розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуакціонерного товариства "Альфа-Банк"

на постанову Донецького апеляційного суду від 16 березня 2021 року у складі колегії суддів: Пономарьової О. М., Зайцевої С. А., Ткаченко Т. Б.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі -

ПАТ "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк") про зняття обтяжень з об`єктів іпотеки.

Позовну заяву мотивовано тим, що 11 квітня 2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_2 було укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 215/12-07-0213 з максимальним лімітом заборгованості до 45 000,00 доларів США строком до 10 квітня

2017 року зі сплатою 13 % річних.

На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором 11 квітня 2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки

№ 215/12-07-0214, відповідно до умов якого предметом іпотеки визначено домоволодіння, загальною площею 279,8 кв. м, у тому числі житловою

84,2 кв. м, яке знаходиться за адресою:

що належить останньому на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріально 05 квітня 2002 року, та земельна ділянка загальною площею 0,2502 га, що розташована за вказаною адресою, та належить йому ж на праві приватної власності на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ДН № 010399 від 25 червня 2003 року, виданого на підставі рішення Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області від 11 червня 2003 року № 69.

ОСОБА_1 зазначав, що відповідно до витягу про реєстрацію

у Державному реєстрі іпотек від 11 квітня 2007 року № 12042936 нотаріусом внесено реєстраційний напис про обтяження на домоволодіння, розташоване за адресою АДРЕСА_1, та на земельну ділянку площею 0,2502 га, кадастровий номер 1423984400:02:000:0156, розташовану

за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 11 квітня 2007 року № 12043465 внесені обтяження у вигляді заборони відчуження домоволодіння, розташованого

за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 11 квітня 2007 року № 1204387 внесені обтяження у вигляді заборони відчуження земельної ділянки площею

0,2502 га, кадастровий номер 1423984400:02:000:0156, розташованої

за адресою: АДРЕСА_1 .

На думку, ОСОБА_1, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, тому зобов`язання перед ПАТ "Укрсоцбанк" припинено

за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 11 квітня

2007 року № 215/12-07-0213.

ОСОБА_1 зазначав, що після смерті ОСОБА_2 не відбулася зміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна одержаного у спадщину, на підставі чого, на його думку, договір про надання відновлювальної кредитної лінії від 11 квітня 2007 року № 215/12-07-0213, укладений між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк",

та ОСОБА_2 вважається припиненим.

Разом із цим зазначав, що рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 02 липня 2018 року у справі № 241/962/17 позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ "Укрсоцбанк" про визнання договору іпотеки припиненим, задоволено. Визнано припиненим іпотечний договір, укладений 11 квітня 2007 року між акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Першотравневого районного нотаріального округу Донецької області Ковальовою М. В., зареєстрований у реєстрі за № 763,

на забезпечення кредитного зобов`язання ОСОБА_2, яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначене судове рішення набуло законної сили

02 серпня 2018 року, проте вимога щодо припинення та зняття заборони

на відчуження нерухомого майна та зняття обтяження іпотекою залишилися невирішеними та не були зазначені у рішенні.

29 серпня 2018 року позивач звертався до державного реєстратора про зняття заборони з домоволодіння

та земельної ділянки площею 0,2502 га, розташованої по АДРЕСА_1, який повідомив, що заборона на відчуження на нерухоме майно та вилучення записів, щодо обтяження іпотекою знімається тільки за рішенням суду.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд припинити та зняти заборону відчуження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме:

земельну ділянку площею 0,2502 га, кадастровий номер 1423984400:02:000:0156, розташовану за адресою:

АДРЕСА_1, реєстраційний номер 4784629, контрольна сума 5567ГААЗ1Б, згідно із іпотечним договором від 11 квітня 2007 року, укладеним між акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_1, посвідченим приватним нотаріусом Першотравневого нотаріального округу Донецької області Ковальовою М. В., зареєстрованим у реєстрі за № 763;

домоволодіння, розташоване за адресою:

АДРЕСА_1, реєстраційний номер 47844079, контрольна сума 95ДЗА1Е1Г6, згідно

із іпотечним договором від 11 квітня 2007 року, укладеним між акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_1, посвідченим приватним нотаріусом Першотравневого нотаріального округу Донецької області Ковальовою М. В., зареєстрованим у реєстрі за № 763.

Припинити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно

та їх обтяжень, обтяження іпотекою та вилучити запис щодо обтяження майна іпотекою:

на земельну ділянку площею 0,2502 га, кадастровий номер 1423984400:02:000:0156, розташовану за адресою:

АДРЕСА_1, реєстраційний номер 4784167, контрольна сума 1770699ГЕО, згідно із іпотечним договором від 11 квітня 2007 року, укладеним між акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_1, посвідченим приватним нотаріусом Першотравневого нотаріального округу Донецької області Ковальовою М. В., зареєстрованим у реєстрі за № 763;

на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер 4784167, контрольна сума 1770699ГЕО, згідно

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 04 грудня 2020 року у складі судді Демочко Д. О. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи -

її спадкоємця, тобто, відбувається передбачена законом зміна боржника

в зобов`язанні. Припинення кредитного договору та договору іпотеки припиняє його дію на майбутнє, але не впливає на факти укладання та дії цього договору включно до моменту його розірвання. Розірвання кредитного договору не є підставою для припинення іпотеки в частині заборгованості, яка існувала на момент такого розірвання.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 16 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 04 грудня 2020 року скасовано

й ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Припинено та знято заборону відчуження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень обтяження у вигляді заборони відчуження на нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 0,2502 га, кадастровий номер 1423984400:02:000:0156, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер 4784629, контрольна сума 5567ГААЗ1Б, згідно із іпотечним договором від 11 квітня 2007 року, укладеним між акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1, посвідченим приватним нотаріусом Першотравневого нотаріального округу Донецької області Ковальовою М. В., зареєстрованим у реєстрі за № 763.

Припинено та знято заборону відчуження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень обтяження у вигляді заборони відчуження на нерухоме майно, а саме: домоволодіння, розташоване за адресою:

АДРЕСА_1, реєстраційний номер 4784407, контрольна сума 95ДЗА1Е1Г6, згідно із іпотечним договором від 11 квітня 2007 року, укладеним між акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1, посвідченим приватним нотаріусом Першотравневого нотаріального округу Донецької області Ковальовою М. В., зареєстрованим у реєстрі за № 763.

Припинено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно

та їх обтяжень обтяження іпотекою та вилучити запис щодо обтяження майна іпотекою на земельну ділянку площею 0,2502 га, кадастровий номер 1423984400:02:000:0156, розташовану за адресою:

АДРЕСА_1, реєстраційний номер 4784167, контрольна сума 1770699ГЕО, згідно із іпотечним договором від 11 квітня 2007 року, укладеним між акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1, посвідченим приватним нотаріусом Першотравневого нотаріального округу Донецької області Ковальовою М. В., зареєстрований у реєстрі за № 763.

Припинено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно

та їх обтяжень, обтяження іпотекою та вилучити запис щодо обтяження майна іпотекою на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер 4784167, контрольна сума 1770699ГЕО, згідно із іпотечним договором від 11 квітня 2007 року, укладеним між акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1, посвідченим приватним нотаріусом Першотравневого нотаріального округу Донецької області Ковальовою М. В., зареєстрований у реєстрі за № 763.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач

не є спадкоємцем, що прийняв спадщину від померлої ОСОБА_2 умовами іпотечного договору, що укладений з позивачем, не був передбачений обов`язок іпотекодавця забезпечувати за рахунок предмета іпотеки боргові зобов`язання спадкоємців позичальника ОСОБА_2,

а також відсутня домовленість про таке забезпечення з іпотекодавцем ОСОБА_1, який є відмінним від особи позичальника та банку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив

із наявності підстав для припинення обтяження нерухомого майна,

що є предметом договору іпотеки від 11 квітня 2007 року № 215/12-07-0214, укладеного між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк",

та ОСОБА_1, оскільки рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 02 липня 2018 року у справі № 241/962/17, яке набрало законної сили, зазначений іпотечний договір визнано припиненим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у травні 2021 року до Верховного Суду,

АТ "Альфа-Банк", просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції

та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що, на думку АТ "Альфа-Банк", суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 серпня 2018 року у справі № 167/818/17, від 31 жовтня 2018 року у справі

№ 2020/4494/16-ц, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц

та від 13 червня 2018 року у справі № 548/981/15-ц.

АТ "Альфа-Банк" зазначає, що невиконання зобов`язання позичальником ОСОБА_2 і її заборгованість, та відповідно настання строку виконання зобов`язання іпотекодавця перед банком встановлено рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 липня 2015 року.

На думку АТ "Альфа-Банк", закон не пов`язує припинення застави

з прийняттям судом рішення про стягнення з боржника або поручителя боргу за зобов`язанням, забезпеченим порукою. Саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору іпотеки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення.

Разом із цим вважає, що смерть боржника за кредитним договором

не є підставою для припинення іпотеки, оскільки це зобов`язання

не є нерозривно пов`язаним із особою позичальника.

Припинення договору іпотеки рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 02 липня 2018 року у справі № 241/962/17, на думку

АТ "Альфа-Банк" припиняє його дію на майбутнє, проте не впливає на факти укладення та дії цього договору виключно до моменту його розірвання. Розірвання кредитного договору не є підставою для припинення іпотеки

в частині заборгованості, яка існувала на момент такого розірвання.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року було відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 241/1796/18-ц

із Першотравневого районного суду Донецької області.

У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2021 року справу призначено

до розгляду.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11 квітня 2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 215/12-07-0213, з максимальним лімітом заборгованості до 45 000,00 доларів США строком до 10 квітня 2017 року

зі сплатою 13 % річних (а. с. 10-14, т. 1).

На забезпечення виконання зобов`язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії 11 квітня 2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 215/12-07-0214, відповідно до умов якого предметом іпотеки визначено домоволодіння, загальною площею

279,8 кв. м, у тому числі житловою 84,2 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріально 05 квітня 2002 року, та земельна ділянка загальною площею 0,2502 га, що розташована за вищевказаною адресою та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ДН № 010399 від 25 червня 2003 року, виданого на підставі рішення Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області від 11 червня 2003 року № 69 (а. с. 5-7, 15-19, т. 1).

Згідно із витягом про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек від 11 квітня 2007 року № 12042936 нотаріусом внесено реєстраційний напис про обтяження на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1,

та земельної ділянки площею 0,2502 га, кадастровий номер 1423984400:02:000:0156, розташованої за адресою:

АДРЕСА_1 (а. с. 23, т. 1).

Відповідно до витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 11 квітня 2007 року № 12043465 внесені обтяження у вигляді заборони відчуження домоволодіння, розташованого

за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 11 квітня 2007 року № 12043787 внесені обтяження у вигляді заборони відчуження земельної ділянки площею

0,2502 га, кадастровий номер 1423984400:02:000:0156, розташованої

за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 24, 25, т. 1).

Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області

від 10 липня 2015 року у справі № 264/5652/13-ц позовні вимоги

ПАТ "Укрсоцбанк" про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за кредитним договором від 11 квітня 2007 року

№ 215/12-07-0213 у розмірі 48 022,39 доларів США (а. с. 186-193, т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а. с. 8, т. 1).

Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 02 липня 2018 року у справі № 241/962/17 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ "Укрсоцбанк" про визнання договору іпотеки припиненим. Визнано припиненим іпотечний договір, укладений 11 квітня 2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Першотравневого районного нотаріального округу Донецької області Ковальовою М. В., зареєстрований

у реєстрі за № 763, на забезпечення зобов`язання ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

10 вересня 2019 року загальними зборами акціонерів акціонерного товариства "Альфа-Банк" та єдиним акціонером акціонерного товариства "Укрсоцбанк" затверджено рішення про реорганізацію АТ "Укрсоцбанк" шляхом приєднання до АТ "Альфабанк" та відповідно до рішення єдиного акціонера АТ "Укрсоцбанк" від 15 жовтня 2019 року № 5/2019 затверджено передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків АТ "Укрсоцбанк", які зазначені у передавальному акті, виникає у АТ "Альфа-Банк" з дати визначеної у передавальному акті, а саме з 15 жовтня 2019 року.

На день укладання іпотечного договору та смерті ОСОБА_2 не була членом сім`ї ОСОБА_1 - власника нерухомого майна, переданого

в іпотеку, у шлюбі із ним не перебувала та разом не проживала.

Відповідно до інформаційної довідки Департаменту адміністративних послуг Управління з оформлення паспортних документів та реєстрації місця проживання Маріупольської міської ради від 27 серпня 2020 року

№ 07-13.01-0857 разом із ОСОБА_2 на день її смерті проживав її син ОСОБА_4 (а. с. 23, т. 2).

ОСОБА_1 не є спадкоємцем, що прийняв спадщину від померлої.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,

що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника.

Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем

за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки (частина перша статті 11 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає

на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає

на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають

з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Частиною шостою статті 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено,

що у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно

до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги, яких на передане в іпотеку нерухоме майно

не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Підстави припинення іпотеки визначено статтею 17 Закону України "Про іпотеку". Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотеко держателем права власності

на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець

не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка

і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі споруди іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконано іншою особою.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкування є перехід прав

та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця),

до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права

та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини

і не припинялися внаслідок його смерті.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом зміна боржника в зобов`язані.

Відповідно до частини першої статті 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником.

У випадку смерті боржника за кредитним договором його права й обов`язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного

у спадщину (частина перша статті 1282 ЦК України).

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що у разі смерті позичальника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в основному зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 17 квітня 2013 року у справі № 6-18цс13 та від 11 липня 2018 року у справі № 2-2519/11, а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2018 року у справі

№ 2-2519/11 (провадження № 61-9647св18) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПУ України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції встановивши, що на день укладання іпотечного договору та смерті ОСОБА_2 остання не була членом сім`ї позивача - власника нерухомого майна, переданого в іпотеку,

у шлюбі із ним не перебувала та разом не проживала, обґрунтовано вважав, що ОСОБА_1 не є спадкоємцем, що прийняв спадщину від померлої ОСОБА_1 .

У пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня

2019 року у справі № 520/7281/15-ц (провадження № 14-49цс19) зазначено, що порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (частина перша статті 523 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про припинення обтяження нерухомого майна, що є предметом зазначеного договору іпотеки, оскільки рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 02 липня 2018 року у справі № 241/962/17, яке

є чинним, іпотечний договір від 11 квітня 2007 року, укладений між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1,

на забезпечення зобов`язання ОСОБА_2, яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано припиненим.

Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм матеріального й процесуального права

у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду

від 28 серпня 2018 року у справі № 167/818/17, від 31 жовтня 2018 року

у справі № 2020/4494/16-ц, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц

та від 13 червня 2018 року у справі № 548/981/15-ц, на які заявник посилався у касаційній скарзі, є необґрунтованими, а висновки суду апеляційної інстанції не суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм матеріального

і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів

у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права

та порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча

пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення залишити без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду