 1 шт. № 1; огорожі - № 2; ємкості - 6 шт. № 3-8; заправних колонок - 3 шт. № 9-11, що знаходиться у АДРЕСА_1, та належить ТОВ "Таврія-Авто" на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 17 січня 2003 року, виданого виконкомом Чкалівської сільської ради Херсонської області згідно рішення від 29 листопада 2002 року № 75.

У пункті 1.1 договору іпотеки сторони узгодили, що іпотека за цим договором забезпечує всі вимоги іпотекодержателя, як кредитора за умовами кредитного договору від 06 липня 2007 року № 277.

Крім того із метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором 06 липня 2007 року між ВАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_2 укладений договір поруки, за умовами якого поручитель відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором в тому ж обсязі, що і позичальник - за сплату кредиту, процентів за користування кредитом, неустойки (штрафи, пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язань в повному обсязі.

Умовами кредитного договору сторони цього договору погодили право кредитодавця вимагати дострокового виконання зобов`язання за цим договором, забезпеченого іпотекою, а якщо вимога банку не буде задоволена, зокрема, звернути стягнення на предмет іпотеки.

Заочним рішенням Новокаховського міськрайонного суду Херсонської області від 14 червня 2010 року з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укргазбанк" в солідарному розмірі стягнено заборгованість за кредитним договором від 06 липня 2007 року № 277 станом на 13 травня 2010 року в сумі 7 916,69 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 14 червня 2010 року еквівалентно 62 666,93 грн та 3 056,40 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення суду першої інстанції, в незміненій частині, та суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам закону.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України).

Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді "Верховенство права", схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція, 25-26 березня 2011 року).

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Відповідно до статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників судового процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У силу положень статті 74 ЦПК України (в редакції, чинній станом на момент вирішення спору місцевим судом) судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Відповідно до статті 76 ЦПК України (в редакції станом на момент вирішення спору місцевим судом - 2015 рік) судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування.

У разі відсутності адресата особа, що доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.

На адресу ТОВ "Таврія-Авто", зазначену в позовній заяві, суд першої інстанції неодноразово направляв поштою рекомендовані листи із повідомленням про вручення поштового повідомлення.

В матеріалах справи містяться поштові конверти, а також рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які повернуті до суду відділенням поштового зв`язку з відмітками пошти "за зазначеною адресою не проживає" (а.с. 54, 78, 99, 113). Такі самі повідомлення були направлені і іншому відповідачеві ОСОБА_1, який водночас є і директором цього товариства за адресою яка вказана у кредитному договорі та позовній заяві ( АДРЕСА_2 ).

Також банк у цій справі заявив позовні вимоги до поручителя ОСОБА_2, який брав участь у судових засіданнях протягом розгляду справи у суді першої інстанції.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Верховний Суд погоджується, що розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції. Разом із тим, право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур) та добросовісністю поведінки, яка не може бути пов`язана із зловживанням процесуальними правами.

Відповідно до статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Верховним Судом враховано, що відповідно до вимог частини першої статті 6 Конвенції, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного терміну. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Рішення по суті позовних вимог Новотроїцьким районний суд Херсонської області ухвалено 07 вересня 2015 року.

Повістки надсилались відповідачу ТОВ "Таврія-Авто" за юридичною адресою: місто Херсон, вулиця Некрасова, 55.

Звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою відповідач ТОВ "Таврія-Авто" вказував ту саму адресу (місто Херсон, вулиця Некрасова, 55), за якою надсилались судом судові повістки та не навів жодних доказів неможливості отримання цих судових викликів.

При цьому, під час розгляду цієї справи не було встановлено наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру, які б унеможливлювали отримання поштової кореспонденції товариством за юридичною адресою або перешкоджали цьому. Товариство також не зазначало і про зміну своєї адреси банку.

Отже, відповідно до наведених норм процесуального права відповідач ТОВ "Таврія-Авто" вважається таким, що був повідомлений про зазначені судові засідання.

Таким чином, доводи ТОВ "Таврія-Авто" про позбавлення можливості заявити про застосування спливу позовної давності під час розгляду справи по суті, який відбувався протягом шести судових засідань (повістки про повідомлення щодо чотирьох з яких повернулись у зв`язку з відсутністю адресата, що не свідчить про неналежне повідомлення товариства про розгляд справи), не ґрунтуються на встановлених обставинах у цій конкретній справі.

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог до ТОВ "Таврія-Авто" щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції, з висновками якого в цій частині погодився й апеляційний суд, визначившись правильно з характером спірних правовідносин, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення та на підставі поданих сторонами доказів у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в цій частині.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити вимогу за основним зобов`язанням у випадку одноразової чи неодноразових прострочок сплати кредитором процентів за користування кредитними коштами, неповернення кредиту або порушення інших умов кредитного договору.

Згідно із частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" та підпункту 3.1.5 договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель має право одержати задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, за рахунок коштів, виручених від реалізації предмета іпотеки на свій розсуд, переважно перед іншими кредиторами.

За змістом підпункту 3.3.4 договору іпотеки відповідач ТОВ "Таврія-Авто" зобов`язався на період дії договору застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість.

06 липня 2007 року ТОВ "Таврія-Авто" уклало договір № 03-2201-0040 добровільного страхування заставного майна з ЗАТ "Страхова компанія" "Українська страхова група", але строк дії цього договору закінчився 06 липня 2008 року. Від того часу до моменту подання позову

ТОВ "Таврія-Авто" не укладало договорів страхування предмету іпотеки, чим порушило умови договору, що відповідно до пункту 4.2 цього договору тягне за собою сплату позивачеві штрафу у сумі 1 000,00 грн.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшов правильного висновку про те, що не можуть бути задоволенні і вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 про скасування рішення в частині задоволених вимог ПАТ АБ "Укргазбанк" до ТОВ "Таврія-Авто" про стягнення штрафу у розмірі 1 000,00 грн, оскільки матеріали апеляційної скарги не містять обґрунтувань щодо наявних у ОСОБА_1 підстав для оскарження рішення суду в зазначеній частині. Приєднання ТОВ "Таврія-Авто" до апеляційної скарги ОСОБА_1 не є підставою для застосування позовної давності до позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, та перегляду рішення в частині стягнення з ТОВ "Таврія-Авто" на користь позивача 1 000,00 грн штрафу, оскільки такі вимоги заява ТОВ "Таврія-Авто" про приєднання до апеляційної скарги не містить.

ТОВ "Таврія-Авто", звертаючись з касаційною скаргою та обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень у справі, посилалося на те, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц (провадження № 14-88цс19), 12 травня 2020 року у справі № 921/730/13-г/З (провадження № 12-6гс20) та постановах Верховного Суду від: 23 січня 2018 року у справі № 755/7704/15, 24 жовтня 2018 року у справі № 317/3698/15-ц, 17 грудня 2021 року у справі № 278/2177/15-ц.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 904/1145/19, від 04 червня 2020 року у справі № 904/1923/19.

Посилаючись на неврахування судами правових висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, заявник вказував на те, що у цій справі та у справі, яка переглядається, вбачається подібність правовідносин, зокрема, повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення "за закінченням терміну зберігання" не є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Вказана постанова прийнята у справі з іншим предметом позову та при розгляді справи були враховані інші обстави ніж у цій справі, а тому не може вважатись, що ця постанова прийнята у подібних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц (провадження № 14-88цс19) зроблено висновок про те, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання (аналогічний висновок сформулював Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 910/16461/16; у пункті 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц). У цій справі спір виник щодо зобов`язання вчинити певні дії і застосування наслідків припинення іпотечного договору, що також виключає подібність правовідносин.

Заявник у касаційній скарзі посилається на те, що судами при розгляді справи не враховано висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 921/730/13-г/3 (провадження № 12-6гс20), а саме, що при розгляді справи про звернення кредитором стягнення на майно заставодавця (іпотекодавця, майнового поручителя) останній може заперечувати проти суми заборгованості за основним зобов`язанням, навіть якщо вона встановлена судовим рішенням у справі за позовом кредитора до боржника та/або поручителя, зокрема доводити, що сума боргу є меншою або відсутня взагалі. Рішення суду, яким вирішено спір між кредитором та боржником та/або поручителем щодо стягнення заборгованості, яким визначено розмір такої заборгованості, не має преюдиційного характеру для заставодавця (іпотекодавця, майнового поручителя) за основним кредитним зобов`язанням. У цій справі, на яку заявник посилається у касаційній скарзі як на неврахування її висновків, предметом позову було стягнення заборгованості за кредитним договором, а у справі, що переглядається, заявник просить переглянути судові рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, яке у тій справі не вирішувалось та не досліджувалось.

У касаційній скарзі заявник наголошує на неврахуванні висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 23 січня 2018 року у справі № 755/7704/15, де зазначено, що визначаючи розмір заборгованості за кредитним договором, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, яке оскаржується у цій у справі, перевірив належним надані сторонами докази, у тому числі, які були додані до апеляційної скарги, та надав цим обставинам належну оцінку. Заяви про приєднання заявника до апеляційної скарги ОСОБА_1 та окремо подані пояснення не містять жодного власного розрахунку заборгованості, зробленого відповідачами, які б свідчили про помилковість висновків суду першої інстанції.

Таким чином, суд касаційної інстанції відхиляє помилкові доводи заявника про неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у наведених постановах, оскільки вважає, що ці справи є відмінними від справи, яка переглядається, за істотними правовими ознаками, отже, ці справи не є подібними.

Інші доводи касаційної скарги про доведеність наявності підстав для скасування судових рішень в оскарженій частині є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи. Фактично вказані доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи та до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, у нескасованій частині та постанови апеляційного суду в частині вимог до ТОВ "Таврія-Авто", оскільки, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, суди ухвалили судові рішення у вказаній частині з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

В іншій частині судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не оскаржуються, а тому не є предметом перегляду у суді касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції в незміненій частині та постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому ці судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія-Авто" залишити без задоволення.

Рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 07 вересня 2015 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 04 березня 2021 року в частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія-Авто" про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки залишити без змін.