розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу комунального некомерційного підприємства "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 серпня 2021 року у складі судді Сливка Л. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Парандюк Т. С., Дикун С. І., Храпак Н. М.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального некомерційного підприємства "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради (далі - КНП "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради) про визнання недійсним наказу про переміщення, поновлення на попередньому місці роботи та стягнення моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що він працював на посаді лікаря невропатолога амбулаторного поліклінічного відділу в КНП "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради. 09 березня 2021 року його було ознайомлено із наказом генерального директора КНП "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради, яким передбачено, що його лікаря-невропатолога організаційно-методичного консультативного відділення поліклініки зазначеного лікувального закладу переміщують з 24 лютого 2021 року працювати на повну ставку лікарем-невропатологом інсультного відділення.

У наказі було зазначено, що видача обумовлена виробничою необхідністю та на підставі пункту 2 частини першої статті 32 КзпП України.

ОСОБА_1 зазначав, що такий наказ "Про переміщення" виносився відповідачем вдруге. Попередньо, ним у судовому порядку вже оскаржувався наказ комунального КНП "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради від 05 червня 2020 року № 86 аналогічного змісту - "Про переміщення ОСОБА_1", яким його було переміщено із займаної посади на посаду лікаря-невропатолога інсультного відділення цієї ж лікувальної установи.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 січня 2021 року у справі № 607/14453/20 було скасовано наказ КНП "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради від 05 червня 2020 року № 86 "Про переміщення ОСОБА_1" та поновлено його на попередньому місці роботи, тобто на посаді лікаря-невропатолога амбулаторного поліклінічного відділу.

23 лютого 2021 року наказом генерального директора КНП "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради № 94 скасовано наказ від 05 червня 2020 року № 86 "Про переміщення ОСОБА_1" та поновлено його на посаді лікаря-невропатолога в організаційно-методичний консультативний відділ поліклінічного відділення КНП "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" з 23 червня 2020 року. Проте, цього ж числа було прийнято новий наказ генерального директора КНП "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради Шкробота В. В. від 23 лютого 2021 року № 95, яким повторно, без його згоди змінено йому трудову функцію та переведено, незважаючи на зазначене судове рішення, на посаду лікаря невропатолога в інсультне відділення лікарні.

ОСОБА_1 зазначав, що із вказаним наказом його було ознайомлено 09 березня 2021 року, після закінчення його листка непрацездатності, оскільки він перебував на лікарняному з 24 лютого по 05 березня 2021 року.

Вважав, що цей наказ є незаконним, суперечить вимогам трудового законодавства та підлягає визнанню судом недійсним, оскільки переміщення може здійснюватися тільки за умови, якщо не змінюється жодна з істотних умов трудового договору працівника.

Позивач зазначав, що працюючи в амбулаторно-поліклінічному відділенні КНП "Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні" Тернопільської обласної ради лікарем-невропатологом, він здійснював амбулаторно-консультативний прийом хворих з психоневрологічними захворюваннями в кабінеті невролога згідно із графіком, затвердженим адміністрацією з 08 год. 30 хв до 15 год. 30 хв щоденно, крім суботи та неділі. Відповідно до оспорюваного наказу його перемістили в межах однієї установи в інсультне відділення, що має зовсім інший режим роботи та оплати праці. Нове місце роботи передбачає стаціонарне лікування неврологічних хворих у цілодобовому режимі у відділенні інтенсивної терапії зі шкідливими умовами праці, що включає в себе роботу в нічний час, у вихідні та святкові дні, нічні чергування, роботу за змінним графіком, інше коло посадових обов`язків та інше робоче навантаження.

Разом із цим зазначав, що від часу прийняття спірного наказу, внаслідок незаконних дій відповідача через порушення своїх трудових прав, він переживав психологічне напруження, тривогу, стрес, погіршився стан його здоров`я, у нього з`явилась роздратованість, занепокоєння, порушився сон, він відчував безвихідь та розчарування, у зв`язку із цим, на думку ОСОБА_1, йому заподіяно моральну шкоду, яку оцінював у розмірі 50 000,00 грн.

Визначаючи саме такий розмір моральної шкоди, виходив із сили, глибини та тривалості його негативних переживань, кількість потраченого часу та зусиль, які довелось та ще доведеться витрати на відновлення порушеного права.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд: скасувати наказ відповідача від 23 лютого 2021 року № 95, яким його, лікаря-невропатолога організаційно-методичного консультативного відділення поліклініки КНП "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопольської обласної ради, переміщено з 24 лютого 2021 року працювати на інше місце роботи, зокрема, лікарем-невропатологом в інсультне відділення зазначеного лікувального закладу та поновити на попередньому місці роботи, а також стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 серпня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Скасовано наказ генерального директора КНП "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради Шкробота В. В. від 23 лютого 2021 року № 95, яким переміщено ОСОБА_1 з 24 лютого 2021 року з посади лікаря-невропатолога в організаційно-методичному консультативному відділі поліклінічного відділення на інше місце роботи на посаду лікаря-невропатолога в інсультне відділення та поновлено ОСОБА_1 на попередньому місці роботи.

Стягнуто із КНП "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради на користь ОСОБА_1 35 000,00 грн моральної шкоди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на попередньому місці роботи допущено до негайного виконання.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що поновивши ОСОБА_1 на попередньому місці праці, відповідач повторно видав наказ № 95 про його переміщення в інсультне відділення, не попередивши його про істотні зміни в роботі.

На думку суду першої інстанції, на момент видачі оспорюваного наказу було очевидним, що збереження позивачу попереднього графіку та інших істотних умов праці буде неможливим. Наведене передбачає збереження для працівника істотних умов праці при переміщенні. Однак істотні умови праці позивача з моменту його переміщення змінились, зокрема: з 24 лютого 2021 року змінилась щонайменше одна істотна умова праці - робота у шкідливих і важких умовах. Крім того змінились і трудові функції позивача.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що фактично відбулось переведення позивача на іншу роботу без його згоди, яке названо переміщенням, незважаючи на те, що істотні умови його праці змінились.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 10 листопада 2021 року апеляційну скаргу КНП "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради залишено без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 серпня 2021 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та дійшов правильного висновку, що протиправними діями відповідача, як роботодавця, зокрема: переведення позивача на іншу роботу без його згоди, яке названо переміщенням, незважаючи на те, що істотні умови його праці змінились, порушено трудові права позивача.

Разом із цим суд апеляційної інстанції вважав, що суд першої інстанції при визначенні розміру заподіяної позивачу моральної шкоди правильно виходив із засад розумності та справедливості.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводи

У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга КНП "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради, в якій заявник просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення моральної шкоди й ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 910/23428/17, від 16 жовтня 2019 року у справі № 815/6107/17 та від 04 березня 2020 року у справі № 815/2215/15.

КНП "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради вважає, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження його моральних страждань чи втрату нормальних життєвих зв`язків, тобто завдання йому моральної шкоди.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи № 607/4344/21-ц із Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

У січні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2022 року справу призначено до розгляду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20 березня 1989 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу у Тернопільську обласну клінічну психоневрологічну лікарню на посаду лікаря-невропатолога 4 неврологічного відділення, згідно наказу від 20 березня 1989 року № 24, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу генерального директора КНП "Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні" Тернопільської обласної ради від 04 червня 2020 року № 85 "Про оптимізацію роботи консультативно-методичної служби" проведено реорганізацію консультативно-методичної служби шляхом ліквідації організаційно-методичного консультативного відділення і утворення організаційно-методичного відділення. Консультативний прийом наказано забезпечити профільними спеціалістами за рахунок наявного кадрового потенціалу (а. с. 7).

Доказів про ознайомлення ОСОБА_1 із зазначеним наказом матеріали справи не містять.

Відповідно до наказу генерального директора КНП "Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні" Тернопільської обласної ради від 05 червня 2020 року № 86 у зв`язку із виробничою необхідністю ОСОБА_1 лікаря-невропатолога організаційно-методичного консультативного відділення поліклініки переміщено з 23 червня 2020 року працювати на повну ставку лікарем-невропатологом інсультного відділення, з оплатою праці згідно штатного розпису в межах спеціальності і кваліфікації, обумовлених трудовим договором, без зміни істотних умов праці та оплати праці (а. с. 10).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 січня 2021 року, залишеним без зміни постановами Тернопільського апеляційного суду 26 травня 2021 року від та Верховного Суду від 26 серпня 2021 року у справі № 607/14453/20, скасовано наказ КНП "Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні" Тернопільської обласної ради "Про переміщення ОСОБА_1" від 05 червня 2020 року № 86 та поновлено ОСОБА_1 на попередньому місці роботи.

Під час розгляду зазначеної справи судом було встановлено, що 23 червня 2020 року змінилися трудові обов`язки ОСОБА_1 на посаді лікаря-невропатолога інсультного відділення, оскільки характер роботи у вищевказаному відділенні суттєво відрізняється від характеру роботи в організаційно-методичному консультативному відділенні, у якому ОСОБА_1 працював до переміщення, зокрема: змінились його функціональні обов`язки з консультативного прийому, надання консультативної неврологічної допомоги, організації і забезпечення надання амбулаторно-поліклінічної допомоги, здійснення аналітичної роботи на швидку та невідкладну допомогу, лікування, діагностику та реабілітацію неврологічних хворих в умовах стаціонару.

Робота в інсультному відділенні обумовлюється змінним графіком, тривалістю, нічними чергуваннями. Таким чином, робота позивача лікарем невропатологом у організаційно-методичному консультативному відділенні та в інсультному відділенні істотно відрізняється між собою за функціональними обов`язками, тобто після переміщення позивач повинен виконувати інші трудові функції і працювати у шкідливих умовах праці. Отже, цим рішенням було встановлено, що позивачу було змінено істотні умови праці, у зв`язку із чим відповідач мав його попередити за два місяці про такі зміни і у випадку згоди позивача на продовження роботи перевести його на посаду лікаря-невропатолога інсультного відділення, чи у випадку незгоди на продовження роботи звільнити на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України. Фактично відбулось переведення ОСОБА_1 на іншу роботу без його згоди, яке названо переміщенням.

03 лютого 2021 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано виконавчий лист № 607/14453/20.

Наказом генерального директора КНП "Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні" Тернопільської обласної ради від 23 лютого 2021 року № 94 скасовано наказ по КНП "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради від 05 червня 2020 року № 86 "Про переміщення ОСОБА_1" та поновлено ОСОБА_1 на посаду лікаря-невропатолога в організаційно-методичний консультативний відділ поліклінічного відділення КНП "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради з 23 червня 2020 року (а. с. 8).

Згідно довідки КНП "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради від 02 лютого 2021 року № 13 ОСОБА_1 працює в КНП "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради на посаді лікаря-невропатолога інсультного відділення, графік роботи - позмінний.

Згідно із розділом ІІІ Положення про амбулаторно-поліклінічне відділення Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні по обслуговуванню населення м. Тернополя, завданням підрозділу є виявлення хворих на психічні розлади шляхом проведення психіатричних оглядів, амбулаторне психіатричне обстеження, встановлення діагнозу та забезпечення підтримуючим лікуванням, здійснення консультативного або динамічного нагляду за хворими, вивчення та аналіз захворюваності населення, інші завдання, пов`язані з наданням консультативної, психотерапевтичної, діагностичної допомоги.

Відповідно до Положення про організаційно-методичний відділ його завданням є здійснення аналітико-статистичної та організаційно-методичної роботи для забезпечення центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров`я та психіатричних закладів області (міста) комплексною інформацією проблем психічного здоров`я та організації надання психіатричної допомоги населенню; надання консультативної юридично-правової допомоги особам з психіатричними розладами; забезпечення надання консультативно-діагностичної допомоги; здійснення заходів щодо організації госпіталізації хворих та організаційно-методичних заходів із надання поліклінічної допомоги населенню.

Посадовою інструкцією лікаря невролога кабінету обласного неврологічного прийому організаційно-методичного консультативного відділення Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні (далі - ОМКВ ТОККПНЛ) визначено, що завданням та обов`язками лікаря невролога кабінету обласного неврологічного прийому ОМКВ ТОККПНЛ є: проведення консультативного прийому; надання консультативної неврологічної допомоги хворим на захворювання нервової системи в поліклініці; проведення організації і забезпечення надання кваліфікованої амбулаторно-поліклінічної допомоги хворим, що направляються з медичних закладів міста та області, а також звертаються самостійно; забезпечення повноцінного та якісного рівня обстеження хворих неврологічного профілю із залученням спеціалістів консультативного відділення та відділення функціональної діагностики; забезпечення прийому, обстеження, встановлення клінічного діагнозу, видача консультативного висновку про стан здоров`я хворих; забезпечення обстеження та комісійного огляду юнаків призивного віку; вирішення місця подальшого лікування (госпіталізації) хворих, оглянутих на прийомі (стаціонарне, амбулаторне, у інших спеціалістів), необхідність додаткових консультацій і обстежень; консультація (при потребі) хворих, направлених іншими спеціалістами, та з інших лікувально-профілактичних закладів, з видачею консультативного висновку; здійснення аналітичної роботи; здійснення керівництва і контролю за роботою підлеглого медперсоналу; участь у щотижневому огляді хворих у неврологічних стаціонарах; проведення щопіврічного звіту, участь у виїздах до профілактичних закладів області; аналіз випадків непрофільної госпіталізації.

Пунктом 2.1. посадової інструкції лікаря-невропатолога інсультного відділення ОСОБА_1 від 22 червня 2020 року передбачено, що лікар-невропатолог інсультного відділення застосовує сучасні методи профілактики, діагностики, диференційної діагностики, лікування, реабілітації неврологічних хворих, надає їм швидку та невідкладну допомогу.

Згідно із Положення про обласний діагностично-лікувальний центр для хворих із гострими розладами мозкового кровообігу, затвердженого головним лікарем Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні Шкробот В. В. від 01 січня 2003 року інсультне відділення входить до структури обласного діагностично-лікувального центру для хворих з гострими розладами мозкового кровообігу.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Положення про обласний діагностично-лікувальний центр для хворих з гострими розладами мозкового кровообігу завданням центру є організація та надання висококваліфікованої спеціалізованої діагностичної та лікувальної допомоги хворим із гострими розладами мозкового кровообігу із застосуванням сучасних методик лабораторного обстеження, інтенсивної консервативної терапії та ендоваскулярної нейрохірургії.

Відповідно до пункту 8 розділу 2 колективного договору КНП "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради тривалість роботи (зміни) встановлюється згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Правилами внутрішнього трудового розпорядку Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні, затвердженими зборами трудового колективу, протокол від 20 травня 2008 року № 2, встановлено, що для лікарів-невропатологів ОМКВ час роботи становить 33 год. 00 хв на тиждень. Час початку роботи для всіх працівників - 08 год. 30 хв, перерва для відпочинку та харчування - 15 хв. 00 хв (з 13 год. 00 хв до 13 год. 15 хв) У відповідних випадках тривалість щоденної роботи, у тому числі час початку і час закінчення щоденної роботи, а також перерви визначається графіками змінності. Для забезпечення цілодобового чергування лікарями відділення інтенсивної терапії кризових станів та інсультного відділення передбачено чергування до 17 год. 00 хв за умови, що тривалість робочого часу протягом місяця не перевищує норму робочих годин.

Наказом генерального директора КНП "Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні" Тернопільської обласної ради Шкробота В. В. від 23 лютого 2021 року № 95 у зв`язку із виробничою необхідністю переміщено ОСОБА_1 з 24 лютого 2021 року з посади лікаря-невропатолога в організаційно-методичному консультативному відділі поліклінічного відділення на інше місце роботи на посаду лікаря-невропатолога в інсультне відділення, з яким ОСОБА_1 ознайомлений 09 червня 2021 року (а. с. 7).

Наказом № 36-к генерального директора КНП "Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні" Тернопільської обласної ради Шкробота В. В. від 16 березня 2021 року лікарю-невропатологу інсультного відділення Ромазану С. В. надано відпустку на 46 календарних днів з 16 березня 2021 року по 30 квітня 2021 року, без збереження заробітної плати, у зв`язку із карантином.

Згідно із графіком роботи медичного персоналу інсультного відділення за березень 2021 року ОСОБА_1 працював у березні 2021 року в нічні години.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

Частиною другою статті 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди, тощо.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Стаття 1 КЗпП України передбачає, що на трудові відносини поширюються норми цього Закону.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2021 року у справі № 127/937/17 (провадження № 61-10602св21). КЗпП України (322-08) не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Пунктом 9 частини другої статті 16 ЦК України відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначено як один із способів захисту цивільних прав та інтересів.

У відповідності до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі справа № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) дійшла висновку, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, дійшов правильного висновку, що позивачем доведено факт заподіяння йому моральної шкоди неправомірними діями відповідача, які полягали у незаконному переведенні позивача на посаду лікаря-невропатолога інсультного відділення, що призвело до моральних страждань, втрати ним нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При цьому судами попередніх інстанцій було обґрунтовано враховано те, що відповідач, переводячи позивача 23 лютого 2021 року на посаду лікаря-невропатолога інсультного відділення, вдруге порушив трудові права позивача. Протиправність дій відповідача щодо такого переведення позивача 05 червня 2020 року вже була встановлена рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 січня 2021 року, залишеним без змін постановами Тернопільського апеляційного суду від 26 травня 2021 року та Верховного Суду від 26 серпня 2021 року, під час розгляду справи № 607/14453/20.

Проте, колегія суддів Верховного Суду вважає за справедливе застосувати принцип пропорційності та зменшити розмір відшкодування моральної шкоди, оскільки судами не в повному обсязі враховано норми трудового та процесуально законодавства.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, дії позивача та відповідача, виконання судового рішення у справі № 607/14453/20, про що зазначено у фактичних обставинах справи, Верховний Суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, зменшити розмір відшкодування моральної шкоди з 35 000,00 грн до 5 000,00 грн.

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами попередніх інстанцій повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, рішення Тернопільського міськрайонного суду тернопільської області від 09 серпня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 листопада 2021 року у частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди необхідно змінити.