Постанова

Іменем України07 лютого 2022 рокум. Київсправа № 759/3554/20провадження № 61-1544св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - Служба у справах дітей Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації,розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 05 листопада 2020 року у складі судді Верніка В. М. та постанову Вінницького апеляційного суду від 30 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Сопруна В. В., Войтка Ю. Б., Стадника І. М.,ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимогУ лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно синів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 вказувала, що проживає разом з дітьми за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач не забрав її з молодшим сином ОСОБА_4 із пологового будинку, а також неодноразово вчиняв щодо неї психологічне насильство. Шлюб між ними розірвано рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року.За місцем роботи відповідач отримав значну грошову допомогу на новонародженого сина, але кошти витратив на власний розсуд, уклав угоду з адвокатом, заплатив йому гонорар та розпочав судовий процес щодо поділу належної їй однокімнатної квартири, що є її єдиним житлом. Відповідач не цікавиться життям дітей, стягнуті на їх утримання аліменти не сплачує. Тривалий час відповідач не надавав своєї згоди на реєстрацію місця проживання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, за вказаною вище адресою її проживання. Посилаючись на те, що відповідач байдуже ставиться до дітей, не цікавиться їхнім здоров`ям, розвитком та добробутом, ОСОБА_1 просила позов задовольнити, позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно синів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанційРішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 05 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 30 грудня 2020 року, у позові відмовлено.Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, врахувавши, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою і допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, та за наявності в діях батьків вини, дійшов висновку про відсутність правових підстав для позбавлення батьківських прав, оскільки батько не самоусунувся від покладених на нього обов`язків, цікавиться життям дітей та їхнім розвитком. При цьому суд взяв до уваги висновок органу опіки та піклування щодо недоцільності позбавлення відповідача батьківських прав.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргуУ січні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 05 листопада 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 30 грудня 2020 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.У касаційній скарзі посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує, що апеляційний суд розглянув справу за її відсутності, хоча вона заздалегідь подавала заяву про відкладення розгляду справи. Зазначає, що суди застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 635/2771/17 (провадження № 61-40050св18). Посилається на пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України та зазначає, що суди встановили обставини, що мають суттєве значення для вирішення справи, на підставі недопустимих доказів.Вказує, що суди першої й апеляційної інстанцій у порушення пункту 1 частини першої статті 376 ЦПК України неповно встановили обставини, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справиУ відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначає про безпідставність її доводів, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.Вказує, що він бере участь у матеріальному забезпеченні дітей, сплачує аліменти, бажає брати активну участь у житті своїх синів, спілкуватися з ними, проводити час, а позбавлення його батьківських прав може негативно вплинути на дітей.

Рух справи в суді касаційної інстанціїУхвалою Верховного Суду від 12 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу зі Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області.

Фактичні обставини справи, встановлені судомСуд встановив, що сторони у справі є батьками малолітніх ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 . Згідно з копіями постанов Святошинського районного суду м. Києва від 19 червня 2019 року у справах № 759/10983/19 та № 759/10981/19, а також від 21 червня 2019 року у справі № 759/11242/19 відповідача ОСОБА_2 тричі було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 статті 173-2 КУпАП, за ознаками вчинення ним відповідно 09 червня 2019 року та 19 червня 2019 року домашнього насильства психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_1 11 грудня 2019 року ОСОБА_1 зверталась до в. о. начальника виробничого структурного підрозділу "Київський центр механізації колійних робіт" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" (далі - ВСП "КЦМКР" АТ "Укрзалізниця") з проханням не надавати грошову допомогу відповідачеві ОСОБА_2 при народженні дитини у зв`язку з тим, що він витратить її на свій розсуд без урахування потреб дитини (а. с. 20, 24 - копія заяви ОСОБА_1 ).На вказану заяву в. о. начальника ВСП "КЦМКР" АТ "Укрзалізниця" Панченком В. О. 17 грудня 2019 року ОСОБА_1 надано відповідь, у якій роз`яснено відсутність підстав у ненаданні матеріальної допомоги ОСОБА_2 27 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до тієї ж посадової особи з проханням надіслати їй копії документів для отримання матеріальної виплати по народженню дитини та вказати суму цієї виплати, яка складається із середньомісячного заробітку за три місяці, які будуть виплачені відповідачу ОСОБА_2 .Листом в. о. начальника ВСП "КЦМКР" АТ "Укрзалізниця" Панченка В. О. до відома позивача доведено, що грошова допомога при народженні дитини буде нарахована та виплачена ОСОБА_2 на підставі особистої заяви і копій підтверджуючих документів згідно з чинним законодавством.17 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про реєстрацію місця проживання дитини з матір`ю без згоди батька.Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 07 серпня 2019 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.Згідно з копією довідки Святошинського районного управління праці та соціального захисту населення м. Києва від 26 лютого 2020 року № 631-37-02-12 ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримала допомогу при народженні двох дітей: у грудні 2019 року в розмірі 860,00 грн, у січні та лютому 2020 року по 1 720,00 грн.Згідно з копією характеристики ВСП "Київський центр механізації колійних робіт" від 09.07.2020 року відповідач ОСОБА_2 працює у ВСП "КЦМКР" філії "Центр з ремонту та експлуатації колійних машин" АТ "Укрзалізниця" з 06 червня 2017 року, зарекомендував себе з позитивної сторони, досвідчений, дисциплінований, відповідальний та здібний працівник; користується заслуженою повагою в колективі, дисциплінарних стягнень не має.Відповідно до копії довідки ВСП "КЦМКР" від 05 серпня 2019 року № 185 з відповідача ОСОБА_2 утримані аліменти за виконавчим провадженням № 54149205 від 12 вересня 2017 року за серпень-грудень 2018 року, за січень-липень 2019 року, сума перерахованих стягувачу аліментів становить 45 346,92 грн.Згідно з копією звіту ВСП "КЦМКР" від 15 липня 2020 року № 166 про відрахування та виплату за період з липня 2019 року до червня 2020 року ОСОБА_2 нараховано заробітну плату (інші доходи (виплати) в сумі 228 959,89 грн, утримана сума аліментів становить 70 869,84 грн.Відповідно до копії розрахунку заборгованості від 23 липня 2020 року про стягнення аліментів зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з 02 липня 2019 року у розмірі 1/6 частини від усіх видів доходів за виконавчим листом від 25 жовтня 2019 року № 759/11855/19 на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, заборгованість станом на 01 липня 2020 року становить 25 911,25 грн.Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 травня 2020 року зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнено аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) до досягнення ним повноліття та на утримання ОСОБА_1 у розмірі 1/16 частини від усіх видів заробітку (доходу) до 04 листопада 2022 року.Згідно з висновком служби у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації від 16 вересня 2020 року № 107-40/6025 органом опіки і піклування визначено недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного СудуПереглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).В ухвалі Верховного Суду від 12 березня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми праваПредметом позову у цій справі є позбавлення батька батьківських прав щодо малолітніх дітей. Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України (2947-14) ). Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має, зокрема, один з батьків (стаття 165 СК України).Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилалася, зокрема, на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків, пов`язаних з вихованням дітей.Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують тощо), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер.Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини шостої статі 19 СК України (2947-14) суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, а тому не може бути безумовною підставою для задоволення, або у відмові у позові щодо позбавлення одного із батьків батьківських прав.Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц, від 08 травня 2019 року, у справі № 409/1865/17-ц. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є сталою.Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.Ураховуючи викладене, суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, дійшли правильного висновку про те, що передбачених частиною першою статті 164 СК України підстав для позбавлення відповідача батьківських прав немає. Батько бажає спілкуватися з дітьми, проти позбавлення батьківських прав заперечує, а позбавлення батьківських прав слід розглядати як крайній захід сімейно-правового характеру, який застосовується до батьків, що не забезпечують належного виховання своїх дітей. При цьому позивач не надала беззаперечних доказів, які б свідчили про ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей та його винної поведінки. Крім того, суд взяв до уваги висновок органу опіки та піклування щодо недоцільності позбавлення відповідача батьківських прав.З урахуванням якнайкращих інтересів дитини, бажання відповідача брати участь у вихованні та спілкуванні з дітьми та з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, колегія суддів погоджується з висновком судів першої й апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову щодо позбавлення відповідача батьківських прав.Доводи касаційної скарги про те, що відповідач не в повній мірі сплачує аліменти, не спілкується з дітьми, колегія суддів касаційного суду вважає безпідставними, оскільки суд не встановив винної поведінки відповідача.Доводи касаційної скарги про неправомірність дій апеляційного суду, який розглянув справу без участі позивача у справі ОСОБА_1 спростовуються таким.Позивач була належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи, про що свідчить її зава про відкладення на іншу дату розгляду справи, призначеної на 30 грудня 2020 року, у зв`язку з неможливістю її прибути у судове засідання, викликаною скрутним матеріальним становищем.Клопотання ОСОБА_1 було розглянуте та суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які в судове засідання не з`явились, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином.Інші доводи касаційної скарги також не спростовують правильність рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скаргиВідповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки такі судові рішення є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням вимог процесуального та матеріального закону, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витратЗгідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.З огляду на те, що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове рішення, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.Керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судуПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 05 листопада 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 30 грудня 2020 року залишити без змін.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун

М. Є. Червинська