Постанова

Іменем України16 лютого 2022 рокум. Київсправа № 462/3299/15-цпровадження № 61-18822св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, правонаступником якого є ОСОБА_3,

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представник відповідачів -адвокат Богдан Зоряна Сергіївна, розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката Богдан Зоряни Сергіївни, на постанову Львівського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та ухвалених судових рішень судів попередніх інстанційУ березні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, який у ході розгляду уточнив, до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору ренти, повернення 15 000,00 грн, сплачених за цим договором (справа № 1309/2337/12).У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору ренти та визнання права власності у порядку спадкування, у якому просила визнати недійсним договір ренти від 16 лютого 2009 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, та визнати за нею право власності на квартиру в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 (справа № 462/3299/15-ц). В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ОСОБА_2, укладаючи оспорюваний договір ренти від 16 лютого 2009 року, страждав стійким хронічним розладом психічної діяльності, не усвідомлював значення своїх дій і не міг керувати ними, що підтверджується актом психолого-психіатричної експертизи від 04 лютого 2013 року № 167, проведеної у межах справи № 1309/2337/12. Вважала, що цим правочином порушено її права, як спадкоємиці за заповітом, після смерті ОСОБА_2 . Протокольною ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 14 квітня 2016 року об`єднано в одне провадження справу № 462/3299/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору ренти та визнання права власності у порядку спадкування та справу № 1309/2337/12 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору ренти, повернення 15 000,00 грн, сплачених за цим договором (а. с. 70-71, т. 1).Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 09 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним договір ренти від 16 лютого 2009 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Бєлопольською І. Р., зареєстрований в реєстрі за № 707. У задоволенні позову щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат (а. с. 105-106, т. 2).Постановою Апеляційного суду Львівської області від 06 лютого 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - Богдан З. С. залишено без задоволення. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 09 листопада 2017 року залишено без змін (а. с. 151-153, т. 2).Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 вересня 2018 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 09 листопада2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 06 лютого 2018 року у вказаній справі на підставі пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України, у редакції, чинній на час подання касаційної скарги (провадження № 61-17940ск18).

Короткий зміст заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та ухвалених судових рішень судів першої, апеляційної

та касаційної інстанційУ травні 2018 року ОСОБА_4 звернулася до районного суду з заявою про перегляд рішення Залізничного районного суду м. Львова від 09 листопада 2017 року за нововиявленими обставинами з підстав наявності істотних для справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі їй на час розгляду цієї справи (пункт 1 частини другої статті 423 ЦПК України) (а. с. 164-169, т. 2).Заяву обґрунтовувала тим, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 30 жовтня 2017 року у справі № 462/3286/16-ц, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2018 року, за її позовом визнано недійсним заповіт ОСОБА_2, вчинений на користь ОСОБА_1, а тому остання не є спадкоємицею після смерті ОСОБА_2, хоча й, звертаючись до суду з позовом у цій справі, вважала себе такою. Вказувала, що оспорюваним договором ренти, укладеним 16 лютого 2009 року між ОСОБА_2 та нею не було порушено прав та інтересів ОСОБА_1, а оскільки судовому захисту підлягає лише порушене право, задоволення судом позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору ренти суперечить чинному законодавству.У зв`язку з наведеним, ОСОБА_4 просила суд рішення Залізничного районного суду м. Львова від 09 листопада 2017 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору ренти від 16 лютого 2009 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Бєлопольською І. Р., зареєстрованого в реєстрі за № 707, а також стягнути з ОСОБА_1 на її користь понесені судові витрати.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 12 липня 2018 року заяву ОСОБА_4 про перегляд рішення Залізничного районного суду

м. Львова від 09 листопада 2017 року за нововиявленими обставинами залишено без задоволення (а. с. 232-233, т. 2).

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що обставини, на які посилається заявник щодо неналежності позивача у вказаній справі

не можуть вважатись нововиявленою обставиною, оскільки заміна сторін

у справі не стосується предмету позову та доказів, на підставі яких суд ухвалив рішення щодо недійсності оспорюваного правочину, заявник фактично посилається на неналежний процесуальний склад сторін у справі.

Постановою Львівського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - Богдан З. С., задоволено. Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 12 липня 2018 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (а. с. 103-108, т. 3).

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що встановлення судом першої інстанції факту порушення прав ОСОБА_1 укладенням 16 лютого 2009 року договору ренти між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, за умови недійсності заповіту від 03 лютого 2010 року, складеного ОСОБА_2, що було встановлено рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 30 жовтня 2017 року,

яке набрало законної сили 26 квітня 2018 року, впливає на висновки суду першої інстанції у цій справі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 22 травня 2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року у вказаній справі

на підставі пункту 5 частини другої, частини четвертої статті 394 ЦПК України, у редакції, чинній на час подання касаційної скарги (провадження № 61-10020ск19).

Протокольною ухвалою Залізничного районного суду м. Львова

від 18 червня 2019 року залучено до участі у справі правонаступника позивача ОСОБА_2 його дочку ОСОБА_3 (а. с. 134, т. 3).

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 30 липня 2019 року заяву ОСОБА_4 про перегляд рішення Залізничного районного суду

м. Львова від 09 листопада 2017 року за нововиявленими обставинами задоволено. Рішення Залізничного районного суду м. Львова

від 09 листопада 2017 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору ренти від 16 лютого 2009 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Бєлопольською І. Р., зареєстрованого в реєстрі за № 707, скасовано. Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору ренти від 16 лютого 2009 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Бєлопольською І. Р., зареєстрованого в реєстрі за № 707 (а. с. 171-174, т. 3).

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 26 квітня 2018 року набрало законної сили рішення Залізничного районного суду м. Львова

від 30 жовтня 2017 року у справі № 462/3286/16-ц, яким визнано недійсним заповіт, складений ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, яка обґрунтовувала своє звернення до суду з позовом у цій справі саме наявністю заповіту. Вказане є істотною обставиною для цієї справи, вона не була встановлена судом і не була та не могла бути відома ОСОБА_4 на час розгляду справи та ухвалення рішення Залізничного районного суду

м. Львова від 09 листопада 2017 року про перегляд за нововиявленими обставинами якого звернулася ОСОБА_4 .

Крім того, судом установлено, що 07 липня 2015 року після смерті

ОСОБА_2 у Четверту львівську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини як спадкоємець першої черги за законом звернулася його дочка - ОСОБА_3, яку залучено до участі у справі

як правонаступника позивача ОСОБА_2 .

Постановою Львівського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року апеляційні скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7,

та ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Залізничного районного суду м. Львова від 30 липня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_4 про перегляд рішення Залізничного районного суду м. Львова від 09 листопада 2017 року

за нововиявленими обставинами відмовлено (а. с. 20-24, т. 4).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 березня 2021 року касаційну скаргу

ОСОБА_4 задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року скасовано, справу у зв`язку з розглядом заяви про перегляд рішення суду за нововивиявленими обставинами направлено

на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження

№ 61-5938св20) (а. с. 86-90, т. 4).

Постановою Львівського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року апеляційні скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7

та ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 30 липня 2019 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним договір ренти від 16 лютого

2009 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Бєлопольською І. Р., зареєстрованого в реєстрі за № 707. Відмовлено

у задоволенні позовної вимоги щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що у даній справі, нововиявленою може бути визнана лише та обставина, яка існувала

в об`єктивній дійсності на момент ухвалення рішення Залізничного районного суду м. Львова від 30 жовтня 2017 року у справі № 462/3286/16-ц, проте не була відома ОСОБА_4 . Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, які виявлені після постановлення рішення суду,

також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

Факт набрання 26 квітня 2018 року законної сили рішення Залізничного районного суду м. Львова від 30 жовтня 2017 року у справі № 462/3286/16-ц, яким визнано недійсним заповіт, складений ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, не є доказом нововиявлених обставин у цій справі, зокрема, відсутності порушення прав ОСОБА_1 при вчиненні оспорюваного договору ренти від 16 лютого 2009 року. Подання такого доказу спрямоване на переоцінку тих доказів, які вже досліджували суди першої, апеляційної

та касаційної інстанцій під час розгляду цих двох справ, до того

ж порушують права та законні інтереси ОСОБА_3, яка є спадкоємицею першої черги за законом після смерті її батька ОСОБА_2 .

Як на момент складення заповіту від 03 лютого 2010 року на користь ОСОБА_1, так і на момент підписання оспорюваного договору ренти від 16 лютого 2009 року, - ОСОБА_2 не усвідомлював значення своїх дій та не міг ними керувати, тому суд першої інстанції не мав правових підстав для перегляду за нововиявленими обставинами остаточного рішення Залізничного районного суду м. Львова від 09 листопада 2017 року у цій справі, і як наслідок, ухвалювати нове судове рішення, яким відмовляти

у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Визнаючи недійсним договір ренти, апеляційний суд виходив із наявності правових підстав для задоволення позову в цій частині, врахувавши при цьому фактичні обставини справи та висновки експертизи.

Апеляційним судом ураховано відповідну судову практику Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скаргиУ касаційній скарзі, поданій у листопаді 2021 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_4 - адвокат Богдан З. С., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення тазалишити в силі рішення районного суду від 30 липня 2019 року за заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами. Підставами касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає те, що судом застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі. Витребувано цивільну справу № 462/3299/15-ц із Залізничного районного суду м. Львова. У задоволенні клопотання представника ОСОБА_4 - адвоката Богдан З. С., про зупинення постанови Львівського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку відмовлено. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргуКасаційна скарга представника ОСОБА_4 - адвоката Богдан З. С., мотивована тим, що апеляційним судом не враховано необхідності встановлення не лише наявності підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначення, чи порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду. У цій справі законні права та інтереси ОСОБА_1 порушені не були.Суд апеляційної інстанції помилково зазначив, що підставою для перегляду рішення Залізничного районного суду м. Львова від 09 листопада 2017 року за нововиявленими обставинами є факт набрання рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 30 жовтня 2017 року у справі № 462/3286/16-ц законної сили, оскільки такою підставою заявник визначав саме встановлений цим судовим рішенням факт недійсності заповіту ОСОБА_2 від 03 лютого 2010 року, складеного на користь ОСОБА_1 . Також указує про помилковість посилань апеляційного суду на порушення прав ОСОБА_3 як спадкоємиці першої черги за законом після смерті ОСОБА_2, оскільки районний суд у своєму рішенні від 30 липня 2019 року роз`яснив ОСОБА_3 право на звернення до суду у разі порушення її прав, у порядку та в спосіб, визначений законом, однак не у цій справі. Крім цього, зауважує, що апеляційний суд не має повноважень ухвалювати процесуальне рішення щодо розгляду заяви про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.Недійсність правочину є нововиявленою обставиною, оскільки вона містить всі складові для надання їй статусу нововиявленої. У даному випадку обставина недійсності заповіту ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 існувала на момент ухвалення рішення районного суду від 09 листопада 2017 року у цій справі, однак стала відома ОСОБА_4 після ухвалення рішення (набрання ним законної сили) у межах іншої справи та її врахування мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийнято. Посилається на відповідні правові висновки Верховного Суду України та Верховного Суду, які не було враховано апеляційним судом.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргуУ січні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - адвоката Бочулякв Ю. І., на касаційну скаргу, в якому вказується, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а відповідну касаційну скаргу - без задоволення.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного СудуВідповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.Касаційна скарга представника ОСОБА_4 - адвоката Богдан З. С., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми праваВідповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.Рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. Підставами для такого перегляду є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (частина перша та пункт 1 частини другої статті 423 ЦПК України).Зокрема, нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі та щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір, а тому підставою для скасування судового рішення є не всі невідомі на час розгляду справи обставини, а лише ті, які входять до предмета доказування у справі.Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.На вказаному судам наголошено також у пункті 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами" (v0004740-12) .Водночас, не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, відсутні, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17, провадження № 14-549зц18 (пункти 27, 28)).Не належать також до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 9901/819/18, провадження № 11-430заі20 (пункт 6.38)).Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд

не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку

із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше

не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити

цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада

2004 року).

Обґрунтовуючи заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, ОСОБА_4 посилалася на те, що істотними обставинами перегляду рішення Залізничного районного суду м. Львова від 09 листопада 2017 року є набрання законної сили рішення Залізничного районного суду

м. Львова від 30 жовтня 2017 року у справі № 462/3286/16-ц, яким визнано недійсним заповіт ОСОБА_2, вчинений на користь ОСОБА_1, а тому остання не є спадкоємицею після смерті ОСОБА_2, хоча й, звертаючись до суду з позовом у цій справі вважала себе такою. Оспорюваним договором ренти, укладеним 16 лютого 2009 року між ОСОБА_2 та нею не було порушено прав та інтересів ОСОБА_1, а оскільки судовому захисту підлягає лише порушене право, задоволення судом позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору суперечить чинному законодавству.

Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона

не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті -

за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені

(частина перша статті 225 ЦК України).

Підставою для визнання правочину недійсним у цьому випадку має бути встановлена судом абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції врахував,

що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 30 жовтня

2017 року у справі № 462/3286/16-ц, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2018 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2019 року (провадження № 61-37192св18), визнано недійсним заповіт, складений ОСОБА_2 03 лютого 2010 року

на користь ОСОБА_1, оскільки під час укладення заповіту ОСОБА_2 за своїм психічним станом не міг усвідомлювати значення своїх дій

та керувати ними, не був здатний прогнозувати наслідки власних дій пов`язаних з укладенням заповіту (а. с. 171-178, т.2; 89-94, т.3).

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 09 листопада

2017 року, про перегляд за нововиявленими обставинами якого подано заяву, визнано недійсним договір ренти від 16 лютого 2009 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, оскільки ОСОБА_2 на момент підписання оспорюваного правочину страждав стійким хронічним розладом психічної діяльності, а тому не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, що підтверджується актом амбулаторної судової психолого-психіатричної експертизи від 04 лютого 2013 року № 167.

Коли суди попередніх інстанцій ухвалювали судові рішення у цій справі

під час її первинного розгляду, вони на підставі тих доказів, які подали сторони, у тому числі акта амбулаторної судової психолого-психіатричної експертизи від 04 лютого 2013 року № 167, дійшли висновку

про задоволення позову в частині визнання недійсним правочину, як такого, що вчинений особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій (стаття 225 ЦК України).

Тобто, судові рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 ґрунтувалися на встановленні факту вчинення оспорюваного правочину особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій, а не, зокрема,

на порушенні прав ОСОБА_1 при вчиненні такого правочину.

Вказані ОСОБА_4 нововиявлені обставини спрямовані на переоцінку доказів у справі. Зі змісту рішення суду від 09 листопада 2017 року,

про перегляд за нововиявленими обставинами якого звернулася ОСОБА_4, убачається, що остання вказувала про наявність судового рішення, яким визнано недійсним заповіт складений ОСОБА_2 на користь

ОСОБА_1 . Однак такі посилання були відхилені з огляду на те,

що зазначене судове рішення не набрало законної сили.

Разом із цим, не можуть бути визнані нововиявленими обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі.

При цьому протокольною ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 18 червня 2019 року залучено до участі у справі правонаступника позивача ОСОБА_2 - його дочку ОСОБА_3 (а. с. 134, т. 3),

яка вказувала, що доводи, викладені в заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не спростовують фактів, покладених

в основу рішення районного суду від 09 листопада 2017 року, зокрема,

що ОСОБА_2 на момент укладення договору ренти від 16 лютого 2009 року не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.

У частині сьомій статті 429 ЦПК України передбачено, що судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах.

Таким чином, апеляційний суд після скасування рішення за наслідками перегляду за нововиявленими обставинами і ухвалення судом першої інстанції рішення має перевірити його законність не тільки по суті, а й щодо наявності нововиявлених обставин та прийняти рішення за результатами розгляду апеляційної скарги відповідно до положень статті 374 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої

та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції правильно взяв до уваги вказівки Верховного Суду у постанові від 03 березня 2021 року (провадження № 61-5938св20),

та вказав, що повноважень скасовувати таке рішення і постановляти процесуальне судове рішення з приводу розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, тобто розглядати по суті, апеляційний суд немає, оскільки це є компетенцією суду, судове рішення якого переглядається за нововиявленими обставинами.

Колегія суддів уважає, що апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення Залізничного районного суду м. Львова від 30 липня 2019 року та ухвалив нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог. При цьому судом виконано вказівки Верховного Суду (частина п`ята статті 411ЦПК України) і це є процесуальним повноваженням апеляційного суду.

Наведені в обґрунтування касаційної скарги доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права, зводяться

до незгоди з висновками суду і переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Крім того, суд апеляційної інстанції при новому розгляді справи всебічно, повно та об`єктивно надав оцінку як зібраним у справі доказам в цілому,

так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення

є мотивованими (частина третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416, ЦПК України (1618-15) , Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката Богдан Зоряни Сергіївни, залишити без задоволення.Постанову Львівського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року залишити без змін.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць