відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю "Спектрум Ессетс";розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 01 липня 2021 року у складі судді Сергієнка С. А. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Темнікової В. І., Бондаренко Т. З., Крамаренко Т. В.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до товариства з обмеженою відповідальністю "Спектрум Ессетс" (далі -

ТОВ "Спектрум Ессетс") про визнання договору іпотеки припиненим.

Позовна заява мотивована тим, що 20 жовтня 2004 року між її чоловіком - ОСОБА_2 та відкритим акціонерним товариством комерційним банком "Надра" було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого

ОСОБА_2 отримав кредитні кошти у сумі 7 875 доларів США зі сплатою

16 % річних, строком користування на 144 місяці, тобто до 19 жовтня

На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 21 жовтня 2004 року між нею та відкритим акціонерним товариством комерційним банком "Надра" укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Новоодеського районного нотаріального округу Миколаївської області Філіпенком Д. В., за умовами якого вона, як майновий поручитель, надала в іпотеку трикімнатний житловий будинок, загальною площею 60,7 кв. м, житловою площею 43,5 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначений житловий будинок належить їй на праві приватної власності, згідно із договором купівлі-продажу від 18 жовтня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Новоодеського районного нотаріального округу Миколаївської області Філіпенком Д. В.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого 17 грудня 2018 року Баловненською сільською радою Новоодеського району Миколаївської області.

Позивач зазначала, що у червні 2020 року отримала лист, у якому повідомлено, що 15 травня 2020 року між публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" та ТОВ "Спектрум Ессетс" було укладено договір відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступив шляхом продажу новому кредитору права вимоги, у тому числі до іпотекодавця за спірним договором іпотеки.

У липні 2020 року вона отримала письмову вимогу ТОВ "Спектрум Ессетс" про виконання порушеного зобов`язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки. Вказаною вимогою повідомлено, що позичальник свої зобов`язання за кредитним договором належним чином

не виконує, у зв`язку з чим станом на дату відправлення даної вимоги заборгованість за кредитним договором по основному зобов`язанню складає 76 754,46 грн. Також зазначено, що вимога є одночасно повідомленням про порушення і вимогою про усунення порушення, а також попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у розумінні статей 35- 39 Закону України "Про іпотеку".

Позивач вважала, що вказані вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, а спірний договір іпотеки є припиненим, оскільки спадкова справа після смерті позичальника ОСОБА_2 не заводилась, спадкоємці відсутні. Отже, правонаступництва

у даному випадку не відбулося, а тому правові підстави для пред`явлення будь-яких вимог до майнового поручителя відсутні. Крім того, кредитодавцем вимоги щодо погашення заборгованості за кредитним договором взагалі

не пред`являлися. Сплив строку пред`явлення вимог має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права).

Також позивач зазначала, що письмову вимогу про усунення порушення зобов`язань за кредитним договором ТОВ "Спектрум Ессетс" пред`явлено зі спливом позовної давності, оскільки термін дії кредитного договору зазначено до 19 жовтня 2016 року.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати договір іпотеки, посвідчений 21 жовтня 2004 року приватним нотаріусом Новоодеського районного нотаріального округу Миколаївської області Філіпенком Д. В., реєстровий номер 1677, предметом якого є житловий будинок, загальною площею 60,7 кв. м, житловою площею 43,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить їй на праві приватної власності, припиненим.

У жовтні 2021 року ТОВ "Спектрум Ессетс" звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

У зустрічній позовній заяві ТОВ "Спектрум Ессетс"посилається на ті самі обставини щодо укладення між ОСОБА_2 та відкритим акціонерним товариством комерційним банком "Надра" кредитного договору та його забезпечення іпотечним договором із ОСОБА_1 .

Також зазначало, що до позивача за зустрічним позовом перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором від 20 жовтня 2004 року, а також до ОСОБА_1 за договором поруки від 20 жовтня 2004 року та договором іпотеки від 21 жовтня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Новоодеського районного нотаріального округу Філіпенко Д. В. за № 1677, на підставі договору про відступлення прав вимоги від 15 травня

2020 року, укладеного між публічним акціонерним товариством комерційним банком "Надра" та ТОВ "Спектрум Ессетс".

Станом на 15 травня 2020 року загальна заборгованість за вказаним кредитним договором складає 5 776,14 доларів США, що еквівалентно

154 102,80 грн, з яких: 2 876,94 дол. США заборгованість за тілом кредиту та

2 899,20 дол. США заборгованість за відсотками.

У зв`язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору,

у ТОВ "Спектрум Ессетс" виникло право звернення стягнення на предмет іпотеки. ТОВ "Спектрум Ессетс" направив на адресу позичальника

та іпотекодержателя вимогу про виконання порушеного зобов`язання

та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, яка отримана ОСОБА_1 .

Посилаючись на викладене, частину першу статті 12, статтю 33 Закону України "Про іпотеку", ТОВ "Спектрум Ессетс" просило суд у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 20 жовтня 2004 року у розмірі

5 776,14 доларів США звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_1, а саме: трикімнатний будинок, загальною площею 60.7 кв. м,

та житловою 43.5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , визначивши початкову ціну продажу на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області

від 05 листопада 2020 року зустрічний позов ТОВ "Спектрум Ессетс" до

ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки об`єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Спектрум Ессетс" визнання договору іпотеки припиненим.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 01 липня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано припиненим договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Новоодеського районного нотаріального округу Миколаївської області Філіпенком Д. В. 21 жовтня 2004 року, за реєстровим № 1677, предметом якого є житловий будинок, загальною площею 60,7 кв. м, житловою площею

43.5 кв. м, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1, та належить

на праві власності ОСОБА_1 .

У задоволенні зустрічного позову ТОВ "Спектрум Ессетс"відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції, посилаючись на статтю 523 ЦК України, виходив із того, що оскільки основне зобов`язання за договором кредиту припинене у зв`язку зі смертю позичальника, а згоду відповідати за будь-якого нового боржника позивач не надавала, відсутній такий обов`язок і в договорі іпотеки, а тому останній правочин є припиненим

у силу вимог закону.

Зазначено, що з урахуванням висновків суду про необхідність задоволення позову ОСОБА_1, тому у задоволенні позову зустрічного ТОВ "Спектрум Ессетс" відмовлено.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ "Спектрум Ессетс" задоволено. Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 01 липня 2021 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині задоволення позову ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції, встановивши, щожитловий будинок, який є предметом іпотеки, є спільною сумісною власністю подружжя відповідно до статті 60 СК України, а до спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті позичальника за кредитним договором, відноситься також позивачка, яка є майновим поручителем (іпотекодавцем), тому іпотека

не може були визнана повністю припиненою. Крім того, статтею 17 Закону України "Про іпотеку" не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов`язанням. При цьому посилався на відповідну правову позицію Верховного Суду.

Рішення суду першої інстанції у частині зустрічних позовних вимог

ТОВ "Спектрум Ессетс" не оскаржувалося та в апеляційному порядку

не переглядалось.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції у частині задоволення її позову залишити в силі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження

у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Новоодеського районного суду Миколаївської області.

У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що, скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що до спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті позичальника за кредитним договором, так як постійно проживали з ним до часу смерті, відноситься також позивач, яка є майновим поручителем (іпотекодавцем). Проте, питання фактичного проживання спадкодавця у будинку, разом з іпотекодавцем - ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції не досліджувалося, а отже, висновки суду,

що позивач вважається такою, що прийняла спадщину, а тому іпотека

не припиняється, вважає помилковими. Реєстрація позивача у будинку сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті позичальника за цією адресою реєстрації. Також суд апеляційної інстанції залишив поза увагою припинення іпотечного договору у зв`язку зі спливом визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців. При цьому посилалася на відповідні висновки Великої Палати Верховного Суду. Вважає рішення суду першої інстанції у частині задоволення її позову законним та обґрунтованим.

У частині зустрічного позову ТОВ "Спектрум Ессетс" судові рішення

в касаційному порядку не оскаржувались.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

20 жовтня 2004 року між відкритим акціонерним товариством комерційним банком "Надра" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останнім отримано кредитні кошти у сумі 7 875 доларів США

зі сплатою 16 відсотків річних строком користування на 144 місяці, тобто до 19 жовтня 2016 року (том 1, а. с. 7-8).

На забезпечення зобов`язань за вказаним кредитним договором, 21 жовтня 2004 року між ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством комерційним банком "Надра" укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Новоодеського районного нотаріального округу Миколаївської області Філіпенком Д.В. за реєстровим № 1677, за умовами якого, ОСОБА_1, як майновим поручителем, передано в іпотеку трикімнатний житловий будинок, загальною площею 60,7кв. м, житловою площею 43,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

(том 1, а. с. 9-10).

Згідно з пунктом 1.3 зазначеного договору іпотеки, заставна вартість предмета іпотеки визначається сторонами в сумі 54 915 грн.

15 травня 2020 року між публічним акціонерним товариством комерційним банком "Надра" та ТОВ "Спектрум Ессетс" укладено договір про відступлення прав вимоги, згідно з умовами якого останнє набуло права вимоги до

ОСОБА_2 за кредитним договором від 20 жовтня 2004 року та усіма забезпечувальними договорами (том 1, а. с. 44).

Таким чином, до ТОВ "Спектрум Ессетс" перейшло право вимоги до

ОСОБА_2 за кредитним договором від 20 жовтня 2004 року та до

ОСОБА_1 за договором поруки від 20 жовтня 2004 року, договором іпотеки від 21 жовтня 2004 року, посвідченими приватним нотаріусом Новоодеського районного нотаріального округу Філіпенко Д. В., № 1677, на підставі договору про відступлення прав вимоги від 15 травня 2020 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, про що здійснено відповідний актовий запис № 32, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_1, виданим 17 грудня 2018 року Баловненською сільською радою Новоодеського району Миколаївської області (том 1, а. с. 22).

Із копії спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_2, спадщину після його смерті ніхто не прийняв. Матеріали спадкової справи містять претензію кредитора за іншим кредитним договором (том 1, а. с. 138-147).

23 червня 2020 року ТОВ "Спектрум Ессетс" направило до Першої миколаївської державної нотаріальної контори претензію кредитора до спадкоємців ОСОБА_2, яка надійшла до нотаріальної контори 01 липня

2020 року, проте не була прийнята з причин невідповідності вимогам законодавства (том 1, а. с. 116).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника.

Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем

за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки (частина перша статті 11 Закону України "Про іпотеку").

У випадку смерті боржника за кредитним договором його права й обов`язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного

у спадщину (частина перша статті 1282 ЦК України).

Отже, у разі смерті позичальника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в основному зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Відповідний правовий висновок виклав Верховний Суд України у постанові

від 17 квітня 2013 року у справі № 6-18цс13.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 593 ЦК України право застави припиняється з підстав, передбачених абзацом першим частини першої цієї ж статті, а також в інших випадках, встановлених законом.

У частині першій статті 17 Закону України "Про іпотеку" закріплено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Разом із цим, відповідно до частини першої статті 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Зобов`язання іпотекодавця за договором іпотеки може бути повністю припиненим з підстави, визначеної частиною першою статті 523 ЦК України,

у випадку, коли спадкоємцем позичальника, а отже, і новим боржником за кредитним договором, є інша особа, ніж цей майновий поручитель, і якщо останній не давав згоди на забезпечення виконання основного зобов`язання новим боржником.

Аналогічний за змістом висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (провадження

№ 14-49цс19), постановах Верховного Суду від 23 вересня 2019 року у справі

№ 501/2700/16-ц (провадження № 61-26580св18), від 29 липня 2020 року

у справі № 487/6529/15-ц (провадження № 61-5490св19), від 03 лютого

2021 року у справі № 629/4377/18 (провадження № 61-4752св19),

від 11 березня 2020 року у справі № 362/2232/17 (провадження

№ 61-41185св18).

У пункті 68.1 постанови від 13 березня 2019 року у справі

№ 520/7281/15 (провадження № 14-49цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що зобов`язання особи як власника 1/2 частки у квартирі та майнового поручителя за договором іпотеки може бути повністю припиненим з підстави, визначеної частиною першою статті 523 ЦК України,

у випадку, коли спадкоємцем 1/2 частки квартири після смерті позичальника, а отже, і новим боржником за кредитним договором, є інша особа, ніж цей майновий поручитель, і якщо останній не давав згоди на забезпечення виконання основного зобов`язання новим боржником.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що на час смерті позичальника, ОСОБА_1 була зареєстрована та постійно проживала за адресою постійного місця реєстрації та проживання свого чоловіка - спадкодавця ОСОБА_2,

а саме: АДРЕСА_1, що підтверджується інформацією Баловненського старостинського округу Костянтинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 11 жовтня 2021 року. Також були зареєстровані та проживали за зазначено адресою: син - ОСОБА_3, невістка - ОСОБА_4 та внучка - ОСОБА_5 (том 2, а. с. 16).

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 травня 2015 року у справі № 490/3837/15-ц за позовом публічного акціонерного товариства "Надра" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості встановлено, що згідно відповіді Управління Державної міграційної служби в Миколаївській області від 13 травня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровані за однією адресою:

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 12 вересня 1086 року

у Дмитрівському міськвиконкомі Донецької області, згідно свідоцтва про укладення шлюбу, виданого 12 вересня 1986 року, серія НОМЕР_2 . На час смерті ОСОБА_2 шлюб розірвано не було.

Заяви про відмову від спадщини протягом шести місяців з дня її відкриття позивачка, як дружина позичальника, а отже, відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, вважається такою, що прийняла спадщину.

Установлено, що іпотечне майно, а саме житловий будинок, загальною площею 60,7 кв. м, житловою площею 43,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, було придбане згідно з договором купівлі-продажу

від 18 жовтня 2004 року, тобто за час шлюбу позивачки з позичальником за кредитним договором. У пункті 1.2 кредитного договору зазначено, що кредитні кошти надаються для проведення розрахунків по придбанню житла по договору купівлі-продажу, згідно якого позичальник придбає у власність нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Верховний суд зазначає, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, дійшов правильного висновку про те, що зазначений житловий будинок

є спільною сумісною власністю подружжя відповідно до статті 60 СК України. До спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті позичальника за кредитним договором, відноситься також позивачка, яка є майновим поручителем (іпотекодавцем). За таких обставин іпотека не може були визнана повністю припиненою.

Крім того, за загальним правилом зобов`язання припиняється частково або

у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише

у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).

Сплив позовної давності, як підстави припинення зобов`язання, норми

глави 50 "Припинення зобов`язання" ЦК України (435-15) не передбачають.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правилами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Наслідки спливу позовної давності визначаються статтею 267 ЦК України, згідно з якою особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона

у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі,

є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

У зобов`язальних відносинах суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку. Так само боржник зі спливом строку позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов`язку.

Однак за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі

не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України).

У разі пропуску позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропуску поважними і прийняти рішення про задоволення позову (частина п`ята статті 267 ЦК України).

Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов`язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша статті 267 ЦК України), установлюючи для особи, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.

Отже, відповідно до ЦК України (435-15) , сплив позовної давності не є окремою підставою для припинення зобов`язання. Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропуск позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку (частина друга статті 598 ЦК України), якщо таке його право

не встановлено договором або законом окремо.

Таким чином, за загальним правилом ЦК України (435-15) зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстав пропуску позовної давності, зобов`язання не припиняється.

Відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України "Про іпотеку"). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України "Про іпотеку").

Підстави припинення іпотеки окремо визначені в статті 17 Закону України "Про іпотеку", відповідно до частини першої якої іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом, тобто припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені Законом України "Про іпотеку" (898-15) . Законом України "Про іпотеку" (898-15) не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов`язанням.

Таким чином, якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення заборгованості за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, за наявності рішення суду про відмову у цьому позові з підстави пропущення позовної давності) саме по собі не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором, а тому не може вважатися підставою для припинення іпотеки відповідно до абзацу другого частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку".

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 15 травня 2017 року у справі № 6-786цс17,

від 05 липня 2017 року у справі № 6-1840цс16, а також Верховного Суду, викладеними у постановах: від 18 липня 2018 року у справі

№ 537/6072/16 (провадження № 61-35327св18), від 28 січня 2019 року у справі № 639/7920/16-ц (провадження № 61-33814св18).

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що сплив позовної давності до основної вимоги про стягнення боргу за кредитним договором не може вважатися підставою для припинення іпотеки відповідно до статті 17 Закону України "Про іпотеку".

Касаційна скарга не містить доводів на спростування висновків суду апеляційної інстанції, які є обґрунтованими та узгоджуються із матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм процесуального законодавства та правильно застосовано норми матеріального права, а посилання на практику Верховного Суду

є безпідставним, так як у вказаних справах встановлені різні фактичні обставини.

Отже, при вирішенні справи суд апеляційної інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суду апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства та направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.