розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 16 грудня 2019 року

у складі судді Карбовнік І. М. та постанову Львівського апеляційного суду

від 21 січня 2021 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Шандри М. М.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Служби автомобільних доріг у Львівській області та дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - ДП "Львівський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України"), третя особа -

ОСОБА_2, про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позовну заяву мотивовано тим, що 15 липня 2013 року близько 15 год. 00 хв. на автодорозі Київ-Чоп біля с. Бродки Миколаївського району Львівськоїобласті сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП)

за участю автомобілів марки "Renault" під керуванням ОСОБА_2

та "Hyundai" під керуванням ОСОБА_1, внаслідок чого обидва автомобіля отримали механічні пошкодження.

Позивач зазначав, що ДТП трапилася внаслідок неналежного утримання автодороги у місці аварії.

У зв`язку із ДТП йому (позивачу) завдано майнову шкоду, яка згідно висновку автотоварознавчого дослідження становила 80 679,23 грн.

Разом із цим ОСОБА_1 зазначав, що йому також завдано моральну шкоду.

З урахуванням зазначеного та уточнень позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд стягнути зі Служби автомобільних доріг у Львівській області

та ДП "Львівський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України"

на свою користь 80 679,23 грн - майнової шкоди, 14 768,00 грн - 3 % річних, 131 019,00 грн - втрат від інфляції та 10 000,00 грн - моральної шкоди.

Справа неодноразово розглядалась судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 21 серпня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ДП "Львівський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на користь ОСОБА_3 майнову шкоду у розмірі 80 679,29 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 05 грудня 2014 року,

з урахуванням ухвали цього ж суду від 05 грудня 2014 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ДП "Львівський облавтодор"

ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" задоволено. Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 21 серпня 2014 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто зі Служби автомобільних доріг у Львівській області на користь ОСОБА_1 80 679,23 грн майнової шкоди.

У іншій частині рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 21 серпня 2014 року залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 18 березня 2015 року касаційну скаргу Служби автомобільних доріг у Львівській області задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Львівської області від 05 грудня 2014 року в частині позову ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг у Львівській області

та ДП "Львівський облавтодор", третя особа - ОСОБА_2, про відшкодування майнової шкоди скасовано та в цій частині справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При цьому рішення Апеляційного суду Львівської області від 05 грудня

2014 року в частині позову ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг

у Львівській області та ДП "Львівський облавтодор", третя особа -

ОСОБА_2, про відшкодування моральної шкоди до суду касаційної інстанції не оскаржувалось та предметом перегляду не було.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 14 липня 2015 року апеляційну скаргу ДП "Львівський облавтодор" ВАТ "ДАК "автомобільні дороги України" задоволено. Рішення Миколаївського районного суду львівської області від 21 серпня 2014 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг у Львівській області та ДП "Львівський облавтодор", третя особа - ОСОБА_2, про відшкодування шкоди.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 01 червня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Миколаївського районного суду Львівської області

від 21 серпня 2014 року та рішення апеляційного суду Львівської області

від 14 липня 2015 року скасовано й передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 16 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ДП "Львівський облавтодор" ВАТ "ДАК "автомобільні дороги України" на користь ОСОБА_1 80 679,23 грн майнової шкоди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги у частині відшкодування шкоди у розмірі 80 679,23 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки наявність факту відсутності конструкції, призначеної для запобігання виїзду автотранспорту на зустрічну смугу в місці зіткнення транспортних засобів на частині автодороги, відповідальність за неналежне утримання якої несе ДП "Львівський облавтодор" і саме це сприяло скоєнню ДТП, а також те, що склад правопорушення у діях ОСОБА_2 відсутній, без спростування з боку відповідача зазначених фактів.

При цьому суд вважав, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини і якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не була спростова, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 14 768,00 грн - 3 % річних та 131 019,00 грн - втрат від інфляції, суд першої інстанції виходив із відсутності між сторонами договірних відносин і неможливості застосувати до спірних правовідносин вимоги статті 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу

з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,

а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування її наявності та розміру.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 21 січня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ДП "Львівський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" залишено без задоволення. Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 16 грудня 2019 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин, дійсні обставини справи та дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення майнової шкоди у розмірі 80 679,23 грн, оскільки відповідальність за шкоду, завдану внаслідок незадовільного утримання автомобільної дороги на себе за договором взяло ДП "Львівський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".

Разом із цим суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про те, що оскільки між сторонами немає договірних зобов`язань, тому й відсутні підстави для стягнення з відповідачів на користь позивача 14 768,00 грн - 3 % річних та 131 019,00 грн - інфляційних втрат.

Також, на думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що відповідачами йому було завдано моральну шкоду.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводи

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2021 року до Верховного Суду,

ДП "Львівський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного суду України від 28 листопада 2011 року у справі № 3-117гс11 та

від 15 вересня 2015 року у справі № 6-1083цс15, а також постановах Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 923/342/16 та 14 вересня 2020 року у справі № 127/18036/15-ц, просило скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій й ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено докази у їх сукупності.

ДП "Львівський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" зазначає, що власником усіх автодоріг загального користування державного значення у Львівській області є лише і виключно Служба автомобільних доріг у Львівській області, а не ДП "Львівський облавтодор"

ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", у зв`язку із цим, на думку підприємства, воно не може нести відповідальність за деліктним зобов`язанням та не є належним відповідачем у справі.

Також зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження вини саме ДП "Львівський облавтодор", а також причинно-наслідкового зв`язку між шкодою, завданою внаслідок ДТП та діями (бездіяльністю) ДП "Львівський облавтодор".

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2021 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного

у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі

№ 910/10156/17, від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц та

від 30 січня 2019 року у справі № 307/1244/14-ц, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови

у задоволенні позовних вимог про стягнення 14 768,00 грн - 3 % річних, 131 019,00 грн - втрат від інфляції та 10 000,00 грн - моральної шкоди

й ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити ці позовні вимоги.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій помилково вважали, що на спірні правовідносини не поширюються вимоги

статті 625 ЦК України, оскільки грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних правовідносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема із факту завдання шкоди особі.

На думку ОСОБА_1, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування, у зв`язку із цим сам факт пошкодження належного особі майна є підставою для відшкодування йому моральної шкоди.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Львівський облавтодор"

ВАТ "ДАК "автомобільні дороги України" та витребувано матеріали цивільної справи № 447/938/14-ц із Миколаївського районного суду Львівської області. Зупинено виконання рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 16 грудня 2019 року.

У березні2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року справу № 447/938/14-ц призначено до розгляду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив Служби автомобільних доріг у Львівській області на касаційну скаргу ДП "Львівський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.

Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції

15 лютого 2013 року Службою автомобільних доріг у Львівській області (замовник) та ДП "Львівський облавтодор" укладено договір про надання послуг з поточного ремонту (дрібний, середній) та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного

та місцевого значення Львівської області.

15 липня 2013 року на ділянці автомобільної дороги 572 км + 950 м сталася ДТП за участю автомобіля марки "Renault", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки "Hyundai", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 . В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Відповідно до акта обстеження дорожніх умов на ділянці ДТП виявлено недоліки, які сприяли вчиненню ДТП, а саме: відсутність огородження.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2013 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 січня 2014 року, у справі № 344/11284/13-п провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП закрито у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, оскільки відповідно

до матеріалів справи відсутній елемент складу правопорушення - вина щодо наслідків ДТП (а. с. 7-9, т. 1).

Відповідно до висновку судової дорожньо-технічної експертизи від 24 квітня 2018 року № 2251 ділянка автодороги, де сталася ДТП, за своїми техніко-експлуатаційними показниками та організацією дорожнього руху не відповідала вимогам регламентуючих документів і не забезпечувала безпеку руху транспортних засобів з дозволеною швидкістю, оскільки на смузі руху автомобіля під керуванням ОСОБА_2 були наявні маслянисті чи бензинові плями, а дорожнє металеве огородження на роздільній смузі перед перехрестям було зруйноване та відсутнє.

Дорожньо-експлуатаційні служби повинні були ліквідувати засміченість дорожнього покриття дороги протягом доби з моменту виявлення,

а пошкоджені і відсутні елементи дорожнього огородження необхідно було замінити протягом 5 діб з моменту виявлення даних дефектів. Автомобільні дороги повинні на період їх експлуатації підтримуватися дорожньо-експлуатаційними службами у справному стані і забезпечувати безпеку руху транспортних засобів та пішоходів.

Згідно із висновком експертного автотоварознавчого дослідження транспортному засобу ОСОБА_1 вартість відновлювального ремонту внаслідок ДТП становить 80 679,23 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно

до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду

і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення суду першої інстанції

та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають.

Аналізуючи підстави звернення до суду з указаною скаргою, зміст ухвалених у справі судових рішень та доводи касаційних скарг, колегія суддів виходить з такого.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо позовних вимог про відшкодування майнової шкоди

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду наведено

у статті 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для відшкодування завданої майнової шкоди необхідно довести неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність усіх зазначених умов є обов`язковою для ухвалення судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за завдану шкоду. У цьому випадку саме

на позивача покладено обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Водночас відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) немає вини у заподіянні шкоди.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (див. постанову Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 902/320/17).

Статтею 1 Закону України "Про автомобільні дороги" (тут і далі - в редакції, чинній на момент настання ДТП) передбачено, автомобільна дорога - це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів.

Згідно із частиною третьою статті 14, частини першої статті 16 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Частиною першою статті 24 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

За змістом статті 10 Закону України "Про автомобільні дороги" державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту і який має свої органи управління на місцях.

Основними обов`язками органу державного управління автомобільними дорогами загального користування є, зокрема, розробка та реалізація заходів з безпеки дорожнього руху; забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів з нормативними технічними характеристиками і навантаженнями; організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами і нормами; забезпечення технічного нагляду за станом автомобільних доріг; виявлення аварійно-небезпечних місць (ділянок) та місць концентрації дорожньо-транспортних пригод на автомобільних дорогах і здійснення заходів щодо їх ліквідації; (пункти 4-6, 9, 10 статті 11 Закону України "Про автомобільні дороги").

У справі, яка переглядається, судами установлено, у Львівської області органом державного керування автомобільними дорогами загального користування є Служба автомобільних доріг у Львівській області, на балансі якої перебувають усі автомобільні дороги загального користування у межах зазначеної області.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про дорожній рух" до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить: компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Згідно з пунктами 1-3 статті 13 Закону України "Про автомобільні дороги" орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за: стан автомобільних доріг загального користування відповідно до діючих норм та фінансування; якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування; відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом.

За приписами пунктів 2, 5, 10 розділу І "Загальні положення" Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 (198-94-п) (тут і далі - в редакції, чинній на момент настання дорожньо-транспортної пригоди, далі - Правила утримання), ремонт і утримання дорожніх об`єктів, що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління Укравтодору.

Власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації, користувачі дорожніх об`єктів та спеціалізовані служби організації дорожнього руху зобов`язані забезпечувати зручні і безпечні умови руху, сприяти збільшенню пропускної спроможності дорожніх об`єктів, запобігати травмуванню учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів і дорожніх об`єктів, забрудненню навколишнього середовища.

У розділі ІІ "Обов`язки і права власників дорожніх об`єктів або уповноважених ними органів, дорожньо-експлуатаційних організацій" Правил утримання визначено обов`язки і права власників дорожніх об`єктів або уповноважених ними органів, дорожньо-експлуатаційних організацій, зокрема зазначено, що власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.

Контроль за дотриманням цих Правил утримання здійснюється власниками дорожніх об`єктів або уповноваженими ними органами та Державтоінспекцією.

Відповідно до пункту 1 Положення про Укравтодор, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 439 (439-2014-п) , Укравтодор є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра інфраструктури, і який реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства.

Основними завданнями Укравтодору є реалізація державної політики у сфері дорожнього господарства та здійснення державного управління автомобільними дорогами загального користування, здійснення управління об`єктами державної власності (пункт 3 Положення).

Однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 ЦПК України. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Вирішуючи спір у частині позовних вимог щодо відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку, що саме ДП "Львівський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" має нести відповідальність за шкоду, спричинену ДТП, оскільки підприємством, на яке державою покладено обов`язок утримувати у належному стані та ремонтувати автомобільні дороги у Львівській області є Служба автомобільних доріг у Львівській області, у зв`язку із цим саме вона повинна нести таку відповідальність.

Уклавши договір про надання послуг з поточного ремонту (дрібний, середній) та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення Львівської області

від 15 лютого 2013 року з ДП "Львівський облавтодор"

ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", Служба автомобільних доріг

у Львівській області зобов`язана була, як замовник робіт з поточного ремонту доріг у Львівській області, контролювати та перевіряти якість роботи підрядника.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що саме Служба автомобільних доріг у Львівській області несе відповідальність перед учасниками дорожнього руху за шкоду, заподіяну користувачам автодоріг неналежним утриманням автомобільних доріг у Львівській області.

При цьому, слід звернути увагу на те, що перебуваючи у договірних відносинах з ДП "Львівський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", Служба автомобільних доріг у Львівській області не позбавлена можливості захистити своє порушене право, як замовника послуг, спричинене їх неякісним виконанням.

Щодо позовних вимог про стягнення 14 768,00 грн - 3 % та 131 019,00 грн - втрат від інфляції

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір у частині позовних вимог про стягнення 14 768,00 грн -

3 % та 131 019,00 грн - втрат від інфляції, суд першої інстанції, з висновками, якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши, що між сторонами немає договірних зобов`язань, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 14 768,00 грн - 3 % та 131 019,00 грн - втрат від інфляції.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про неврахування судами першої

та апеляційної інстанцій висновків щодо застосування норм матеріального

й процесуального права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі

№ 910/10156/17 та від 30 січня 2019 року у справі № 307/1244/14-ц, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, на які заявник посилався у касаційній скарзі,

є необґрунтованими, а висновки судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог про стягнення 14 768,00 грн - 3 % та 131 019,00 грн - втрат від інфляції не суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог про стягнення 14 768,00 грн - 3 % та 131 019,00 грн - втрат від інфляції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень

статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди

Статтею 317 ЦПК України (у редакції чинній на час ухвалення рішення Апеляційного суду Львівської області від 05 грудня 2014 року) встановлено, що рішення та ухвали апеляційного суду проголошуються за правилами, встановленими статтею 218 цього Кодексу.

Аналогічні норми містяться у статті 383 ЦПК України.

Відповідно до статті 319 ЦПК України (у редакції чинній на час ухвалення рішення Апеляційного суду Львівської області від 05 грудня 2014 року) рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення.

Аналогічні норми містяться у статті 384 ЦПК України.

Частиною першою статті 335 ЦПК України (у редакції чинній на час ухвалення рішення Апеляційного суду Львівської області від 05 грудня 2014 року) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Аналогічні норми містяться у частині першій статті 400 ЦПК України.

Вирішуючи спір у частині позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, не звернув уваги на те, що цивільна справа № 447/547/14 неодноразово переглядалась судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій лише в частині позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, а в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди була розглянута рішенням Апеляційного суду Львівської області від 05 грудня

2014 року, яке сторонами у справі в цій частині позовних вимог не оскаржувалось і предметом перегляду у суді касаційної інстанції у березні 2015 року не було, у зв`язку із цим набуло законної сили з дня прийняття цього рішення.

У зв`язку із цим Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанції допустили порушення норм процесуального права, тому оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції

у частині позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню.

Згідно із частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії Першої судової палати суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу "Львівський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" задовольнити частково.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 16 грудня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 січня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг у Львівській області та дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", третя особа - ОСОБА_2, про відшкодування майнової шкоди скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути зі Служби автомобільних доріг у Львівській області на користь ОСОБА_1 80 679,23 грн майнової шкоди.

В частині позовних вимог ОСОБА_1 до дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", третя

особа - ОСОБА_2, про відшкодування майнової шкоди відмовити.