розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" на ухвалу Львівського апеляційного суду від 26 липня 2021 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Банк Форум" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

Описова частина

Короткий зміст заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання

У вересні 2020 року ТОВ "Фінансова компанія "Женева" звернулося до суду з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання (а. с. 85-88, т 2).

Заява мотивована тим, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 14 грудня 2015 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк Форум" кредитні кошти в розмірі 13 794,57 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 163 845,89 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк Форум" штрафні санкції за порушення умов кредитного договору, несвоєчасну сплату нарахованих відсотків у розмірі 22 309,63 грн.

01 липня 2015 року Пустомитівським районним судом Львівської області видано виконавчий лист.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 вересня

2018 року заяву ТОВ "Фінансова компанія "Женева" задоволено та замінено сторону стягувача у виконавчому провадженні по примусовому виконанні рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 лютого 2015 року

у справі № 450/2600/14-ц із ПАТ "Банк Форум" на ТОВ "Фінансова компанія "Женева".

До моменту звернення до суду із заявою боржник ОСОБА_1 заборгованість не сплатила та не виконала рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 лютого 2015 року.

Відсутні відомості про виконання будь-яких виконавчих листів про стягнення заборгованості з ОСОБА_1, а постановою державного виконавця ВДВС Пустомитівського районного управління юстиції від 21 грудня 2015 року виконавчий лист № 450/2600/14-ц було повернуто органу, що його видав, вказаний лист знаходився у Пустомитівському районному суді Львівської області.

Про зазначене ТОВ "Фінансова компанія "Женева" стало відомо лише під час розгляду заяви про видачу дубліката виконавчого листа, в результаті розгляду якої 08 січня 2020 року видано виконавчий лист у справі.

Оскільки після завершення виконавчого провадження виконавчий лист було повернуто до суду, про що правонаступнику стягувача не було відомо,

ТОВ "Фінансова компанія "Женева" не мало можливості звернутися до органів ДВС щодо виконання рішення.

Після купівлі частини кредитного портфелю, що складається із прав вимоги до боржників за кредитними договорами, виникла необхідність у передачі від ПАТ "Банк Форум", яке перебуває в стані ліквідації, до ТОВ "Фінансова компанія "Женева" оригіналів кредитних справ боржників, що є довготривалою процедурою, яка включає в себе, з-поміж іншого, звірку за актами прийому-передачі переданої документації, виявлення наявності чи відсутності оригіналів відповідних документів, аналізу виконавчих листів, що і стало підставою пропуску строків на пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Посилаючись на зазначені обставини, ТОВ "Фінансова компанія "Женева" просило задовольнити заяву, оскільки процесуальні обмеження у вигляді пропуску процесуального строку не можуть обмежувати реалізацію права в такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 листопада 2020 року в задоволенні заяви ТОВ "Фінансова компанія "Женева" про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що зазначені заявником причини пропуску строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання не можна визнати поважними, оскільки будь-яких доказів, які б вказували на безпосереднє унеможливлення або ускладнення можливості вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, заявником не надано, як не вказано і те, що зазначені обставини виникли об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ТОВ "Вердикт Капітал" у зв`язку з укладанням зі стягувачем ТОВ "Фінансова компанія "Женева" договору про відступлення права вимоги від 08 грудня 2020 року оскаржило її в апеляційному порядку.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 26 липня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Вердикт Капітал" закрито.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що в апеляційному порядку окремо від рішення суду можуть бути оскаржені лише ухвали суду першої інстанції щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, а ухвала суду першої інстанції про відмову у поновленні пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання не може бути оскаржена окремо від рішення суду.

У зв`язку з тим, що ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області

від 16 листопада 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Фінансова компанія "Женева" про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, а тому така ухвала суду першої інстанції апеляційному оскарженню окремо від рішення суду не підлягає, внаслідок чого апеляційне провадження підлягає закриттю.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У серпні 2021 року ТОВ "Вердикт Капітал" засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Львівського апеляційного суду

від 26 липня 2021 року, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2021 року поновлено ТОВ "Вердикт Капітал"строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У листопаді 2021 року матеріали справи № 450/2600/14-ц надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України.

Судом апеляційної інстанції помилково застосовано положення статті 353 ЦПК України стосовно неможливості оскарження ухвали суду про відмову у поновленні строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У касаційній скарзі ТОВ "Вердикт Капітал" посилається на те, що стаття 293 ЦПК України (у попередній редакції), яка є аналогічною статті 353 ЦПК України (у новій редакції Кодексу) та регламентує можливість оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду, неодноразово була предметом дослідження Конституційного Суду України. Так, у рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 (v003p710-10) надано офіційне тлумачення пункту 18 частини першої статті 293 ЦПК України (у попередній редакції) та вказано, що вказаний пункт слід розуміти як право оскаржувати окремо від рішення суду в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції як про видачу дубліката виконавчого листа, так і про відмову у його видачі. Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2010 року № 12-рп/2010 (v012p710-10) надано офіційне тлумачення пункту 2 частини першої статті 293 ЦПК України

(у попередній редакції) та вказано, що вказане положення передбачає право оскаржувати окремо від рішення суду в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції як про забезпечення позову, так і про відмову в забезпеченні позову та скасуванні забезпечення позову. Рішенням Конституційного Суду України від 08 липня 2010 року № 18-рп/2010 (v018p710-10) надано офіційне тлумачення пункту 12 частини першої статті 293 ЦПК України

(у попередній редакції) та вказано, що вказане положення передбачає право оскаржувати окремо від рішення суду в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції як про роз`яснення рішення, так і про відмову в роз`ясненні рішення.

З огляду на зазначене, якщо ЦПК України (1618-15) передбачено право на оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, то і аналогічно підлягають оскарженню ухвали про відмову у поновленні пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Крім того, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом.

Здійснення судочинства на засадах, визначених Конституцією України (254к/96-ВР) , є конституційною гарантією права на судовий захист. Однією з таких гарантій є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду. Можливість оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову в поновленні пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відповідає засадам доступу до правосуддя та ефективному захисту прав і свобод.

Доводи інших учасників справи

У січні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ТОВ "Вердикт Капітал", підписаний представником Жуком Р. С., у якому просить суд відхилити касаційну скаргу та залишити без змін оскаржувану ухвалу апеляційного суду як законну та обґрунтовану.

Судом апеляційної інстанції правомірно застосовано до спірних правовідносин положення пункту 24 частини першої статті 353 ЦПК України та зроблено обґрунтований висновок про те, що окремо від рішення суду можна оскаржити лише ухвалу про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, а не про відмову в такому поновленні. При цьому характер дій заявника не має на меті захист законних прав та інтересів, а є умисним зловживанням процесуальними правами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 лютого

2015 року (а. с. 94, 95, т. 1), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 14 грудня 2015 року (а. с. 132-134, т. 1), позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк Форум" кредитні кошти в розмірі 13 794,57 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 163 845,89 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк Форум" штрафні санкції за порушення умов кредитного договору, несвоєчасну сплату нарахованих відсотків

у розмірі 22 309,63 грн.

01 липня 2015 року Пустомитівським районним судом Львівської області видано виконавчий лист зі строком пред`явлення до 24 лютого 2016 року (а. с. 137, т. 1).

14 березня 2018 року між ПАТ "Банк Форум" та ТОВ "Фінансова компанія "Женева" укладено договір про відступлення прав вимоги № 1050-Ф (а. с. 140, 141, т. 1).

У червні 2018 року ТОВ "Фінансова компанія "Женева" звернулося до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні шляхом заміни стягувача його правонаступником (а. с. 138, 139, т. 1).

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 вересня

у справі № 450/2600/14-ц із ПАТ "Банк Форум" на ТОВ "Фінансова компанія "Женева" (а. с. 194, 195, т. 1).

У квітні 2019 року ТОВ "Фінансова компанія "Женева" звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення до примусового виконання (а. с. 205-207, т. 1).

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 травня

2019 року в задоволенні заяви ТОВ "Фінансова компанія "Женева" про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення до примусового виконання відмовлено (а. с. 220, 221, т. 1).

У липні 2019 року ТОВ "Фінансова компанія "Женева" звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення до примусового виконання (а. с. 2-5, т. 2).

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 жовтня

2019 року заяву ТОВ "Фінансова компанія "Женева" залишено без розгляду

(а. с. 32, 33, т. 2).

У жовтні 2019 року ТОВ "Фінансова компанія "Женева" звернулося до суду з заявою про видачу виконавчих листів (а. с. 40, т. 2).

08 січня 2020 року Пустомитівським районним судом Львівської області видано виконавчий лист, строк пред`явлення до виконання у якому зазначено 14 грудня 2016 року (а. с. 51, т. 2).

У лютому 2020 року ТОВ "Фінансова компанія "Женева" звернулося до суду з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання (а. с. 47-50, т. 2).

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 березня

2020 року в задоволенні заяви ТОВ "Фінансова компанія "Женева" про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відмовлено (а. с. 78-80, т. 2).

08 грудня 2020 року між ТОВ "Фінансова компанія "Женева" та ТОВ "Вердикт Капітал" укладено договір про відступлення права вимоги та заміну кредитора

№ 04/12-20-З, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований у реєстрі № 3173 (а. с. 157-166, т. 2).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, врахувавши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Оскаржувана ухвала апеляційного суду не відповідає вказаним вимогам закону.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України (1618-15) та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Цивільним законодавством передбачено право учасника справи, зокрема, на апеляційне оскарження рішення суду.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

ЄСПЛ вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження,

а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження

в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий судовий розгляд, до якого також відноситься і право апеляційного оскарження.

ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає, у першу чергу, те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті

6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

У рішенні у справі "Скорик проти України" від 08 січня 2008 року ЄСПЛ зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались відповідно до національного правопорядку, а також роль апеляційного суду у них.

Таким чином, апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які брали участь у розгляді справи у випадках та порядку, встановлених ЦПК України (1618-15) .

Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Предметом заяви ТОВ "Фінансова компанія "Женева" у справі, що переглядається, є поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа

до виконання.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ТОВ "Вердикт Капітал" у зв`язку з укладанням із первісним стягувачем ТОВ "Фінансова компанія "Женева" договору про відступлення права вимоги від 08 грудня 2020 року оскаржило її в апеляційному порядку.

Колегія суддів із зазначеним висновком апеляційного суду не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до положень частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зроблено правовий висновок такого змісту: "Положення пункту 24 частини першої статті 353 ЦПК України у взаємозв`язку зі статтею 352 ЦПК України необхідно розуміти як можливість учасника справи оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвалу суду першої інстанції як про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, так і про відмову в поновленні пропущеного строку.

Крім того, тлумачення положень статті 353 ЦПК України має відбуватися з урахуванням можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду.

Згідно з частиною другою статті 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Зазначене слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом із рішенням суду.

Проте особливість ухвали про відмову в поновленні пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання полягає в тому, що вона постановляється на стадії виконання судового рішення і оскаржити її одночасно з оскарженням рішення суду неможливо".

Схожі за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 204/4126/17, від 20 березня 2019 року у справі

№ 521/11139/13-ц.

Вирішуючи питання про закриття апеляційного провадження у цій справі з підстав неможливості оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову в поновленні строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції викладеного вище не врахував, дійшов помилкового висновку про те, що ухвала суду першої інстанції про відмову в поновленні пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання не переглядається в апеляційному порядку,

та безпідставно закрив апеляційне провадження.

Вказане призвело до порушення норм процесуального права, а тому оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою, що є обов`язковою підставою для її скасування та направлення справи до апеляційного суду для продовження розгляду.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Оскільки порушення апеляційним судом норм процесуального права призвело до ухвалення незаконного судового рішення, оскаржувана ухвала відповідно до вимог статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції з метою забезпечення завдання цивільного судочинства, а саме: щодо забезпечення справедливого розгляду справи.