Постанова

Іменем України15 лютого 2022 рокум. Київсправа № 591/6204/20провадження № 61-19527св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Сумська міська рада, управління Державної казначейської служби України у м. Сумах,розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради, управління Державної казначейської служби України у м. Сумах про стягнення моральної шкодиза касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 01 липня 2021 року у складі судді Северинової А. С. та постанову Сумського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Собини О. І., Левченко Т. А.,ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимогУ жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з Сумської міської ради на його користь моральну шкоду в розмірі 948 000,00 грн; зобов`язати управління Державної казначейської служби України у м. Сумах виплатити 948 000,00 грн моральної шкоди, завданої йому Сумською міською радою за рахунок коштів місцевого бюджету Сумської міської об`єднаної територіальної громади.Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що він на підставі рішення Сумської міської ради від 29 липня 2020 року № 7276-МР отримав у власність земельну ділянку, кадастровий номер 5910136600:19:006:0050. На доведення в судах свого права на отримання цієї земельної ділянки він витратив 13 років та 2 місяці. Таким чином, термін, протягом якого Сумська міська рада та її посадові особи безперервно порушували його права на землю, приймали дискримінаційні рішення та систематично не виконували рішення судів, склав 158 місяців (із червня 2007 до липня 2020 року). Вказаними протиправними діями відповідача йому було завдано моральної шкоди, яка полягає у глибоких переживаннях, яких він зазнав у зв`язку з позбавленням його можливості реалізувати життєві плани, порушенні нормальних життєвих зв`язків, що вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя, невиправданих затрачених матеріальних ресурсів, позбавлення можливості реалізації майнових прав, порушення і втручання у право власності, позивач оцінив розмір завданої йому моральної шкоди з розрахунку мінімальної заробітної плати станом на момент розгляду справи за кожен місяць порушеного права, що становить 948 000,00 грн (6 000, грн Х 158 місяців).

Короткий зміст рішення суду першої інстанціїЗарічний районний суд м. Суми рішенням від 01 липня 2021 року позов задовольнив частково. Стягнув з Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів місцевого бюджету Сумської міської об`єднаної територіальної громади шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунка Державної казначейської служби України моральну шкоду в розмірі 13 000,00 грн. В іншій частині позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат. Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивачу дійсно було завдано моральної шкоди, проте заявлена позивачем сума відшкодування моральної шкоди не відповідає глибині його душевних страждань, тому, з урахуванням вимог розумності та справедливості визначив розмір заподіяної позивачу моральної шкоди в сумі 13 000,00 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанціїСумський апеляційний суд постановою від 04 листопада 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Сумської міської ради залишив без задоволення. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 01 липня 2021 року залишив без змін.Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому апеляційний суд виходив з того, що оскільки орган місцевого самоврядування своїми діями та рішеннями не сприяв відновленню права позивача на землю шляхом їх самостійного припинення або скасування, проти чого позивач не заперечував, але це вплинуло на строки розгляду його заяви про надання йому земельної ділянки у власність, протягом якого позивач був позбавлений права на земельну ділянку з підстав, не передбачених законом. Отже, маючи об`єктивну можливість позасудового врегулювання правовідносин, міська рада виявила неналежне врядування при вирішенні його звернення, у зв`язку з чим позивач змушений був доводити своє право протягом тривалого часу шляхом його захисту в судовому порядку, і як наслідок - завдавало йому моральної шкоди, оскільки вимагало додаткових зусиль для організації свого життя через протиправні дії та незаконні рішення міської ради.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справиУ листопаді 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Сумського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року, частково змінити рішення Зарічного районного суду м. Суми від 01 липня 2021 року, збільшивши суму стягненої моральної шкоди до 948 000,00 грн.Підставою касаційного оскарження вказував те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 914/263/19, від 28 березня 2018 року у справі № 757/32334/15, від 24 березня 2020 року у справі № 818/607/17, від 04 червня 2018 року у справі № 489/2492/17, від 13 червня 2018 року у справі № 464/6863/16, від 21 червня 2018 року у справі № 205/119/17, від 25 липня 2018 року у справі № 607/14493/16, від 19 вересня 2018 року у справі № 534/955/17, від 04 грудня 2019 року у справі № 468/901/17;відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування аналогії Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (266/94-ВР) до випадку відшкодування моральної шкоди, нанесеної органами місцевого самоврядування при порушенні прав громадян у земельних правовідносинах (порушення права людини на належне урядування).Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильного застосували норми матеріального права, неповно з`ясували обставини справи та дійшли безпідставного висновку про часткове задоволення позову та стягнення моральної шкоди в розмірі 13 000,00 грн. Суди не навели належного мотивування свого висновку щодо того, чому саме 13 000,00 грн є розумною та справедливою сумою компенсації за 13 років та 2 місяці порушення прав позивача на належне урядування (права правомірного очікування отримання земельної ділянки та недискримінаційне ставлення). Суди обох інстанції, усупереч практиці Європейського суду з прав людини, Верховного Суду в аналогічній справі відмовились застосувати принцип пов`язаності розміру мінімальної заробітної плати з часом завдання моральної шкоди, зазначений в Законі України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (266/94-ВР) .У січні 2022 року Сумська міська рада подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення. При цьому зазначала, що розмір компенсації моральної шкоди в розмірі 948 000,00, яку позивач просив стягнути на його користь не відповідає принципам розумності, справедливості та співмірності. Тве,рдження ОСОБА_1 про те, що апеляційний суд допустив порушення норм матеріального права, оскільки не застосував до спірних правовідносин за аналогією Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (266/94-ВР) , є помилковими, адже аналогія закону застосовується у тому разі, коли цивільні правовідносини не врегульовані ЦК України (435-15) , іншими актами цивільного законодавства або договором.

Рух справи в суді касаційної інстанціїУхвалою Верховного Суду від 20 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.29 грудня 2021 року справа № 591/6204/20 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи Суди попередніх інстанцій встановили, що постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 жовтня 2008 року у справі № 2-А-319/08 визнано протиправною бездіяльність Сумської міської ради щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про виділ йому у користування вільної земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку на розі вулиць Якіра і Макаренка у м. Сумах ; зобов`язано орган місцевого самоврядування розглянути на найближчій сесії заяву ОСОБА_1 про виділ йому у користування вільної земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку на розі вулиць Якіра та Макаренка у м. Сумах .На виконання вказаної постанови суду Сумська міська рада прийняла рішення від 23 вересня 2009 року № 3021-МР, згідно з яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,1000 га.16 листопада 2009 року між ОСОБА_1 і ТОВ "ДІНАТА" був укладений договір щодо розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 143/09 та здійснено попередню оплату за майбутній проєкт.Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2010 року у справі № 2а-3291/10/1870 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано рішення Сумської міської ради від 24 грудня 2008 року № 2261-МР в частині пунктів 31, 32 додатка 4; визнано протиправними та скасовано державні акти про право власності на землю, видані ОСОБА_2 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3, та ОСОБА_3 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4 ; зобов`язано Управління Держкомзему в місті Суми надати умови відведення земельної ділянки для розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 відповідно до рішення Сумської міської ради від 23 вересня 2009 року № 3021-МР та схеми генерального плану, що була додана до заяви від 11 листопада 2009 року, містобудівного обґрунтування та висновку Управління архітектури та містобудування щодо попереднього погодження використання земельної ділянки від 06 травня 2007 року.Листом від 27 липня 2012 року № 73/01.43 ОСОБА_1 повідомлено, що Управління Держкомзему у місті Суми внесло в автоматичну систему Державного земельного кадастру відомості щодо скасування державних актів на земельні ділянки на АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 .27 березня 2013 року Сумська міська рада прийняла рішення № 2224-МР, яким заборонила Управлінню земельних ресурсів Сумської міської ради здійснювати підготовку проєктів рішень про передання у власність земельних ділянок.ГУ Держземагентства у Сумській області 05 листопада 2013 року надало позитивний висновок про погодження проєкту землеустрою № 5852/01-30-5675.Згідно з листом Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради від 17 березня 2014 року № 39/21-01-10 оплата відновної вартості має бути здійснена тільки після прийняття рішення про передання у власність земельної ділянки.21 вересня 2012 року постійно діюча комісія з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою, створена Сумською міською радою, прийняла рішення про відмову в погодженні проєкту землеустрою у зв`язку з невідповідністю його генеральному плану.Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 29 січня 2019 року скасовано рішення Сумської міської ради від 24 лютого 2016 року № 416-МР "Про відмову у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1". Зобов`язано Сумську міську раду на найближчому пленарному засіданні чергової сесії затвердити проєкт землеустрою земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:19:006:0050 та передати її у власність ОСОБА_1 .Рішенням Сумської міської ради від 29 липня 2020 року № 7276-МР затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4 площею 0,1000 га, кадастровий номер 5910136600:19:006:0050 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного СудуЗгідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми праваВідповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає такі складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази.Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності вини.Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені у статтях 1173 та 1174 ЦК України.Зокрема статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування.Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).Підставою для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 1166 ЦК України є наявність в діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173, 1174 ЦК України, є заподіяна шкода, протиправна поведінка та причинний зв'язок між ними.Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що внаслідок бездіяльності Сумської міської ради, яка полягає у тривалому незатвердженні та ненаданні у власність земельної ділянки, йому завдано моральної шкоди.Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17. Зокрема, у зазначеній справі суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним з ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.Встановивши, що позивач довів належними та достатніми доказами факт заподіяння йому моральної шкоди, причинний зв`язок між бездіяльністю Сумської міської ради (її посадовими особами) та настанням тих негативних наслідків, про які він вказує, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову та стягнення на користь позивача 13 000,00 грн на відшкодування маральної шкоди. При цьому слід зазначити, що, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 13 000,00 грн, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно виходив із засад розумності та справедливості, врахував тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках позивача, час і зусилля, необхідні для відновлення його прав, глибину фізичних і душевних страждань. Доводи касаційної скарги зазначених висновків не спростовують та ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не входить до компетенції Верховного Суду. Посилання у касаційній скарзі на неврахування апеляційним судом правового висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 914/263/19 не заслуговують на увагу, оскільки у вказаній справі зроблено висновок про відшкодування моральної шкоди за невчасний розгляд заяви позивача про передання в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Водночас у справі, що переглядається позивачу завдано моральної шкоди внаслідок бездіяльності та тривалого розгляду його заяви про надання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель. Тобто правовідносини у справі, що переглядається і у справі № 914/263/19 є різними.Також суди правильно виходили з того, що до спірних правовідносин не може бути застосований за аналогією Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (266/94-ВР) , оскільки цей закон регулює спеціальні правовідносини з відшкодування моральної шкоди, які є відмінними від тих, що виникли у цій справі.Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, встановлені судами попередніх інстанцій, оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстава для відкриття касаційного провадження. Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, ЦПК України (1618-15) , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 01 липня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді:А. Ю. ЗайцевЄ. В. Коротенко М. Ю. Тітов