Іменем України 26 січня 2022 рокум. Київсправа № 274/196/17провадження № 61-6428св21Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючої - Ступак О. В., суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,учасники справи:позивач - ОСОБА_1,відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану її представником - адвокатом Гуменюком Олександром Володимировичем, на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13 січня 2021 року у складі судді Корбут В. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 березня 2021 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Павицької Т.М., Микитюк О. Ю., ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, судових рішень судів першої та апеляційної інстанційУ січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про скасування наказу про звільнення, зміну формулювання причин та дати звільнення, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, відшкодування моральної шкоди.Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13 січня 2021 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 18 березня 2021 року, позов ОСОБА_1 залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України.Ухвала суду першої інстанції, з якою погодився суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у судове засідання без поважної причини, заяв про розгляд справи за відсутності позивача або відкладення розгляду справи не подавав. Крім того, оскільки предметом позову є вимога про зміну формулювання підстав і дати звільнення з внесенням відповідного запису до трудової книжки, для вирішення зазначених вимог необхідним є дослідження судом трудової книжки, яка в матеріалах справи відсутня, що перешкоджає розгляду справи. Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справиУ квітні 2021 року ОСОБА_1 в особі її представника - адвоката Гуменюка О. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13 січня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 березня 2021 року, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована посиланнями на те, що:- висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про наявність підстав для залишення позову без розгляду є помилковим, оскільки згідно з приписами статті 223 ЦПК України підставою для залишення позову без розгляду є сукупність встановлених законом умов: належного повідомлення позивача про дату, час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається другою поспіль без поважних причин; відсутність від позивача заяв про розгляд справи за його відсутності і його неявка перешкоджає розгляду справи. Ураховуючи, що 30 червня 2020 року позивач подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, та просила при вирішенні спору врахувати висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 13 червня 2019 року у справі № 766/13910/16-ц, суд першої інстанції не мав правових підстав для залишення позову без розгляду;- суд апеляційної інстанції залишив поза увагою та не надав належної оцінки наявній у матеріалах справи заяві позивача про розгляд справи за її відсутності, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованого висновку про дотримання судом першої інстанції норм процесуального права та наявність підстав для залишення позову без розгляду. Крім того, постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції необґрунтовано послався на відсутність у матеріалах справи трудової книжки позивача, оскільки наведене може бути підставою для відмови в задоволенні позову у зв`язку з його недоведеністю, а не підставою для залишення позову без розгляду, що свідчить про те, що суд першої інстанції фактично самоусунувся від вирішення справи по суті, залишивши спір не вирішеним.Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи.Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 15 травня 2021 року.Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтуванняВивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з таких підстав.За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі повідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.За правилом частини першої статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.Відповідно до частини п`ятої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.Згідно із пунктами 3, 5 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи; позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, положеннями статей 223, 257 ЦПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутністю. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. У справі, що переглядається, ухвалою Бердичівського міськрайонного районного суду Житомирської області від 23 січня 2017 року відкрито провадження у справі та призначений розгляд справи у судовому засіданні на 21 лютого 2017 року.У зв`язку із закінченням терміну повноважень судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Щербака Д.С., справу було передано для повторного автоматизованого розподілу між суддями, за результатами якого справу передано судді ОСОБА_3 Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 16 листопада 2017 року, судове засідання було призначено на 14 грудня 2017 року, про що позивач належним чином повідомлений відповідно до вимог ЦПК України (1618-15) .У зв`язку із звільненням у відставку з посади судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області ОСОБА_3, справу було передано для повторного автоматизованого розподілу. Ухвалою Бердичівського міськрайонногосуду Житомирської області від 24 лютого 2020 року, справу прийнято до провадження судді Корбут В. В., та призначено її розгляд на 04 червня 2020 року, про що позивач був належним чином повідомлений, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою про вручення судової повістки.Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 04 червня 2020 року, розгляд справи відкладено на 30 червня 2020 року у зв`язку з неявкою в судове засідання представників сторін та відсутністю відомостей про повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання.У судове засідання 30 червня 2020 року позивач не з`явився. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, в якій він також просив урахувати при вирішенні спору висновок Верховного Суду, викладений у постанові викладений у постанові від 13 червня 2019 року у справі № 766/13910/16-ц.Судове засідання, призначене на 30 червня 2020 року не відбулося у зв`язку з зайнятістю судді в іншій цивільній справі, розгляд справи відкладено на 03 листопада 2020 року, про що позивач був належно повідомлений.У судове засідання, призначене на 03 листопада 2020 року позивач не з`явився, про причини неявки не повідомив. Розгляд справи відкладено на 13 січня 2021 року, про що позивач був належним чином повідомлений.У судове засідання, призначене на 13 січня 2021 року позивач не з`явився, про причини неявки не повідомив.Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13 січня 2021 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 18 березня 2021 року, позов ОСОБА_1 залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України.Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, суд касаційної інстанції, вважає їх такими, що не відповідають завданням цивільного судочинства з огляду на таке.Обов`язковими умовами для застосування передбачених частиною п`ятою статті 223, пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.Таких правових висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05 червня 2020 року у справі № 910/16978/19 щодо застосування подібної за змістом норми права.Суд першої інстанції в порушення норм процесуального права залишив поза увагою той факт, що явка позивача не визнавалася обов`язковою судом, а 30 червня 2020 року позивач подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.Обґрунтовуючи наявність підстав для залишення позову без розгляду, суд першої інстанції послався на те, що належним чином повідомлений позивач ОСОБА_1 повторно не з`явився в судове засідання (03 листопада 2020 року та 13 січня 2021 року), про причини неявки не повідомив та заяви про розгляд справи за його відсутності не подавав. Зважаючи на наведене, а також відсутність у матеріалах справи трудової книжки, дослідження якої є необхідним для вирішення позовних вимог про зміну формулювання підстав і дати звільнення з внесенням відповідного запису до неї, суд дійшов висновку, що неявка позивача у судове засідання перешкоджає розгляду справи, а тому наявні підстави для залишення позову без розгляду. Такі висновки суду є необґрунтованими, оскільки відсутність доказу на підтвердження обставин в обґрунтування позовних вимог не є відповідно до частини п`ятої статті 223 ЦПК України перешкодою у розгляді справи, оскільки в такому випадку суд, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, зобов`язаний розглянути спір по суті на підставі наявних у справі доказів, зокрема наданих відповідачем 21 травня 2019 року на виконання вимог ухвали Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 29 березня 2019 року: актів від 14 вересня та 15 вересня 2016 року, від 11 жовтня 2016 року про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці, про відмову ОСОБА_1 отримувати заробітну плату за жовтень 2016 року, про відмову ОСОБА_1 ставити підпис про отримання наказу про звільнення; листа адресованого ОСОБА_1 щодо отримання заробітної плати; рекомендованого повідомлення та опису про вручення ОСОБА_1 наказу про звільнення.В порушення наведених норм процесуального права, статей 263, 264 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення, та завдань цивільного судочинства, визначених статтею 2 ЦПК України, суд першої інстанції не вирішив спір по суті, та за наявності заяви про розгляд справи за відсутності позивача, безпідставно залишив позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду.Апеляційний суд на допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права уваги не звернув, та залишив поза увагою доводи заявника про подання нею заяви про розгляд справи за її відсутності, а також витребування судом додаткових документів у відповідача (актів: про невихід позивача на роботу, про відмову позивача від надання пояснень з приводу невиходу на роботу, про відмову від підпису про отримання заробітної плати та трудової книжки), що не перешкоджало ухвалити рішення по суті вирішення спору. Крім того, апеляційний суд не звернув увагу на тривалість розгляду справи в суді першої інстанції, що не було пов`язано з недобросовісним користуванням позивачем її процесуальними правами, чи їх зловживанням. Ураховуючи наведене, Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги про незаконність та необґрунтованість ухвали Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13 січня 2021 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 18 березня 2021 року, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скаргиЗгідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановленнянезаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі. Ураховуючи, що допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права призвели до ухвалення незаконних судових рішень, що перешкоджають подальшому провадженню у справі, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, з передачею справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витратВідповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141- 142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.Ураховуючи, що за наслідками перегляду справи Верховним Судом, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскаржувані судові рішення - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, належить здійснити суду, який ухвалить остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.Керуючись статями 400, 402, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судуПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану її представником - адвокатом Гуменюком Олександром Володимировичем, задовольнити.Ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13 січня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 березня 2021 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

В. В. Яремко