Постанова

Іменем України

27 січня 2022 року

м. Київ

справа № 167/758/20-ц

провадження № 61-16417св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Носачевичівська сільська рада Рожищенського району,

третя особа - державний нотаріус Рожищенської державної нотаріальної контори Палівода Іванна Іванівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 04 грудня 2020 року у складі судді Сіліча І. І. та постанову Волинського апеляційного суду від 17 березня 2021 року в складі колегії суддів: Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І., Карпук А. К.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Носачевичівської сільської ради Рожищенського району, третя особа - державний нотаріус Рожищенської державної нотаріальної контори Палівода Іванна Іванівна, про визнання заповіту нікчемним, визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом, рішення Носачевичівської сільської ради Рожищенського району від 25 березня 2008 року №19/3, Державних актів та визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилася спадщина на все належне їй майно. Вона є спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері. У грудні 2019 року їй стало відомо, що 11 жовтня 2005 року мати зробила заповідальне розпорядження, яким заповіла житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами та все належне їй майно своїй внучці ОСОБА_2 .

Вважала, що даний заповіт, оформлений секретарем Носачевичівської сільської ради Рожищенського району Дужук А. А. в порушення вимог, передбачених статтями 1251, 1257 ЦПК України та пункту 33.-35 Інструкції з його оформлення, оскільки оформлений в порушення встановленої форми за Законом, тому що на ньому не вказано про місце його складання та часу його складання і дати народження заповідача. На спірному заповіті не вказано про те, чи була станом на 11 жовтня 2005 року секретар Носачевичівської сільської ради Рожищенського району Дужук А. А. уповноваженою особою на його складання за Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) та в який період.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила:

визнати нікчемним заповіт, оформлений секретарем Носачевичівської сільської ради Рожищенського району 11 жовтня 2005 року від імені ОСОБА_4, та застосувати наслідки нікчемності заповіту;

визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_2, видане Державним нотаріусом Рожищенської районної державної нотаріальної контори Паліводою І. І. від 27 лютого 2008 року з часу їх оформлення та виключити ОСОБА_2 зі списку прав власників житлового будинку АДРЕСА_1 зазначеного в електронному реєстраційному реєстрі під №14702295;

визнати недійсним рішення Носачевичівської сільської ради Рожищенського району від 25 березня 2008 року № 19/13 в частині передачі земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_2, розміром 0,25 га в АДРЕСА_1 та на ім`я ОСОБА_3 розміром 0,9040 га та розміром 0,1020 га для ведення сільського господарства за цією ж адресою і Державні акти про приватне право на земельні ділянки на ім`я ОСОБА_2 серії ЯД №332794 та на ім`я ОСОБА_3, серії ЯД №332795, №332796;

визнати за ОСОБА_1 право власності, в порядку спадкування, на житловий будинок АДРЕСА_1 і на земельні ділянки розміром 0,40 га, якими володіла при житті її мати ОСОБА_4 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 04 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 17 березня 2021 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що при посвідченні заповіту були дотримані вимоги щодо його форми - заповіт складено у письмовій формі із зазначенням місця і часу його складання, особисто підписаний спадкодавцем, посвідчений виконавчим комітетом Носачевмчівської сільської ради Рожищенського району Волинської області, підписаний службовою особою виконкому та зареєстрований в книзі для запису нотаріальних дій за № 33, при цьому заповідачу роз`яснено зміст статей 1241, 1307 ЦК України. При складанні та посвідченні заповіту дотримано таємницю заповіту відповідно до статті 1255 ЦК України. Установивши, що оспорюваний заповіт відповідає вимогам закону щодо змісту та форми, посвідчений секретарем Носачевичівської сільської ради Рожищенського району Волинської області, яка є уповноваженою на те особою органу місцевого самоврядування, суди дійшли висновку, що позивачем не доведено наявності обставин, які б могли свідчити про нікчемність спірного заповіту.

Короткий зміст вимог касаційної скаргиУ жовтні 2021 року до Верховного Суду подано касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 04 грудня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 17 березня 2021 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 12 червня 2019 року в справі № 607/15112/17-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу У січні 2022 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що рішення судів є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 19 липня 2007 року серії НОМЕР_1 (а.с.9).

ОСОБА_4 була матір`ю ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження від 03 березня 1960 року серії НОМЕР_2 та свідоцтвом про шлюб останньої серії НОМЕР_3 (а.с.15, 16).

Все належне ОСОБА_4 майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося вона заповіла своїй внучці, ОСОБА_2, що підтверджується заповітом від 11 жовтня 2005 року, посвідченим виконавчим комітетом Носачевичівської сільської ради Рожищенського району Волинської області.

Відповідно до спадкової справи № 358 щодо майна померлої ОСОБА_4, заведеної Рожищенською державною нотаріальною конторою Волинської області до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 подала відповідач у справі ОСОБА_2, яка прийняла спадщину після смерті баби ОСОБА_4 та отримала свідоцтво про прийняття спадщини за заповітом на належне їй майно (а.с.172-187).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 27 лютого 2008 року, виданого на спадкове майно, яке складається з: цілого житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 спадкоємцем вцілому майна ОСОБА_4 є її онука - ОСОБА_2 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).Згідно із положеннями статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.За змістом статті 1247 ЦК України заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 37 Закону України "Про нотаріат" у редакції, що діяла на момент посвідчення заповіту, у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють у тому числі таку нотаріальну дію, як посвідчення заповітів (крім секретних).Пунктом 2 частини другої розділу 1 "Загальні положення" Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5 (z0256-94) (у редакції, чинній на момент посвідчення заповіту), нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських Рад народних депутатів вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів покладено вчинення цих дій.Підпунктом 5 пункту б частини першої статті 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до відання виконавчих органів сільських рад належать делеговані повноваження щодо вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання. Виконавчим органом сільської ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень (частина перша статті 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Частиною шостою статті 59 цього Закону встановлено, що виконавчий комітет сільської ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради. Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дослідивши докази у справі і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 76- 81, 89 ЦПК України, встановивши, що при посвідченні заповіту були дотримані вимоги щодо його форми - заповіт складено у письмовій формі із зазначенням місця і часу його складання, особисто підписаний спадкодавцем, при цьому заповідачу роз`яснено зміст статей 1241, 1307 ЦК України, та посвідчено секретарем Носачевичівської сільської ради Рожищенського району Волинської області, яка є уповноваженою на те особою органу місцевого самоврядування, обґрунтовано вважав, що оспорюваний заповіт відповідає вимогам закону щодо змісту та форми, на підставі чого дійшов правильного висновку про те, що позивачем не доведено наявності обставин, які б могли свідчити про нікчемність спірного заповіту і як наслідок правильно відмовив у задоволенні інших позовних вимог як похідних від вимоги про визнання заповіту недійсним.Крім того, звертаючи до суду з позовом позивач вказувала про порушення своїх спадкових прав, які виникли після смерті матері.Як встановлено судом, у передбачений законом строк та порядок ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_4 не прийняла. За таких обставин, суди дійшли правильного висновку, про недоведеність позивачем факту порушення її спадкових прав після смерті матері. З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, не суперечать правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові, на яку посилається особа, що подала касаційну скаргу, прийнята з дотриманням вимог процесуального закону, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судуП О С Т А Н О В И В:Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.Рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 04 грудня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 17 березня 2021 року залишити без змін.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська