Іменем України 26 січня 2022 рокум. Київсправа № 761/3462/13-цпровадження № 61-8748св19Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач), суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,учасники справи:позивач - ОСОБА_1,відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Консоль ЛТД",розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Консоль ЛТД" на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва в складі судді Юзькової О. Л. від 27 березня 2013 року та постанову Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В. В. від 04 квітня 2019 року,ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Консоль ЛТД" (далі - ТОВ "Фірма "Консоль ЛТД"), у якому просив визнати за ним: майнове право на 3-кімнатну квартиру з будівельним номером 113, загальною площею 112,2 кв.м. на 16 поверсі за адресою: АДРЕСА_2 (І черга будівництва, 4 секційний будинок), як на частку в об`єкті незавершеного будівництва згідно договору пайової (дольової) участі у фінансуванні будівництва від 27 липня 2005 року № 2987/322-302; право на отримання в натурі 3-кімнатної квартири за будівельним номером 113, загальною площею 112,2 кв.м. на 16 поверсі за адресою: АДРЕСА_2 (І черга будівництва, 4 секційний будинок)", площею, що буде визначена після обмірів БТІ.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 27 липня 2005 року між сторонами укладено договір пайової (дольової) участі у фінансуванні будівництва від 27 липня 2005 року № 2987/322-302, згідно якої сторони зобов`язались діяти спільно на підставі об`єднаних пайових вкладів для досягнення цілі - будівництва багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 . Згідно із умовами договору, ОСОБА_2 зобов`язався внести пай в сумі 198 509,85 грн, а товариство вжити заходів для будівництва, яке мало бути закінчене та здане в експлуатацію у ІІ кварталі 2006 року, та в подальшому виділити ОСОБА_2 квартиру із вказаними вище характеристиками та розміщенням. ОСОБА_2 свої зобов`язання виконав належним чином, проте товариство своїх зобов`язань не дотрималось, будинок не здано та не введено в експлуатацію.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 березня 2013 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 майнове право на 3-кімнатну квартиру за будівельним номером 113, загальною площею 112,2 кв.м. на 16 поверсі за адресою: АДРЕСА_2 (І черга будівництва, 4 секційний будинок", як на часку в об`єкті незавершеного будівництва згідно договору пайової (дольової) участі у фінансуванні будівництва від 27 липня 2005 року № 2978/322-302. У решті вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно зі статтею 4, частиною п`ятою статті 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність", статей 190, 331 ЦК України до завершення будівництва позивачу, як інвестору, належать майнові права на цей об`єкт і, оскільки, відповідачем не виконуються обов`язки передбачені договором, наявні підстави для задоволення вимог в частині визнання майнових прав.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "Фірма "Консоль ЛТД" залишено без задоволення, а заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 березня 2013 року без змін.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, зазначив, що відповідачем не виконувалися належним чином взяті на себе зобов`язання, а також, враховуючи, що будинок АДРЕСА_2 на той час не було введено в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про визнання за позивачем майнових прав на спірний об`єкт.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У травні 2019 року ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 березня 2013 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року в частині задоволення позову, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та в цій частині закрити провадження у справі.

Касаційна скарга мотивована тим, що згідно із постановою Господарського суду Київської області від 04 вересня 2016 року у справі № 911/5186/14 товариство визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. У зв`язку із цим та відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , розгляд вимог до боржника мав відбутися судом, в провадженні якого знаходиться справа про банкрутство. Визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію (недобудованого об`єкту), в судовому порядку нормами ЦК України не передбачено.

Судові рішення в частині відмови в позові до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 10 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 761/3462/13-ц з Шевченківського районного суду м. Києва.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2020 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що між сторонами укладено договір пайової (дольової) участі у фінансуванні будівництва від 27 липня 2005 року № 2987/322-302, згідно з яким сторони зобов`язались діяти спільно на підставі об`єднаних пайових вкладів для досягнення цілі - будівництва багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 .

За умовами договору, ОСОБА_2 зобов`язався внести пай в сумі 198 509,85 грн, а товариство вжити заходів для будівництва, яке мало бути закінчене та здане в експлуатацію у ІІ кварталі 2006 року, та в подальшому виділити ОСОБА_2 квартиру із вказаними вище характеристиками та розміщенням.

ОСОБА_2 свої зобов`язання виконав належним чином, що підтверджується довідкою ТОВ "Фірма "Консоль ЛТД" від 09 квітня 2012 року, проте товариство своїх зобов`язань не дотрималось, будинок не здано та в експлуатацію не введено.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 березня 2013 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У загальних положеннях про зобов`язання передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 ЦК України).

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також наголошено про необхідність виконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

У частині першій статті 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статей 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продажу, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Відповідно до статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

У частині першій статті 179 ЦК України надано визначення речі як предмета матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Зазначено про їх поділ на нерухомі та рухомі (стаття 181 ЦК України) і що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Також у статті 182 цього Кодексу передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Стаття 190 ЦК України визначає майно особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

З аналізу вказаних норм можна зробити висновок, що у ЦК України (435-15) визначення майнового права відсутнє, оскільки у статті 190 ЦК України міститься вказівка лише про те, що майнові права є неспоживчою річчю і визнаються речовими правами. При цьому не викликає сумніву, що майнові права є об`єктом цивільних правовідносин.

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги ( Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (2658-14) ).

У теорії цивілістики під майновими правами розуміється: 1) у широкому значенні речового права суб`єктивне цивільне право як таке, що стосується майнових цінностей і має грошову оцінку, наприклад, право власності на похідні права, зобов`язальні права (права з договорів, що укладаються з приводу передання майна у власність або користування), майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права, тощо; 2) у вузькому значенні - як суб`єктивне право, яке здатне бути самостійним об`єктом обороту; тобто у разі передання майнового права набувач отримує його як можливість претендування на майно або вчинення власних дій відносно майна.

Крім того, вказане питання було предметом дослідження як у рішеннях ЄСПЛ, так і Верховного Суду України.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном" (пункт 98 рішення ЄСПЛ щодо прийнятності заяви у справі "Броньовські проти Польщі", заява № 31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року в справі "Сук проти України", заява № 10972/05; пункт 74 рішення ЄСПЛ "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини" від 02 березня 2005 року, заяви № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути, у тому числі, "легітимні очікування" та "майнові права" (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року в справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд. Та інші проти Ірландії", заява № 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. The United Kingdom, № 10741/84).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01 червня 2006 року в справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) ЄСПЛ вказав, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі "Стреч проти Сполученого Королівства", заява № 44277/98).

В іншій справі "Н.К.М. проти Угорщини" (NKM v. Hungary, скарга № 66529/11) у рішенні від 14 травня 2013 року ЄСПЛ зазначив, що "правомірні очікування" підлягають захисту як власне майно і майнові права.

У постанові від 30 січня 2013 року № 6-168цс12 Верховний Суд України визначив майнове право як "право очікування", яке є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав.

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне право в майбутньому.

Визначення майнового права як права очікування та повноваження власника таких прав надано у висновках Верховного Суду України, викладених у постановах від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12, від 15 травня 2013 року в справі №6-36цс13, від 04 вересня 2013 року в справі № 6-51цс13, від 24 червня 2015 року в справі № 6-318цс15, від 04 листопада 2015 року в справі № 6-1920цс15, від 18 листопада 2015 року в справі № 6-1858цс15, від 02 грудня 2015 року в справах № 6-1502цс15 та № 6-1732цс15, від 10 лютого 2016 року в справі № 6-2124цс15, від 16 березня 2016 року в справі № 6-290цс16, від 23 березня 2016 року в справі № 6-289цс16, від 30 березня 2016 року у справах № 6-3129цс15 та № 6-265цс16, від 20 квітня 2016 року в справі № 6-2994цс15, від 25 травня 2016 року в справі № 6-503цс16, від 07 грудня 2016 року в справі № 6-1111цс16.

Указане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Велика Палата Верховного Суду у постанові № 344/16879/15-ц (провадження № 14-31цс20) від 14 грудня 2021 року дійшла висновку, що у випадку оспорювання чи невизнання інвестором, який виконав умови договору інвестування, первісного права власності на новостворений об`єкт інвестування, введений в експлуатацію, ефективним способом захисту такого права є визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України.

Отже, право власності в судовому порядку можливо визнати на новостворений об`єкт інвестування лише у разі введення його в експлуатацію.

У цій справі встановлено, що будинок АДРЕСА_2 не було введено в експлуатацію.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає зміст відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року в справі № 48/340, від 19 травня 2020 року в справі № 916/1608/18.

Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачене у статті 16 ЦК України.

Установивши, що відповідачем не виконувалися належним чином взяті на себе зобов`язання, а також, враховуючи, що будинок АДРЕСА_2 на той час не було введено в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про визнання за позивачем майнових прав на спірний об`єкт.

При цьому суди правильно вважали, що обраний ОСОБА_2 спосіб захисту є ефективним, що не заборонений законом, оскільки іншим шляхом він не може захистити свої права.

Аналогічні висновки по суті вирішеного спору зробила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 27 лютого 2019 року в справі № 761/32696/13-ц (провадження № 14-606цс18), від 03 квітня 2019 року в справі № 761/9951/15-ц (провадження № 14-614цс18) та від 29 травня 2019 року № 761/20844/13-ц (провадження № 14-146цс19).

Щодо доводів касаційної скарги в частині, що вимоги підлягали розгляду судом, у провадженні якого перебувала справа про банкрутство, з посиланням заявника на те, що 16 липня 2012 року в справі № 502-4/2325-2012 Господарським судом АРК відкрито провадження про банкрутство "Фірма "Консоль ЛТД", слід зазначити наступне.

Станом на 16 липня 2012 року положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) не передбачали норм, відповідно до яких розгляд вимог про боржника мав відбутися судом, в провадженні якого знаходиться справа про банкрутство, а розгляд справ відбувається за редакцією закону станом на яку було відкрито провадження у справі про банкрутство, що вказано у відповідних редакціях Прикінцевих та перехідних положень цього Закону (нова редакція закону набула чинності 18 січня 2013 року).

Разом із тим, 12 березня 2015 року Господарським судом Київської області відкрито провадження в справі № 911/5186/14 про банкрутство відносно ТОВ Фірма "Консоль ЛТД". У постанові Господарського суду Київської області від 04 серпня 2016 року про визнання банкрутом боржника ТОВ "Фірма "Консоль ЛТД", відомості щодо порушеної відносно цього боржника в 2012 році справи про банкрутство не зазначене, процедура визнання його банкрутом та початок ліквідації провадилися в загальному порядку Господарським судом Київської області після ухвалення рішення судом першої інстанції у цій справі. Позов у цій справі подано 06 лютого 2013 року, а рішення ухвалено 27 березня 2013 року, тому справу розглянуто належним судом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги на судове рішення

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій по суті спору та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Консоль ЛТД" залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 березня 2013 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року в частині позову ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Консоль ЛТД" про визнання майнових прав на квартиру - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун М. Ю. Тітов