Короткий зміст позовних вимогУ жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до КЗ Київської обласної ради "Фастівський ліцей-інтернат" про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначала, що 16 серпня 1999 року вона прийнята на посаду вихователя Фастівської обласної природо-математичної школи-інтернат-ліцею, назву якого в подальшому було змінено на КЗ Київської обласної ради "Фастівський ліцей-інтернат".17 червня 2020 року ОСОБА_1 ознайомлено із повідомленням від 15 червня 2020 року № 01-26/159 про можливе наступне звільнення з посади вихователя на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України з 31 серпня 2020 року, у зв`язку із скороченням чисельності штату працівників КЗ Київської обласної ради "Фастівський ліцей-інтернат".07 вересня 2020 року ОСОБА_1 звільнена з посади вихователя наказом в.о. директора КЗ Київської обласної ради "Фастівський ліцей-інтернат" від 03 вересня 2020 року № 151-к.ОСОБА_1 вважає, що наказ про звільнення є протиправним та підлягає скасуванню, на час видання наказу про її звільнення відповідач не мав законних підстав для таких дій, оскільки новий штатний розпис на 2020 рік не був затверджений належним чином Департаментом освіти і науки Київської обласної державної адміністрації, не набрав чинності і не був введений в дію. При скороченні чисельності чи штату працівників без штатного розпису зробити скорочення неможливо, оскільки у роботодавця відсутня інформація про наявні вакантні посади. Відповідачем порушено вимоги частини 3 статті 49-2 КЗпП України щодо подальшого її працевлаштування та не запропоновано одночасно з попередженням про звільнення всіх наявних у навчальному закладі вакантних посад.Вказує, що звільнення з роботи призвело до стресу та моральних страждань, ОСОБА_1 втратила нормальні життєві зв`язки з колегами, незаконно залишилася без роботи та змушена в судовому порядку захищати своє порушене право на працю, через вказані події їй призначено амбулаторне лікування гіпертонічного кризу, тому позивач вважає, що відповідачем їй завдано моральну шкоду.ОСОБА_1 просила:визнати незаконним та скасувати наказ в.о. директора КЗ Київської обласної ради "Фастівський ліцей-інтернат" від 03 вересня 2020 року № 151-к "Про звільнення вихователя ОСОБА_1";визнати запис в трудовій книжці НОМЕР_1 про звільнення ОСОБА_1 з посади вихователя КЗ Київської обласної ради "Фастівський ліцей-інтернат" згідно наказу в.о. директора недійсним;поновити ОСОБА_1 на посаді вихователя КЗ Київської обласної ради "Фастівський ліцей-інтернат" з 07 вересня 2020 року;стягнути з КЗ Київської обласної ради "Фастівський ліцей-інтернат" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 вересня 2020 року по день ухвалення рішення та моральну шкоду в розмірі 20 000 грн;

Короткий зміст рішення суду першої інстанціїРішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.Суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням скорочення штату працівників відповідача, в тому числі посад "вихователя", вакантні посади, які б могли бути запропоновані позивачу, враховуючи наявну у неї кваліфікацію та освіту - відсутні, а від запропонованих вакантних посад позивач відмовилась, у зв`язку з чим зробив висновок про те, що звільнення позивача проведено відповідно до норм трудового законодавства. Відмовляючи в задоволенні позову про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції вважав, що вони є похідними від позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, а тому задоволенню не підлягають.Встановивши, що звільнення позивача було законним, заподіяння позивачу моральної шкоди не доведено, суд першої інстанції не вбачав підстав для задоволення позову в цій частині.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанціїПостановою Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення; позов ОСОБА_1 до КЗ Київської обласної ради "Фастівський ліцей-інтернат" задоволено частково:визнано незаконним та скасовано наказ в.о. директора КЗ Київської обласної ради "Фастівський ліцей-інтернат" від 03 вересня 2020 року № 151-к "Про звільнення вихователя ОСОБА_1";визнано запис в трудовій книжці НОМЕР_1 про звільнення ОСОБА_1 з посади вихователя КЗ Київської обласної ради "Фастівський ліцей-інтернат", згідно з наказу в.о. директора недійсним;поновлено ОСОБА_1 на посаді вихователя КЗ Київської обласної ради "Фастівський ліцей-інтернат" з 07 вересня 2020 року;допущено негайне виконання судового рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді вихователя КЗ Київської обласної ради "Фастівський ліцей-інтернат" з 07 вересня 2020 року та про стягнення середнього заробітку за один місяць.стягнуто з КЗ Київської обласної ради "Фастівський ліцей-інтернат" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 вересня 2020 року по 18 жовтня 2021 року в розмірі 181 630,35 грн та 2 000 грн моральної шкоди;вирішено питання про розподіл судових витратПостанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідач в порушення частини третьої статті 49-2 КЗпП України не виконав свій обов`язок з працевлаштування працівника, оскільки не запропонував позивачу всі наявні вакантні посади, які були або з`явилися на підприємстві. Апеляційний суд вказав, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що директором Фастівського ліцею-інтернату Пасічнюк Ю. М. 17 червня 2020 року одночасно з попередженням про звільнення запропоновано ОСОБА_1 наявні на підприємстві вакантні посади. Також матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 ознайомлена з довідкою про наявність вакантних посад станом на 05 червня 2020 року.Оскільки позивача звільнено без законної на те підстави, апеляційний суд зробив висновок про поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення на її користь середнього заробітку з час вимушеного прогулу. Факт порушення законних прав позивача щодо незаконного звільнення підтверджено, вказане призвело до моральних страждань, втрати позивачем нормальних життєвих зв`язків, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, а тому з урахуванням принципу пропорційності апеляційний суд зробив висновок про стягнення на користь позивача моральної шкоди в розмірі 2 000 грн.

Аргументи учасників справиУ листопаді 2021 року КЗ Київської обласної ради "Фастівський ліцей-інтернат" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції. При цьому посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд: зробив безпідставний висновок про незаконне звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки 11 червня 2020 року під час проведення засідання профспілкового комітету КЗ Київської обласної ради "Фастівський ліцей-інтернат" позивача ознайомлено з усіма наявними вакантними посадами на підприємстві, згоду на переведення яких позивач не надала. 17 червня 2020 року під час вручення позивачу повідомлення про майбутнє вивільнення нових вакантних посад на підприємстві не з`явилося, а тому можна зробити висновок, що позивач була ознайомлена з усіма вакантними посадами станом на 17 червня 2020 року;не проаналізував показання свідків та не спростував висновок ГУ Держпраці Київської області, за результатами якого не було виявлено порушення вимог законодавства про працю під час звільнення ОСОБА_1 ;10 січня 2022 року на адресу Верховного Суду засобами поштового зв`язку від ОСОБА_1 надійшов відзив, у якому вона просить касаційну скаргу КЗ Київської обласної ради "Фастівський ліцей-інтернат" залишити без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість оскарженої постанови апеляційного суду. Вказує, що апеляційний суд зробив правильний висновок про порушення відповідачем частини третьої статті 49-2 КЗпП України.

Рух справиУхвалою Верховного Суду від 20 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

Межі та підстави касаційного переглядуПереглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.В ухвалі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що апеляційний суд при вирішенні справи не застосував висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року в справі № 6-40цс15 та постанові Верховного Суду від 18 вересня 2018 року в справі № 800/538/17.

Фактичні обставиниСуди встановили, що ОСОБА_1 16 серпня 1999 року прийнята на роботу в Фастівську школу-інтернат-ліцей на посаду вихователя, який в подальшому реорганізовано у КЗ Київської обласної ради "Фастівський ліцей-інтернат".Штатний розпис на 2019 рік Фастівського ліцею-інтернату затверджений директором Департаменту освіти та науки КОДА Роговою В. Б. та введений в дію з 01 вересня 2019 року, відображає структуру закладу, чисельність співробітників, а також розмір їхньої заробітної плати. З 01 вересня 2019 року у Фастівському ліцеї-інтернаті були наявні 11 штатних одиниць вихователів.У зв`язку зі скороченням мережі виховних груп у Фастівському ліцеї-інтернаті з 01 вересня 2020 року до 7 та, як наслідок, надлишковою чисельністю вихователів (6 працівників), кухарів (1 працівник), підсобних працівників кухні (1 працівник) 27 травня 2020 року директором КЗ Київської обласної ради "Фастівський ліцей-інтернат" на підставі пункту 1 частини першої статті 40, статтею 49-2 КЗпП України винесено наказ № 56 "Про скорочення чисельності працівників". 05 червня 2020 року директор Фастівського ліцею-інтернату Пасічнюк Ю. звернулася до профспілкового комітету Фастівського ліцею-інтернату із поданням про надання згоди на звільнення вихователів у зв`язку із скороченням мережі класів та наповнюваності виховних груп закладу відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, серед яких була ОСОБА_1 . До подання згідно з додатками додані: копія наказу № 56 від 27 травня 2020 року, розрахунок виховательських годин в Фастівському ліцеї-інтернаті станом на 26 травня 2020 року, довідка про наявність вакантних посад. Відповідно до довідки про наявність вакантних посад станом на 05 червня 2020 року, що була додана до подання на ім`я профспілкового комітету, у Фастівському ліцеї-інтернаті станом на 05 червня 2020 року були наявні три вакантні посади, а саме: сестра медична, машиніст з прання, двірник.Протоколом засідання профспілкового комітету №14 від 11 червня 2020 року на порядок денний засідання профспілкового комітету винесено питання про ознайомлення з поданням адміністрації про звільнення (погодження звільнення вихователів в тому числі і ОСОБА_1 ) у зв`язку із скороченням мережі класів та наповнюваності виховних груп закладу.

11 червня 2020 року під час засідання профспілкового комітету Фастівського ліцею-інтернату за участі всіх працівників, які підпадають під скорочення чисельності штату працівників закладу, в тому числі і позивача, ознайомлено з інформацією про всі наявні в закладі вакантні посади.17 червня 2020 року первинна профспілкова організація Фастівського ліцею-інтернату надали відповідь № 16 на подання директора Фастівського ліцею-інтернату Пасічнюк Ю., де зазначили, що профспілковий комітет не ухвалив рішення про надання згоди на звільнення у зв`язку з відсутністю офіційної підстави (рішення засновника).

17 червня 2020 року ОСОБА_1 ознайомили із повідомленням № 01-26/159 від 15 червня 2020 року про можливе наступне звільнення з посади вихователя на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Від підпису про ознайомлення ОСОБА_1 відмовилася.Наказом в.о. директора Комунального закладу Київської обласної ради "Фастівський ліцей-інтернат" № 151-к від 03 вересня 2020 року позивача звільнено з посади вихователя з 07 вересня 2020 року у зв`язку із скороченням чисельності штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України із виплатою ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі посадового окладу та компенсації за невикористану основну щорічну відпустку за період з 01 серпня 2020 року по 07 вересня 2020 року за 6 календарних днів.

Позиція Верховного СудуКолегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.Відповідно до пункту 1 частини першої та частини другої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.За змістом частин першої-третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.Виходячи з вимог статті 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про вивільнення конкретного працівника протягом двох місяців роботодавець повинен запропонувати йому всі наявні за відповідною кваліфікацією вакантні посади. Згоду на переведення на іншу роботу працівник підтверджує письмовою заявою про таке переведення.При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.Розглядаючи трудові справи, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. За змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.Згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року в справі № 800/538/17 (провадження № 11-431асі18) зроблено висновок, що "за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок із працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від цих висновків".Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 07 квітня 2021 року у справі № 444/2600/19, провадження № 61-13999св20, від 22 липня 2021 року в справі № 456/57/20, провадження № 61-6288св21, від 23 липня 2021 року в справі № 766/12805/19, провадження № 61-7098св21, від 27 серпня 2021 року в справі № 712/10548/19, провадження № 61-10299св21, від 09 грудня 2021 року в справі № 646/2661/20, провадження № 61-7496св21.У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року в справі № 345/1663/18 (провадження № 61-1072св20) зроблено висновок, що "за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення".У справі, що переглядається, апеляційний суд встановив, що попереджаючи позивача 17 червня 2020 року про майбутнє вивільнення, відповідач одночасно з попередженням про звільнення не запропоновував ОСОБА_1 жодної вакантної посади, які були наявними протягом усього періоду і існували на день звільнення. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).У постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17 зазначено, що однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, дійшов правильного висновку, що при звільненні ОСОБА_1 не були запропоновані вакантні посади, які існували у відповідача, а та обставина, що позивачу під час засідання профспілкового комітету було оголошено інформацію про всі наявні вакантні посади станом на 05 червня 2020 року, не доводить факту повного й належного виконання відповідачем вимог частини третьої статті 49-2 КЗпП України.Таким чином, відсутні підстави вважати, що суд апеляційної інстанції у справі, яка переглядається, не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у наведених як приклад постановах касаційного суду.Доводи, наведені у касаційній скарзі, висновків суду не спростовують, на законність постанови апеляційного суду не впливають, а спрямовані на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції за загальним правилом частини першої статті 400 ЦПК України, оскільки Верховний Суд не вправі встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.