Короткий зміст позовних вимогУ лютому 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янської міської ради (далі - Управлінння ДАБК Кам`янської міської ради), про відшкодування майнової та моральної шкоди, виділ майна в натурі, знесення незаконно зведеної будівлі, визнання права власності.На обґрунтування позовних вимог зазначала, що їй та відповідачці на праві спільної часткової власності належить домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (після зміни назви - м. Кам'янське): її частка у домоволодінні становить 2/3 частини, частка відповідачки 1/3 частина. До 2008 року домоволодіння складалося з будинку літ. А-1, що у свою чергу, складався з двох квартир:- квартири № 1, до складу якої входили наступні приміщення: 1- коридор, 2 – кладова, 3 – кухня, 4 – кімната, 5 – кімната, 6 – кімната, 7 – кімната, 8 - вбиральня; - квартири № 2, до складу якої входили наступні приміщення: 3 - кухня, 4 - кімната, І - коридор, ІІ - кладова.Між співвласниками склався наступний порядок користування спільною власністю: вона користувалася квартирою № 1, що складає 2/3 частини домоволодіння, а ОСОБА_2 користувалася квартирою № 2, що складає 1/3 частину домоволодіння. У вересні 2010 року ОСОБА_2 розпочала будівництво нового будинку (літ. К-1), попередньо повністю зруйнувавши належну їй 1/3 частину домоволодіння. Дозвіл на виконання будівельних робіт відповідачка не отримувала проєктна будівельно-технічна документація не складалася. Виконання ОСОБА_2 будівельних робіт при зведенні самочинного збудованого будинку літ. К-1 за адресою: АДРЕСА_1, призвело до виникнення аварійного стану суміжного домоволодіння - будинку літ. А-1. У зв`язку із зазначеним, вона звернулася до Дніпродзержинського регіонального відділу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області (далі - Дніпродзержинський регіональний відділ Інспекції ДАБК у Дніпропетровській області), правонаступником якої є Управлінння ДАБК Кам`янської міської ради, із заявою про незаконність будівельних робіт з реконструкції домоволодіння на АДРЕСА_1 .За наслідками перевірки, Дніпродзержинським регіональним відділом Інспекції ДАБК у Дніпропетровській області складений акт від 06 жовтня 2010 року, відповідно до якого встановлено, що сусідом ОСОБА_3 виконано демонтаж частини житлового будинку та самовільно виконуються будівельні роботи з будівництва житлового будинку, виконані роботи з улаштування монолітного залізобетонного фундаменту; кладка з шлакобетону приблизно 2 м; при проведенні перевірки забудовник відмовився надати належні документи на проведення будівельних робіт; забудовнику запропоновано прибути 11 жовтня 2010 року до Дніпродзержинського регіонального відділу Інспекції ДАБК у Дніпропетровській області для вирішення зазначеного питання відповідно до діючого законодавства; роботи на об`єкті зупинити до вирішення зазначеного питання.Незважаючи на наявність такого припису, будівельні роботи відповідачкою не були призупинені.13 жовтня 2010 року представником Дніпродзержинського регіонального відділу Інспекції ДАБК у Дніпропетровській області складений акт проведення повторної перевірки об`єкта будівництва, якою встановлено, що будівельні роботи продовжують виконуватися (ведеться кладка стін із шлакобетону); будівельники відмовилася пропустити на територію будівництва та надати інформацію щодо замовника будівництва та наявності проєктно-кошторисної документації. Відповідно до технічного висновку з визначення стану житлового будинку № 25 після розбирання конструкції квартири АДРЕСА_4, виданого Державним проектним інститутом Дніпродзержинськцивілпроект" встановлено, що:- розбирання конструкції квартири АДРЕСА_5 'янське та початок будівництва нової будівлі виконані власником квартири № 2 самовільно, без дотримання діючих норм та правил;- для нормальної подальшої експлуатації частки, що залишилася, житловий будинок АДРЕСА_1 потребує посилення (з утепленням) торцевої стіни та поновлення конструкції покрівлі, що примикає до розібраної частини будівлі за проектом організації, що має відповідну ліцензію;- власнику квартири № 1 - ОСОБА_1 має бути виділено у власність частину домоволодіння, що залишилася після розбирання квартири № 2, взамін зазначених у паспорті БТІ 2/3 часток житлового будинку. Квартира ОСОБА_1 має незалежний доступ з АДРЕСА_1, незалежне інженерне забезпечення, знаходиться у стані придатному для багаторічної експлуатації та, можливо, до подальшої експлуатації в автономному режимі з присвоєнням окремої адреси; - будівництво нової будівлі ОСОБА_2 повинно виконуватися відповідно до проекту, розробленого спеціалізованою проектною організацією, що має відповідну ліцензію, з урахуванням технічних умов інженерних служб міста, після його погодження, затвердження та отримання дозволу на виконання робіт в установленому порядку. Згідно з кошторисною документацією, складеною на її замовлення Державним проектним інститутом "Дніпродзержинськцивілпроект", вартість робіт з улаштування південно-західної сторони квартири № 1 та поновлення покрівлі житлового будинку АДРЕСА_1 становить 22 162,00 грн.Посилаючись на наведене, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила: - стягнути з ОСОБА_2 на її користь на відшкодування майнової шкоди 22 162,00 грн для виконання відновлювальних і ремонтно-будівельних робіт, інфляційні втрати - 33 420,30 грн, три проценти річних - 5 127,62 грн, а всього - 60 709,92 грн; - стягнути з ОСОБА_2 на її користь на відшкодування моральної шкоди 25 000,00 грн; - виділити їй у натурі у домоволодінні АДРЕСА_6 частки, що складається з: 1- коридор, 2 - кухня, 3 - кладова, 4 - санвузол, 5 - коридор, 6 - ванна, 7 - кімната, 8 - вбиральня, 9 - кімната, 10 кімната, загальною площею 79,5 кв. м, житловою площею 49,6 кв. м.- визнати за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння АДРЕСА_7 2/3 частки, що складається з: 1- коридор, 2 - кухня, 3 - кладова, 4 - санвузол, 5 - коридор, 6 - ванна, 7 - кімната, 8 - вбиральня, 9 - кімната, 10 кімната, загальною площею 79,5 кв. м, житловою площею 49,6 кв. м;- зобов`язати ОСОБА_2 знести за власний рахунок самочинною побудовану нею будівлі (літ. "К-1"), розташовану на території домоволодіння АДРЕСА_1 .У червні 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, в якому просила:- виділити їй у натурі в окремий об`єкт нерухоме майно та визнати за нею право приватної власності на житловий будинок літ. К-1, загальною площею 118,8 кв. м, житловою площею 38,8 кв. м, який розташований на земельній ділянці площею 0,0398 га на АДРЕСА_1 ;- виділити їй в натурі та визнати право власності на 1/3 частку нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який складається з житлового будинку літ. А-1, загальною площею 79,5 кв. м, житловою площею 49,6 кв. м, нежитлової прибудови літ. а1-1; нежитлової прибудови літ. а2-1; сараю літ. Д-1; гаражу - 3-1; водопроводу - 1; огорожі - 2; воріт - 3; огорожі - 4; воріт з хвірткою - 5; огорожі - 9; огорожі - 10; - зобов`язати Управління головного архітектора міста Кам'янської міської ради підготувати у встановленому законодавством порядку, відповідні документи для надання окремої поштової адреси житловому будинку літ. К-1, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 ; - зобов`язати виконавчий комітет Кам`янської міської ради розглянути в установленому законом порядку питання щодо надання окремої поштової адреси житловому будинку літ. К-1, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 . - зобов`язати ОКП "Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації" встановленому законодавством порядку внести відповідні зміни в реєстр прав власності на нерухоме майно.Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 квітня 2012 року провадження у справі зупинено.Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 травня 2018 року провадження у справі поновлено.

Короткий зміст рішення суду першої інстанціїУхвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 грудня 2019 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду.Заочним рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 серпня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка не підтвердила наявність у неї права власності на 2/3 частки домоволодіння на АДРЕСА_1, оскільки рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 лютого 2009 року у справі № 2-726/09, яким визнано дійсним укладений нею 08 січня 1998 року на товарній біржі договір купівлі-продажу нерухомого майна, скасовано ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 травня 2011 року за нововиявленими обставинами. Долучені позивачем до матеріалів справи акти Дніпродзержинського регіонального відділу Інспекції ДАБК у Дніпропетровській області від 11 жовтня 2010 року та від 13 жовтня 2010 року, якими зафіксовано факт проведення самовільних ремонтно-будівельних робіт у межах домоволодіння АДРЕСА_1 не доводять того, що такі дії вчиняються саме ОСОБА_2, а тому відсутні підстави для відшкодування майнової та моральної шкоди у порядку, передбаченому статтями 22, 23, 1166, 1167 ЦК України. Згідно з технічним паспортом житлового будинку, його конструктивні елементи збудовані таким чином, що кожній із сторін може бути виділено відокремлені частини будинку із самостійним входом, оскільки має місце технічна можливість, з урахуванням порядку користуванням майном, що склалося та фактичну відсутність спільних будівель. У разі вирішення питання про поділ житлового будинку АДРЕСА_8, необхідно вирішувати питання про його поділ таким чином, щоб позивачу та відповідачу було виділено у власність частину житлового будинку, яка б відповідала розміру їх частки у праві спільної часткової власності, з урахуванням порядку користування земельною ділянкою, що склався між сторонами. Водночас сторонами не підтверджено жодним допустимим доказом, що саме заявлений варіант поділу відповідає розміру ідеальних часток співвласників, варіанти такого поділу відсутні як щодо житлового будинку і споруд, так і щодо земельної ділянки, на якій вони розташовані. Щодо вимоги про зобов'язання відповідача знести за власний рахунок самочинно побудовану будівлю (літ. К-1), що розташована на території домоволодіння АДРЕСА_1, то суд зазначив, що позивачка не конкретизувала ознак будівлі, її характеристик та не підтвердила їх належними доказами. Вирішуючи у цій частині спір, суд урахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах у справах № 820/6426/14, № 813/6426/14, № 813/6284/14, № 814/2645/15, № 813/6423/14 щодо застосування частини сьомої статті 376 ЦК України, зокрема, що для задоволення позову у цій категорії справ необхідна наявність таких фактів, як: неможливість перебудови об`єкта або відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови; у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, знесенню самочинного будівництва має передувати рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво провести відповідну перебудову; знесення самочинного будівництва є крайнім заходом і можливе лише тоді, коли використано усі інші передбачені законодавством України заходи реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанціїПостановою Дніпровського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 серпня 2020 року залишено без змін. Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, апеляційний суд додатково зазначив, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження понесених позивачем витрат, які підлягають відшкодуванню. Надана позивачем кошторисна документація містить лише перелік можливих витрат необхідних для відновлення належної позивачу частини домоволодіння, однак не підтверджує фактично понесені витрати.

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справиУ червні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій вона просила скасувати заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 серпня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року, ухвалити нове судове рішення, яким її позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.Як на підставу касаційного оскарження,заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій застосували норми матеріального права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №473/3335/15-ц, від 21 травня 2021 року у справі № 592/6413/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України) та порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).Касаційна скарга ОСОБА_1, у межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обґрунтована посиланням на те, що вирішуючи спір, суди неправильно застосували до спірних правовідносин положення статті 1166 ЦК України. Вона надала належні та допустимі докази на підтвердження факту заподіяння йому майнової шкоди, вини відповідача у її нанесенні та розміру цієї майнової шкоди. На час вирішення спору судами, ремонтні роботи з відновлення частини домоволодіння не були здійснені, як доказ на підтвердження розміру завданої майнової шкоди вона надала технічний висновок та кошторисну документацію, в яких визначено обсяг необхідних робіт та їх вартість. Суди не урахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 473/3335/15-ц щодо застосування у подібних правовідносинах положення статті 1166 ЦК України, у якій суд касаційної інстанції зазначив: "… Згідно з статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки)".Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд фактично погодився з помилковим висновком суду першої інстанції про те, що вона не є власником 2/3 часток спірного домоволодіння як самостійної підстави відмови у застосуванні до спірних правовідносин статті 1166 ЦК України. Відмовляючи у задоволенні вимоги про виділ у натурі 2/3 часток спірного домоволодіння, суди помилково зазначили про відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження технічної можливості виділити в натурі належну їй частину домоволодіння, зокрема відсутності експертизи щодо можливості та варіантів виділу частки в натурі, що фактично суперечить встановленим судами обставинам, а саме, що спірне домоволодіння складається з двох окремих квартир ( № 1 та № 2 ), які обладнані самостійними системами електро та водопостачання, теплозабезпечення. Відповідач ОСОБА_2 знесла належну їй у домоволодінні квартиру № 2, та почала зводити новий будинок, відступивши метр від спірного домоволодіння. Тобто після знесення відповідачем належної їй частки, у домоволодінні залишилася лише належна їй частка, що становить 2/3 його частини. Вирішуючи спір щодо виділу належної їй частки у домоволодінні, суди не урахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21 травня 2021 року у справі № 592/6413/18 щодо застосування у подібних правовідносинах статті 364 ЦК України, а саме: "Згідно з частинами першою, другою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. Таким чином, на відміну від поділу спільної часткової власності, за якого власність припиняється для всіх її учасників, у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна право спільної часткової власності на це майно припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Системний аналіз положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави для висновку, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним входом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася. Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Чинним цивільним законодавством передбачено право особи, якій конкретно визначене майно належить на праві спільної часткової власності, на виділ саме його частки в натурі".Зауважила, що суд апеляційної інстанції у порушення норм процесуального права проігнорнорував клопотання її представника - адвоката Демінова О. І. про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що він перебував на самоізоляції та провів судовий розгляд у відсутність сторони позивача, чим позбавив її права донести суду свої аргументи щодо істотних обставин справи. Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та витребувано матеріали справи.Відзив на касаційну скаргу не надійшов. Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються заявником з підстав неправильного застосування до спірних правовідносин статей 364, 1166 ЦК України, неврахування судами висновків щодо застосування зазначених норм права, викладених Верховним Судом у постановах від 23 жовтня 2019 року у справі № 473/3335/15-ц, від 21 травня 2021 року у справі № 592/6413/18, а тому суд касаційної інстанції перевіряє їх законність та обґрунтованість лише в частині позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди та виділ частки належного їй на праві власності майна в натурі.

Установлені судами фактичні обставини справиСудами попередніх інстанцій установлено, що 08 січня 1998 року згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна, укладеним на товарній біржі "Дніпродзержинська", ОСОБА_1 придбала 2/3 частини житлового будинку літ. А-1, жилою площею 64,0 кв. м, у тому числі: літня кухня В-1, сарай Г-1, сарай Д-1, сарай Д-2, літня кухня Є-1, вбиральня Ж-1, І - тротуар, № 1 - водопровід, № 3-6 - огорожа, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці 759 кв. м.08 січня 1998 року зазначений вище договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований у Дніпродзержинському бюро технічної інвентаризації за № 665.На підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Кир`як С. А. від 24 лютого 2004 року, зареєстрованого у реєстрі за № 608, ОСОБА_2, набула право спільної часткової власності, у розмірі 1/3 частки, на домоволодіння АДРЕСА_1, що складається із житлового будинку літ. А-1, жилою площею 64,7 кв. м, а також сараю Д-1, сараю Д-2, літньої кухні Е-1, водопроводу № 1, огорожі № 2-8, тротуару І.Згідно з договором дарування земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Кир`як С. А. від 24 лютого 2004 року, зареєстрованого у реєстрові за № 607, ОСОБА_2 набула право приватної власності на 0,0398 га земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 .Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 лютого 2009 року справі № 2-726/09 визнано дійсним договір купівлі-продажу 2/3 частини житлового будинку літ. А-1, жилою площею 64,0 кв. м, у тому числі: літня кухня В-1, сарай Г-1, сарай Д-1, сарай Д-2, літня кухня Є-1, вбиральня Ж-1, тротуар - І, водопровід - № 1, огорожа -№ 3-6, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці 759 кв. м, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, зареєстрований товарною біржею "Дніпродзержинська" 08 січня 1998 року за реєстраційним № 004/007-Н. Рішення набрало законної сили 14 лютого 2009 року.16 вересня 2009 року право власності ОСОБА_1 на 2/3 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером: 4829713.Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 травня 2011 року скасовано за нововиявленими обставинамирішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 03 травня 2009 року у справі № 2-726/09. Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 червня 2011 року у справі № 2-726/09 визнано дійсним договір купівлі-продажу 2/3 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці 759 кв. м, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .З огляду на наведене, апеляційний суд правильно встановив, що на час розгляду справи житловий будинок, щорозташований за адресою: АДРЕСА_1, перебуває у спільній частковій власності сторін, а саме: 2/3частка належить ОСОБА_1, 1/3 частка належить ОСОБА_2 06 жовтня 2010 року Дніпродзержинським регіональним відділом Інспекції ДАБК у Дніпропетровській областіскладений акт, яким зафіксовано факт демонтажу частини зазначеного житлового будинку сусідом ОСОБА_3 та самочинного будівництва нового будинку із влаштуванням монолітно-залізобетонного фундаменту, кладки зі шлакобетону, висотою близько 2 м. 13 жовтня 2010 року Дніпродзержинським регіональним відділом Інспекції ДАБК у Дніпропетровській області складений акт, яким зафіксовано подальше проведення ремонтно-будівельних робіт, сусідом ОСОБА_3 .Згідно зтехнічним висновком, наданим Державним проектнимінститутом"Дніпродзержинськгражданпроект", розбирання конструкції квартири АДРЕСА_5 'янське і початок будівництва нової будівлі проведені володільцем квартири № 2 самовільно, без дотримання діючих норм і правил (що відображено у п. 5.2. висновку); квартира № 2 повністю самовільно розібрана і на частині земельної ділянки, раніше зайнятої квартирою № 2, самовільно почато будівництво нової будівлі. Дозвільні документи на часткове розбирання квартири № 2 та початок будівельних робіт відсутні. Виділ квартир № 1 і № 2 на дві майнові частини з подальшою їх експлуатацією в автономному режимі і присвоєння окремих адрес кожній майновій частині не проводилися. Межа земельної ділянки для квартир № 1 та АДРЕСА_4, що залишаються після часткового розбирання будівлі відсутні. Для нормальної подальшої експлуатації частини жилого будинку АДРЕСА_1, яка залишилася, необхідно укріпити (з утепленням) торцеву стіну, і відновити конструкцію покрівлі, що примикає до розібраної частини будівлі, за проектом організації, що має відповідну ліцензію. Відповідно до кошторисної документації, складеної Державним проектним інститутом "Дніпродзержинськгражданспроект" на замовлення ОСОБА_1, вартість відновлювальних і ремонтно-будівельних робіт жилого будинку АДРЕСА_1 становить 22 162,00 грн.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з таких підстав.Поняття спільної часткової власності визначено у частині першій статті 356 ЦК України, як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.Згідно з частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.Системний аналіз положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави дійти висновку, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено його відокремлену частину, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.Зазначений правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 21 травня 2021 року у справі № 592/6413/18У справі, що переглядається, судами встановлено, що на момент набуття кожною із сторін у спільну часткову власність відповідної частини спірного домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, воно складалося з двох ізольованих квартир; зокрема квартири № 1 (власник ОСОБА_1, що становило 2/3 частки у праві власності домоволодіння) та квартири № 2 (власник ОСОБА_2, 1/3 частка).Відповідно до технічного паспорта БТІ станом на 03 грудня 1997 року, квартира АДРЕСА_1, загальною площею 59,3 кв. м, жилою площею 49,1 кв. м, складалася з таких приміщень: 1 - коридор, 2 - кладова, 3 - кухня, 4 - кімната, 5 - кімната, 6 - кімната, 7 - кімната, 8 - вбиральня; квартира № 2, загальною площею 36,2 кв. м, жилою площею 26,8 кв. м, складалася з таких приміщень: 1 - кухня, 2 - кімната, І - коридор; ІІ - кладова.Згідно з технічним паспортом БТІ на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1, станом на 22 жовтня 2010 року самочинно знесено квартиру № 2 в житловому будинку літ. А-1 із самочинним зменшенням загальної площі на 27,2 кв. м та житлової площі на 15,1 кв. м, внаслідок чого житловий будинок (літ. А-1) став одноквартирним. Після реконструкції житлового будинку літ. А-1 з прибудованою прибудовою загальна площа складає 79,5 кв. м, у тому числі житлова площа 49,6 кв. м, у тому числі:1 - коридор, 2 - кухня, 3 - кладова, 4 - санвузол, 5 - коридор, 6 - ванна, 7 - кімната, 8 - вбиральня, 9 - кімната, 10 - кімната.Отже, станом на час розгляду справи судами, право власності ОСОБА_2 на належну їй 1/3 частку у спірному домоволодінні припинилося унаслідок фактичного демонтажу нею приміщень, що входили до квартири № 2 ; в натурі залишилися лише належні ОСОБА_1 2/3 частини спірного домоволодіння.Зважаючи на встановлені судами фактичні обставини, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що вирішуючи питання про застосування до спірних правовідносин статті 364 ЦК України, суди помилково зазначили про відсутність доказів на підтвердження технічної можливість виділу ОСОБА_1 у натурі належної їй частини домоволодіння. З огляду на те, що позивач просила виділити їй у натурі 2/3 частки домоволодіння, що складають квартиру № 1, якою вона постійно користується, що не заперечується відповідачем, суди дійшли помилкового висновку, що така вимога позивача задоволенню не підлягає.Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна, відповідно до статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, наявні підстави для припинення права спільної часткової власності сторін на спірне домоволодіння.

Щодо відшкодування майнової шкодиОСОБА_1 оскаржує рішення судів також з підстав неправильного застосування до спірних правовідносин статті 1166 ЦК України. Предметом позову у цій справі є вимога про відшкодування шкоди, завданої майну позивача внаслідок неправомірних дій відповідача.Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).Відповідно до вимог статті 1166 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.Частиною другою статті 1166 ЦК передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.Таким чином, законодавцем встановлена презумпція вини заподіювача шкоди, а тому саме він повинен довести, що шкоди завдано не з його вини. Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Позивач доводить лише протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв`язок між такими діями та наявність самої шкоди.Відмовляючи у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування шкоди заподіяної належному їй майну, внаслідок самовільного розбирання частини житлового будинку (квартири № 2 ), що належала на праві власності відповідачці ОСОБА_2, що спричинило пошкодження даху та потребувало укріплення та утеплення стіни будинку, суди послалися на не доведеність позивачкою таких вимог. В оцінці зазначених доводів позивача, суди залишили поза увагою, що у зустрічній позовній заяві, яку залишено без розгляду ухвалою Заводського районного м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 грудня 2019 року, відповідач ОСОБА_2 зазначала, що саме вона здійснює будівництво нового будинку (літ. К-1) на території домоволодіння АДРЕСА_1 (включаючи місцерозташування демонтованої нею квартири №2 ). Самовільне розбирання ОСОБА_2 конструкції квартири № 2 житлового будинку, без дотримання діючих норм і правил, відсутність дозвільних документів на розбирання квартири № 2 та початок будівельних робіт відповідачкою, підтверджується технічним висновком Державного проектного інституту "Дніпродзержинськгражданпроект" від 2010 року. На підтвердження майнових витрат, необхідних для відновлення належної їй частини домоволодіння (квартири № 1 ), пошкодженого внаслідок демонтажа відповідачкою квартири № 2, ОСОБА_1 надала кошторис вартості відновлювальних та ремонтно-будівельних робіт житлового будинку АДРЕСА_1, що становить 22 162,00 грн. Зважаючи на наведене, суди необґрунтовано відмовили у відшкодуванні заподіяної ОСОБА_1 майнової шкоди.Установивши, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновок про відсутність наданих позивачкою доказів на підтвердження того, що вона є власником 2/3 часток домоволодіння, розташованого на АДРЕСА_1, чого не заперечувала відповідачка ОСОБА_2, апеляційний суд не виключив зазначений висновок суду першої інстанції з мотивувальної частини рішення.

Щодо розгляду справи судом апеляційної інстанції за відсутності представника позивачаЗгідно з частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.Складовою частиною визначеного статтею 6 Конвенції права на справедливий суд є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу (частини перша, третя статті 368 ЦПК України).З матеріалів справи убачається, що про час та місце проведення судового засідання у суді апеляційної інстанції учасники справи повідомлені належним чином.Представник ОСОБА_1 - адвокат Демінов О. І. подав клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що на дату розгляду справи апеляційним судом (27 квітня 2021 року) він перебуватиме на самоізоляції, оскільки у його дружини згідно з ЦПР-тестом від 20 квітня 2021 року виявлено Covid-19 (наступний тест буде проведено 30 квітня 2021 року), що унеможливлює його участь у розгляді справи.Відповідно до статті 372 ЦПК України підставою відкладення судом апеляційної інстанції розгляду справи може бути неявка у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.Згідно з протоколом судового засідання від 27 квітня 2021 року учасники справи в судове засідання не з`явилися, перевіривши причини їх неявки в судове засідання, апеляційний суд вважав можливим розглянути справу у їх відсутність.Перевіряючи аргументи заявника про те, що розгляд справи за відсутності її представника, позбавило можливості сторону позивача надати пояснення щодо суттєвих обставин справи, що призвело до неповноти з`ясування апеляційним судом обставин справи та неправильного її вирішення, Верховний Суд ураховує, що позивач, крім зазначених посилань, не навів обставин, які дійсно були відомі лише їй чи/та її представнику та які, з урахуванням їх доказової значимості, мали б вирішальний вплив на результати вирішення спору. Крім того, адвокат Демінов О. І. не був позбавлений процесуального права заявити клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, зважаючи на те, що про обставини неможливості особистої участі у судовому засіданні йому було відомо заздалегідь.Таким чином, не знайшли свого підтвердження, доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема розгляд справи за відсутності представника позивача.

Висновки за результатами розгляду касаційної скаргиВідповідно до частини першої статті 412 ЦПК України, суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зважаючи на неправильне застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин статей 364, 1166 ЦК України, неврахування висновків щодо їх застосування, викладених Верховним Судом у постановах від 23 жовтня 2019 року у справі № 473/3335/15-ц, від 21 травня 2021 року у справі № 592/6413/18, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній заявником частині підлягають скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 . Керуючись статтями 400, 409, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судуПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.Заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 серпня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодуванні майнової шкоди та виділ майна в натурі скасувати, ухвалити у цій частині нове судове рішення.Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янської міської ради, про відшкодування майнової шкоди та виділ майна в натурі задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди 22 162,00 грн.Виділити ОСОБА_1 в особисту приватну власність у натурі 2/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1, що складається з приміщень: 1- коридор, 2 - кухня, 3 - кладова, 4 - санвузол, 5 - коридор, 6 - ванна, 7 - кімната, 8 - вбиральня, 9 - кімната, 10 кімната, загальною площею 79,5 кв. м, житловою площею 49,6 кв. м.Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_1 .Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.