У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Азімут" (далі - ТОВ "ВП "Азімут"), про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовано тим, що з 12 лютого 2019 року він працював у ТОВ "ВП "Азімут" на посаді токаря 4 розряду, проте фактично виконував роботу, не обумовлену трудовим договором. Водночас, до призначення на посаду токаря 4 розряду він пройшов вступний та первинний інструктаж та навчання з отримання знань відповідних нормативних документів.

На його думку, у ТОВ "ВП "Азімут" відсутні докази переведення його з одного структурного підрозділу підприємства до іншого, а відтак відсторонення від роботи внаслідок відмови проходження первинного інструктажу та зобов`язання пройти первинний інструктаж через 11 місяців після вступу до роботи на посаду токаря є незаконним. При цьому, будь-яких порушень трудової дисципліни з його сторони не було, а оголошення догани та подальше припинення трудових відносин було наслідком неприязних стосунків з начальником виробництва ОСОБА_3 .

Так, підставою для припинення трудового договору за наказом від 03 лютого 2020 року № 9-к стала доповідна записка начальника виробництва ОСОБА_3 від 29 січня 2020 року про відмову працівника виконувати інструктаж з питань охорони праці та стажування, яка по своїй суті не відрізняється від доповідної записки, складеної на день раніше 28 січня 2020 року, яка була передумовою для оголошення догани за наказом від 28 січня 2020 року № 11. Вважав, що його притягнуто до дисциплінарної відповідальності за одне і те ж саме порушення з метою встановлення повторюваності правопорушень та подальшого звільнення.

Зазначені неправомірні дії мали наслідком погіршення його стану здоров`я, зниження імунітету організму та звернення до лікаря. Крім того, через втрату роботи він перебував у стані психологічного шоку, йому завдано моральних страждань, які він оцінив у 30 000,00 грн.

Враховуючи викладене та з урахуванням уточнених позовних вимог,

ОСОБА_1 просив суд скасувати накази ТОВ "ВП "Азімут" від 28 січня

2020 року № 11 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності",

від 03 лютого 2020 року № 9-к "Про припинення трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України", поновити його на посаді токаря

4 розряду, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з

04 лютого 2020 року та моральну шкоду у розмірі 30 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 жовтня 2020 року у складі судді Котенко О. А. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано наказ ТОВ "ВП "Азімут" від 28 січня 2020 року № 11 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1" Скасовано наказ ТОВ "ВП "Азімут" від 03 лютого 2020 року № 9-к "Про припинення трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України з

ОСОБА_1 та звільнення його з роботи".

Поновлено ОСОБА_1 на посаді токаря 04 розряду ТОВ "ВП "Азімут".

Стягнуто з ТОВ "ВП "Азімут" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 82 587,52 грн з наступним утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів та 500 грн моральної шкоди. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_1 до початку роботи був проведений вступний інструктаж за професією токаря, проведена перевірка знань з питань охорони праці як токаря за тими інструкціями з охорони праці для токаря, за якими проводиться і первинний інструктаж на робочому місці токаря, відсторонення ОСОБА_1 від роботи внаслідок відмови від проходження первинного інструктажу та зобов`язання пройти первинний інструктаж через 11 місяців після прийняття на роботу не відповідає вимогам закону. Відповідний наказ (розпорядження) про переміщення позивача на інше робоче місце - доручення роботи на токарному станку, оскільки ОСОБА_1 працював за професією оператора станків з програмним керуванням, не видавався.Відповідний наказ (розпорядження) про переведення позивача ОСОБА_1 на роботу за іншою професією, посадою також не видавався.

Обов`язок проведення первинного інструктажу та документальна фіксація цього процесу, відповідно до вимог чинного трудового законодавства покладається на роботодавця. Не проведення такого інструктажу в строки, обумовлені нормативно-правовими актами, не може ставитись у вину найманому працівнику. З викладених підстав, суд першої інстанції вважав, що підлягає скасуванню наказ ТОВ "ВП "Азімут" від 28 січня 2020 року № 11 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що ОСОБА_1 було незаконно притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з наказом від 28 січня 2020 року

№ 11, а наказ від 03 лютого 2020 року № 9-к стосується тих же дій

ОСОБА_1 щодо відмови виконувати інструктаж з питань охорони праці, проходити стажування 29 січня 2020 року. Ці обставини вказують на ознаки притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності за одне і ті ж самі дії з метою встановлення їх повторюваності.

При звільненні ОСОБА_1 за пунктом 3 статті 40 КЗпП України товариством не було враховано правомірність та законність застосування до позивача попередніх дисциплінарних стягнень, законність вимог до ОСОБА_1 пройти інструктаж з питань охорони праці та стажування за наказом

від 27 січня 2020 року № 8. Отже, підлягає скасуванню наказ ТОВ "ВП "Азімут" від 03 лютого 2020 року № 9-к про припинення трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України з ОСОБА_1 .

Зі сторони адміністрації ТОВ "ВП "Азімут" не ставиться питання припинення трудового договору з позивачем після закінчення строку його дії, сторонами, представниками сторін не наголошувалося на закінченні строку трудового договору позивача.

Крім цього, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 04 лютого 2020 року по 09 жовтня 2020 року та 500, 00 грн розміру відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу його незаконним звільненням.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Сумського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ "ВП "Азімут" задоволено частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 жовтня 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінено. Стягнуто з ТОВ "ВП "Азімут" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 2 880 грн 96 коп. з утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Виключено з резолютивної частини рішення абзац 9 щодо негайного виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку за один місяць. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд погодився з висновками суду першої інстанції в частині допущених відповідачем порушень трудових прав позивача та їх поновлення шляхом скасування оскаржуваних наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, про припинення трудового договору, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди та допущення негайного виконання судового рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 . Висновки суду першої інстанції в цій частині повністю відповідають встановленим у справі обставинам, вимогам матеріального і процесуального закону, а встановлені судом обставини порушення трудових прав позивача заявником апеляційної скарги як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді належними доказами не спростовані, зводяться до переоцінки доказів, яким суд дав належну правову оцінку, повно та всебічно встановивши обставини справи.

Водночас, вирішуючи питання про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та допускаючи негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць суд першої інстанції не врахував, що між працівником та роботодавцем склались строкові трудові правовідносини на основі контракту. ОСОБА_1 був прийнятий на роботу токарем 4-го розряду за строковим трудовим договором з 12 лютого

2019 року до 10 лютого 2020 року включно.

Отже, судовий захист трудових прав позивача шляхом його поновлення на посаді токаря 4-го розряду не має наслідком автоматичне продовження трудових правовідносин між сторонами після закінчення строку дії контракту. Відтак, на думку апеляційного суду, у цьому випадку середній заробіток за час вимушеного прогулу обмежується строком дії контракту, а не датою ухвалення судового рішення, що характерно для безстрокових трудових правовідносин.

Беручи до уваги середньоденну заробітну плату позивача, яка становить 480,16 грн, період вимушеного прогулу, який з 04 по 10 лютого 2020 року складає 6 днів, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить

2 880,96 грн, а не 82 587,52 грн, як помилково вважав суд першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У січні 2021 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на постанову Сумського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року, у якій представник заявника просить скасувати оскаржуване судове рішення у зміненій частині та залишити в силі рішення суду першої інстанції у цій частині.

Оскаржуване судове рішення в іншій частині (скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення, поновлення ОСОБА_1 на посаді токаря та відшкодування моральної шкоди) до касаційної інстанції не оскаржується, а тому Верховним Судом не переглядається.

Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду

від 13 березня 2018 року у справі № 2а-11888/10/1370, від 05 листопада

2019 року у справі № 2а-2243/11/1370, від 14 листопада 2019 року у справі

№ 826/14/16 та вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункти 1 та 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що виплата середнього заробітку здійснюється за час вимушеного прогулу і законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу за певних умов. Статтею 235 КЗпП України не передбачено можливості зменшити середній заробіток за час вимушеного прогулу за певних обставин. Також заявник заперечує стягнення середньої заробітної плати лише в межах дії сорокового трудового договору.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У травні 2021 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2022 року справу за позовом

ОСОБА_1 до ТОВ "ВП "Азімут" про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди призначено до розгляду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ "ВП "Азімут" на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якій воно просило зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 12 лютого 2019 року до 10 лютого 2020 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу токарем 4-го розряду за строковим трудовим договором в

ТОВ "ВП "Азімут".

Сторони визнають, що ОСОБА_1 фактично був допущений до роботи і працював оператором станків з програмним керуванням.

Як вбачається з Журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці ТОВ "ВП "Азімут", ОСОБА_1 було проведено вступний інструктаж в день його прийняття на роботу як токарю 4-го розряду (а. с. 98-100, т. 1).

Майстер виробництва ТОВ "ВП "Азімут" ОСОБА_4 провів первинний інструктаж з ОСОБА_1 як з оператором верстатів з програмним керуванням, ознайомив позивача з інструкцією № 23 з охорони праці для оператора верстатів з програмним керуванням, про що було зроблено запис від 14 лютого 2019 року № 647 у журналі з охорони праці (а. с. 175-178, т. 1).

Таким чином, ОСОБА_1 пройшов вступний інструктаж як токар, первинний інструктаж - як оператор і був допущений до роботи як оператор верстатів з програмним керуванням та працював за професією оператора верстатів з програмним керуванням.

Протоколом засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці

від 26 березня 2019 року № 11 зафіксовано факт перевірки знань токаря 4-го розряду ОСОБА_1 вимог інструкцій з охорони праці: № 6 для працюючих на металообробних верстатах; № 9 Про заходи пожежної безпеки; № 10 з електробезпеки неелектричного персоналу; № 16 Надання першої долікарської допомоги при нещасних випадках; № 17 при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт; № 20 при роботі на заточувальних верстатах № 21 при роботі на свердлувальних верстатах; № 23 для оператора верстатів з ПК (2755-17) ; № 26 для токаря; № 27 під час виконання робіт на фрезувальних верстатах; № 28 під час виконання робіт на шліфувальних верстатах; № 53 для різальника на пилах, верстатах і ножівках; НПАОП

11.1-1.01-08 "Правила безпеки в нафтогазовидобувній промисловості України № НПАОП 0.00-1.68-13 "Правила охорони праці на холодній обробці металів" в частині виконання робіт для працюючих на металообробних верстатах (а. с. 116-117, т. 1).

17 січня 2020 року інженером з охорони праці ТОВ "ВП "Азімут"

ОСОБА_5 було виявлено порушення і видано припис начальнику виробництва від 17 січня 2020 року № 5 про усунення порушень - проведено інструктаж та допуск до роботи по інструкції № 23 для оператора верстатів з ПК (2755-17) ОСОБА_1, ОСОБА_6, але ці особи згідно кадрових документів обліковуються за професією як токар (а. с. 179, т. 1).

Наказом від 20 січня 2020 року № 6 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді догани за невиконання обов`язків, покладених трудовим договором, без попередження та погодження з керівником залишення робочого місця і працюючого верстату 09 та 10 січня 2020 року, за керування краном без допуску до управління краном

(а. с. 26-27, 144-158, т. 1).

Наказом від 27 січня 2020 року № 8 ОСОБА_1 відсторонено від роботи на верстатах з програмним керуванням та зобов`язано пройти первинний інструктаж як токар 4-го розряду та стажування протягом 10 змін (а. с. 183,

У доповідних записках майстра ТОВ "ВП "Азімут" ОСОБА_7, начальника виробництва Чуб І. О. від 28 січня 2010 року зазначено, що

28 січня 2020 року ОСОБА_1 відмовився зайняти робоче місце, де йому потрібно провести первинний інструктаж та стажування, протягом робочого дня перебував на підприємстві без нагляду та допуску до роботи (а. с. 186, 187, т. 1).

Письмові пояснення ОСОБА_1 відсутні (а. с. 189, т. 1).

Наказом від 28 січня 2020 року № 11 за відмову виконувати наказ від 27 січня 2020 року № 8 "Про проведення первинного інструктажу з питань охорони праці, стажування" ОСОБА_1 оголошено догану та позбавлено преміальних виплат у розмірі 100 % за результатами роботи за січень

2020 року. У наказі зазначено, що ОСОБА_1 порушив пункт 4 Правил внутрішнього трудового розпорядку, підпункти 1.3, 1.6.1, пункту 3 робочої інструкції № 6 "з охорони праці для працюючих на металообробних верстатах", статтю 139 КЗпП України. Підставою для наказу зазначені доповідні записки начальника виробництва від 28 січня 2020 року та акт про відмову працівника від надання пояснень (а. с. 28-29, т. 1).

Про факт відлучення ОСОБА_1 з робочого місця без дозволу керівника в доповідній записці від 28 січня 2020 року не зазначено.

Наказом від 03 лютого 2020 року № 9-к ОСОБА_1 звільнено за пунктом 3 статті 40 КЗпП України з 03 лютого 2020 року за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку (а. с. 195, т. 1).

Підставою для звільнення ОСОБА_1 в наказі зазначені доповідні записки начальника виробництва від 29 та 30 січня 2020 року, накази від 20 січня

2020 року № 6 та від 28 січня 2020 року № 11 про оголошення ОСОБА_1 догани за порушення трудової та виробничої дисципліни, акт від 29 січня

2020 року про відмову працівника від надання пояснень.

Доповідна записка начальника виробництва ОСОБА_3 від 29 січня 2020 року про відмову працівника виконувати інструктаж з питань охорони праці, стажування, що передбачено внутрішніми розпорядчими документами (наказом від 27 січня 2020 року № 8) по змісту не відрізняється від доповідної записки, складеної 28 січня 2020 року, яка стала підставою для оголошення догани за наказом від 28 січня 2020 року № 11 (а. с. 187, 198, т. 1).

Матеріали справи не містять доповідної записки від 30 січня 2020 року, яка зазначена як підстава для звільнення.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1, подана представником - ОСОБА_2, задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин першої-другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" (1700-18) іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на два сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають врахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Такий правовий висновок наведений Верховним Судом України у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 523/18850/14-ц.

Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути:

1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до частини третьої статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У пункті 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що між працівником та роботодавцем склались строкові трудові правовідносини на основі контракту і ОСОБА_1 був прийнятий на роботу токарем 4-го розряду за строковим трудовим договором з 12 лютого 2019 року до 10 лютого 2020 року включно, тому у цьому випадку середній заробіток за час вимушеного прогулу обмежується строком дії контракту, а не датою ухвалення судового рішення, що характерно для безстрокових трудових правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за встановлених у цій справі обставин не суперечать висновкам Верховного Суду, на які заявник посилався в обґрунтування касаційної скарги.

За змістом статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.