розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 20 липня 2021 року у складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Матківської М. В., Якименко М. М.,

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Вінницька міська рада, про встановлення порядку користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, мотивуючи його тим, що рішенням Вінницької міської ради від 24 грудня 1981 року № 846 закріплено земельні ділянки за домоволодінням ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які мешкають за адресою:

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03 жовтня

2018 року частково задоволено позов ОСОБА_3 до

ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - Вінницька міська рада, про поділ (виділ) частки майна та встановлення порядку користування земельною ділянкою, зокрема виділено в натурі у власність

ОСОБА_1 її частку у праві спільної часткової власності на 1/2 частки домоволодіння АДРЕСА_1 ; виділено в натурі у власність ОСОБА_3 його частку у праві спільної часткової власності на 1/4 частки вказаного домоволодіння; виділено в натурі у власність ОСОБА_2 його частку у праві спільної часткової власності на 1/4 частки вказаного домоволодіння.

Пославшись на викладене та на те, що сторони мирним шляхом не можуть узгодити порядок користування земельною ділянкою, ОСОБА_1 просила суд встановити порядок користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 згідно з частками сторін у праві власності та суміжною земельною ділянкою власника домоволодіння АДРЕСА_1 -

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23 листопада 2020 року відкрито провадження у цій справі.

У квітні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про зупинення провадження у цій справі до набрання рішенням у іншій справі законної сили, обґрунтовуючи її тим, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02 грудня 2020 року відкрито провадження у справі

№ 127/24534/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про перерозподіл часток та збільшення частки співвласників у праві спільної часткової власності. Предметом розгляду вказаної справи є матеріально-правові вимоги щодо перерозподілу часток співвласників житлового будинку та збільшення частки ОСОБА_2 у праві спільної часткової власності з урахуванням фактично складеного користування, тому важливе значення для розгляду судом цієї справи по суті заявлених ОСОБА_1 вимог має розмір часток співвласників житлового будинку, оскільки саме від нього залежить, яким чином встановлюватиметься порядок користування земельною ділянкою.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 квітня

2021 року провадження у цій справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 127/24534/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про перерозподіл часток та збільшення частки співвласників в праві спільної часткової власності.

Не погодившись із вказаною ухвалою про зупинення провадження у справі, ОСОБА_1 оскаржила її до суду апеляційної інстанції.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 17 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29 квітня 2021 року - без змін.

15 липня 2021 року ОСОБА_1 подала до апеляційного суду заяву про роз`яснення постанови Вінницького апеляційного суду від 17 червня

2021 року, у якій просила роз`яснити цю постанову як таку, що є не зрозумілою для неї по суті не дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 20 липня 2021 року визнано, що звернення ОСОБА_1 з заявою про роз`яснення постанови Вінницького апеляційного суду від 17 червня 2021 року є діями, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами.

Заяву ОСОБА_1 про роз`яснення постанови Вінницького апеляційного суду від 17 червня 2021 року повернуто заявнику.

Застосовано до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 2 270,00 грн та стягнуто з неї вказану суму в дохід Державного бюджету України.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що звернення ОСОБА_1 із заявою про роз`яснення постанови Вінницького апеляційного суду від 17 червня 2021 року є підставою для визнання її дій зловживанням процесуальними правами, оскільки доводи цієї заяви фактично зводяться до незгоди з рішенням апеляційного суду та роз`ясненням його мотивів, а її подання є завідомо безпідставним та має очевидно штучний характер.

З огляду на викладені вище обставини, апеляційний суд дійшов висновку, що звернення до суду з завідомо безпідставною заявою про роз`яснення постанови Вінницького апеляційного суду від 17 червня 2021 року свідчить про недобросовісне використання ОСОБА_1 наданих їй законом процесуальних прав на звернення до суду, тому її дії необхідно визнати зловживанням процесуальними правами, а заяву про роз`яснення постанови апеляційного суду повернути. Водночас, апеляційний суд вважав, що з метою запобігання в подальшому зловживанням ОСОБА_1 процесуальними правами, до неї необхідно застосувати заходи процесуального примусу, а саме стягнути з неї в дохід державного бюджету штраф в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що до ОСОБА_1 неправомірно застосовані заходи процесуального примусу, а мотиви, викладені апеляційним судом, є недостатніми для висновків про зловживання процесуальними правами з її боку. Оскаржувану ухвалу винесено з порушенням статей 19, 21, 40 Конституції України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У вересні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2022 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Вінницька міська рада, про встановлення порядку користування земельною ділянкою призначено до судового розгляду.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Основним Законом України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини першої, другої статті 55 Конституції України). Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Згідно з частинами другою, третьою статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права, пропорційність, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз`яснення рішення. Про роз`яснення або відмову у роз`ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.

За змістом положень зазначеної статті незрозумілим є рішення суду, в якому припускається декілька варіантів його тлумачення, що призводить до утруднення чи неможливості його виконання.

Відповідно до роз`яснень, викладених пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) , роз`яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини гарантії регламентовані статтею 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують, апеляційні або касаційні суди, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1

статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

За частиною другою статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Відповідно до частини третьої статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ чи висловлення явної неповаги до суду чи учасників справи.

Види заходів процесуального примусу визначені частиною першою статті 144 ЦПК України, а саме: попередження; видалення із залу судового засідання; тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; привід; штраф.

Згідно з частиною першою статті 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Відповідно до статті 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; порушення заборон, встановлених частиною дев`ятою статті 203 цього Кодексу.

Повертаючи заяву ОСОБА_1 про роз`яснення постанови Вінницького апеляційного суду від 17 червня 2021 року та застосовуючи заходи у вигляді штрафу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що подання такої заяви є завідомо безпідставне, оскільки доводи цієї заяви фактично зводяться до незгоди з рішенням апеляційного суду та роз`ясненням його мотивів.

Проте, з таким висновком апеляційного суду колегія суддів не може погодитися, оскільки подання заяви про роз`яснення судового рішення є процесуальним правом учасника справи, яке передбачено

статтею 271 ЦПК України, і не зазначене в частині другій статті 44 ЦПК України, як дія, що суперечать завданню цивільного судочинства.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржувана ухвала постановлена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржену ухвалу скасувати і направити справу до апеляційного суду для розгляду заяви ОСОБА_1 про роз`яснення постанови Вінницького апеляційного суду від 17 червня 2021 року.

У частині шостій статті 411 ЦПК України визначено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки порушення апеляційним судом норм процесуального права призвело до ухвалення незаконного судового рішення, оскаржувана ухвала відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції.