Постанова

Іменем України26 січня 2022 рокум. Київсправа № 554/5563/19провадження № 61-7462св21Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:головуючого - Луспеника Д. Д.,суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),учасники справи:позивач - ОСОБА_1,відповідачі: Полтавський апеляційний суд, Апеляційний суд Полтавської області, Державна казначейська служба України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2,розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Полтавського апеляційного суду на ухвалу Харківського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Бурлаки І. В., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимогУ червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Полтавського апеляційного суду, Апеляційного суду Полтавської області, Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанційРішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 04 жовтня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Позивач не надав до суду докази протиправності поведінки відповідача, прямого причинного зв`язку між такою протиправною поведінкою та його моральними стражданнями. Реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій, бездіяльності не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, а сам факт визнання дій протиправними не свідчить про протиправність дій відповідача та завдання такими діями позивачу моральної шкоди, відшкодування якої передбачено вимогами частини першої статті 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2019 року визначено підсудність цієї цивільної справи Харківському апеляційному суду.Постановою Харківського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року, з урахуванням ухвали Харківського апеляційного суду про виправлення описок від 16 березня 2020 року, апеляційну скаргу та доповнення до апеляційної скарги ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04 жовтня 2019 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму у рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 40 000,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.Суд апеляційної інстанції постановив, що на підтвердження доводів щодо неправомірності дій, якими було порушено його право на своєчасне і в належному розмірі отримання грошового утримання суддів у відставці ОСОБА_1 надав разом із позовною заявою належні письмові докази, в тому числі і копії відповідних судових рішень. Визначаючи розмір моральної шкоди, апеляційний суд взяв до уваги вимоги статті 1174 ЦК України та відсутність розрахунків суми стягнення, яку просив позивач, однак, проаналізувавши обставини справи, визначив розмір моральної шкоди у сумі 40 000,00 грн.У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.Ухвалою Харківського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення залишено без задоволення.Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що, звертаючись до апеляційного суду із заявою про постановлення додаткового рішення, ОСОБА_1 просив стягнути на його користь судові витрати, понесені за проведення ним експертизи у розмірі 5 076,00 грн, проте до заяви не додав ні висновків експертного дослідження, ні доказів сплати зазначеної суми за його проведення.Крім того, постанова Харківського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року про часткове задоволення позову ОСОБА_1 не містить доводів стосовно прийняття висновку експертного дослідження як доказу в справі, жодних мотивів стосовно неврахування експертного дослідження у постанові не наведено.Постановою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року касаційні скарги Полтавського апеляційного суду, голови Ліквідаційної комісії Апеляційного суду Полтавської області Александрович Л. О. та ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Харківського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року, ухвалу Харківського апеляційного суду від 16 березня 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року залишено без змін (провадження № 61-6325св20).Суд касаційної інстанції виходив із того, що підставою відшкодування позивачу моральної шкоди є встановлена протиправна бездіяльність осіб відносно надання позивачу довідок щодо його стажу, який надає можливість отримувати певне грошове забезпечення, на яке особа має сподівання.Отже, встановивши судовими рішеннями факт протиправної бездіяльності відповідачів щодо надання відповідних довідок, неможливість тривалий час отримати належний позивачу перерахунок відповідного грошового забезпечення, суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права та зробив обґрунтований висновок про заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди, визначивши її розмір відповідно до характеру та розміру душевних страждань, завданих позивачу, враховуючи вимоги розумності і справедливості.Відмовляючи у задоволенні клопотання про ухвалення додаткового рішення, апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що оскільки матеріали справи не містять доказів проведення експертного дослідження, сплати за нього суми у розмірі 5 076,00 грн, а також даних про долучення цих документів немає в журналі судового засідання, не зазначено про них і в постанові Харківського апеляційного суду, тому суд позбавлений можливості вирішити указане клопотання.У березні 2021 року ОСОБА_1 повторно звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.Заяву мотивовано тим, що під час розгляду справи ним була проведена психологічна експертиза, вартість якої становить 5 076,00 грн. Судом апеляційної інстанції його позовні вимоги було задоволено, тому судові витрати підлягають розподілу. Однак апеляційним судом під час розгляду справи зазначене питання не було вирішено.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Ухвалено додаткове судове рішення.

Стягнуто з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з проведенням експертного дослідження, у розмірі 5 076,00 грн.Суд апеляційної інстанції зазначив, що зі змісту постанови Харківського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року вбачається, що апеляційний суд, ухвалюючи судове рішення, вирішив питання розподілу судових витрат, однак до вказаних витрат не було зараховано витрати за проведення експертного дослідження відповідно до вимог частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ). Способами усунення неповноти рішення суду є ухвалення додаткового рішення відповідно до вимог статті 270 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводівУ касаційній скарзі, поданій у квітні 2021 року до Верховного Суду, Полтавський апеляційний суд, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Харківського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року.Підставою касаційного оскарження ухвали Харківського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції частини першої статті 133 та пункту 8 частини другої статті 141 ЦПК України.Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що експертне дослідження № 6 складене 24 жовтня 2019 року судовим експертом Полтавського науково-дослідного експертного-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України Чепур О. О. після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі, тому є новим доказом. Під час його подання ОСОБА_1 не наведено обґрунтованих та об`єктивних причин неможливості отримання і подання цього доказу до суду першої інстанції.Будь-яких дій щодо фіксації прийняття апеляційним судом нових доказів відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції матеріали справи не містять. Вчинення таких дій не відображено і апеляційним судом в тексті судового рішення від 26 лютого 2020 року.Крім того, апеляційний суд не посилався на цей висновок як на підставу обґрунтованості позовних вимог позивача та не брав його до уваги при визначенні розміру шкоди.Також матеріали справи не містять доказів, що саме ОСОБА_1 понесено витрати на проведення судової психологічної експертизи у розмірі 5 076,00 грн.

Короткий зміст позиції інших учасників справиОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу Полтавського апеляційного суду зазначив, що в постанові Харківського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року немає посилання на висновок експертного дослідження від 24 жовтня 2019 року № 6, однак із розміру присудженої моральної шкоди вбачається, що суд виходив із цього розміру саме після вивчення висновку експертного дослідження, в пункті 4 резолютивної частини якого зазначено, що за умови визнання судом заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди, орієнтовний розмір її грошової компенсації може становити 9 мінімальних заробітних плат. Виходячи із розміру мінімальної заробітної плати 4 173,00 грн, яка встановлена на період оформлення висновку експертного дослідження, грошовий розмір присудженої моральної шкоди у розмірі 40 000,00 грн є близьким до висновку експертного дослідження.Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанціїУхвалою Верховного Суду від 31 травня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Полтавського апеляційного суду на ухвалу Харківського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року і витребувано із Октябрського районного суду м. Полтави цивільну справу № 554/5563/19.Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного СудуВідповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги і правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга Полтавського апеляційного суду підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права Ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у частині вирішення клопотання про витребування доказів не оскаржуються, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не переглядаються в касаційному порядку.Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.ОСОБА_1, звертаючись у березні 2021 року до суду апеляційної інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, посилався на те, що судом апеляційної інстанції під час розгляду справи не було вирішено питання про стягнення на його користь витрат на проведення експертного дослідження в розмірі 5 076,00 грн.Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (пункт 2 частини третьої статті 133 ЦПК України).Відповідно до частин другої, четвертої та п`ятої статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.Згідно з частиною восьмою статті 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.Пунктом 6 частини другої статті 356 ЦПК України перебачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції визначені у статті 367 ЦПК України, відповідно до яких суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина друга). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина третя).У матеріалах справи та протоколах судового засідання Харківського апеляційного суду відсутня інформація щодо прийняття судом апеляційної інстанції від ОСОБА_1 доказу, зокрема висновку експертного дослідження № 6, складеного 24 жовтня 2019 року судовим експертом Полтавського науково-дослідного експертного-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України Чепур О. О.Мотивувальна частина постанови Харківського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року не містить посилання на цей висновок експертного дослідження або мотиви його відхилення.Зазначені обставини також викладені у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у цій справі, прийнятій за наслідками розгляду касаційних скарг Полтавського апеляційного суду, голови Ліквідаційної комісії Апеляційного суду Полтавської області Александрович Л. О. та Чернова С. І. на постанову Харківського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року.Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції усупереч положенням частини третьої статті 246, частини першої статті 270 ЦПК України, задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, постановив ухвалу, а не додаткову постанову.Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що апеляційний суд не виконав вимоги, передбачені процесуальним законодавством України, щодо встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення заяви про ухвалення додаткового рішення, не перевірив належним чином наявності підстав для кваліфікації витрат, понесених ОСОБА_1 на проведення експертного дослідження, як таких, що пов`язані з розглядом справи. Зазначений недолік, допущений апеляційним судом, не може бути усунуто при касаційному перегляді справи.

Висновок за результатами розгляду касаційної скаргиПоложеннями пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.Враховуючи, що порушення норм процесуального права допущені судом апеляційної інстанції, то справу необхідно передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції належить урахувати викладене у цій постанові та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу Полтавського апеляційного суду задовольнити частково.Ухвалу Харківського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк