Іменем України09 лютого 2022 рокум. Київсправа № 450/335/17провадження № 61-11809св20Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:головуючого - Червинської М. Є., суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),учасники справи:позивач - ОСОБА_1,відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Збирит Олена Вікторівна, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Бурило Вікторія Вікторівна,особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_5,розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 лютого 2018 року в складі судді Мусієвського В. Є. та постанову Львівського апеляційного суду від 07 липня 2020 року в складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та просив визнати недійсними договір купівлі-продажу земельної ділянки, загальною площею 0, 1052 га, яка розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, село Конопниця, укладений 27 листопада 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 1229, та договір купівлі-продажу цієї земельної ділянки, укладений 09 червня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 384, і повернути сторони вказаних договорів у попередній стан шляхом повернення у приватну власність ОСОБА_2 цієї земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 01 січня 2010 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно з яким він позичив їй грошові кошти в сумі 537 700 доларів США, які остання зобов`язувалась повернути в строк до 01 червня 2014 року. Однак відповідач свого зобов`язання не виконала, у зв`язку з чим він звернувся до суду з позовом про стягнення з неї заборгованості за договором позики, з метою забезпечення якого в справі № 450/2962/14-ц ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2014 року було вжито заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на грошові кошти та все рухоме й нерухоме майно, що належить ОСОБА_2, в межах суми позову 10 352 962, 20 грн.

Незважаючи на наявність цього судового рішення, відповідач ОСОБА_2 27 листопада 2015 року відчужила належну їй земельну ділянку, загальною площею 0, 1052 га, розташовану в селі Конопниці Пустомитівського району Львівської області, відповідачу ОСОБА_3, яка 09 червня 2016 року відчужила цю земельну ділянку відповідачу ОСОБА_4 .

Зазначав, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 травня 2015 року (з урахуванням внесених рішенням Апеляційного суду Львівської області від 12 жовтня 2015 року змін) в справі № 450/2962/14-ц стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на його користь заборгованість за договором позики в сумі 834 505, 82 доларів США. Однак, у зв`язку з незаконним відчуженням відповідачем ОСОБА_2 належного їй нерухомого майна, вказане рішення суду залишається невиконаним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 лютого 2018 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 27 листопада 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, щодо земельної ділянки загальною площею 0, 1052 га, яка розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, село Конопниця, кадастровий номер: 4623683400:01:001:0272, зареєстрований в реєстрі за № 1229.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 09 червня 2016 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, щодо вказаної земельної ділянки, зареєстрований в реєстрі за № 384.

Повернуто сторони вищевказаних договорів у попередній стан шляхом повернення у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 0, 1052 га, яка розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, село Конопниця, кадастровий номер: 4623683400:01:001:0272.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що на момент укладення оспорюваних договорів діяли встановлені в ухвалі суду про забезпечення позову обмеження на відчуження спірної земельної ділянки, про які ОСОБА_2 було достеменно відомо, а тому такі договори підлягають визнанню недійсними на підставі частини першої статті 203 ЦК України із застосуванням наслідків їх недійсності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

У квітні 2019 року ОСОБА_5, яка не брала участі в справі, подала до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Постановою Львівського апеляційного суду від 07 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення, а рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 лютого 2018 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи, застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню, порушень норм процесуального права не допустив й доводи апеляційної скарги цього не спростовують.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2020 року ОСОБА_5 через свого представника ОСОБА_6 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 лютого 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 07 липня 2020 року й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 25 травня 2016 року в справі № 6-605цс16, від 18 січня 2017 року в справі № 6-2552цс16, постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі № 487/1398/15, від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц, від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц, від 20 березня 2019 року в справі № 521/8368/15-ц, від 03 квітня 2019 року в справі № 712/15369/12, від 11 квітня 2019 року в справі № 9901/894/18, від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17, від 23 жовтня 2019 року в справі № 922/3537/17, від 13 листопада 2019 року в справі № 645/4220/16-ц, від 26 листопада 2019 року в справі № 362/123/15-ц, від 27 травня 2020 року в справі № 905/2947/17, від 29 липня 2020 року в справі № 295/5761/16- (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що рішенням суду першої інстанції порушені її права та законні інтереси, оскільки вказане рішення є підставою для пред`явлення позивачем позову до неї про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11 вересня 2017 року, на підставі якого вона набула право власності на спірну земельну ділянку, однак до участі в справі ні в якості співвідповідача, ні в якості третьої особи залучена не була.

Разом з тим зазначає, що вона є добросовісним набувачем земельної ділянки, яка на момент відчуження не була обтяжена, а тому належним способом захисту прав позивача в даному випадку може бути лише вимога про витребування майна у добросовісного набувача, однак позивач такої вимоги не заявляв, у зв`язку з чим в задоволенні його позову необхідно було відмовити з підстав обрання неналежного способу захисту.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Пустомитівського районного суду Львівської області.

29 березня 2021 року справа № 450/335/17 надійшла до Верховного Суду.

Представник позивача ОСОБА_7 надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Установлено, що в провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області перебувала цивільна справа № 450/2962/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 23 грудня 2014 року, у справі № 450/2962/14-ц було вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та все рухоме і нерухоме майно, що належить ОСОБА_2, в межах суми позову - 10 352 962, 20 грн.

На виконання вказаної ухвали суду про забезпечення позову постановами державного виконавця відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції у Львівській області від 24 жовтня 2014 року та 31 жовтня 2014 року накладено арешт на все належне ОСОБА_2 майно, грошові кошти на її рахунках в установах банку в межах вказаної вище суми.

14 січня 2015 року здійснено державну реєстрацію вказаного обтяження у виді арешту нерухомого майна, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження.

27 листопада 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, на підставі якого ОСОБА_2 продала ОСОБА_3 належну їй земельну ділянку загальною площею 0, 1052 га, розташовану в селі Конопниці Пустомитівського району Львівської області.

На підставі договору купівлі-продажу від 09 червня 2016 року відповідач ОСОБА_3 відчужила цю земельну ділянку відповідачу ОСОБА_4 .

Під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016140080000526 від 23 лютого 2016 року встановлено, що підставою для зняття арештів (обтяжень, заборон) із нерухомого майна, належного ОСОБА_2, була ухвала Пустомитівського районного суду Львівської області від 09 жовтня 2015 року про скасування заходів забезпечення позову в справі № 450/2962/14-ц, яка в дійсності судом не постановлялась.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 травня 2015 року, з урахуванням внесених змін рішенням Апеляційного суду Львівської області від 12 жовтня 2015 року, залишених без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року, в справі № 450/2962/14-ц позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за договором позики в розмірі 834 505, 82 доларів США.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

З огляду на наведені норми закону, право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі в справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їх права та обов`язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках.

При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі в справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі в справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку обов`язковою підставою для скасування рішення місцевого суду, якщо суд першої інстанції прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки в такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, у зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Оскаржуючи рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 лютого 2018 року в апеляційному порядку, ОСОБА_5 вказувала, що суд вирішив питання про її права та інтереси, оскільки на момент ухвалення цього рішення вона була власником спірної земельної ділянки.

Постанова Львівського апеляційного суду від 07 липня 2020 року не містить висновків про порушення оскаржуваним рішенням суду першої інстанції прав та інтересів ОСОБА_5 .

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції передчасно переглянув рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_5 .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 411 ЦПК України визначено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Оскільки допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права унеможливили ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови апеляційного суду та передачі справи на новий розгляд до апеляційного суду, під час якого суду належить урахувати вищенаведене та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, а передає справу на новий розгляд, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 07 липня 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов