розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Мегабанк" на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 11 жовтня 2019 року у складі судді Мармаша В. Я. та постанову Львівського апеляційного суду від 25 січня 2021 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Шеремети Н. О., Цяцяка Р. П.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства "Мегабанк" (далі - АТ "Мегабанк") та ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про визнання договорів недійсними.

Позов мотивовано тим, що рішенням Личаківського районного суду

м. Львова від 12 березня 2015 року визнано за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування. Рішенням Апеляційного суду Львівської області

від 04 листопада 2015 року скасовано реєстрацію права власності

ОСОБА_4 на квартиру

АДРЕСА_1, визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та

ОСОБА_5 недійсним, скасовано право власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1, визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Бєлопольською І. Р. 25 січня 2007 року, зареєстрований в реєстрі за № 563, недійсним; скасовано право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1, яке вона набула згідно договору купівлі-продажу квартири

АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_5 та

ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Бєлопольською І. Р. 25 січня 2007 року; скасовано розпорядження Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 10 липня 2007 року № 537 "Про надання дозволу на об`єднання квартири № 7 та квартири АДРЕСА_1"; скасовано наказ Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 06 грудня 2007 року

№ 1709Ж-Л "Про оформлення права власності на квартиру

АДРЕСА_1" (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданий 13 грудня 2007 року № 17031146, реєстраційний номер 11761671); повернуто квартиру АДРЕСА_1 в правовий стан, в якому вказана квартира знаходилася до 16 жовтня 2006 року відповідно до свідоцтва про право власності № НОМЕР_1, виданого відділом приватизації Львівської міської адміністрації 22 липня 1994 року на ім`я ОСОБА_7 . Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

від 13 квітня 2016 року рішення Апеляційного суду Львівської області

від 04 листопада 2015 року залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року відмовлено у допуску до провадження Верховного Суду України справи про перегляд Верховним Судом України рішення Личаківського районного суду м. Львова від 12 березня 2015 року, рішення Апеляційного суду Львівської області від 04 листопада 2015 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2016 року.

Таким чином, вона зазначала, що не набувала права власності на квартиру за цивільно-правовими договорами, таке право за нею визнано рішенням суду в порядку спадкування після смерті її чоловіка ОСОБА_8, який був спадкоємцем ОСОБА_7 за заповітом. Тобто, договором іпотеки та договором про внесення змін до нього були порушені права ОСОБА_8 на спадщину після смерті тітки ОСОБА_7, а відтак, і її право на спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_8 . Вважала, що положення статті 23 Закону України "Про іпотеку" не можуть бути застосовані до належної їй квартири, оскільки вона не є правонаступником іпотекодавця.

Квартира АДРЕСА_1 була надана в іпотеку поза її волею, про що вона не знала. Про порушення свого права вона дізналася 28 липня 2016 року, коли її представник отримала рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру, ухвалене державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_9 . До суду з позовом про визнання іпотечного договору частково недійсним вона звернулася 25 жовтня 2016 року, а тому не пропустила позовну давність.

Крім того, представник ОСОБА_1 зверталася до банку з проханням добровільно вилучити з іпотечного договору відомості щодо квартири АДРЕСА_1, однак АТ "Мегабанк" було їй в цьому відмовлено з посиланням на рішення Апеляційного суду Львівської області від 04 листопада 2015 року, в якому зазначено, що права банку, як іпотекодержателя квартири, зберігаються.

З підстав, передбачених пунктом 2 частини другої статті 16, частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, просила позов задовольнити. Вона є спадкоємцем майна свого чоловіка ОСОБА_8, який не укладав договір іпотеки з АТ "Мегабанк", та набув права на квартиру внаслідок прийняття спадщини за заповітом своєї померлої тітки

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати частково недійсним з моменту його укладення іпотечний договір від 16 травня

2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ "Мегабанк", посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу

Корпало Г. В. за реєстровим № 2607 в частині абзацу другого пункту 1.2. Розділу 1 Предмет іпотеки "квартира, що складається з двох житлових кімнат, житловою площею 43,6 кв. м, загальною площею 56,1 кв. м, реєстраційний номер 16389706, що розташована за адресою:

АДРЕСА_1, до квартири належить комора в підвалі площею 5,0 кв. м, приміщення ІІ, ІІІ, ІV перебувають у спільному користуванні з квартирою № 7 (далі - предмет іпотеки - 2)" та визнати недійсним з моменту укладення договір, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Корпало Г. В. 24 січня 2008 року за реєстровим № 435, про внесення змін до іпотечного договору від 16 травня 2007 року за реєстровим № 2607, укладений між відповідачами

ОСОБА_2 та ВАТ "Мегабанк".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 11 жовтня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано частково недійсним з моменту укладення іпотечний договір, укладений між іпотекодавцем ОСОБА_2 та іпотекодержателем

ВАТ "Мегабанк", посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Корпало Г. В. 16 травня 2007 року за реєстровим № 2607 в частині абзацу другого пункту 1.2. Розділу 1 Предмет іпотеки "квартира, що складається з двох житлових кімнат, житловою площею 43,6 кв. м, загальною площею 56,1 кв. м, реєстраційний номер 16389706, що розташована за адресою: квартира АДРЕСА_1, до квартири належить комора в підвалі площею 5,0 кв. м, приміщення ІІ, ІІІ, ІV перебувають у спільному користуванні з квартирою № 7".

Визнано недійсним з моменту укладення договір, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу

Корпало Г. В. 24 січня 2008 року за реєстровим № 435, про внесення змін до іпотечного договору від 16 травня 2007 року за реєстровим № 2607, укладеного між іпотекодавцем ОСОБА_2 та іпотекодержателем

ВАТ "Мегабанк", правонаступником якого є АТ "Мегабанк". Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний іпотечний договір, укладений між відповідачами ОСОБА_2 та ВАТ "Мегабанк", посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Корпало Г. В. 16 травня 2007 року за реєстровим № 2607 в частині абзацу другого пункту 1.2. Розділу 1 Предмет іпотеки "квартира, що складається з двох житлових кімнат, житловою площею 43,6 кв. м, загальною площею 56,1 кв. м, реєстраційний номер 16389706, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, до квартири належить комора в підвалі площею 5,0 кв. м, приміщення ІІ, ІІІ, ІV перебувають у спільному користуванні з квартирою № 7 (далі - предмет іпотеки - 2)", та договір, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Корпало Г. В. 24 січня 2008 року за реєстровим № 435, про внесення змін до іпотечного договору від 16 травня 2007 року за реєстровим № 2607, укладеного між відповідачами

ОСОБА_2 та ВАТ "Мегабанк", були укладені без відома, а тому поза волею позивача та її попередника (спадкодавця) у спірних правовідносинах ОСОБА_8 . З огляду на наведене, наявні правові підстави для визнання зазначених оспорюваних договорів недійсними.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Львівського апеляційного суду від 25 січня 2021 року апеляційні скарги АТ "Мегабанк" та ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 11 жовтня 2019 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивач

ОСОБА_1 набула право власності на квартиру

АДРЕСА_1 не на підставі цивільно-правової угоди, а успадкувала таку після смерті свого чоловіка ОСОБА_8, який за заповітом успадкував її після смерті ОСОБА_7, квартира зазначеними особами в іпотеку банку не передавалася, та такі не були майновими поручителями за кредитним договором, укладеним між ВАТ "Мегабанк" та ОСОБА_3 . Тобто, право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 було відновлене на підставі рішення суду.

Договір іпотеки квартири АДРЕСА_1

від 16 травня 2007 року за реєстровим № 2607 та договору про внесення змін до договір іпотеки від 24 січня 2008 року за реєстровим № 435 були укладені між ВАТ "Мегабанк" та ОСОБА_2 поза волею ОСОБА_8, якому квартира належала з часу прийняття спадщини - дня смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому такі договори не відповідають вимогам закону. Відтак, ні попередні власники квартири - ОСОБА_7 та ОСОБА_8, ні позивач ОСОБА_1, як спадкоємець їх майна, не можуть вважатися іпотекодавцями за цими договорами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У березні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

АТ "Мегабанк" на рішення Личаківського районного суду м. Львова

від 11 жовтня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду

від 25 січня 2021 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 січня

2019 року у справі № 355/385/17, від 27 січня 2020 року у справі

№ 761/25815/17, від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010,

від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц, від 07 жовтня 2020 року у справі № 450/2286/16-ц, від 22 грудня 2020 року у справі № 725/4901/17,

від 16 травня 2018 року у справі № 449/1154/14, від 09 грудня 2020 року у справі № 715/32/18, від 06 березня 2019 року у справі № 643/10210/15-ц,

від 15 березня 2018 року у справі № 910/4997/17, від 19 червня 2018 року у справі № 916/1979/13, від 30 травня 2018 року у справі № 367/2271/15-ц,

від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 359/2012/15-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16,

від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 05 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що оскільки на час укладання оспорюваного договору іпотеки одноосібним зареєстрованим власником спірного нерухомого майна була ОСОБА_2, чоловік якої

ОСОБА_3 надав згоду на укладення договору іпотеки, а ВАТ "Мегабанк" (правонаступником якого є АТ "Мегабанк"), укладаючи оспорюваний договір іпотеки, добросовісно покладався на зазначену обставину, визнання в цій ситуації оспорюваного договору недійсним суперечить захисту інтересів добросовісного іпотекодержателя.

У цій справі судом невірно застосовано положення статті 23 Закону України "Про іпотеку" та не враховано, що в разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця, законодавством встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя шляхом перенесення всіх прав та обов`язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності на майно. Відтак, майно, яке перебуває в іпотеці, навіть у разі переходу права власності на нього до іншої особи, не потребує додаткового визнання його предметом іпотеки, а набувач майна не потребує додаткового визнання його іпотекодавцем. Зазначене спростовує висновки судів про те, що права та обов`язки іпотекодержателя не могли перейти до позивача. При вирішенні питання про спростування презумпції правомірності правочину має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено та в чому полягає його порушення. Вважає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту свого права, оскільки таке порушено не АТ "Мегабанк", а державним реєстратором, яким не зареєстровано її речове право на нерухоме майно на підставі рішення суду. Зазначає також, що рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, що набрало законної сили, має преюдиційне значення для спорів про визнання недійсними договорів іпотеки та суди не вправі їх змінювати, зокрема шляхом визнання договорів іпотеки недійсним.

Також судами безпідставно відхилено заяву відповідача про застосування спливу позовної давності та не накладено арешт на предмет іпотеки. Крім того, ОСОБА_3 є співвласником квартири, яка є предметом іпотеки, та повинен був бути залучений співвідповідачем у цій справі, оскільки оскаржуваним рішенням вирішено питання про його права та обов`язки, однак до участі у справі ОСОБА_3 був залучений лише третьою особою.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У травні 2021 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2022 року справу за позовом

ОСОБА_1 до АТ "Мегабанк", ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про визнання договорів недійсними призначено до розгляду.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали

Фактичні обставини справи, встановлені судами

16 травня 2007 року між ВАТ "Мегабанк", правонаступником якого є

АТ "Мегабанк", та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір

№ 69/2007 відповідно до якого банк надав ОСОБА_3 кредит на споживчі цілі у розмірі 99 000,00 доларів США зі сплатою процентів у розмірі

13,5 % річних терміном на строк з 16 травня 2007 року до 15 травня 2017 року.

16 травня 2007 року між ВАТ "Мегабанк" та ОСОБА_2, як власником квартири № 7 та АДРЕСА_1, було укладено та нотаріально посвідчено договір іпотеки, відповідно до якого у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

24 січня 2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ "Мегабанк" було укладено договір про внесення змін до договору іпотеки від 16 травня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Корпало Г. В. за реєстровим № 435.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 10 грудня 2013 року у справі № 463/1032/14-ц позов ПАТ "Мегабанк" задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, виселено з іпотечної квартири зареєстрованих у ній осіб.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 22 жовтня 2014 року рішення Личаківського районного суду м. Львова від 10 грудня 2013 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки змінено. Надано

ПАТ "Мегабанк" право на отримання в державних органах довідки про склад сім`ї та прописку та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно для відчуження квартири АДРЕСА_1 .

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 12 березня 2015 року у справі № 463/1032/14-ц за ОСОБА_1 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8 .

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 04 листопада 2015 року визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 ; визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири

АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та

ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Бєлопольською І. Р. 25 січня 2007 року, зареєстрований в реєстрі за № 563, скасовано право власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 ; скасовано право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 ; скасовано розпорядження Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 10 липня 2007 року № 537 "Про надання дозволу на об`єднання квартири № 7 та квартири

АДРЕСА_1"; скасовано наказ Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради

від 06 грудня 2007 року № 1709Ж-Л "Про оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_1" (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданий 13 грудня 2007 року № 17031146, реєстраційний номер 11761671); повернуто квартиру АДРЕСА_1 в правовий стан, в якому вказана квартира знаходилася до 16 жовтня 2006 року відповідно до свідоцтва про право власності № НОМЕР_1, виданого відділом приватизації Львівської міської адміністрації 22 липня 1994 року на ім`я ОСОБА_7 .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2016 року рішення Апеляційного суду Львівської області від 04 листопада 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року відмовлено у допуску до провадження Верховного Суду України справи про перегляд Верховним Судом України рішення Личаківського районного суду м. Львова від 12 березня 2015 року, рішення Апеляційного суду Львівської області

від 04 листопада 2015 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2016 року, якими встановлено, що квартира

АДРЕСА_1 незаконно вибула з власності спадкодавця ОСОБА_8, що призвело до порушення права власності його спадкоємця ОСОБА_1 .

При розгляді справи № 463/1032/14-ц встановлено наступне:

Двокімнатна квартира АДРЕСА_1 із спільними комунальними виходами з квартири № 7, загальною площею 56,10 кв. м до якої належить комора в підвалі площею 5,0 кв. м, згідно зі свідоцтвом про право власності на квартиру від 22 липня 1994 року № 23906, належала на праві власності в порядку приватизації ОСОБА_7 .

На підставі заповіту, укладеного 30 серпня 1994 року, посвідченого державним нотаріусом Четвертої львівської державної нотаріальної контори Жолубак С., зареєстрованого в реєстрі за № 1-5149, ОСОБА_7 заповіла належну їй на праві власності квартиру

АДРЕСА_1 ОСОБА_8, з яким ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з 06 грудня 1979 року.

З долученої до матеріалів цивільної справи копії спадкової справи № 44 Четвертої львівської державної нотаріальної контори, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7, вбачається, що її спадкоємець за заповітом ОСОБА_8 в межах шестимісячного строку 07 червня 2002 року звернувся із заявою в нотаріальну контору про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, тому відповідно до положень пункту 2 частини першої та частини другої статті 549 ЦК УРСР 1963 року (чинній на час відкриття спадщини) вважається, що він прийняв спадщину та набув права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до оспорюваного договору, укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ "Мегабанк", посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Корпало Г. В. 16 травня 2007 року за реєстровим № 2607 в частині абзацу другого пункту 1.2. Розділу 1 Предметом іпотеки зазначено "Квартира № 7-А, що складається з двох житлових кімнат, житловою площею 43,6 кв. м, загальною площею 56,1 кв. м, реєстраційний номер 16389706, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, до квартири належить комора в підвалі площею 5,0 кв. м, приміщення ІІ, ІІІ, ІV перебувають у спільному користуванні з квартирою № 7 (далі - предмет іпотеки - 2)".

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга АТ "Мегабанк" задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із статтею 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 не на підставі цивільно-правової угоди, а успадкувала таку після смерті свого чоловіка ОСОБА_8, який за заповітом успадкував її після смерті ОСОБА_7, квартира зазначеними особами в іпотеку банку не передавалася, та такі не були майновими поручителями за кредитним договором, укладеним між

ВАТ "Мегабанк" та ОСОБА_3 .

Тобто, право власності ОСОБА_1 на квартиру

АДРЕСА_1 було відновлене на підставі рішення суду.

Задовольняючи позовні ОСОБА_1 про визнання недійсним договору іпотеки квартири АДРЕСА_1 від 16 травня

2007 року за реєстровим № 2607 та договору про внесення змін до договору іпотеки від 24 січня 2008 року за реєстровим № 435, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано виходили з того, що зазначені договори були укладені між ВАТ "Мегабанк" та ОСОБА_2 поза волею ОСОБА_8, якому квартира належала з часу прийняття спадщини - дня смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому такі договори не відповідають вимогам закону. Відтак, ні попередні власники квартири: ОСОБА_7 та ОСОБА_8, ні позивач ОСОБА_1, як спадкоємець їх майна, не можуть вважатися іпотекодавцями за цими договорами.

Крім того, рішенням Апеляційного суду Львівської області від 04 листопада 2015 року, що набрало законної сили, зокрема, визнано недійсним договір

купівлі-продажу квартири

АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Бєлопольською І. Р. 25 січня 2007 року, зареєстрований у реєстрі за № 563, скасовано право власності ОСОБА_5 на квартиру

АДРЕСА_1 ; скасовано право власності

ОСОБА_2 на квартиру

Доводи банку про те, що рішення суду, яким задоволено позов банку про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру

АДРЕСА_1 мають преюдиційне значення для сторін спору, а тому суд не вправі вирішувати спір щодо визнання такого договору іпотеки недійсним є необґрунтованими, оскільки позивач ОСОБА_1, як і її попередник (спадкодавець) у спірних правовідносинах ОСОБА_8, не були стороною спору у справі про звернення стягнення на предмет іпотеки, а відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Посилання касаційної скарги ВАТ "Мегабанк" та ОСОБА_2 про те, що в порушення вимог цивільно-процесуального закону судом не залучено до участі у справі відповідачем ОСОБА_3, який давав згоду на укладення договору іпотеки, за яким в іпотеку банку передано спільне майно подружжя, що є обов`язковою підставою для скасування рішення суду, оскільки ухвалене судом рішення безпосередньо впливає на його права та інтереси, є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_3 не є стороною договору іпотеки, був залучений до участі в справі третьою особою та мав змогу користуватися усіма правами учасника справи.

Крім того, третя особа ОСОБА_3 в апеляційному та касаційному порядку рішення суду не оскаржував.

Щодо доводів про пропуск позивачем позовної давності, то суди обґрунтовано зазначили, що про своє порушене право позивач довідалася лише 28 липня 2016 року, коли її представник отримала рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру, ухвалене державним реєстратором прав на нерухоме майно Ковалів К. В.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні апеляційним судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Відповідно до частини першої 410 ЦПК України (1618-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судуПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу акціонерного товариства "Мегабанк" залишити без задоволення.Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 11 жовтня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 січня 2021 року залишити без змін.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.